Зіслання Святого Духа

Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поді лені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, бо чули, що кожний говорить їхньою власною мовою. Вони були вражені і дивувалися, кажучи: «Хіба всі ці, які  говорять, не галілеяни? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в які й ми народилися? Партяни й мідяни, еламіти й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, критяни й араби, – чуємо, як вони говорять нашими мовами про великі діла Божі!»  Слово Боже.

1.Благослови, душе моя, Господа! *

Господи, Боже мій, Ти надзвичайно величний!

Які величні Твої діла, Господи! *

Ти все вчинив премудро.

2.А відвертаєш своє обличчя, – їх страх огортає. *

Віднімаєш їхній дух – †

вони гинуть і повертаються у свій порох.

Пошлеш свого духа – вони створені будуть; *

Ти оновиш землі обличчя.

3.Нехай Господня слава буде навіки, *

нехай Господь веселиться своїми ділами!

Хай мої роздуми Йому приємними будуть; *

я в Господі буду радіти.

Брати! Ті, хто живе по-тілесному, догодити Богові не можуть. Ви ж не перебуваєте під пануванням ті ла, але Духа, якщо тільки Божий Дух живе у вас. Якщо ж хто не має Христового Духа, той не Його. А коли Христос є в вас, то хоча тіло мертве через гріх, але дух живе через праведність. Якщо Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе в вас, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла тим самим Духом, який живе в вас. Брати, ми не боржники тіла, щоби по-тілесному жити. Бо якщо живете по-тілесному, то маєте померти; якщо ж Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі. Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: «Авва, Отче!» Сам Дух свідчить нашому духові, що ми – діти Божі. Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, – спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися.   Слово Боже.

Святий Духу, о прийди,

І зішли нам з висоти

Промінь світла золотий.

Отче бідних, о прийди,

Принеси святі дари,

Серця наші освіти!

Утішителю Святий,

Найсолодший, дорогий,

Душі прагнучі омий!

Відпочинок за труди,

В спеку Ти – ковток води,

Порятунок від біди.

Життєдайне джерело

Серцю втіху принесло,

Нас до віри привело.

Бо без променів Твоїх

Не зів’яне в серці гріх,

О, спаси людей слабких!

Чистоту нам принеси,

Спраглі душі ороси

І стражденних всіх спаси!

Серця черстві пожалій

І замерзлих обігрій,

Заблукалим шлях відкрий.

Нагороду вірним дай,

У собі їх поєднай,

Сім дарів Твоїх їм дай.

Дай їм мужності й надій,

До спасіння шлях відкрий,

Радість вічну в душі влий.

Прийди, Святий Духу, наповни серця своїх вірних,

і запали в них вогонь своєї любові.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Якщо любите Мене, ви будете зберігати Мої заповіді. І Я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був навіки. Якщо хто любить Мене, той буде зберігати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо собі  оселю у нього. Хто ж не любить Мене, слів Моїх не зберігає. Слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, хто послав Мене, – Отця. Це говорив Я вам, перебуваючи між вами. А Утішитель – Дух Святий, якого Отець пошле в Моє Ім’я, той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам сказав».  Слово Господнє.

Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поді лені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, бо чули, що кожний говорить їхньою власною мовою. Вони були вражені і дивувалися, кажучи: «Хіба всі ці, які  говорять, не галілеяни? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в які й ми народилися? Партяни й мідяни, еламіти й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, критяни й араби, – чуємо, як вони говорять нашими мовами про великі діла Божі!»

• Свято Зіслання Святого Духа має коріння в юдейській традиції й носить назву  П'ятидесятниця. Це юдейське свято також називають Свято Жнив або Свято Збирання врожаю, а в християнстві - днем народження Церкви через дар Святого Духа. "Христос прийшов у світ для того, щоб відбулося Зіслання Святого Духа, і відтоді єдина гідність, яка має вагу в Церкві - це набуття Святого Духа". (Олів'є Клеман). Ця таємниця відбувається в людському серці - так само як і будь-яка інша біблійна подія, наприклад, перехід через Червоне море. Знаки - вторинні і пристосовані до обставин. Святий Дух має силу преображати людину в  спосіб, якого вона сама навіть не здатна собі уявити. Чи переживаєш ти своє особисте зіслання Святого Духа? Як це змінило твоє життя?

• Святий Дух наділив апостолів здатністю говорити так, щоб їхні слова торкалися людських сердець. Вони були вражені і дивувалися, кажучи:  «Хіба всі ці, які  говорять, не галілеяни? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в які й ми народилися? Партяни й мідяни, еламіти й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, критяни й араби, – чуємо, як вони говорять нашими мовами про великі діла Божі!» Можна сказати, що апостоли отримали особливий дар комунікації, який перевершував їхні природні можливості. Ми потребуємо такого дару практично щодня - коли спілкування зникає або глибоко порушене: у подружжі, з дітьми-підлітками, в спільноті. Гріх руйнує комунікацію, особливо гріх гордині. Чи бачиш ти потребу в іншій, кращій комунікації  в своєму особистому чи спільнотному житті? Чи усвідомлюєш власний гріх в ослабленому або втраченому спілкуванні?

• Як отримати Святого Духа? Ісус сказав: “Коли спраглий хтось, нехай прийде до Мене і п'є! (...)  про духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього (Йо 7,37-39). Прийди сьогодні до Ісуса з тією вірою, яку  маєш зараз, і попроси, щоб Божий Дух проник у всі сфери твого життя (назви їх). Він це зробить, бо є вірним Своїй обітниці: “Отак коли ви … умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”(Лк 11,13). 

Ісусе, дякую Тобі за моє особисте зішестя Святого Духа. Дякую за особливу харизму спілкування, якої я потребую в моїй взаємодії з іншими. 

Якщо ви мене любите, то будете виконувати мої заповіді. А я попрошу Отця, і Він дасть вам іншого Утішителя, щоб був з вами навіки. Якщо хто мене любить — той буде берегти моє слово.

І Отець мій полюбить його, і ми прийдемо до нього, і оселю в ньому вчинемо. Хто ж мене не любить, той не дотримується моїх слів. А слово, яке ви чуєте, — не моє, але Того, хто послав мене, Отця.

Це я сказав вам, перебуваючи між вами. А Утішитель, Дух Святий, якого Отець пошле в моє ім’я, — Він навчить вас усього і нагадає вам усе, що я вам сказав. Прийди, Духу Святий, наповни серця своїх вірних і запали в них вогонь своєї любові.

Ці слова ми щойно чули — вони передували проголошенню сьогоднішнього Євангелія. Ми дійшли до цього моменту після довгої подорожі разом із караваною Церкви. Подорожі, яку ми почали у Попільну середу.

90 днів тривала ця дорога — 90 днів або місяців. Ми вирушили разом із Церквою, і Церква несла нас, вела і привела сюди — до цього дня. І сьогодні ми знову святкуємо урочистість Зіслання Святого Духа.

А питання лише в тому — чи дозволимо сьогодні, щоб Святий Дух увірвався в наше життя. Щоб огорнув нас, наповнив нас. Чи знову зупинимося на півдорозі та повернемося додому самі.

Бо Святий Дух, Параклет, Утішитель, Consolator латиною, приходить, щоб ми не були самі. Щоб бути з нами завжди. Щоб Він оселився в нас, наповнив нас, навчав нас усього.

Щоб нагадував нам слова Христа в нашому серці, у нашому житті, в конкретних обставинах і подіях. Чи ця урочистість Зіслання стане для нас святом охоплення нас Духом, прийняття Духа Святого? Це питання завжди повертається цього дня.

Бо ми завжди можемо зупинитися на півдорозі. Навіть на святі Пасхи — коли ми чули цю чудову добру новину, що Христос помер за нас. Що Він оправдав нас — і ми можемо зупинитися на цьому, і жити як помилувані невільники.

Невільники, грішники, помилувані. І ми можемо усе життя прожити саме в такій позиції — як постійно помилувані. І мені здається, це нам загрожує.

Це також загрожує, коли ми, наприклад, йдемо до сповіді — постійно очищуємось, думаючи, аби Бог нічого нам не закинув. Щоб коли помремо — ми були «в порядку» перед Богом. Щоб Він не мав підстав засудити нас, бо ми все сповіли, все вичистили, і тому підемо до неба, а не в пекло.

Бо якщо залишиться гріх — то в пекло. І ми живемо так, ніби все тримається на наших силах. Живемо перед Богом як ті, хто не має глибокого досвіду Його близькості.

А коли приходить Святий Дух, як каже сьогодні святий Павло — Він свідчитиме в нашому серці, що ми — Божі діти. Що ми — не раби, не чужинці, не приблуди. А можна так жити — як чужинці.

Пам’ятаєте притчу про блудного сина? Ми її так називаємо. Але був і другий син — той, що залишився вдома. І жив у домі Отця як невільник, а не як син. З постійними претензіями.

«Ти мені нічого не дав! Я для тебе працюю, я тобі служу, я слухняний, на кожне твоє слово — а ти мені навіть козеняти не дав, щоби з друзями потішитись». Оце воно — зупинитись на півдорозі. Жити у домі Бога — як раб, не як син.

А сьогодні це свято приходить, щоби Дух Святий міг нарешті охопити нас. Щоби ми перестали бути просто помилуваними невільниками — від сповіді до сповіді, від літургії до літургії. Чужими й тимчасовими, які мають своє місце в лавці, приходять, бо інакше неділя «не така», буде поганий настрій.

А щоб ми нарешті стали мешканцями Божого дому. Синами, дочками Бога. Знаєте — це легший спосіб життя. Перестати жити в страху, перестати не знати Бога, мати дивні уявлення про Нього.

А натомість мати всередині себе досвід, що дає внутрішній мир. Бо я знаю — моє життя в руках Отця, який є всемогутній, який створив небо і землю. Створив моє подружжя, мою родину, моє місце праці, моїх сусідів. Він — мій Творець і Отець.

Богові належить світ і його мешканці. Гроші теж Йому належать. Моє помешкання — також Його. Жити без страху, що буде, що станеться.

Жити без страху: що Бог подумає, як покарає, як боляче торкнеться. Жити без претензій до подій, навіть важких. Мати довіру — глибоку, спокійну. Це легший спосіб життя.

Сьогоднішнє Слово запрошує нас із усієї глибини серця взивати: Прийди, Духу Святий, прийди. Вчора, якщо ви святкували П’ятидесятницю у вечірньому чуванні, то чули читання про сухі кості. Єзекіїль має це видіння.

Уявіть собі цвинтар. Великий цвинтар, як наш, можливо. Де кості й тіла не поховані, а лежать просто неба. Сгнили, і залишилися самі кості. І Бог каже пророкові: пророкуй до цих кісток.

І він пророкує — і Дух Божий сходить. І ці кості обростають плоттю — Бог оживляє їх. І, може, ми сьогодні теж прийшли сюди без очікувань. Звикли до нашого життя. Думаємо, що вже все так і буде.

Що будемо помилуваними рабами до кінця життя. Що нічого не виправиш, не зміниш, нема чого чекати. Може, так виглядає подружжя. Може, стосунки з дітьми. Нема очікувань.

Але це свято пророкує. Бог прагне послати Свого Духа кожному з нас. Бо любить нас. Бо Христос віддав своє життя, і на хресті віддав Свого Духа.

І цей Дух сьогодні приходить. І шукає тих, хто готовий Його прийняти. Хто не має страху. Перше читання було прекрасне. Сьогодні Христос каже: коли прийде Дух Святий — Він навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я сказав вам.

Пам’ятаєте, як апостоли були сповнені страху? А коли отримали Духа — вийшли назовні, і вже не боялися нікого. Бо знали, що весь світ — у Божих руках. Що може статись без волі Отця? Нічого. І почали говорити чужими мовами.

Ніколи не говорили. Галілеяни. Але Дух Святий, коли приходить — навчає всього. Навіть чужих мов. Наприклад — мовою, якою говорить твоя дружина. Щоби врешті-решт з нею порозумітися. Неймовірно!

Дух Святий усього навчить. Розмовляти з власними дітьми. Бо дотепер ми говорили своїми словами: «ну іди вже до церкви», або до чоловіка: «іди вже до сповіді, скільки можна!»

Ми говорили «нашим» — і що з того? Почув: «Жінко, іди до церкви і дай мені вже спокій». Або до дітей: «Може, вже весілля зробите, 7 років разом живете!» І що? «Мамо, ще раз це скажеш — я взагалі до тебе не прийду».

Бо коли говоримо своїм способом — це до добра не веде. Але якщо дозволимо Святому Духові прийти, якщо будемо синами й дочками, — Він навчить нас говорити так, щоб нас розуміли. Навчить мови, якою можна дійти до серця.

І нагадає все, що казав Христос. Нагадає — у важкі моменти. Нагадає, що «щасливіше давати, ніж брати». Або нагадає, коли вдома буде сварка. Коли хтось противиться, бунтує.

Нагадає, що головне — це шукати єдності. Головне — любити. Навіть якщо в нас включаться захисні реакції, старі схеми, які ми вивчили чи перейняли від батьків.

Сміливості! Легший спосіб життя. Питання — чи хочемо зупинитися на півдорозі? Бо караван Церкви привів нас знову до цього моменту. Ми стоїмо, як Ізраїль після виходу з Єгипту. Вільні — але ще сліпі, криві, кульгаві, глухі, німі.

І ця група рабів стоїть перед горою. І Бог питає. Як і сьогодні: Чи хочеш укласти зі Мною союз? Чи хочеш, щоби Мій Дух жив у тобі? Чи хочеш жити як син, як дочка?

Церква допомагає нам, даючи це Слово.
Прийди, Духу Святий, наповни моє серце.
Я не хочу більше жити як помилуваний раб.
Хочу жити як Твоє дитя.

З Євангелія від Йоана. 

Ісус сказав своїм учням: «Якщо любите Мене, то будете зберігати Мої заповіді. І Я попрошу Отця, і Він дасть вам іншого Утішителя, щоб був із вами повіки. Якщо хто Мене любить, той буде берегти Моє слово. І Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю в ньому вчинимо. А хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, яке ви чуєте, — не Моє, але Отця, Який послав Мене. Це Я сказав вам, перебуваючи з вами. А Утішитель — Святий Дух, якого Отець пошле в Моє Ім’я, — Він навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я сказав вам».

Це Слово з Євангелії на сьогоднішнє свято — Зіслання Святого Духа. Це Слово, яке передбачало цю мить, коли Святий Дух, Утішитель, Параклит, як ми сьогодні чули, зійде на апостолів. Ісус незадовго до свого відходу сказав апостолам, які питали Його, що буде відбуватись: чи буде це відновлення Божого царства, цього матеріального, тут на землі? Ісус відповів: «Не ваша справа — знати часи й пори, які Отець установив Своєю владою. Але коли зійде на вас Святий Дух, ви отримаєте Його силу й будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї, Самарії і аж до краю землі».

Хтось сказав: хто ж такий той Дух, який зійде на апостолів і силу Його вони отримають? Апостоли — повністю розбиті. Виявилося, що не так, як вони думали — що вже мають перемінене серце, серце з плоті. Це була обітниця, яку Бог дав у Старому Завіті. Але насправді ця обітниця показала, що дотепер нічого не відбулося, що вони далі мають кам’яне серце — закрите на Бога, на Його дію, на слово, яке Христос їм сказав. Бо коли доходить до справжньої ситуації — вони здатні Христа покинути, зрадити, втекти. Ось що вони можуть — бо не мають інакшого серця.

І тепер обітниця Христа — що отримають Святого Духа і Його силу. Що це за сила? Останнім часом мене вразило, як хтось сказав, що сила Святого Духа — це дина́міс. Так це слово звучить грецькою. І це дина́міс, слово, від якого походить інше слово — динаміт. Це та сила. Коли Нобель винайшов динаміт, він побачив, яку силу має ця вибухова речовина — настільки потужна, що здатна трощити скелі, руйнувати різні перепони. Потім динаміт використовували саме для ламання скель у шахтах тощо.

І саме цим можна описати і людське серце. Це серце, незважаючи на довготривалу дію Бога, незважаючи на те, що Христос стільки показував, стільки говорив апостолам, усе ще є кам’яним. Потрібен цей «динаміт» Святого Духа, Його сила, щоб це серце нарешті могло тріснути. Щоб могло змінитись. Щоб поступилось серцю з плоті.

І це саме відбувається в День Зіслання Святого Духа — змінюється їхнє серце. Те серце, що було закам’янілим, тепер торкається Божий палець — тобто Святий Дух. Бо саме так в Старому Завіті зображається Дух Святий — як палець Божий, що сходить і змінює людські серця. Колись Святий Дух був тим пальцем Божим, який виписував Боже Слово, писав Декалог, увесь Закон Завіту — на кам’яних таблицях. Це був писемний матеріал для Бога. Але все ж таки це було щось зовнішнє щодо людини.

Мойсей міг нести ці таблиці в руках, вони були важкі, але він їх ніс донизу. І завжди це було щось зовнішнє щодо нього. Він мав владу над тим матеріалом — міг його інтеріоризувати, вбирати в себе, але також міг просто ним жбурнути об землю, розбити, знищити, від нього відмежуватися. І життя Мойсея багато разів показувало, що так воно і було. З одного боку, мав велике досвідчення Бога — чув Його голос, Бог являвся йому дивовижно на горі Синай, багато разів ще з ним говорив. А з іншого боку — Мойсей бачив, яке його серце: кам’яне, запекле.

Щодо людей — він міг сперечатись із Богом, міг заперечувати Його, мав до Нього претензії. І врешті постраждав за те, що не послухав Слова. Того Слова з псалма: «Сьогодні, якщо почуєте голос Його, не робіть закам’янілим серця вашого». Як у Меріва, як у пустелі в Масса. Меріва — це місце закам’янілого серця. Попри те, що Бог чинив стільки чудес, і народ, і зрештою Мойсей показували, що мають кам’яне серце. Не здатні прийняти Слово Боже.

Серце Мойсея — це серце, з якого витікають претензії, гіркота, обурення на Бога: «Чому Ти робиш те, що робиш? Чому дав мені цей народ? Чому я маю його нести на собі, на грудях, на плечах?» Претензії до людей — це завжди каналізація претензій до Бога. Судження, яке маю в серці, яке кажу людям — насправді адресоване Богові. Кажу, що не згоден з людьми, але по суті — це незгода з Богом. І це проявилося в Меріва — в серці Мойсея. Тому Бог каже йому: «Не ввійдеш у Землю Обітовану». Туди можна ввійти лише з іншим, новим серцем. Ти залишишся з цим народом, який своїм гріхом закам’янілого серця постійно ранив Бога. І тому Мойсей мусив залишитися за Йорданом, поза Обітованою Землею. Там і залишився.

А Бог обіцяє, що колись підійме іншого пророка, такого як Мойсей, але з інакшим серцем. Цього пророка, якого ми знаємо — Ісус Христос. Господь пророків, Той, Хто здійснює всі слова Завіту, обітниці, що були в Старому Завіті. І це здійснюється саме в День П’ятидесятниці. Те, що Христос казав, що чули учні, — саме по собі не змінило їхніх сердець. Потрібне було не щось більше, а доповнення того, що Христос започаткував. Коли казав усі ці слова, то мав на увазі, що тільки тоді, коли отримаєте Святого Духа, станете Моїми свідками, підете — тоді серце зміниться.

І в сьогоднішньому першому читанні, яке є читанням цього дня — навіть якщо в літургії року A, B, C можуть змінюватися читання з Нового Завіту й Євангелії — це перше читання залишається незмінним, непорушним, сталим. Це читання з Діянь Апостолів, другого розділу — читання саме з цього дня. Коли Святий Дух сходить у День П’ятидесятниці.

П’ятидесятниця для юдеїв і сьогодні — це день дарування Тори. День, коли Ізраїль стоїть під Синаєм. І не самі, бо бояться, повні страху — вони посилають Мойсея, щоб він слухав Слово Боже, щоб він говорив з Богом, бо інакше всі помруть. І це робить Мойсей. Але ізраїльтяни не приймають цього Слова. Ще до того, як Слово дійде до них, вони вже встигають згрішити, вже встигають це Слово відкинути, вже встигають своє серце закам’яніти.

Лише Мойсей має піти вдруге — лише за другим разом вдається бодай зовнішньо, що ізраїльтяни приймають Слово, що це Слово буде присутнє посеред них. Вони нестимуть його, дбайливо оберігатимуть, нестимуть кивот, вшановуватимуть його як Слово Господа Бога. Але й серце їхнє залишається серцем слабким. І ми це бачимо, як це повторюється також у Новому Завіті. Це вже новий народ, це нові дванадцять племен. І в нас, з цим посланням, відбувається щось подібне — серця залишаються закам’янілими. Та приходить сила, динаміка Святого Духа, і ці серця розбиває. Тепер вони чують — чують, як голос з неба, подув вітру, і тепер дім наповнюється, і вони самі. Їх торкаються ці язики вогню. До такої міри, що вони наповнюються Святим Духом і починають говорити чужими мовами — так, як Дух дозволяє їм говорити.

Це теж прекрасне читання з сьогоднішнього дня. Тобто це читання, яке звіщає дозвіл Святого Духа. В часі читань — уривок з проповіді стародавнього автора, який говорить, що хоча чудо мов у момент П’ятдесятниці відбулося так, що апостоли говорили різними мовами, не лише звичною арамейською, а й іншими — це може нас заспокоїти. Сьогодні Церква вже не потребує цього чуда говоріння різними мовами, щоб кожен народ міг почути свою мову. Бо сьогодні Церква говорить мовами тих народів, до яких вона була послана. Ці народи тепер самі говорять тими мовами. Церква вже прийняла ці мови, якими говорять ці народи. І тепер свідчення про Христа дається цими мовами, і цими ж мовами проголошується Боже Слово.

Очевидно, тепер це можна вважати легшим, бо вже не потрібно такого видовищного чуда, як те, що сталося в день П’ятдесятниці. Але водночас це величезний виклик для нас. Бо тепер ми можемо або очікувати якогось надприродного чуда — як частково очікували і апостоли — або я можу відчути себе тим, кого торкнулося це П’ятдесятницьке подія. І це для мене непросто, вимогливо, обов’язково. Бо тепер я маю бути тим, хто наділений Святим Духом і має мову дії Святого Духа, тобто мову для мене — польську, якою маю звіщати Добру Новину, проповідувати, свідчити. Щоб я не так зосереджувався на чуді, що відбувається десь поза мною, як на тому чуді, що звершується в мені. І я — це той, кого торкнувся Божий палець, Святий Дух.

Сьогодні Господь Бог запевняє мене, що Він хоче і може змінити моє серце. Щоб настільки перемінити мене, аби я міг іти і звіщати Євангеліє. І ось тут постає питання: чи я хочу, чи хочу дати себе послати Богові? Чи я хочу залишити серце твердим, серцем до П’ятдесятниці? Це означає, що я можу замкнутися у Вечірнику — у своєму житті, у своєму серці. Що я маю внутрішній засув і кажу: мене це не стосується. Мені не потрібно бути відкритим на дію Святого Духа, мені не потрібно виходити до іншого. Це моє життя, моя казка, моя квартира, моє середовище — і нічого більше.

Чи хочу я дати себе послати? І наскільки я перебуваю в молитві Церкви, яка сьогодні є молитвою однодушності? Бо ціла Церква молиться про зішестя Святого Духа. Думаю, це та єдність, яку ми можемо сьогодні майже відчути фізично. Стільки спільнот, стільки людей, які молилися всю ніч про дію Святого Духа. Церква, яка хоче бути живою Церквою. Церква, яка сьогодні йде на Євхаристію, щоб просити про цього Духа Святого. Чи я хочу належати до цієї Церкви?

І це має дуже конкретний наслідок: чи я хочу дати себе послати Богові, щоб тепер звіщати іншим Добру Новину? Що це моя мова. Я вже не маю 70 мов, якими можу говорити — і навіщо мені це? Але чи я маю цю польську мову, щоби говорити тепер до іншого поляка, щоб донести йому Добру Новину про смерть і воскресіння Ісуса з любові до мене і про Святого Духа, якого я можу прийняти? Бо це є свідченням, яке я маю: чи маю Святого Духа?

Відповідь — настільки, наскільки маю місійного Духа. Наскільки в мені є прагнення, щоб, незважаючи на труднощі, слабкості, гріхи, неохоту і страх — усе те, що переживали й апостоли у Вечірнику — чи я, попри це, приймаю взагалі таку опцію: дати себе Богові послати і звіщати цю Євангелію?

Чи я хочу бути тим, кого торкнувся цей Божий палець — Святий Дух? Хто отримав жар, вогонь у серце? Щоб уже не ставитися до цього місійного покликання як до чогось зовнішнього. Що мені дали повістку, як до війська. Як в Україні брати кажуть, що чоловіки бояться вийти на вулицю, щоб їх не схопили й не відправили на фронт. І я можу мати таке ж ставлення до Святого Духа і до того, що Господь Бог може зробити в моєму житті.

Або я можу мати інше ставлення: що, Боже, прошу Тебе про цей жар. У мене його немає, я боюся, і так далі. Але знаю, що це послання, яке лине з цієї урочистості, — це послання, що моє серце дійсно може змінитися. Що я зсередини можу відчути це покликання, цей жар, цей порив Святого Духа, щоб іти до інших і звіщати їм Добру Новину про Христа, який дає Параклита — Духа Утішителя. Духа того, хто виправдовує нас, а не звинувачує. Духа, який змінює моє життя.

Нехай благословить і охороняє тебе Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

Йн 8,42:

А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.

Йн 15,10-14:

А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна. Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви - друзі мої.

1 Кор 7,19:

Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише - зберігання заповідей Божих.

1 Сол 4,1:

А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, - як ви і живете, - щоб так досягали дедалі більшого поступу.

2 Пт 2,21:

Ліпше було б їм дороги справедливости не спізнати, аніж, спізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді.

1 Йн 2,5:

А хто береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того й знаємо, що ми у ньому.

1 Йн 3,21-24:

Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір'я перед Богом, і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне. А ось його заповідь: Вірувати в ім'я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь. Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.

1 Йн 5,3:

Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі.

Одкр 22,12:

От, приходжу скоро, і відплата моя при мені, щоб віддати кожному, яка робота його.

Йн 4,34:

«Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

Йн 8,29:

і що той, хто послав мене, - зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»

Йн 12,49:

Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти.

Йн 14,31:

Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»

Йн 17,4:

Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання.

Іс 42,1-4:

Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду. Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути. Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить; оповістить ретельно правду. Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки.

Мт 3,15-17:

Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”

Євр 10,5-10:

Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.» Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: «Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге. Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди.

1 Йн 2,1-2:

Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він - примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу.

Йн 21,15-17:

Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» - «Так, Господи, - відрікає той йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!» І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, - відвічає йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!» І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», - то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!

Мт 10,37:

Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене.

Мт 25,34-40:

Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили.

1 Кор 16,22:

Як хтось не любить Господа, анатема на нього! «Маран ата!»

2 Кор 5,14-15:

Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли. А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес. 

2 Кор 8,8-9:

Я не кажу як наказ, але щоб заради дбайливости інших випробувати щирість вашої любови. Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли.

Гал 5,6:

бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але - віра, чинна любов'ю.

Еф 3,16-18:

щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, на зростання внутрішньої людини, і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові - спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина,

Еф 6,24: 

Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа в нетлінності! Амінь.

Флп 1,20-23:

за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю. Для мене бо життя - Христос, а смерть - прибуток. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; - та що вибрати, не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще;

Флп 3,7-11:

А те, що було мені зиском, з-за Христа я вважав за втрату. Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати; і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога - від віри; щоб спізнати його й силу його воскресіння і участь в його муках, уподібнюючись йому у смерті, аби якось осягнути воскресіння з мертвих.

1 Пт 1,8:

якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі,

1 Йн 2,3-5:

З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо. Хто каже: «Я його знаю», і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. А хто береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того й знаємо, що ми у ньому.

1 Йн 4,19-20:

Ми любимо, бо він перший полюбив нас. Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить.

1 Йн 5,2-3:

цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо. Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі.

1 Йн 3,22-24:

А ось його заповідь: Вірувати в ім'я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь. Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.

1 Йн 4,21:

І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.»

Йн 13,34-35:

Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»

Йн 15,17:

Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!

Вих 20,6:

і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої.

Втор 5,10:

і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять мене й мої заповіді бережуть.

Втор 7,9:

Знай же, що Господь, Бог твій, то правдивий Бог; Бог вірний, що дотримує союз і ласку по тисячні покоління для тих, що його люблять і пильнують заповіді його;

Втор 10,12-13:

Та й тепер, Ізраїлю, чого Господь, Бог твій, вимагає від тебе, як не того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма його дорогами, і служив Господеві, Богу твоєму, усім твоїм серцем і всією твоєю душею, додержуючи заповідей Господа та його установ, що їх я сьогодні заповідаю тобі, тобі ж самому на добро?

Дан 9,4:

й молився до Господа, Бога мого, і сповідався, кажучи: «О Господи, Боже великий і страшний, який зберігаєш союз і ласку для тих, що тебе люблять і пильнують твої веління!

Мт 12,47-50:

Каже один до нього: “Он твоя мати і твої брати стоять надворі, бажаючи говорити з тобою.” Тоді він відповів тому, що говорив до нього: “Хто моя мати і хто брати мої?” Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: “Ось моя мати і брати мої! Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати.”

Йн 14,15:

«Люди добрі, що це ви робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, що проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який створив небо й землю, і море, й усе, що є в них,

Йн 14,21-24:

Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.» Юда ж - не Іскаріотський - мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об'явиш?» Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло. А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене.

Йн 15,10-14:

А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна. Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви - друзі мої.

2 Йн 1,6:

Любов же в тому, щоб жити за його заповідями. А заповідь ця, як ви то чули від початку: щоб ви в любові жили.

Пс 19,7-11:

Від краю неба його вихід, і кругобіг його - до другого краю. І ніщо не сховається від його жару. Закон Господній - досконалий: він відживлює душу. Засвідчення Господнє - вірне: воно навчає простих. Господні заповіді - праві: вони радують серце. Веління Господнє - ясне: воно просвічує очі. Страх Господній - чистий: він вічно перебуває. Суди Господні - правда: всі вони - справедливі; дорожчі від золота найщирішого і солодші від меду й патоки найсолодшої

Пс 119,45-48:

І я ходитиму в обширі, бо заповідей твоїх шукаю. Я промовлятиму перед царями про твої свідоцтва -і не осоромлюся. Втішатимуся веліннями твоїми, -я їх люблю. І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, - я їх люблю, і буду роздумувати про твої установи.

Пс 119,103-104:

Які солодкі твої слова для мого піднебіння, -для уст моїх солодші меду! Твоїми заповідями я став розумний, тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку.

Пс 119,127-128:

Тим і люблю твої веління, над золото, над щире. Тому всі твої заповіді я визнаю за справедливі; кожну неправедну стежку ненавиджу.

Пс 119,140:

Глагол твій - понад усяку пробу, і слуга твій його любить.

Прип 3,17:

Господь мудрістю заснував землю, | він розумом утвердив небо.

Мих 6,8:

Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом.

Мт 11,28-30:

Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”

Рим 7,12:

Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

Євр 8,10:

Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: «По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом.

Йн 14,14:

Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я.

Йн 16,26-27:

Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, - і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов.

Йн 17,9-20:

Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони - твої. І все моє -твоє, твоє ж - моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, - не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише - щоб зберіг їх від лихого. Вони не від світу так само, як і я не від світу. Освяти їх у твоїй істині: слово твоє - істина. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене,

Рим 8,34:

хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, - він заступається за нас.

Євр 7,25:

і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.

1Йн 2,1:

Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного.

1Йн 2,12-13:

Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за його імени. Пишу вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого.

1 Йн 3,7:

Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він - праведний.

1 Йн 3,18:

Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише - ділом і правдою.

1 Йн 4,4:

Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі.

1 Йн 5,21:

Дітоньки, бережіться ідолів!

Йн 13,33:

Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, - так само й вам повідаю нині.

Йн 21,5:

Каже до них Ісус: «Дітоньки, чи маєте що з'їсти?» Ті йому відповіли: «Ні.»

1 Кор 4,14-15:

Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.

Гал 4,19:

О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас!

1 Йн 1,3-4:

що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність - з Отцем і з його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна.

1 Тим 3,14:

Пишу тобі це, надіючися, що незабаром прийду до тебе.

Пс 4,4:

Знайте: Господь предивне своєму святому робить; Господь почує, коли візву до нього.

Єз 3,21:

Коли ж ти остережеш праведника, щоб не грішив, і він не грішитиме, то він житиме, бо дав остерегти себе, і ти врятуєш твою душу.

Йн 5,14:

Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»

Йн 8,11:

«Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»

Рим 6,1-2:

Що ж скажемо? Чи зостанемось у грісі, щоб помножилася ласка? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, - як нам у ньому далі жити?

Рим 6,15:

Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під законом, а під ласкою? Зовсім ні!

1 Кор 15,34:

Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.

Еф 4,26:

Гнівайтеся, та не грішіте! Хай сонце не заходить над вашим гнівом;

Тит 2,11-13:

Бо Божа благодать з'явилася спасенна всім людям і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славного з'явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

1 Пт 1,15-16:

але як той, хто вас покликав - святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, написано бо: «Ви будете святі, бо я святий.»

1 Пт 4,1-3:

Тому, отже, що Христос страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, а саме: хто страждав тілом, той перестав грішити, щоб решту часу жити, в тілі, не за людськими похотями, а за волею Божою. Бо доволі часу минуло на виконуванні волі поган, тих, що віддавалися розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, напійкам та мерзенній службі ідолів.

Рим 8,34:

хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, - він заступається за нас.

1 Тим 2,5:

Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми - чоловік Христос Ісус,

Євр 7,24-25:

цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.

Євр 9,24:

Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з'явитися за нас перед обличчям Божим.

Лк 10,22:

Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!”

Йн 5,19-26:

І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить. Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися. Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче. Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його. Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть. Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.

Йн 5,36:

Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.

Йн 6,27:

Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»

Йн 10,15:

Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.

Йн 14,6:

Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

Еф 2,18:

бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі.

Як 1,27:

Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Як 3,9:

Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.

1 Йн 2,29:

Коли ви знаєте, що він праведний, то знайте теж, що всякий, хто чинить справедливість, від нього народився.

1 Йн 3,5:

І кожен, хто має на нього цю надію, себе очищує, так само, як і він чистий.

Зах 9,9:

Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці.

2 Кор 5,21:

Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому.

Євр 7,26:

Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса,

1 Пт 2,22:

той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,

1 Пт 3,18:

Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,

Йн 14,26:

А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

Йн 15,26:

Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.

Йн 16,7-15:

Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у мене, щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам.

Ді 9,31:

Отож, Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала спокій; будуючись і ходячи в Господнім страсі, наповнялася вона втіхою Святого Духа.

Ді 13,52:

учні ж сповнювалися радощами і Святим Духом.

Рим 5,5:

Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний.

Рим 8,15-16:

Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! -Отче!» Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі;

Рим 8,26-27:

Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.

Рим 14,17:

Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.

Рим 15,13:

Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого.

Гал 5,22:

А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність,

Флп 2,1:

Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя,

Йн 4,14: 

Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

Йн 6,35:

Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.

Йн 6,58:

Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»

Йн 11,26:

Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки. Віриш тому?»

Йн 17,2-3:

згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого - Ісуса Христа.

Іс 49,10:

Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні.

Рим 6,23:

Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої - життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.

Одкр 7,16:

Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека,

Йн 7,38-39:

Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.

Йн 10,10:

Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.

Йн 14,16-19:

І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити.

Рим 5,21:

щоб, як панував гріх зо смертю, так панувала і ласка через оправдання на вічне життя, через Ісуса Христа, Господа нашого.

Рим 8,16-17:

Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.

2 Кор 1,22:

який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа.

Еф 1,13-14:

У ньому й ви, - почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі.

Еф 4,30:

І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.

1 Пт 1,22:

Очистивши послухом правди душі ваші для братньої нелицемірної любови, любіть гаряче один одного щирим серцем,

1 Йн 5,20:

Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми - у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він - правдивий Бог і життя вічне.

Йн 16,22:

Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере.

Мт 28,20:

навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.”

Еф 1,13-14:

У ньому й ви, - почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі.

Кол 3,3-4:

Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі. Коли ж Христос, ваше життя, з'явиться, тоді й ви з ним з'явитесь у славі.

2 Сол 2,16:

Нехай же сам Господь наш Ісус Христос і Бог, Отець наш, що полюбив нас і дав нам у своїй благодаті втіху вічну й добру надію,

Йн 14,21:

Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.»

Йн 5,17-19:

А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»  За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові. І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.

Йн 6,56:

Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому.

Плач 3,24:

Господь - мій пай, - моя душа говорить; тому й надіюся на нього,

Йн 14,20:

І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас.

Йн 15,4-5:

У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете.

Йн 17,21-23:

щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене.

Пс 90,1:

Господи, ти був нам пристановищем по всі роди.

Пс 91,1:

Ти, що живеш під Всевишнього покровом, що у Всесильного тіні пробуваєш,

Пс 91,9:

о Господь - твоє прибіжище, Всевишній - твій захист.

2 Кор 6,16:

Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом.

Еф 3,17:

і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові -

1 Йн 4,12-16:

Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина - Спаса світу. Хто визнає, що Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.

Одкр 3,20:

От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною.

Йн 10,30:

Я і Отець - одно.»

Бут 1,26:

Тож сказав Бог: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі."

Бут 11,7:

Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного."

Пс 90,1:

Господи, ти був нам пристановищем по всі роди.

Пс 91,1:

Ти, що живеш під Всевишнього покровом, що у Всесильного тіні пробуваєш,

Іс 57,15:

Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім'я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених.

Рим 8,9-11:

Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить. А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.

Рим 8,2:

Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.

Єз 11,19:

Я дам їм одне серце й вкладу в них новий дух, я вийму з їхнього тіла камінне серце й дам їм серце тілесне,

Єз 36,26-27:

Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам'яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи.

Йн 3,6:

Що народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа - дух.

Рим 8,11:

І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.

Лк 11,13:

Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”

1 Кор 3,16:

Хіба не знаєте, що ви - храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває?

1 Кор 6,19:

Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих.

2 Кор 6,16:

Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом.

Гал 4,6:

А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!”

Еф 1,13-18:

У ньому й ви, - почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених, на хвалу його величі. Тому і я, почувши про вашу віру в Господа Ісуса і про любов до всіх святих, не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об'явлення, щоб його добре спізнати; щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими,

Еф 2,22:

на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

2 Тим 1,14:

Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.

1 Йн 3,24:

Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.

1 Йн 4,4:

Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі.

Юд 1,19-21:

Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу. Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя.

Йн 3,34:

Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.

Гал 4,6:

А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!”

Флп 1,19:

Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа,

1 Пт 1,11:

Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати.

Йн 17,9-10:

Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка по них мала настати.

1 Кор 3,21-23:

Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше: чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє - усе ваше, ви ж Христові, а Христос - Божий.

1 Кор 15,23:

І кожний у своїм порядку: первісток - Христос, потім - Христові під час його приходу.

2 Кор 10,7:

Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.

Гал 5,24:

Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого.”

Одкр 13,8:

Тут є мудрість. Хто має розуміння, той нехай злічить число звіра, бо це - число людське, і число його 666.

Одкр 20,15:

А якщо кого не знайдено в книзі життя записаного, вкинуто в озеро вогню.

1 Йн 2,24:

Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати.

1 Йн 4,4:

Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі.

1 Йн 4,6:

Ми - від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани.

1 Йн 4,16:

Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.

1 Йн 3,9-10:

Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває; і він не може грішити, бо він від Бога народився. З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливости, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого.

1 Йн 5,19:

Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому.

1 Йн 2,13:

Пишу вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого.

1 Йн 5,4:

Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша.

Рим 8,37:

Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас.

Еф 6,13:

Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися.

Одкр 12,11:

І вони перемогли його кров'ю Агнця і словом свідчення свого, і не злюбили життя свого до смерти.

1 Йн 4,13:

Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого.

1 Йн 3,24:

Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам.

Йн 10,28-30:

і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. . Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! Я і Отець - одно.»

Йн 14,17-23:

Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас.  Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.» Юда ж - не Іскаріотський - мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об'явиш?» Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.

Рим 8,10-11:

А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.

1 Кор 6,13:

«їжа для живота, і живіт для їжі!» Бог же одне і друге знищить. Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

2 Кор 6,16:

Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом.

Еф 3,17:

і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, а закорінені й утверджені у любові -

1 Йн 5,19:

Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому.

Йн 12,31:

Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.

Йн 14,30:

Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого.

Йн 16,11:

щодо засуду - бо князь цього світу засуджений.

1 Кор 2,12:

Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога;

2 Кор 4,4:

у яких бог цього віку осліпив розум, отих невіруючих, щоб їм не сяяло світло Євангелії слави Христа, який є образ Божий.

Еф 2,2:

на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

Еф 6,12:

Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах.

1 Йн 4,15-16:

Хто визнає, що Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому.

Одкр 3,20-21:

От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною. Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його.

Одкр 7,15-17:

Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними. Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

Одкр 21,22:

А храму не бачив я у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель, є храм його, і Агнець.

Одкр 22,3:

І ніякого прокляття не буде більше. А престол Бога й Агнця там, і слуги його служитимуть йому,

Йн 14,21-23:

Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.» Юда ж - не Іскаріотський - мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об'явиш?» Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло

Мт 19,21:

“Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.”

Мт 25,41-46:

Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”

2 Кор 8,8-9:

Я не кажу як наказ, але щоб заради дбайливости інших випробувати щирість вашої любови. Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли.

1 Йн 3,16:

З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти.

1 Йн 4,9-10:

Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого - примирення за гріхи наші.

Мт 20,28:

Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.”

Йн 3,16:

Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.

Йн 10,15:

Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.

Йн 15,13:

Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає.

Ді 20,28:

Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною.

Рим 5,8:

Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.

Еф 5,2:

і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху.

Еф 5,25:

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї,

Тит 2,13:

чекаючи блаженної надії і славного з'явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

1 Пт 1,18:

і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших,

1 Пт 2,24:

він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, - ми, що його синяками зцілились.

1 Пт 3,18:

Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі,

Одкр 1,5:

і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров'ю своєю,

Одкр 5,9:

І співають пісню нову, говорячи: «Достойний ти взяти книгу і розкрити печаті її; бо ти був заколений, і викупив Богові кров'ю своєю з кожного племени і язика і люду і народности;

1 Йн 2,6:

Хто каже, що в ньому перебуває, повинен так поводитись, як він поводився.

1 Йн 4,11:

Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити.

Йн 23,34:

Той, прочитавши лист, спитав його, з якої він країни; а як дізнався, що з Кілікії, мовив:

Йн 15,12-13:

Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене!

Рим 16,4:

які за мою душу шию свою клали, яким не лише я один дякую, але також усі Церкви поган;

Флп 2,17:

Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами.

Флп 2,30:

бо за Христове діло він наблизився до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.

Йн 14,10:

Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла.

Йн 3,34:

Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.

Йн 5,19:

І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.

Йн 5,38:

І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав.

Йн 7,16:

А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.

Йн 8,26-42:

Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю, . і що той, хто послав мене, - зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.» І коли говорив так, численні увірували в нього. І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові. Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.

Йн 12,44-50:

Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене - вірує не в мене, а в того, хто послав мене. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. Я - світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ. Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього. Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти. І я знаю, що заповідь його - життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»

Йн 13,19:

Ось нині говорю вам, перед тим. як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я - Сущий.

Йн 14,29:

Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви.

Йн 16,4:

Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами.

Іс 41,23:

Оповістіть, що станеться пізніше, щоб ми знали, що ви боги! Зробіть принаймні щонебудь, щоб усі ми здивовані дивились!

Іс 48,5:

то й об'явив я тобі це здавна, оголосив раніш, ніж воно прийде, щоб ти не говорив: Кумир мій учинив те, мій тесаний, мій вилитий бовван це звелів.

Мт 24,25:

Ось я попередив вас.

Лк 21,13:

І це дасть вам нагоду свідчити.

Йн 1,15:

Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.»

Йн 8,23-24:

І далі ще казав їм: «Ви здолу, я - згори. Ви з цього світу, я - не з цього світу. Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.»

Йн 8,58:

І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»

Іс 43,10:

Ви мої свідки, - слово Господнє, - і мій слуга, якого я вибрав, щоб ви знали й вірили мені та зрозуміли, що це я: не було бога, який міг би бути створення передо мною, і не може бути такого, що був би створений по мені!

Мал 3,1:

«Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, - ось він іде, - говорить Господь сил.

Мт 11,3:

“Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?”

Одкр 1,17-18:

Коли я побачив його, впав до ніг його, як мертвий. А він поклав правицю свою на мене, кажучи до мене: «Не бійся: я - перший і останній, і живий; і стався мертвий, і от - я живий на віки вічні; і маю ключі смерти й аду.

Йн 15,11:

Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна.

Йн 16,12:

Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині.

Йн 14,30:

Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого.

Йн 15,15:

Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця мого.

Ді 1,3:

Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство.

Мк 4,33:

І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.

1 Кор 3,1-2:

І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. Я молоком поїв вас, не їжею, ви бо не могли їсти її, та й тепер ще не можете,

Євр 5,11-14:

Про те ми мали б багато сказати, та висловити його трудно, бо ви на розум недолугі. Тоді як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення, і дійшли до того, що потребуєте ще молока, а не твердої страви. Бо хто ще молоко вживає, той не досвідчений у вченні правди, - він бо немовлятко. А тверда страва для дорослих, у яких із-за звички почуття вправлене в тому, щоб розрізняти добро від зла.

Йн 17,6-8:

Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені - від тебе; слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав.

Йо 7,39:

Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.

Йо 20,22:

Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!

Пс 51,11:

Відверни лице твоє від гріхів моїх і зітри усі мої провини.

Іс 63,10:

Вони ж: зворохобились, завдали смутку духові його святому. І він їм ворогом зробився, став з ними воювати.

Мт 1,18-20:

Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.

Мт 3,11:

Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем.

Мт 28,19:

Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа;

Мк 12,36:

Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.

Мк 13,11:

І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий.

Лк 1,15:

бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

Лк 1,35-41:

Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога.” Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї. Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

Лк 1,67:

А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

Лк 2,25:

А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.

Лк 3,22:

і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти - мій Син любий, тебе я вподобав.”

Лк 11,13:

Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”

Ді 1,2-8:

аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»

Ді 2,4:

Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

Ді 5,3:

Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?

Ді 7,51-55:

Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;  ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.» Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього. (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,

Ді 13,2-4:

Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого я їх покликав.» Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили. Ті ж, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру.

Ді 15,8-28:

І серцевідець Бог засвідчив їм, давши їм Святого Духа, як і нам, і не вчинив ніякої різниці між нами та між ними, очистивши вірою серця їхні. Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести? А втім, ми благодаттю Господа Ісуса віруємо, що спасемося так само, як ті.» Затихла вся громада й почала слухати Варнаву та Павла, як вони розповідали про ті знаки та чуда, що їх Бог учинив був через них між поганами. А як вони замовкли, озвався Яків і мовив: «Мужі брати, вислухайте мене! Симон розповів, як Бог спершу навідався до поган, щоб узяти з-поміж них народ для імени його. З тим згоджуються і слова пророків, як написано: А після цього я повернуся і відбудую намет Давида занепалий; я його руїну відбудую і знов його поставлю, щоб решта людей Господа шукала, і всі народи, на яких призване ім'я моє, - каже Господь, що чинить це, йому відоме споконвіку. Тому я думаю, що не треба турбувати тих із поган, що навертаються до Бога, але їм приписати, щоб стримувалися від нечистот ідольських, від розпусти, від задушеного та від крови. Мойсей бо з давен-давна має по містах своїх проповідників, що його читають у синагогах щосуботи.» Тоді апостоли і старші разом з усією Церквою схвалили вибрати кількох з-між себе і послати в Антіохію з Павлом та Варнавою: Юду, званого Варсавою, і Силу, мужів-проводирів поміж братами. Вони написали і доручили через них ось що: «Апостоли і старші, брати ваші, братам з поган в Антіохії, Сирії та Кілікії, привіт! Через те, що ми чули, як деякі з нас, вийшовши без нашого доручення, потурбували вас словами та схвилювали ваші душі, то ми й постановили однодушно вибрати мужів і їх до вас послати разом з любим нам Варнавою та Павлом, людьми, що душі свої віддали за ім'я Господа нашого Ісуса Христа. Отож, ми вислали вам Юду й Силу, і вони усно викладуть те саме. . Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного:

Ді 16,6:

Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.

Ді 20,28:

Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною.

Ді 28,25:

І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло до них промовив лиш одне це слово: «Добре прорік був Святий Дух через пророка Ісаю до батьків ваших кажучи:

Рим 5,5:

Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний.

Рим 14,17:

Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі.

Рим 15,13-16:

Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого. А й я сам, мої брати, переконаний щодо вас, що ви й самі повні доброти, наповнені усяким знанням і можете один одного напоумляти. А коли я, подекуди, трохи сміливіше був написав вам, то я зробив це, щоб пригадати вам завдяки благодаті, яка дана мені Богом на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами і виконував священицьку службу Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі.

1 Кор 2,13:

про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, - духовні речі духовними словами подаючи.

1 Кор 6,19:

Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих.

1 Кор 12,3:

Тому вам заявляю: Ніхто, говоривши під впливом Духа Божого, не каже: Анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого.

2 Кор 6,6:

у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові,

Еф 1,13: 

У ньому й ви, - почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом,

Еф 4,30:

І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.

1 Сол 1,5-6:

бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас. І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа

1 Сол 4,8:

Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа.

2 Тим 1,14:

Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.

Тит 3,5:

він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа,

Євр 3,7:

Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,

Євр 9,8:

Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет.

Євр 10,15:

Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:

1 Пт 1,12:

І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.

2 Пт 1,21:

Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, ведені Святим Духом, промовляли святі люди від Бога.

1 Йо 5,7:

бо троє свідчать:

Юд 1,20:

Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі,

Пс 25,8-14:

Добрий Господь і праведний, тому й навчає грішників дороги. Напоумлює покірливих на правду і навчає смиренних путі своєї. Усі стежки Господні - милість і правда для тих, що бережуть завіт його і свідоцтва. Імени твого ради, Господи, відпусти гріх мій, бо він великий. Хто він, той чоловік, що Господа боїться? Він вкаже йому дорогу, яку той має вибрати. Сам він зазнає щастя, і рід його успадкує землю. Довірливий Господь до тих, які його бояться, і свій завіт дає їм знати.

Іс 54,13:

Усіх твоїх дітей Господь буде навчати, великий мир буде проміж дітьми твоїми

Єр 31,33-34:

Ні, ось який завіт я створю з домом Ізраїля після тих днів, - слово Господнє: Вкладу закон мій у їхнє нутро і напишу його у них на серці. Я буду їхнім Богом, вони ж моїм народом. Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: Спізнайте Господа! Усі бо вони будуть мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, - слово Господнє, - я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше.»

1 Кор 2,10-13:

Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.  Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога; про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, - духовні речі духовними словами подаючи.

Еф 1,17:

щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об'явлення, щоб його добре спізнати;

Еф 1,3:

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі.

Йо 20,17:

А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»

1 Хр 29,11:

Твоя, о Господи, велич, сила, слава, вічність і пишнота, бо все, що на небі й на землі, твоє! Тобі, о Господи, належить царство! Ти вищий над усе як Владика!

Пс 24,7-10:

О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави. “Хто він - отой Цар слави?” “Господь могутній і потужний, Господь потужний у битві.” О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави! “А хто ж бо він такий - отой цар слави?” “Господь сил, він є Цар слави!”

Пс 29,3:

Голос Господній над водами! Загримів Бог слави, Господь над великими водами!

Єр 2,11:

Хіба колинебудь проміняв якийсь народ богів своїх, хоч то й не боги? Народ же мій проміняв свою славу на те, що користи не дає.

Мт 6,13:

Не введи нас у спокусу, і але визволь нас від злого.

Лк 2,14:

“Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”

Ді 7,2:

Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані,

1 Кор 2,8:

її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави,

Як 2,1:

Брати мої, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа прославленого.

Одк 7,12:

говорячи: «Амінь. Благословення і слава і мудрість і подяка і честь і сила і кріпкість Богу нашому на віки вічні! Амінь.»

Бут 41,38-39:

та й промовив фараон до своїх слуг: "Чи ж знайдемо ми такого чоловіка, як оцей, щоб дух Божий жив у ньому?" А до Йосифа фараон сказав: "Бог дав тобі знати все те, тим то й немає іншого такого кмітливого та розумного, як ти.

Іс 11,2:

Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього.

Дан 5,11:

Є в твоєму царстві муж, в якому дух святих богів; за часів твого батька відкрили в ньому світлий розум і мудрість, подібну до мудрости богів, тож цар Навуходоносор, твій батько, настановив його головою над віщунами, чародіями, халдеями та звіздознавцями - сам батько твій, цар;

Лк 12,12:

бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.”

Лк 21,15:

я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.

Йо 14,17:

Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас.

Ді 6,10:

але не могли встоятися супроти мудрости й духа, що ним говорив.

1 Кор 12,8:

Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання;

1 Кор 14,6:

А тепер, брати, якщо б я прийшов до вас і заговорив мовами, яка вам користь із мене, коли я, говоривши до вас, не вділю вам ні об'явлення, ні знання, ні пророцтва, ні науки?

Кол 1,9:

Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні,

Кол 2,3:

в якому сховані всі скарби мудрости і знання.

Як 3,17-18:

А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна. Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.

Еф 3,5:

Вона бо не була відкрита синам людським у минулих поколіннях, як то вона тепер відкрита через Духа святим апостолам його і пророкам,

Дан 2,28-30:

Але є на небесах Бог, який відкриває тайни й який показав цареві Навуходоносорові, що має статись наприкінці днів. Сон твій і видіння твоєї голови на твоєму ложі ось які були: Думки в тобі, царю, стриміли на твоєму ложі до того, що буде потім, і той, хто відкриває тайни, показав тобі, що станеться. А мені ця тайна відкрита не тому, що наче б я був мудріший від усіх живих, але на те, щоб цареві стало ясним значення, та й щоб спізнав ти думки твого серця.

Дан 10,1:

Третього ж року Кира, перського царя, Даниїлові, що звався Валтасаром, було об'явлено слово; це слово було правда й велике мариво війни. Він силкувався зрозуміти те слово і вважав на видіння.

Мт 11,25:

Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам.

Мт 16,17:

У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний.

1 Кор 2,10:

Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.

2 Кор 12,1:

Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об'явлення Господа.

Прип 2,5:

тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога.

Єр 9,24:

Ось настануть дні, - слово Господнє, - і я покараю всіх обрізаних в їхньому необрізанні:

Єр 24,7:

І дам їм серце, щоб мене взнали, що я - Господь, і вони будуть моїм народом, а я буду їхнім Богом, якщо вони обернуться до мене усім серцем.

Єр 31,34:

Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: Спізнайте Господа! Усі бо вони будуть мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, - слово Господнє, - я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше.»

Рим 1,28:

І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:

Кол 1,10:

щоб жити вам життям, достойним Господа, і подобатися йому в усьому, приносячи плід у всякому доброму ділі і зростаючи у спізнанні Бога,

Кол 2,2:

щоб потішити серця їхні, в любові з'єднані, збагатити повним розумінням для досконалого спізнання Божої тайни - Христа,

2 Тим 2,25:

лагідно картаючим тих, що спротивляються; може Бог дасть їм колись покаяння, щоб вони спізнали правду

Тит 1,1:

Павло, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа стосовно віри вибраних Божих і спізнання правди, щодо благочестя

2 Пт 1,3:

Бо його Божа сила дала нам усе до життя та побожности, завдяки спізнанню того, хто нас покликав своєю славою та силою!

2 Пт 3,18:

але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа: йому слава і тепер, і по день вічний! Амінь.

1 Йо 2,3-4:

З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо. Хто каже: «Я його знаю», і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає.

1 Йо 2,20-27:

Ви ж маєте помазання від Святого й усе знаєте. Я вам писав не тому, що ви не знаєте правди, а тому, що ви її знаєте і що ніяка брехня не походить від правди. Хто неправдомовець, як не той, хто перечить, що Ісус є Христос? Він - антихрист, що відрікається Отця і Сина. Кожний, хто відрікається Сина, той і Отця не має. Хто ж визнає Сина, має й Отця. Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. Ось та обітниця, яку він сам обіцяв вам: життя вічне. Це я вам написав про тих, що вводять вас в оману. А помазання, що ви від нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому.

Одк 2,11:

Хто має ухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам: «Переможний не ушкодиться від смерти другої.»

Йо 2,22:

тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік.

Йо 12,16:

Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.

Ді 11,16:

І я згадав слово Господнє, як він говорив: Йоан христив водою, ви ж будете охрищені Святим Духом.

Ді 20,35:

У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати.»