Пасхальна Вігілія 

В началі сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над поверхнею безодні, а дух Божий ширяв над поверхнею вод. І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. І сказав Бог: «Нехай станеться твердь посередині вод і нехай вона відділяє води від вод!» І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий. І сказав Бог: «Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша». І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: «Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі». І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за свої м родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день третій. І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі й нехай вони будуть знаками для пір року, для днів і років; нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю». І так сталося. І зробив Бог два великі світила: світило більше – правити днем, а світило менше – правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю, та управляти днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що це добре. І був вечір і був ранок – день четвертий. І сказав Бог: «Нехай закишать води живими істотами й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною». І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі  створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре; і благословив їх Бог, кажучи: «Будьте плі дні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі ». І був вечір і був ранок – день п’ятий. І сказав Бог: «Нехай земля виведе з себе живі  створіння за їхнім родом: скотину, плазуні в і диких звірів за їхнім родом». І сталося так. І сотворив Бог земних звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазуні в за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І сказав Бог: «Утворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма земними звірами й над усіма плазунами, що повзають на землі» І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її ; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плі дні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її  собі ; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі ». По тому сказав Бог: «Ось Я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. Всякому ж земному звірові, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі  й має в собі  живу душу, Я даю на поживу всяку зелень трав». І так сталося. І побачив Бог усе, що утворив був: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок – день шостий. Так закінчено небо й землю з усіма її  оздобами. Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив, і спочив сьомого дня від усього свого ді ла, що його творив.  Слово Боже.

1.Благослови, душе моя, Господа! *

Господи, Боже мій, Ти надзвичайно величний!

У велич і красу Ти одягнувся. *

Ти одягаєшся у світло, як в одяг.

2.Ти заснував землю на твердих основах, – *

вона не захитається на віки вічні.

Безоднею, мов плащем, Ти її покрив. *

На горах зберуться води.

3.Ти джерела спрямовуєш у потоки, – *

між горами вони протікають.

Над ними поселиться птаство небесне, – *

з-поміж листя подаватимуть голос.

4.Ти зі своїх горниць напуваєш гори; *

насититься земля Твоїх діл плодами.

Ти вирощуєш траву для худоби †

і зелень на службу людям, *

щоби земля хліб давала.

5.Які величні Твої діла, Господи! *

Ти все вчинив премудро –

земля сповнена Твоїм творінням. *

Благослови, душе моя, Господа Бога!

Тими днями Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: «Аврааме!» Той же відповів: «Ось я!» Бог сказав: «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одні й з гір, що її Я тобі  вкажу». Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого. Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: «Аврааме, Аврааме!» Той відповів: «Ось я!» І сказав Бог: «Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для Мене». Авраам підвів очі свої й дивиться: аж ось позаду нього баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба і сказав: «Клянуся Мною самим – слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, Я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі, і як пісок, що на березі моря. Твої нащадки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав Мого голосу».  Слово Боже.

1.Господь – частка мого спадку, Ти – моя доля; *

Ти – Той, хто мою спадщину оберігає.

Я завжди маю Господа перед собою, – *

Він праворуч мене, я не похитнуся.

2.Через це зраділо моє серце і моє єство звеселилось, *

охоплює впевненість навіть моє тіло,

бо Ти не залишиш душі моєї в шеолі *

і не даси своєму святому побачити тління.

3.Ти даси мені дорогу життя пізнати, *

повнота радості – у Твоїй присутності,

у Твоїй правиці – *

радість навіки.

Тими днями сказав Господь Мойсеєві: «Чого голосиш до Мене? Вели синам Ізраїля, нехай вирушають. Ти ж підійми твою палицю та простягни твою руку над морем і розділи його, і нехай сини Ізраїля сушею пройдуть через середину моря. Ось Я закаменю серце єгиптян, і вони підуть за вами слідом, і тоді  покажу на фараоні і на всім його війську, на колісницях і на вершниках його Мою славу. І взнають єгиптяни, що Я – Господь, як покажу на фараоні, на колісницях і на вершниках його Мою славу». І повернувся тоді  ангел Божий, що йшов поперед табору Ізраїля, та й спинився позад них; і стовп хмаровий, що йшов перед ними, спинився позад них. Він спинився поміж єгипетським табором та ізраїльським табором; і була хмара темрявою для одного табору і світилом для другого, так, що не наближався один табір до другого всю ніч. І простяг Мойсей руку над морем, і відганяв Господь море всю ніч сильним східнім вітром, і зробив море сухим, і води розділились; і сини Ізраїля ввійшли і йшли серединою моря по суші; вода була для них стіною праворуч і ліворуч. Єгиптяни погнались, і рушили слідом за ними всі фараонові коні, колісниці і вершники в середину моря. В ранішню сторожу глянув Господь із вогненного та хмарового стовпа на єгипетський табір та й стривожив його; позагальмовував колеса їхніх колісниць, так, що ці з трудом просувались наперед. І закричали єгиптяни: «Втікаймо від Ізраїля, бо Господь воює за нього проти єгиптян». Тоді  Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку над морем, і нехай води хлинуть назад, на їхні колісниці і на їхніх вершників». І простяг Мойсей руку над морем, і на світанку воно повернулося знову на своє звичайне місце; єгиптяни ж, утікаючи, йшли йому назустріч. Отак то кинув Господь єгиптян у середину моря. Злились води знов докупи та й затопили колісниці, вершників та все фараонове військо, яке увійшло за ними в море; ані один із них не залишився. Сини ж Ізраїля йшли по суші, посеред моря, і води для них стояли, як стіна, праворуч і ліворуч. Отак вирятував Господь у той день Ізраїля з руки єгипетської, і побачив Ізраїль єгиптян мертвими на березі моря. І як побачив Ізраїль, з якою потугою Господь побив єгиптян, став народ боятися Господа та й повірив Господу й слузі  його Мойсеєві. Тоді  Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господу ось яку пісню:

1.Заспіваю Господу, бо славою прославився; †

коня і його вершника поверг у море. *

Міць моя та пісня – Господь, Він став мені спасінням.

Це Бог мій, і я Його прославлю, *

Бог батька мого, і я Його буду вихваляти.

2.Господь – муж воїн, *

Господь –Його Ім’я.

Колісниці фараона та військо його вкинув у море, *

добірні витязі його втопились в Червонім морі.

3.Безодні їх покрили, *

пішли на дно, неначе камінь.

Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, *

Твоя правиця ворога розгромила.

4.Ти поведеш їх і насадиш на горі спадщини Твоєї *

на місці, яке зготував Ти, Господи, собі для оселі,

у святині, яку Твої руки, Господи, утвердили. *

Господь царює назавжди і навіки.

Той, хто тебе створив, буде твоїм женихом, Господь Сил – Його Ім’я. Твій Відкупитель – Святий Ізраїля, який зветься Богом усієї землі. Немов покинуту й засмучену духом жінку, Господь прикличе тебе знову. «Чи ж можна жінку молодощів відіслати?» – каже Бог твій. «Я на короткий час тебе покинув, але з великим співчуттям тебе приймаю. У палкім гніві Я на хвильку сховав обличчя Моє від тебе, але в Мої й любові вічній Я зжалився над тобою», – каже Господь, твій Відкупитель. «Це для Мене так як за днів Ноя: як Я поклявся тоді, що води Ноя вже не затоплять більше землі, отак клянусь тепер не гніватись на тебе і не сварити тебе більше. Гори зрушаться й горби похитнуться, Моя ж любов від тебе не відступить, Мій союз миру не похитнеться», – каже Господь, який тебе жалі є. «О нещасна, бурею кидана, безутішна! Ось Я кладу основи твої  на малахіті, підвалини твої  на сапфірі. Зроблю зубці  твої  з рубіну, твої  ворота з каменя гранату, всю твою огорожу з самоцвітів. Усі  твої  діти будуть Господніми учнями, великий мир буде проміж дітьми твоїми, на справедливості будеш заснована. Від гніту ти будеш далеко, нічого не будеш більше боятися; далеко й від страху, бо не наблизиться до тебе».  Слово Боже.

1.Господи, звеличу Тебе, бо Ти мене витяг *

і моїм ворогам не дав насміятися наді мною.

Господи, Ти вивів мою душу з шеолу, – *

Ти врятував мене з-поміж тих, які сходять у могилу.

2.Співайте Господу, Його побожні, *

пам’ять Його святості прославляйте.

Адже на мить гнів у Нього, †

а на все життя Його благовоління. *

Ввечері плач вселиться, а на ранок – радість.

3.Почуй, Господи, і мене помилуй! *

Пошли поміч, Господи, мій Боже!

Ти мій плач обернув мені на танець – *

Буду славити Тебе я вічно.

Так говорить Господь: «Ви всі спраглі, йдіть до води, навіть і ті, в кого грошей нема! Ідіть, купуйте й споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино та молоко! Наві що ви відважуєте срібло на те, що не є хліб, і вашу працю на те, що не насичує? Слухайте Мене уважно, щоб ви їли те, що добре, і щоб розкошувала у ситості ваша душа. Прихиліть ваше вухо і прийдіть до Мене, слухайте, і душа ваша буде жити! Я укладу з вами союз вічний, незмінні милості для Давида. Ось Я його поставив свідком для народів, князем і володарем народів. Ось ти прикличеш народ, якого ти не знаєш; народ, який  тебе  не  знає,  прибіжить  до  тебе  заради Господа, Бога твого, і заради Святого Ізраїлевого, бо Він тебе прославив. Шукайте Господа, доки Він дозволяє себе знайти! Взивайте до Нього, доки Він близько! Нехай злочинець покине свою путь, і муж неправий – свої  задуми! Нехай повернеться до Господа, і Він його помилує, до Бога нашого, бо Він на прощення пребагатий. Думки бо Мої  – не ваші думки, і дороги ваші – не Мої  дороги, – говорить Господь. Бо так, як небеса возносяться над землею, так Мої  дороги возносяться над вашими дорогами, і думки Мої  – над вашими думками. Адже так, як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, доки не напоїть землю, щоб вона зростила паростки та дала насіння сіячу, і хліб тому, хто їсть, отак і Моє слово, яке виходить з Моїх уст: не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав». Слово Боже.

1.Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, *

бо Господь моя сила і моя пісня,

Він – моє спасіння! *

Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння.

2.Хваліте Господа, *

признавайте Його Ім’я!

Розголосіть між народами про Його діла великі, *

нагадуйте, що Ім’я Його величне!

3.Співайте Господу, бо він учинив велике; *

нехай про це по всій землі взнають!

Ликуйте й веселіться, мешканці Сіону! *

Бо Святий Ізраїля – великий у твоєму лоні.

Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, насторожи вухо, щоб розсудку навчитись. Чому, Ізраїлю? Чому сидиш у краї ворожім? Ти зістарився у землі чужосторонній, ти мертвими опоганився, і тебе зараховано до тих, хто в аді. Ти полишив джерело мудрості! Якщо б ти ходив шляхом Божим, ти жив би вічно в мирі. Збагни, де знання і де сила, де розум, щоб тобі також знати, де довголіття, де життя, де світло очей та мир. Хто знайшов її місце? Хто ввійшов у її скарби? Та Той, хто відає все, знає її; Він розумом своїм звідав, – Він, який землю утвердив повіки, чотириногими виповнив її; який посилає світло, – і воно йде, закликає його, – і воно його слухається у трепеті. Зорі блищать на своїй варті і веселяться; покличе їх, – вони відкликаються: «Ось ми!» І світять радісно для Того, хто створив їх. Такий наш Бог; ніхто Йому не рівний! Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму. А потім вона й на землі з’явилась і з людьми перебувала. Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті, які її покидають, повмирають. Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. Не віддавай іншому своєї слави, своїх привілеїв – народові чужому! Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, – бо те, що вгодне Богові, знане нам!  Слово Боже.

1.Господній закон бездоганний, – *

він підкріпляє душу.

Господнє свідчення вірне, – *

воно робить мудрими простодушних.

2.Господні постанови праведні, – *

вони звеселяють серце.

Господня заповідь чиста, – *

очам дає вона світло.

3.Господній страх чистий – *

він перебуває навіки.

Господні присуди незмінні, *

всі вони справедливі.

4.Їх бажають більше від золота – *

від безлічі каменів дорогоцінних,

вони за мед солодші, *

що з вощини стікає.

Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину людський! Коли дім Ізраїля жив у свої й землі, він її  опоганив свої ми вчинками й свої ми діяннями. Тоді  Я вилив на них Мій гнів за кров, яку проливали на землю, та за те, що поганили її  свої ми бовванами. І Я їх порозсівав поміж народами, вони були розвіяні по землях. Я їх судив згідно з їхніми путями і згідно з їхніми вчинками. Отак поприходили вони до народів, і там, куди вони прибули, знеславили Моє святе Ім’я, бо про них говорили: “Оце Господа народ, та вони з Його землі  геть собі  пішли!” Але Я заступився за Моє святе Ім’я, яке вони, дім Ізраїля, знеславили між народами, куди прийшли. Тож скажи домові Ізраїля: “Так говорить Господь Бог: Не заради вас Я це чиню, доме Ізраїля, а задля Мого святого І мені, яке ви осквернили між народами, куди прийшли. Я освячу Моє велике Ім’я, знеславлене між народами, яке ви знеславили посеред них; і зрозуміють народи, що Я – Господь, – слово Господа Бога, – коли явлю себе святим між вами перед їхніми очима. Адже Я заберу вас з-між народів, Я позбираю вас з усіх земель і приведу вас у землю вашу. Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь. Я вас очищу від усіх ваших гидот і від усіх ваших кумирів. Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого ті ла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух Мій і вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти й виконувати Мої  установи. Ви житимете в землі, яку Я дав батькам вашим, і будете Мої м народом, а Я буду вашим Богом”». Слово Боже.

1.Як олень прагне до джерел потоків водних, *

так душа моя прагне до Тебе, Боже.

Прагне душа моя до Бога, Бога живого. *

Коли прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?

2.Згадую про це я і виливаю перед собою свою душу, *

коли ходив я з юрбою, вів їх до Божого дому –

З голосом радості і прослави *

святкового гурту.

3.Пошли своє світло *

і свою правду.

Вони мене ведуть і допровадять *

до Твоєї святої гори і в Твої оселі.

4.І я прийду до Божого жертовника, *

до Бога, радості мого ликування.

Прославлятиму Тебе на арфі, *

Боже, мій Боже!

Або, якщо відбувається Хрещення:

1.Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, *

бо Господь моя сила і моя пісня,

Він – моє спасіння! *

Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння.

2.Хваліте Господа, *

признавайте Його Ім’я!

Розголосіть між народами про Його діла великі, *

нагадуйте, що Ім’я Його величне!

3.Співайте Господу, бо він учинив велике; *

нехай про це по всій землі взнають!

Ликуйте й веселіться, мешканці Сіону! *

Бо Святий Ізраїля – великий у твоєму лоні.

Брати! Чи ви не знаєте, що всі ми, які  хрестилися в Христа Ісуса, хрестилися в Його смерть? Тож ми поховані з Ним через хрещення в смерть, щоб так, як Христос був воскрешений із мертвих славою Отця, так і ми почали би ходити в оновленні життя. Бо якщо ми стали такими, що зрослися з подобою Його смерті, то так само будемо і з подобою Його воскресіння; знаючи оце: стара наша людина розп’ята разом з Ним, щоб було знищене тіло гріха, щоб ми більше не служили гріхові; бо хто помер, той оправданий від гріха. Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним; знаючи, що Христос, вставши з мертвих, більше не вмирає – смерть над Ним більше не панує. Бо як Він помер, то тільки один раз помер для гріха, а як живе, то для Бога живе. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога в Христі  Ісусі. Слово Боже.

Прославляйте Господа, бо Він добрий, *

бо Його милість навіки.

Нехай скаже Ізраїль: *

«Його милість навіки!»

Господня правиця піднялася вгору, *

Господня правиця виявляє силу.

Я не помру, я буду жити *

і розповідати про діла Господні.

Камінь, який відкинули будівничі як непридатний, – *

він став наріжним:

від Господа це сталось, *

і це чудо в очах наших.

Першого дня тижня дуже рано жінки прийшли до гробу, несучи пахощі, які  приготували. І знайшли, що камінь відвалений від гробниці; а ввійшовши, не знайшли ті ла Господа Ісуса. І сталося, як були вони через це розгублені, ось два мужі  стали біля них у блискучому одязі. Коли ж вони, налякані, посхиляли обличчя до землі, ті сказали їм: «Чому ви шукаєте живого між мертвими? Немає Його тут, бо Він воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галілеї. Він говорив: “Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день”». Тоді  вони пригадали Його слова. Тож, повернувшись від гробу, вони сповістили про все це Одинадцятьом і всім іншим. То були Марія Магдалина, Йоана, Марія, мати Якова. Також інші жінки, які  були з ними, розповідали про це апостолам. Та їхні слова здалися тим маячнею, – і вони не вірили їм. А Петро, підвівшись, побіг до гробу і, схилившись, побачив лише полотна, – і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.   Слово Господнє.

Брати! Чи ви не знаєте, що всі ми, які  хрестилися в Христа Ісуса, хрестилися в Його смерть? Тож ми поховані з Ним через хрещення в смерть, щоб так, як Христос був воскрешений із мертвих славою Отця, так і ми почали би ходити в оновленні життя. Бо якщо ми стали такими, що зрослися з подобою Його смерті, то так само будемо і з подобою Його воскресіння; знаючи оце: стара наша людина розп’ята разом з Ним, щоб було знищене тіло гріха, щоб ми більше не служили гріхові; бо хто помер, той оправданий від гріха. Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним; знаючи, що Христос, вставши з мертвих, більше не вмирає – смерть над Ним більше не панує. Бо як Він помер, то тільки один раз помер для гріха, а як живе, то для Бога живе. Так само й ви вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога в Христі  Ісусі.

• Страсна субота - це час роздумів про смерть Ісуса. Час поховання близької людини - це час глибокого страждання, який у різних людей триває по-різному. Відхід близької людини - це завжди невідповідний час. У нас було стільки проектів, які планували здійснити, запланованих можливостей, а ось вже кінець і відхід. Ісус, на відміну від своїх учнів, знав, що йде, і був готовий до того часу. Він погоджувався на цей відхід, і саме в такий спосіб. “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”  Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його. (Лк 22,42- 43) Чи готуєшся ти до своєї смерті? Чи приймаєш кожен час своєї смерті?

• Святий апостол Павло у своєму Посланні до Римлян пише про занурення нашої смерті у смерть Ісуса. Ми, як християни, повинні бути співрозп'яті разом з Христом. Мало того, ми повинні дати себе розіп'яти разом з Христом, для  того, щоб ми більше не були в неволі гріха. Бо той, хто помер, став визволений від гріха. Бог живий також очікує, що ми прославимо Його своєю смертю. Святий апостол Павло у своєму Посланні до Коринтян пише: Чи ви, отже, їсте, чи п'єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу! (1Кор. 10:31) Плід цієї смерті і слави Божої - наше воскресіння. Ти можеш молитися так: Ісусе, дякую тобі за Твою смерть, яка принесла мені життя. Дякую, що навчаєш мене прославляти Тебе всім, що я роблю в житті. Дякую, що своєю смертю буду прославляти Тебе. 

Біблійний уривок з тексту.

Великі зернятка:Всі ми, які хрестилися в Христа Ісуса, хрестилися в Його смерть. Маленькі зернятка: Бо як Він помер, то тільки один раз помер для гріха, а як живе, то для Бога живе.

Сьогодні Велика Субота — єдиний день у році, коли, власне, не звершується літургія, бо літургія, розпочавшись у Великий Четвер, триває через Велику П’ятницю й завершується Пасхальною Ночею, але вже вночі або вранці, коли відбувається завершення цього Великого Літургійного Тридення. Проте в саму суботу немає в Церкві жодної літургії. Запрошую тебе сьогодні вислухати не мою, а проголошену в III столітті святим Іполитом, єпископом Риму, хоч і в конфлікті з папою, але врешті з ним примиреним і разом з ним прийнявшим мученицьку смерть, великодню проповідь.

Це — глибока проповідь, яка зберігає свою силу й сьогодні, у цю Велику Суботу. Святий Іполит Римський. Великодня проповідь.

З дерева хреста я споживаю на життя вічне, з нього я живлюся, з нього черпаю життя, в його коріння пускаю свої, його гілками простягаюся, і в його дусі, як у животворному вітрі, дозріваю до жнив. У його тіні я розбив намет і, уникнувши палючої спекоти, знайшов оживляючий притулок. У його пуп’янках я розцвітаю, в його плодах знаходжу досконалу радість, збираю їх без жодних перешкод, бо вони призначені мені ще від закладин світу. Він — насичення мого голоду і джерело в спразі, у моїй наготі — покров, а його листя — це дух і життя.

Не бажаю більше нічого знати з дерева смоковниці. Для мене, хто боїться Бога, це дерево — місце втечі, коли я в небезпеці, воно для мене — укриття; коли я борюся — обіцяна нагорода; коли я перемагаю — заплата; моя вузька дорога, моя тісна стежка, драбина Якова, по якій сходили й піднімалися ангели, на вершині якої справді сперся Господь. Це могутнє дерево зросло із землі й сягнуло неба — безсмертна рослина, розпростерта між небом і землею, стовп твердий, на якому все опирається, місце, де все знаходить відпочинок, основа землі, вісь всесвіту.

Воно поєднує в собі всю розмаїтість людської природи, пов’язане невидимими вузлами, аби не втратити єдності з благодаттю. Воно торкається верхів неба, а своїми стопами зміцнює землю, а простір між ними охоплює безмежними раменами. Воно всюди ціле й у всьому присутнє, все наповнює собою. Оголене й беззахисне, боролося проти всіх повітряних сил і на мить взивало, щоб обминув його келих — для виявлення справжнього людства. Але, згадавши, навіщо було послане, і готове виконати порядок речей, знову вигукнуло: «Нехай буде не моя, а твоя воля».

Бо дух справді бадьорий, і, коли переможно мчав до духовного добра, спершу був увінчаний терновим вінцем. Випивши гостку й гірку жовч дракона, у собі відкрив для нас усіх солодкі джерела. Щоб зруйнувати діло жінки й зупинити те, що з ребра спливло спочатку і принесло смерть, дав відкрити собі святий бік, з якого витекла свята кров і вода — найпрекрасніше освячення духовного й містичного шлюбу, знак усиновлення і нового народження. Він хреститиме вас у Святому Дусі і в вогні: вода — тобто Дух, кров — тобто вогонь.

Разом із ним були розіп’яті двоє розбійників — як образ двох народів або двох рухів душі: один — повертається зі старих гріхів до Господа, через покаяння стає лагідним і гідним слави; інший — через невдоволення й нечутливість не цінує прощення й лишається розбійником до кінця. Коли ж космічна битва завершилась і дерево всюди перемогло, воно, не вознесене до божества, а й не переможене в людськості, залишилося встановлене посеред творіння — як здобута перемога, саме в собі тріумфуючи над ворогом.

Перед такою терпеливістю затремтів усесвіт, небо здригнулося, надприродні сили похитнулись, а престоли й начала — найвищі провідники великої сили — поглянули з острахом. Зірки небесні ледь не посипались, дивлячись на Того, хто був розіп’ятий, хоча зроджений ще перед світанком. Жар сонця згас на мить, бо темрява прикрила велике світло світу. Скелі розірвались, і весь всесвіт міг провалитись у себе і зникнути в жаху перед стражданням, якби великий Ісус не вдихнув у нього божественного духа, промовивши: «Отче, у Твої руки віддаю духа Мого».

Бо коли все тремтіло й хиталося під час землетрусу, тоді знову Дух Божий зійшов на нього, оживляв, вдихав подих і зміцнював всесвіт. Так глибоко на хресті все проникла божественна екстаза, так потужно розп’яття діяло в усьому. Бо Ти, хто насправді є всім у всіх — хай небо прийме Твого духа, рай — Твою душу, а земля — Твою кров. Розділений був Нероздільний, щоб усе було спасенне й щоб навіть глибини не були позбавлені Його божественного приходу.

Ми й не бачимо Його постаті, але чуємо Його голос: уже під час життя Він розірвав узи смерті Своєю божественною всемогутністю, коли сказав: «Лазарю, вийди назовні» і: «Дівчинко, кажу тобі, встань» — аби виявити Своє панування. Тому й повністю віддав Себе смерті, щоб цілковито в Собі знищити хижого звіра, ненаситну потвору. Три дні перебував у землі, один — цілковито й досконало спасаючи людський рід, навіть тих, хто жив до Закону. Можливо, щоб заново й повно оживити цілу людину — душу, дух і тіло.

Воскреслого першими побачили жінки, бо як жінка першою вчинила гріх, так першою й звістила світові життя. Тому й жінки чують той святий голос: «Радійте!», аби радість воскресіння зняла первісний страх. Вони звіщають невіруючим, щоб тілесне воскресіння Його пробудило віру навіть у мертвих. Бо як у втіленні Він прийняв на Себе повний образ Божий, щоб показати, і як одягнув нового чоловіка, щоб перетворити його на небесну людину, так тепер в Ньому також і образ піднісся на небо, з’єднаний з Його істотою.

І коли сили побачили це велике таїнство — що чоловік з Богом вознісся до неба — тоді небесні воїнства з радістю закликали: «Піднесіть, ворота, вершини ваші, підніміться, одвічні брами, щоб увійшов Цар слави!» Але інші, здивовані новим чудом — що чоловік з Богом з’єднався, — вигукнули й запитали: «Хто це є Цар слави?» А ті, кого спитали, відповіли: «Господь могутній, Він — Цар слави, хоробрий у бою, потужний у сраженні».

Танцюре, що ведеш у містичному танку, духовне свято, божественна Пасха, що сходиш із неба на землю і знову підносишся на небо. Нове свято всіх речей, космічне урочисте зібрання, радість всесвіту, захоплення, через яке темна смерть переможена, життя проголошене світові, брами неба відкриті. Бог — як людина об’явлений, і людина — як Бог вознесений; через Нього брами смерті розламані, залізні засуви розбиті, народ підземного світу воскресає і сповіщає небесним воїнствам, а земний хор повертається назад.

Тебе ж, Боже і Господи, благаємо — Царю Христосе, Вічнодуховний, — нехай завжди будуть простягнені Твої повні сили руки над Твоєю Церквою і Твоїм святим людом. Охороняй його, зберігай, борони. Захищай нас, борись за нас, перемагай наших ворогів — як видимих, так і тих, що мають невидиму силу. Піднесися над нами як стяг перемоги і дозволь нам разом із Мойсеєм співати пісню тріумфу, бо Твоя є слава і сила на віки віків. 

Амінь.