Так говорить Мудрість Божа: «Господь набув мене на початку путі  своєї, раніше діл своїх, які  Він вчинив на початку. Я настановлена була від віку, від початку, раніше, ніж земля постала. Коли не було ще безодень я на­родилась; коли не було ще джерел багатоводних, перед тим, як були засновані гори, раніше від пагорбів я наро­дилась; тоді, коли Він ще не створив ні землі, ні степу, ні перших брил земного кругу. Коли Він готував небеса, я там була; коли Він висікав круг поверх безодні; коли Він згущав вгорі  хмари; коли укріплялись джерела безодні; коли Він призначав морю його границю, щоб води з його берегів не виступали; коли Він закладав підвалини землі , – я була при Ньому, при роботі, я була Його втіхою щоденно, гралась перед Його обличчям повсякчасно, гралась на земному крузі, і моя втіха – бути з людськими синами».  Слово Боже.

1.Коли я погляну на Твої небеса – рук Твоїх діло, *

на місяць і зорі, засновані Тобою, –

хто така людина, що пам’ятаєш про неї, *

або людський син, що навідуєшся до нього?

2.Ти зробив його не набагато меншим за ангелів, *

Ти увінчав його славою і честю.

Ти дав йому владу над рук своїх ділами, *

все підкорив йому під ноги.

3.Коряться йому бики і вівці, *

а також польові тварини,

птахи небесні, морські риби, *

що носяться глибинами морськими.

Брати! Оправдані від віри, ми маємо мир з Богом че­рез нашого Господа Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, в які й перебуваємо і хвалимося у надії Божої слави. І не лише нею, а й хвалимося у стражданнях, знаючи, що страждання виробляє терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію. Наді я ж не засоромлює, адже Божа любов розлита в наших серцях через даного нам Святого Духа. Слово Боже.

Слава Отцю, і Синові, і Святому Духу –

Богу, Хто є, і Хто був, і Хто приходить.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Ще багато чого Я маю сказати вам, але тепер ви не можете знести. Коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас шляхом до всієї істини, бо не від себе буде говорити, але що почує, те й говоритиме, і сповістить вам те, що має настати. Він Мене прославить, бо від Мого одержить і спові­стить вам. Все, що має Отець, є Моє; тому Я і сказав, що з Мого одержує і сповістить вам».  Слово Господнє.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Ще багато чого Я маю сказати вам, але тепер ви не можете знести. Коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас шляхом до всієї істини, бо не від себе буде говорити, але що почує, те й говоритиме, і сповістить вам те, що має настати. Він Мене прославить, бо від Мого одержить і спові­стить вам. Все, що має Отець, є Моє; тому Я і сказав, що з Мого одержує і сповістить вам».

• Сьогодні ми святкуємо урочистість Пресвятої Трійці. Ця таємниця перевищує межі людського розуму, але ми віримо в неї й визнаємо в “Символі віри”, бо саме так Бог об'явив Себе нам.

• Дух Істини допомагає нам відкривати цю таємницю і водночас надає здатність любити. Що для тебе означають слова "Вірую в Бога в Трійці Єдиного"? Вірити - це наповнитися Богом і дозволити Йому діяти в собі. Це довіритися Отцеві, який є понад нашими слабкостями. Ця довіра до Отця стає можливою завдяки тому, що зробив для нас Ісус, і здійснюється це в Святому Дусі.

• Святий Августин був одним з перших, хто намагався осягнути, чим є Пресвята Трійця. На його думку, щоб існувала любов (а Бог є Любов), потрібні три особи: той, хто любить, той, хто приймає любов, і сама любов, яка є між ними. У Бозі любов настільки сильна, настільки повна, що стає Особою.

• Любов - це безперервне дарування і приймання. "Дух (...) від Мого одержить (...), все, що має Отець, є Моє".  А оскільки ми створені на образ Божий, то прагнемо віддати щось від себе, щоб залучити інших бути з нами. Саме тому ми можемо по-справжньому знайти себе лише тоді, коли відкриємо всередині бажання дарувати себе іншим. Чи намагаєшся ти більше давати, ніж брати? Чи відкриваєш у собі подібність до Бога, який є любов'ю трьох: Отця, Сина і Духа?

Господи, Ти створив мене на Свій образ і подобу. Попри свою слабкість, я прагну жити любов’ю, віддаванням себе в любові і прийманням її. 

З Євангелія від святого Йоана. Ісус сказав своїм учням: «Ще багато маю вам сказати, та зараз ви не можете цього знести. Коли ж прийде Він, Дух Істини, провадитиме вас до повної істини, бо не від себе говоритиме, а говоритиме те, що почує, і сповістить вам про те, що має настати. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і вам сповістить. Усе, що має Отець, — Моє. Тому Я сказав, що від Мого візьме і вам сповістить».

Це — Євангеліє, яке ми чули не так давно, наприкінці Великоднього періоду. Сьогодні воно знову приходить до нас у цю урочистість Пресвятої Трійці, коли Бог хоче представити Себе, коли говорить, ким є, ким є в Собі Самому. Так, що робить, але також — що Він є Трійцею. Це ми бачимо вже на початку Святого Письма, коли Бог об’являється, коли під час створення світу творить усе Словом, з великою силою, з могутністю. Але перед створенням людини Бог, ніби, відступає, вступає у внутрішній діалог із Собою і каже: «Сотворімо людину на Наш образ, за Нашою подобою». Звісно, на це можна дивитися по-різному, існують різні способи тлумачення цього вислову. Наші брати-юдеї з цим, звісно, не погоджуються, але ми, як християни, маємо своє бачення, і саме його маємо триматися.

Це бачення дуже сильно підкреслював святий Тома Аквінський, якого також тримався святий Йоан Павло ІІ, коли говорив, що це роздуми Бога — наслідок того, що Бог хоче створити людину для спільноти, для відносин. Бог є Трійцею, і тому веде внутрішній діалог у Собі Самому. Отець розмовляє з Сином у Святому Дусі — «Сотворімо». Ми є відносинами, ми є особами, які перебувають у стосунках, і так само хочемо створити людину. Людина — це істота реляційна.

Людина не живе лише для себе. Навіть найбільший пустельник, найбільший відлюдник на цій землі створений і покликаний до спільноти. Звісно, до спільноти з Богом, але не тільки. Навіть якщо з тих чи інших причин у цей момент немає поруч іншої людини фізично, то все одно немає в Церкві покликання до ізоляції самої по собі. Є покликання до інших членів Церкви, до тих, з ким людина перебуває у зв’язку. Людина є для когось, є з кимось.

Ось цей Бог, який об’являється вже на початку Святого Письма, у Книзі Буття, у творінні. Потім ми сьогодні під час обіду розмовляли з одним священником про те, що месіанські юдеї — тобто ті, які певною мірою визнають Христа, є більш чи менш християнами — дивуються в цьому контексті, що одне з основних Імен Бога в Старому Завіті — це Ім’я Елогім. Ім’я, яке викликає труднощі, бо це множина від «Ель». «Елогім» насправді означає «Боги», тобто мовби Богів більше, ніж один.

Звісно, увесь Старий Завіт говорить про те, що Бог є один, і тільки один. Але, дивлячись через призму Нового Завіту, ми вже тут бачимо: Бог не є самотнім. Він — один, це монотеїзм, але всередині цього одного Бога є три Особи: Отець, Син і Святий Дух. Ми також дивимося на Старий Завіт через призму Нового Завіту, через призму об’явлення того, що вчинив Господь Бог. І нинішнє слово також приходить у цьому ключі — що Бог поступово вів Церкву до глибшого пізнання істини.

Те, що Христос каже апостолам: «Зараз ви не можете цього знести, але прийде момент, коли знатимете більше». Навіть якщо Я піду, Я все одно буду провадити Церкву, буду її вчити, буду їй об’являти Себе дедалі більше. І це відбувається саме в Церкві. Церква сьогодні дає нам неділю Пресвятої Трійці, щоб відкрити нас на цю дійсність Бога, Який є Один, але водночас у трьох Особах.

Бог Єдиний у Трійці. Звісно, Бог об’являє Себе — як Він діє, ким є, яким є, як показує Себе. Мене сьогодні особливо зворушила одна річ, коли я молився годину читань у суботу — а саме те, що там був псалом 136, дуже важливий у історії Ізраїля, бо це — Великий Галел, псалом, який читають під час Пасхи. Великий Галел — його читають наприкінці Пасхальної вечері.

Цей псалом побудований специфічно — має три частини. Він тридільний, і саме так його подає і Бревіарій. Перша частина говорить про створення. Бог, який об’являється як Творець. Це псалом, у якому звучить: «Хваліте Господа, бо Його милість вічна». Цей рефрен повторюється у кожному вірші.

Бог такий — бо Його милість вічна. Бог зробив це — бо Його милість вічна. І Бог починає зі створення. Бог, який є Творцем, чинить великі чуда. Він створив небо у Своїй мудрості, розтягнув землю над водами, створив велике світло — сонце для дня, місяць для ночі. Це є Бог. Бог, який об’являється як Той, хто Словом творить світи. Бог, який є могутнім.

Це — Отець. Бог, який творить світ. Як казали Отці Церкви, Він творив цей світ двома руками — це, звісно, образ — але тими руками були Святий Дух і Слово, Син. Гарний образ, що дарований нам. І далі цей псалом говорить: що далі? Що робить Бог? Бог — Той, Хто діє. Той, Хто спасає. Бог створив світ — це діло Отця.

Ми пізнаємо Бога також у Його діях. Створення більше приписується Отцеві, спасіння — Христу. З Євангелія від святого Йоана. Ісус сказав до своїх учнів: Ще багато маю вам сказати, але тепер ви не можете цього знести. Коли ж прийде Він, Дух Істини, то приведе вас до повноти правди, бо не від себе буде говорити, але говоритиме все, що почує, і сповістить вам майбутнє. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і вам сповістить. Усе, що має Отець, Моє, тому Я сказав, що від Мого візьме і вам сповістить.

Це Євангеліє, яке ми чули зовсім недавно, наприкінці Великоднього періоду. Сьогодні воно знову приходить у цю урочистість Пресвятої Трійці, коли Бог хоче нам себе представити, коли говорить, ким є, ким є Сам у Собі. Авжеж, і про те, що робить, але також і про те, що Він є Трійцею. Ми бачимо це вже на початку Святого Письма, коли Бог об’являється, говорить під час створення світу, творить усе Словом з великою силою, з могутністю, але перед створенням людини Бог, немов би, відступає, починає діалог Сам із Собою й каже: «Створімо людину за нашим образом, за нашою подобою». Це можна, звичайно, по-різному тлумачити, існують різні можливості перекладу цього слова.

Наші брати юдеї, звісно, з цим не погоджуються, але ми, як християни, маємо своє бачення, якого маємо триматися. Це бачення дуже сильно підкреслював святий Тома Аквінський, і на ньому також стояв святий Йоан Павло ІІ, коли говорив, що це роздумування Бога – наслідок того, що Бог хоче створити людину для спільноти, для взаємин. Бог є Трійцею, і тому веде цей внутрішній діалог у Собі. Отець розмовляє із Сином у Святому Дусі: «Створімо». Ми – це відносини, ми – особи, які перебувають у взаємозв’язку одна з одною, і так само хочемо створити людину. Людина – це істота відносин.

Людина не живе лише для себе. Навіть найбільший пустельник, найбільший відлюдник на цій землі створений і покликаний до спільноти. Звісно, до спільноти з Богом, але не тільки. Навіть якщо з якихось причин ця спільнота зараз не переживається фізично, бо немає поруч когось, все одно немає покликання до ізоляції у Церкві. Є покликання до інших членів Церкви, до тих, з ким людина перебуває у стосунках. Людина є для когось, є з кимось.

Це той Бог, який об’являється на самому початку Святого Письма в Книзі Буття у творінні світу. Потім сьогодні під час обіду я розмовляв із одним священником про те, що месійні юдеї, тобто ті, які певним чином приймають Христа, є більшою чи меншою мірою християнами, – вони здивовані тим, що одне з основних імен Бога в Старому Завіті – це «Елогім», і це доволі складна річ, бо це множина від «Ель». Елогім насправді означає «Боги», тобто, начебто їх більше. Звісно, весь Старий Завіт говорить про те, що Бог один і лише один, але коли дивитися через призму Нового Завіту, вже тут видно, що Бог – не одинокий. Він один – це монотеїзм – але всередині цього Бога є три Особи: Отець, Син і Дух Святий. Ми дивимось також на Старий Завіт крізь призму Нового Завіту, через об’явлення того, що вчинив Бог. І тепер це Слово також приходить до нас у цьому ключі: що Бог поступово вів Церкву до глибшого пізнання правди.

Те, що Христос каже апостолам: зараз ви ще не можете це знести, але настане момент, коли знатимете більше. Навіть якщо Я відійду, Я далі вестиму Церкву, навчатиму її, об’являтиму себе дедалі більше. І це відбувається також у Церкві, і Церква сьогодні дає нам неділю Пресвятої Трійці, щоб відкрити нас на цю реальність Бога, який один, але водночас у трьох Особах. Бог один у Трійці.

Звісно, Бог об’являє себе, яким є, як діє, ким є. Мене сьогодні глибоко зворушила одна річ, коли молився Часослів – годину читань у суботу, а саме – псалом 136, який дуже важливий в історії Ізраїлю. Це псалом, що називається Великим Галелем, псалом, який читається під час Пасхи. Його читають наприкінці Пасхи. І він має три частини. Є тричастинний, і в цьому ж дусі його подає Брівіарій.

Перша частина – це частина про створення. Бог, який об’являється як Творець. Це слово, що каже: прославляйте Господа, бо Його милість вічна. Цей рефрен повторюється в кожному вірші. Бог є такий, бо Його милість вічна. Бог створив те, бо Його милість вічна. І Бог починає з творіння. Бог-Творець звершує великі діла. Створив небеса в мудрості Своїй. Розпростер землю над водами. Створив великі світила. Сонце – щоб володіло днем, місяць – щоб володів ніччю.

Це Бог. Бог, який об’являється як Той, хто Словом творить світи. Бог, який є могутній. Це Бог-Отець. Бог, який творить світ. Як казали отці, завдяки Своїм двом рукам. Там сказано – «виліпив», це, звісно, образно, – «виліпив цей світ». А руками Бога-Творця, Бога-Отця, був Святий Дух і Його Слово – Син. Гарний образ, який нам дано.

А далі цей псалом говорить про що? Що відбувається потім? Що Господь – це Той, хто діє. Той, хто спасає. Бог створив світ – це діло Отця. Бога ми пізнаємо також через Його діяння. Творче діяння більше приписується Отцеві. Діло спасіння – Христові.

Звісно, це умовне розрізнення. Але тут Бог більше об’являється у діянні спасіння. Об’являється у Своєму Сині, який прийшов у світ, щоб визволити людину, яка впала в неволю, у гріх. І цей псалом також про це говорить: що Бог побив єгипетських первістків, вивів Ізраїля з Єгипту, явив Свою могутню руку, розділив море надвоє, і провів Ізраїля посеред нього. Це діло визволення, це діло спасіння, що сталося в Старому Завіті під час виходу з Єгипту, але це діло, яке постійно звершується в Церкві щодня. Бог виводить народи, але також кожну людину індивідуально з тієї неволі, в якій вона є.

І це є те, за що я можу ухопитися. У якій би я не був неволі, а цих неволей маємо безліч. Сьогодні цих неволей, може, ще більше, ніж будь-коли: увесь світ певним чином поневолений інтернетом. Це не означає, що все це – зло, але мало хто справді вміє користуватися цим у добрий, незалежний, Божий спосіб. Більшість із нас, і я це кажу з відповідальністю, поневолені медіа, ґаджетами тощо. А Бог хоче прийти саме в цю ситуацію, щоб вивести нас із нашого Єгипту, з-під нашого фараона, щоб дати нам свободу.

А наскільки? Наскільки ми хочемо. Наскільки хочемо відрізатись від тих речей. Наскільки ми готові залишити Єгипет, чи, може, вже маємо переконання, що Єгипет не такий уже й поганий, і можемо в ньому залишатися. Але Христос нам даний для того, щоб виводити з цих неволей.

І нарешті третя частина псалма говорить про провадження Богом через пустелю до обіцяної землі. І це діло, що приписується Святому Духові, Тому, хто веде, хто оживляє, хто освячує. І знову гарно сказано: що народ іде через пустелю, а Господь Своєю силою побив великих царів, могутніх царів – Сихона, Ога, і землю їхню дав у спадщину слузі своєму Ізраїлеві. Це те, з чим ми постійно стикаємось: що є народи, які не тільки тримають людину в неволі в Єгипті, а й перешкоджають увійти до обіцяної землі.

Можна досвідчити Божого діяння у своєму житті, що Бог виявив Себе могутньою рукою, дав мені якесь визволення, але немає другого кроку – немає входження у землю обітовану, у цей вічний шабат, у щастя. Наче я визволений, маю певні знаки Божої дії в моєму житті, але бракує завершення, бракує цього щастя, цієї близькості з Богом, повного спасіння, яке Бог дає. І тому я можу, хочу, повинен бути відкритим на дію Святого Духа, Який є Тим, хто дає саме ці реальності. Він щедро дає дари Святого Духа: свободу, мир, лагідність, розуміння, терпимість, любов тощо. Усі дари, які Бог хоче давати.

Бог об’являється у дії. У Старому Завіті показав Себе як Ягве – Той, хто є, але також як Той, хто говорить і втілює Своє слово у творенні, у спасінні. Так само робить і тепер. Сьогодні Бог дає нам любов, благодать бути на шлюбі Янка і Зосі, які уклали таїнство подружжя, слухали це слово – слово, що Бог ще багато має сказати, що якщо вони на початку дороги, як і всі ми на початку, хоч би де були – ми на якомусь етапі цієї дороги.

Бог ще має нам багато сказати. Ще багато речей я не здатний зараз знести. Ще довга дорога попереду. Це на початку подружжя, в середині подружжя, у самотності – всюди я можу ще багато довідатися від Бога. І це прекрасно: Бог говорить мені прямо – моя дорога ще не завершена. Я можу ще очікувати, бо Бог обіцяє, що має ще багато справ зі мною. І чи я хочу піти цією дорогою?

Це один погляд – це шлюб, який відбувся на початку цієї неділі. Завтра, тобто в саму неділю, Бог дасть мені благодать бути на вічних обітницях сестри Магди, яка складе обіти на все життя, до його кінця. Вона теж хоче бути у спільноті. У неї не буде фізичного чоловіка, але буде Обручник – Ісус Христос, буде у Церкві, буде у спільноті сестер. Це інший Божий задум на її життя. І Бог ще багато захоче їй сказати. Вона теж на початку шляху, ще не все може витримати. Це прийде з часом. Бог терплячий – і ми також повинні мати цю терпеливість.

Так багато попереду. Де б ми не були – а це дві великі, прекрасні реальності, які дає Бог: подружжя, чернече життя – це шляхи, на яких Бог буде себе об’являти. Бог нас кличе до цього. Я є там, де є. Ти є там, де ти є. Можливо, після років шлюбу, можливо, ще в самотності – не важливо. Я можу мати цю надію очікування, що Бог хоче мене здивувати. Бог хоче мені ще так багато сказати. Було би безглуздо думати, що я вже все знаю: знаю життя, знаю Бога, знаю Церкву. Ні. Це не у дусі сьогоднішнього Євангелія. Сьогоднішнє Євангеліє каже: дозволь себе здивувати. Бог ще має великі справи з кожним із нас. Бог ще має повні рукави «козирів», які хоче мені явити. Багато речей ще хоче мені об’явити. О, якби я мав цю святу нетерплячість – очікування на те, що Бог ще хоче.

Господи, давай! Господи, дозволь мені бути здивованим Тобою. Дай мені чекати, що Ти діятимеш ще потужніше в моєму житті. 

Нехай благословить і оберігає тебе Отець, і Син, і Дух Святий. Амінь.

Йн 17,10:

І все моє -твоє, твоє ж - моє, і в них я прославився.

Лк 15,31:

Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.

2Сол 1,10:

коли він прийде прославитися у своїх святих і появити себе того дня на подив усім, які увірували; бо ви увірували нашому свідченню для вас.

Іс 49,3:

І сказав мені: «Ти слуга мій, у тобі я прославлюся.»

Мт 3,17:

І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”

Мт 17,5:

Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.”

Вих 13,22:

І не зникав хмаровий стовп задня, і стовп вогненний уночі перед народом.

Вих 19,16:

Третього дня, як розвиднялося, загриміли громи, спалахнули блискавки, й тяжка хмара нависла над горою, страх могутньо засурмило в ріг, і задрижали всі люди в таборі.

Мт 24,30:

Тоді на небі з'явиться знак Сина Чоловічого, і тоді заридають усі племена землі й побачать Чоловічого Сина, що надходитиме на небесних хмарах з потугою та славою великою.

Іс 42,1:

Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду.

Втор 18,15.19:

Пророка з-поміж вас, з твоїх братів, такого, як я, Господь, Бог твій, настановить тобі; його маєте слухатися. А хто не послухається моїх слів, що їх він у моєму імені промовить до них, то жадатиму від того рахунку.

Іс 49,5-6:

А тепер каже Господь, що сотворив мене вже від утроби на те, щоб я був його слугою, щоб навернув Якова до нього та щоб зібрав Ізраїля до нього, - бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій - моя сила. 6 Він мовив: «Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж: Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу.»

Флп 2,8-11:

він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Йн 17,5:

Тепер же прослав мене, Отче, у себе - славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!

Діян 13,47:

Так бо звелів Господь нам: Я тебе поставив світлом поганам, щоб ти був спасінням аж до кінців землі.»

Лк 2,32:

світло на просвіту поганам, і славу твого люду - Ізраїля.”

Іс 66,5:

Слухайте слово Господнє, ви, що тремтите перед його словом! Ваші брати, які вас ненавидять і відпихають вас з-за мого імени, кажуть: «Нехай Господь явить свою славу, щоб ми узріли вашу радість!» Та їх окриє сором.

Пс 89,8:

Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього.

Пс 68,35:

«Визнайте силу Божу!» Над Ізраїлем його велич, а його потуга у хмарах.

Йн 14,13:

І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився.

Йн 15,16:

Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім'я, дав вам.

Втор 7,6:

Бо ти народ святий у Господа, Бога твого; тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був для нього вартісним народом поміж усіма народами, що на землі.

1Йн 4,10:

Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого - примирення за гріхи наші.

Рим 6,20-23:

Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній - смерть. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець - життя вічне. Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої - життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.

Йн 15,2:

Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала.

Мт 15,13:

Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.

Іс 18,5:

Бо перед винозборами, як спаде квіт і як зелені грона почнуть достигати, він відріже ножем гіллячки і парості відітне, він їх пооббиває.

Єр 2,21:

Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння; як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, мені чужої?

Іс 5,7:

Виноградник Господа сил - то дім Ізраїля, а мужі юдейські - любе його садиво. І ждав він правосуду, - аж тут пролиття крови; ждав правди, - аж тут голосіння.

Йн 16.24.26:

В ім'я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж - і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, - і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати:

Йн 10,9:

Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!

Йн 14,6:

Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

Йн 15,5:

Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете.

Євр 8,6:

Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки він посередник кращого завіту, що заснований на кращих обітницях.

Мт 7,7-11:

Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють. Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.

Втор 4,29:

Але й там шукатимеш Господа, Бога свого; а знайдеш (його), щоб тільки ти шукав його всім серцем і всією своєю душею.

Мт 18,19:

Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;

Мк 11,24:

Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так.

Лк 18,1-8:

Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом. І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.” Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже! А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”

Як 1,5.17:

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

1Йн 5,14-15:

І ось те довір'я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас. І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили.

1Йн 3,22:

і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне.

Йн 17,4:

Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання.

Йн 4,34:

«Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

Втор 8,3:

Він упокоряв тебе, морив тебе голодом та годував манною, про яку не знав ні ти, ні твої батьки; щоб ти пізнав, що не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх, може жити людина.

Рим 8,3:

Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, - пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,

Гал 4,4:

Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом,

Йн 3,17:

Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти.

Йн 5,24.36-38:

Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав. І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи. І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав.

Йн 8,42:

А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.

Йн 9,7:

До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим!

Йн 11,42:

Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»

Йн 17,8.21-25:

слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене.

Йн 3,31:

Хто з висоти приходить, той - над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить - над усіма той.

Йн 6,46:

Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.

Йн 6,38-42:

бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав. Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня. Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.» І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов», і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»

Йн 8,26-28:

Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,

Йн 12,49-50:

Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти. І я знаю, що заповідь його - життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»

Йн 14,24:

А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене.

Йн 9,4:

Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти.

Йн 10,32.37:

Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?» Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!

Йн 13,20:

Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає - приймає того, який послав мене.»

Йн 20,21:

І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»

Рим 1,1:

Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,