LECTIO DIVINA – МЕТОД ЧИТАННЯ ТА РОЗДУМІВ НАД СЛОВОМ БОЖИМ

Монахи знали два способи медитації над Божим Словом: ruminatio – «пережовування» Божого Слова через його постійне повторення, та lectio divina – Боже читання, у якому йдеться про те, щоб усі слова Біблії розуміти як дорогу до Бога, як опис духовного шляху. Ключовим є питання: хто я, що є таємницею мого життя, ким і чим я став завдяки Ісусу Христу? Адже коли через роздуми над Божим Словом я побачу, ким є, зміняться також мої дії у світі.

Декілька зауважень щодо місця молитви, часу та позиції для молитви:

1. Місце – ідеальним є церква чи каплиця з виставленими Найсвятішими Дарами. На практиці це може бути будь-яке місце, де ми знайдемо хоча б трохи тиші.

2. Час – щонайменше п'ятнадцять хвилин. Добре, якщо це буде пів години. Час доби не має великого значення, головне – бути зосередженим і не заснути під час молитви.

3. Позиція під час молитви – гідна і зручна. Можна молитися навколішки, сидіти на маленькій лавочці або просто зручно сісти на стільці за столом.

Хід lectio divina

Сутність цього методу полягає в його поділі на кілька частин:

1. Читання (lectio),

2. Медитація (meditatio),

3. Молитва (oratio) і перебування перед Богом (contemplatio),

4. Дія (actio).

Усе це має бути попереджено хвилиною тиші, зосередження та проханням до Святого Духа про добрі плоди. Це ключовий момент перед кожним читанням і роздумами над Божим Словом. Глибокий сенс Святого Письма є таємницею, відомою лише Святому Духові, який відкриває його тим, кому хоче, як хоче, коли і де хоче. «Дух досліджує все, навіть глибини Божі», – пише святий Павло (1 Кор 2,10). Цього Духа Бог вже дарував і хоче дарувати нам, як говорить святий Лука:

«Коли ж ви, бувши злими, умієте давати добрі дари своїм дітям, то наскільки більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто Його просить» (Лк 11,13).

Тому так важливо просити Святого Духа, який сам відкриє нам Святе Письмо, тобто допоможе зрозуміти його сенс для нас сьогодні – у тому часі та місці, де ми зараз перебуваємо.

Вибираємо довший уривок тексту. Ми не передбачаємо, що обов’язково прочитаємо його повністю. Може статися так, що вже перший вірш стане тим уривком, над яким потрібно буде зупинитися довше. Я читаю Святе Письмо повільно й уважно, не для того, щоб примножити свої знання, а щоб зустріти Бога в Його Слові. Адже у читанні йдеться про те, щоб знайти такий уривок (зазвичай це буде один вірш, іноді кілька), який нас зворушить.

Це зворушення може мати дуже різний характер: це може бути цікавість, нерозуміння, утіха, краса, тривога. Зворушення свідчить про те, що цей вірш є для нас особисто важливим. Дуже важливо також помітити гнів або агресію, які можуть виникати під час читання Божого Слова. Це означає, що Ісус у своєму Слові торкається якоїсь невпорядкованої сфери нашого життя.

Надзвичайно важливо звертати увагу на почуття, які нас супроводжують. Ми не маємо впливу на почуття, які виникають, але вони є важливими, бо вказують на стан нашого серця. Почуття не бувають добрими чи поганими, адже вони є морально нейтральними. Наприклад, якщо виникає почуття заздрості чи неприязні, це не є гріхом. Гріхом може стати лише наша реакція на це почуття.

Знайдення тексту, який тебе зворушує, є сигналом до завершення етапу lectio.

Первісне латинське значення цього слова – «повторення». На цьому етапі ми зосереджуємося на знайденому уривку. Читаємо його багаторазово, повільно, ніби смакуючи – як увесь вірш, так і його окремі частини. Під час читання можна акцентувати різні частини та слова вірша. Можливо, таким чином ми навіть вивчимо цей вірш напам’ять. Повторюймо його також подумки – у цьому може допомогти заплющення очей.

На цьому етапі важливо залучати не лише розум, але й серце. Можна замислитися, чому саме цей уривок мене зацікавив, ставити собі запитання, що цей уривок мені говорить, що відкриває, що комунікує.

Важливо медитувати лише один уривок. Якщо тебе зворушило кілька уривків, зупинися на першому – інші цього разу не беруть участь у медитації.

На певному етапі медитація перетворюється на молитву, яка буде мати спонтанний характер. Відкрий перед Богом своє серце, щоб говорити Йому про переживання, які породжує в тобі Його Слово. Молися просто і щиро. Іноді молитва буде твоєю активністю, а іноді ти відчуватимеш, що тебе «захоплює» Божа благодать. У такі моменти молитва стане більше діянням Бога в тобі, ніж твоїм власним.

Важко передбачити, якою буде ця молитва, який характер і напрям вона набуде. Це може бути прохання, каяття, подяка або прославлення. Інколи це буде коротка й палка молитва, що просить Бога вгамувати твою тугу, дозволити Його відчути та побачити.

Після етапу oratio, твоєї молитви, викликаної роздумами над певним уривком, може настати момент, коли ти не зможеш знайти слів. Перебувай тоді перед Богом у мовчанні – це теж молитва, молитва твоєю самою присутністю. Святий Дух, що діє в тобі, спрямовуватиме до Бога таку молитву, яка Йому до вподоби:

«Так само і Дух підкріпляє нашу неміч. Адже ми не знаємо, як молитися належно, але сам Дух заступається за нас стогнанням невимовним. Той же, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа, бо Він заступається за святих згідно з Божою волею» (Рим 8, 26–28).

У кожній глибокій людській взаємності настає момент, коли люди розуміють одне одного без слів. Так само і з Богом. Ні Він не мусить нічого говорити, ні ти. Ви просто перебуваєте разом. І цього достатньо.

Останній етап Lectio Divina — це запрошення до дії, згідно з настановою святого Якова:

«Будьте ж виконавцями слова, а не лише слухачами, що обманюють самих себе» (Як 1, 22).

Постав собі запитання: чи через ці роздуми Бог закликає тебе до якогось рішення, дії, розмови з кимось, прощення чи допомоги комусь? Якщо так, запиши собі конкретний уривок, який тебе рухає до дії, або те, що ти хочеш зробити. Пам’ятай, що дією може бути також згода з Богом, дозвіл, щоб Він змінив щось у тобі, щоб сам діяв у тобі і перетворював тебе так, як хоче.

Через деякий час ти зможеш чітко побачити, як Бог тебе веде. Твоїм Actio може бути також вивчення на пам'ять якогось вірша з цього роздуму. Подумай, яке слово, фразу чи вірш ти забереш із собою на цілий день, що означає, що ти будеш його повторювати і повертатися до нього в різні моменти дня. Так ти даєш Богові можливість і простір для Його дії в тобі, щоб Він тебе змінював Своїм Словом, яке само по собі приносить плід:

«Чи спить, чи пильнує, вдень і вночі, насіння проростає й росте, він сам не знає як. Земля сама з себе приносить плід...» (Мк 4, 27-28).

Не завжди Lectio Divina завершиться прийняттям конкретного рішення чи виконанням дії. Однак досвід показує, що практика цього методу перебування з Божим Словом з часом перетворює людину саму собою, торкає її, переконує у тому, що є правдою і важливим, дає світло для прийняття правильних життєвих рішень і запрошує до змін.