Вознесіння Господнє

Першу книгу я уклав про все, Теофіле, що Ісус почав робити й навчати, аж до того дня, коли, давши через Святого Духа накази апостолам, яких вибрав, Він був вознесений; перед ними же Він показав себе живим після своїх страждань, з багатьма доказами, з’являючись їм упродовж сорока днів і говорячи про те, що стосується Царства Божого. І за спільним столом Він звелів їм з Єрусалима не відходити, але очікувати обітниці Отця: «Про неї ви чули від Мене, бо Йоан хрестив водою, ви ж за декілька тих днів будете хрещені Духом Святим!»

А вони зійшлися й запитували Його, кажучи: «Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля?»

Та Він сказав їм: «Не вам знати час і годину, котрі Отець встановив своєю владою, але ви приймете силу Святого Духа, який зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії – і аж до краю землі!»

Сказавши це, поки вони дивилися, Він був піднятий, і хмара забрала Його з їхніх очей. Як вони вдивлялися в небо, коли Він віддалявся, то два мужі в білих одежах постали перед ними і сказали: «Галілейські мужі, чого стоїте, вдивляючись у небо? Цей Ісус, який був вознесений від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо!»

Слово Боже.

Усі народи, заплещіть у долоні, *
голосом радості вигукуйте Богу,
бо Всевишній Господь – грізний, *
Він великий цар землі всієї.

Бог піднявся під радісні вигуки вгору, *
Господь – під звуки рога.
Співайте Богові, співайте! *
Співайте нашому цареві, співайте!

Адже Бог – цар землі всієї, *
співайте мудро.
Бог над язичниками воцарився, – *
Бог сів на своєму святому престолі.

℟. Сурми заграли – Бог піднявся в славі.
Або: Бог піднявся під радісні вигуки вгору,
Господь – під звуки рога.
Або: Алілуя

Брати! Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, нехай дасть в вам Духа мудрості й об’явлення для Його пізнання, просвітивши очі вашого серця, щоб ви знали,  якою є надія Його покликання, яке багатство слави Його спадщини у святих, яка неосяжна велич Його сили в нас, котрі віримо, згідно з дією могутності Його сили, що Він її здійснив у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч себе на небесах, – вище від усякого начальства, влади, сили, панування і всякого імені, яким іменують не тільки у цьому віці, але й у майбутньому.

І Він усе підкорив під Його ноги і поставив Його над усім – як Голову Церкви, яка є Його тілом, повнотою Того, хто наповняє все в усьому!

Слово Боже.

Вирушивши у дорогу, зробіть учнями всі народи;
ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Так написано: Христос мав постраждати та воскреснути з мертвих на третій день, і що мало проповідуватися в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами, почавши з Єрусалима. Ви ж є свідками цього. І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви залишайтеся в місті, доки не будете зодягнені в силу з висоти».

Вивівши їх за місто до Витанії, Він, піднявши свої руки, поблагословив їх. І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав возноситись на небо. А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима і були постійно в храмі, благословляючи Бога.

Слово Господнє.

Першу книгу я уклав про все, Теофіле, що Ісус почав робити й навчати, аж до того дня, коли, давши через Святого Духа накази апостолам, яких вибрав, Він був вознесений; перед ними же Він показав себе живим після своїх страждань, з багатьма доказами, з’являючись їм упродовж сорока днів і говорячи про те, що стосується Царства Божого. І за спільним столом Він звелів їм з Єрусалима не відходити, але очікувати обітниці Отця: «Про неї ви чули від Мене, бо Йоан хрестив водою, ви ж за декілька тих днів будете хрещені Духом Святим!»

А вони зійшлися й запитували Його, кажучи: «Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізраїля?»

Та Він сказав їм: «Не вам знати час і годину, котрі Отець встановив своєю владою, але ви приймете силу Святого Духа, який зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії – і аж до краю землі!»

Сказавши це, поки вони дивилися, Він був піднятий, і хмара забрала Його з їхніх очей. Як вони вдивлялися в небо, коли Він віддалявся, то два мужі в білих одежах постали перед ними і сказали: «Галілейські мужі, чого стоїте, вдивляючись у небо? Цей Ісус, який був вознесений від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо!»

• Він вознісся в їхній присутності, і хмара забрала Його з їхніх очей. У Вознесінні Ісус відходить як людина, але Він не залишає нас. Хмара була в Старому Завіті знак особливої Божої присутності серед вибраного народу. Відтоді Ісус присутній скрізь, у зовсім іншому вимірі реальності. Завдяки Вознесінню кожен з нас може мати близькі стосунки з Ним, навіть якщо ми не знали Його як людину: і якщо навіть за плоттю ми пізнали Христа, то вже не знаємо Його таким чином (2 Кор 5:16).

• Хоча Ісус відійшов у плоті, Він дуже реальний серед нас. Тут, однак, ми переходимо на рівень віри. Бог зникає перед нашими очима (Дії 1:9), так що ми вже дивимося по-іншому, так щоб ми мали просвітлені очі серця (Еф. 1:8).

• Тепер ми пізнаємо Бога не за допомогою почуттів чи інтелекту, а серцем. Ми зустрічаємо Бога всередині себе, там, де ми найбільш реальні. Ця зустріч є досвідом Раю вже тут, на землі. Небо глибоко всередині нас, бо в нас живе Бог, який дарує щастя. А що для тебе є Рай? Якого Неба ти прагнеш?

• Ми часто просимо Бога: дай мені здоров'я, спокійне життя без труднощів і проблем, зроби так, щоб мені було добре. Протягом сорока днів після Воскресіння Ісус говорив з апостолами про Царство Боже, і вони продовжували запитувати: Господи, чи відновиш Ти тепер Ізраїльське Царство наново? (Дії 1:6). Вони все ще дивилися по-старому, у них були фальшиві надії, тому що вони асоціювали небо з мирським, політичним, матеріальним життям. Між тим, небо - це відсторонення від свого егоїзму, свобода від себе і своїх очікувань.

• "Дух Святий зійде на вас, і ви приймете Його силу, і будете Моїми свідками в Єрусалимі, і по всій Юдеї, і в Самарії, і аж до краю землі". Наше покликання - це Бути свідками Ісуса. У чому полягає це покликання? Як ти свідчиш про Ісуса? Це, безумовно, включає в себе конкретні дії, принесення неба на землю простими добрими справами і сміливим проголошенням Євангелія.

Ісусе, Ти моє небо. Дозволь мені завжди бачити Тебе очима моєї душі. 

Месія буде страждати і на третій день воскресне. В Ім’я Його буде проповідане навернення і прощення гріхів усім народам, починаючи від Єрусалима. Ви є свідками цього. Ось я посилаю на вас обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, аж поки не зодягнетеся в силу з висоти. Потім вивів їх до Віфанії і, піднявши руки, благословив їх. А коли благословляв їх, розлучився з ними і був вознесений на небо. Вони ж поклонилися Йому і з великою радістю повернулися до Єрусалима, де постійно перебували в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. 

Свято Вознесіння Господнього. Ми не чекаємо якогось особливого слова. Не знаю, якого слова потребуєте саме ви. Яке слово сьогодні потрібне для вашого життя? Ви очікуєте, що Христос сьогодні скаже вам щось? Вознесіння говорить одну важливу річ: Христос вознісся на небо і сів праворуч Отця. І Отець дав Йому силу, дав Йому владу над кожною ситуацією людини. І це те слово, яке сьогодні, у цьому святі, приходить до нас із великою надією: що б з нами сьогодні не відбувалося — скорбота, страждання, депресія, розчарування, внутрішні боротьби, бунти — є Той, хто має владу над усім цим. І сьогодні Він стоїть між нами і каже: Я — для тебе. І сьогодні Він скаже: "Це тіло Моє, яке видається, візьми і їж". Послання до євреїв каже, що Христос увійшов і відкрив нам певний шлях. Він увійшов крізь завісу до Найсвятішого місця.

Як ви знаєте, у єрусалимському храмі це Найсвятіше місце було закрите завісою — товстою завісою. І лише раз на рік через неї міг увійти первосвященник. Під час смерті Христа ця завіса розірвалася. Сьогодні Послання до євреїв каже, що через Його тіло, розірване тіло Христа, ми маємо доступ до Отця. У Євхаристії є момент, коли показується це ламане тіло. Сьогодні це відбувається.

Сьогодні ця завіса може бути зірвана. Яка завіса? Учорашнє Євангеліє трохи готувало нас до сьогоднішнього свята. Христос учора казав: "Просіть в Моє Ім’я про що хочете, і це звершиться для вас". І Він не каже, що Я буду благати Отця, бо сам Отець любить вас. Розумієте? Це і є та розірвана завіса. Це те, що Христос хоче нам дати. Він хоче розірвати ту завісу, яка закриває нам очі, що ми не розуміємо власного життя. Через це виникають неврози, депресії, знеохочення, розчарування, бунти, претензії — одне до одного, до Бога. Це тому, що голос Отця не звучить у наших серцях. Це відчуття, що Бог мене любить, що моє життя — у руках Отця. Та завіса, яка досі… Не знаю, може, її вже нема. Але якщо ми сьогодні бачимо, що це, швидше, правда — що завіса ще не зірвана, що ми ще не увійшли з Христом у ту близькість з Отцем…

То сьогодні, в це свято, є Добра Новина: Христос має владу над кожною ситуацією. І каже: "Зачекай, Я дам тобі Мого Духа. Дам тобі Духа Святого, який приведе тебе до всієї правди". А яка правда? Що Бог тебе любить. Що Богові не байдуже до тебе. Що Він ніколи не розчарувався в тобі, хоча ти не раз розчаровувався в Ньому. Невже ні? Я — багато разів, багато разів.

І хоч ми багато разів мали претензії до Бога, Він — жодного разу не має претензій до нас. Христос сказав: "Хто бачить Мене, той бачить Отця". І в момент відкинення, так само як ми часто відкидаємо Христа, кажемо: "Ні. Пробачити? Ні, вже більше не пробачу, не дам топтати себе". А Христос каже: "Отче, прости їм, бо не знають, що чинять". Він не має до нас претензій, бо знає, з чого ми створені. Знає, що ми — крихкі, ми — слабкі. Ось слово Доброї Новини сьогодні. Сьогодні ми можемо отримати доступ до Отця через це ламане тіло Христа, яке ляже у наші долоні.

Христос каже: "Візьми, їж", — щоб Його життя було в нас. У неділю, коли ми молимось євхаристійну молитву, — слухайте сьогодні уважно. Ми скажемо: "Воістину святий Ти, Боже, джерело всякої святості". Тому стоїмо перед Тобою і разом з усією Церквою святкуємо цей перший день тижня, в який Христос воскрес із мертвих і зісланий був на апостолів Дух Святий. Сьогодні ці дві події — воскресіння Христа, те, про що казав вступ до Діянь апостолів, написаний св. Лукою, що Христос багато разів являвся.

І сьогодні Він ще раз явиться після Свого воскресіння. І, може, сьогодні ми як апостол Тома — і зможемо справді вкласти палець у рани Христа. Ба більше — Христос сам віддасть себе в наші руки сьогодні, щоб переконати нас у Своїй любові. Але не тільки це — сьогодні в цьому тілі Христа, яке буде покладене в наші долоні, у цьому тілі буде Дух Бога Всемогутнього, який прагне нас огорнути. Але є певні перешкоди, знаєте. Я сьогодні, слухаючи це слово, бачу дві такі перешкоди.

Перша перешкода — з нашого боку. Для Бога цих перешкод не існує, але з нашого боку є ця перешкода, щоб увійти в досвід зустрічі з Христом, відкритися на Святого Духа, який має силу нас огорнути, провести нас, щоб ми перестали жити для себе і почали жити інакше. Ця перешкода в тому, що ми не маємо такого очікування. Ви чули сьогодні, як говорили апостоли, правда? Христос каже: Іван хрестив водою, а ви незабаром будете хрещені Святим Духом. А вони що кажуть? Господи, чи в цей час відновиш Царство Ізраїлеве?

Я думаю, що це дуже часто наша перешкода — ми приходимо на Євхаристію і не маємо очікувань. Маємо очікування, зшиті на наш розмір. Христос каже: ось Моє Тіло, ось Святий Дух, щоб ти міг жити, щоб ти міг досвідчити, що Бог тебе любить, що Він твій Отець, щоб ти не боявся цього помирання, щоб ти міг любити свою дружину такою, якою вона є — нервовою, зі своїми страхами й тривогами, щоб ти могла любити цього чоловіка, який не думає про сьогодні, а каже: за 25 років, за 25 років ти помреш.

Тебе не буде. Але що нам до тих 25 років — ми маємо сьогодні. Ми маємо наші очікування, зшиті на наші потреби — на цю обітницю Христа, який сьогодні приходить, щоб дати нам Себе, дати нам Свого Святого Духа. А ми: Господи, я не хочу Твого Духа, я хочу, щоб у мене не стріляло в кістках. Так, мене болять коліна, я не можу ходити. Уладнай це. Поміняй ось це, дай мені кращу роботу, щоб мої діти не бунтували. Це мені уладнай.

Навіщо мені Святий Дух сьогодні? Коли помру — тоді можеш говорити про життя вічне. А сьогодні я потребую життя дочасного, зручного, спокійного, щоб ніхто не говорив мені постійно над вухом, як моя дружина — без перестанку. Як заходжу — як радіо. Зайшов у двері — вже говорить. Виходжу — ще говорить. Йду до вбиральні — а вона говорить через двері, ніби я чую, що вона там каже. А потім каже: «Ти мене зовсім не слухаєш». Знаєте, перша проблема — це те, що Святий Дух не може увійти в нас, бо ми Його не очікуємо, ми Його не хочемо. А сьогодні це слово говорить: «Мужності! Мужності!»

Май більше прагнень, ніж просто ці п’ять хвилин, які ми маємо тут, на землі. Навіть якщо живеш 90 років — це лише п’ять хвилин. Чим старшими ми стаємо, тим більше згадуємо речі з минулого. Розмовляєш з близькими — найкраще з дітьми. Мамо, а коли це було? А ти кажеш: та вчора. А потім точно рахуєш роки і кажеш: ой лишенько, це ж було 30 років тому. Чим старші ми стаємо, тим більше ті 30–40 років здаються «вчора». Життя коротке. Бог не створив нас для цього короткого життя.

Бог створив нас для вічності. І Він прагне, щоб ми жили вічністю вже тепер, щоб наш час був відкритим, щоб наше життя було святкуванням. А друга перешкода — це те, що коли Святий Дух прийде й приведе нас до всієї правди, коли ми, як тут перекладено, «зодягнемось» — або інакше: будемо озброєні — силою з висоти, тоді станемо свідками прощення гріхів.

Що означає бути свідком прощення гріхів? Думаю, це одна з тих речей, яких ми теж боїмося. Тобто ми будемо запрошені стати свідками в нашому житті, що можна взяти на себе гріхи іншого. Що можна нести гріхи іншого на собі, дозволити себе поранити, дозволити пробити собі серце — люблячи іншого й кажучи: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять».

Щоб інша людина не словами, а нашим життям побачила, що прощення гріхів можливе. Бо як ще світ має це побачити? І думаю, що це — друга перешкода, яку сьогодні бачу перед прийняттям Святого Духа. Скільки разів ми кажемо: я пробачив, але не забув. А любов не пам’ятає злого. І коли приходить Дух, Святий Дух, який є Духом Бога Всемогутнього, Бога, який є Любов’ю, Він дає, щоб ми не пам’ятали зла. Щоб у нас було велике прагнення, щоб це прощення Бога, яке ми самі пережили, могло бути проголошене аж до краю землі. Не тільки в подружжі, у нашій родині, але також на роботі, також у магазині, коли щось купуємо — навіть коли нам кажуть щось уїдливе. Запрошую вас сьогодні подивитися: чи справді ці перешкоди є?

Чи маю я більше прагнення, ніж просто моє життя — ці п’ять хвилин, щоб не хворіти, щоб зуби не боліли, щоб сьогодні свекруха не прийшла на обід — не знаю, що ще. Бідні свекрухи — вибачте. Або щоб діти мене відвідали.

Маємо більше прагнення — нехай Бог сьогодні дасть нам Свого Святого Духа, як сказано: святий Павло каже, що Бог — це початок прагнення й дії. Нехай сьогодні це свято прийде з прагненням прагнення.

Щоб ми захотіли, щоб ми не вдовольнялися нашим життям, таким як воно є, а щоб ми прагнули пройти через цю завісу тіла Христа і мати життя вічне.

Лк 24,26-27:

Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” І, почавши від Мойсея та від усіх пророкЙн, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. 

Пс 22,1-31:

Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Стоїш далеко від спасіння мого, від слЙн мого зойку. Боже мій, кличу я вдень, - не відповідаєш, а й уночі я теж не вгаваю. Таж ти - святий, возсідаєш на хвалах Ізраїлевих! На тебе покладались батьки наші: звірялись, і ти врятував їх. Взивали тебе й спасались, на тебе покладались і ганьби не зазнавали. А я - черв'як, не людина; сміховище людей, презирство народу. Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: „Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!" Ти мене вивЙн з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї. На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій. Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому. БикЙн багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали. Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає. Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставЙн. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі. Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерти. Бо пси мене обсіли, і лихоДіянїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з раДіянстю позирають. Одежу мою Діянлять між собою, і на хитон мій жеребок кидають. Та ти, о Господи, не віддаляйсь; о моя сило, притьмом прийди мені на допомогу. Вирятуй від меча мою душу -із собачих лап мою єдину. Спаси мене із левиної пащі -від рогЙн буйволових мою убогу. Я сповіщу моїм братам про твоє ім'я, хвалитиму тебе серед громади: „О ви, що боїтеся Господа, його хваліте; нащадки Якова, його шануйте, і бійтеся його, потомки Ізраїля! Бо він не гидував, не гордував бідою бідака, і не ховав обличчя свого від нього; і коли той взивав до нього, - слухав." Від тебе йде моя хвала в великім зборі, обітниці мої виконаю перед тими, що його бояться. Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі. хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки! Усі кінці землі згадають і навернуться до Господа. І впадуть ниць перед тобою усі сім'ї народЙн; Господнє бо є царство, він над народами панує. Йому одному поклоняться всі тії, що в землі спочивають; перед ним упадуть ниць усі тії, що сходять у могилу. І душа моя для нього житиме; моє потомство буде йому служити, і розповість про Господа прийдеш - ньому родові; прийдуть, оповістять про його добрість народові, що має народитись: “Таке вчинив Господь!”

Іс 50,6 :

Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювкЙн та глузування.

→ Плач 3,30:

Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!

Мих 5,1:

Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днЙн споконвічних.

Мт 5,39:

А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу.

Мт 26,67:

ТоДіян вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя

Мт 27,26:

ТоДіян він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.

Мк 14,65:

Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.

Мк 15,19:

І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.

Лк 22,63:

Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися

Йн 8,11:

«Ніхто, Господи», -відповіла. ТоДіян Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»

Євр 12,1:

Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,

2Сам 10,4:

І повелів Ханун схопити слуг Давида, пообголювати їм бороди наполовину, пообтинати одежу аж по бедра та й віДіянслати. 

Неєм 13,25:

Я картав їх і кляв їх, а декого з людей бив, тряс за чуприну й заклинав їх Богом: «Не давайте дочок своїх за синів їхніх і не беріть дочок їхніх для своїх синів і собі.

Іс 53,2:

Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.

Діян 4,12:

нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»

→ Діян 10,42-43:

І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих. Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім'я одержує відпущення гріхів.»

Мт 1,21:

Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.”

Мк 16,15-16:

І сказав їм: "Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений.

Йн 3,36:

Хто вірує в Сина - живе , життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, - гнів же Божий над таким перебуває.»

Йн 14,6:

Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

1Кор 3,11:

Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, якою є Ісус Христос.

1Тим 2,5-6:

Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми - чоловік Христос Ісус, що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу,

Євр 2,3:

то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,

Євр 12,25:

Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.

1Йн 5,11-12:

І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя - у його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має.

Одкр 7,9-10:

Після цього глянув я, і от - натовп численний, перелічити який ніхто не міг, - від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх; і викликували гучним голосом: «Спасіння Богу нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві!»

Одкр 20,15:

А якщо кого не знайдено в книзі життя записаного, вкинуто в озеро вогню.

Діян 2,5:

А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом.

Бут 7,19:

І зросли води на землі сильно дуже й укрили всі найвищі гори, що були під небом.

Йов 41,11:

З пельки у нього вилітають смолоскипи, | вискакують огненні іскри.

Пс 45,17:

Замість твоїх батьків будуть твої діти; по всій землі ти зробиш їх князями.

Кол 1,23:

Тільки ж перебувайте у вірі, утверджені та постійні, не відхиляючись від надії Євангелії, яку ви чули, проповідану всьому створінню, що під небом, а якої я, Павло, став слугою.

Діян 17,3:

вияснюючи і доводячи, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей власне є Христос, - той Ісус, якого я вам звіщаю.

1Пт 1,3:

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм великім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих,

Дан 9,24:

Сімдесят седмиць призначено для твого народу і для твого святого міста, аж доки не буде кінець злу, не запечатають гріх і не спокутують беззаконство, та поки не буде приведено вічну справедливість, покладено печать на видіння та на пророків і помазано святе над святими.

Мт 3,2:

Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.”

Мт 9,13:

Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.”

 → Мт 12,3-7:

Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? Як ото він увійшов у .дім Божий і спожив хліби покладання, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу й провини не мають? Я ж: кажу вам, що тут більше, ніж храм.  Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви б безвинних не осудили.

Мт 19,4:

Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою,

Мт 21,42:

Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.

Мт 22,31-32:

А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог – не мертвих, але живих!”

Мк 12,26:

А про мертвих - що вони воскреснуть - хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я - Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова!

Лк 10,26:

А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?”

Йн 10,34:

Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги

Прип 21,3:

Чинити справедливість і суд -  ліпше в очах Господніх, аніж жертва.

Ос 6,6:

Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога - над всепалення.

Мих 6,6-8:

З чим мені перед Господом з'явитись, уклонитись перед Богом Вишнім? Чи мені стати перед ним із всепаленнями, з однолітними назимками? Чи будуть Господеві довподоби тисячі баранів, десятки тисяч ручаїв олії? Чи маю йому дати мого перворідня за мої переступи, плід мого лона за гріхи душі моєї? Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом.

Мт 18,11-13:

Бо Син Чоловічий .прийшов спасти те, що загинуло. Що ви гадаєте? Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, – чи він не кине дев'ятдесят дев'ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала? І коли пощастить знайти її знову, істинно кажу вам, що радіє нею більше ніж дев'ятдесят дев'ятьма, що не заблукали.

Мк 2,17:

Ісус, почувши те, сказав їм: "Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних."

Лк 5,32:

Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.”

Лк 15,3-10:

Тоді Ісус сказав до них цю притчу: “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння. Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”

Лк 19,10:

Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”

Рим 3,10-24:

як написано: «Немає справедливого, ані одного! Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога. Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного! Їхнє горло - гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами. Уста у них прокльонів повні і гіркоти. Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги. На їхніх дорогах злидні і руїна. Вони не відають дороги миру. Немає Божого остраху у них перед очима.» Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом, бо ніхто не оправдається перед ним ділами закону: законом бо гріх пізнається. Тепер же без закону з'явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками; справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці. Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої, і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі:

1Кор 6,9-11:

Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані злоріки, ані грабіжники - царства Божого не успадкують. І такими з вас деякі були; але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога. 

1Тим 1,13-16:

мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов'ю, що в Христі Ісусі. Вірне це слово й повного довір'я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я - перший. Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя.

Мт 3,2-8:

Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.” Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: “Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його.” А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрищення до нього, він до них мовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння,

Мт 4,17:

З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”

Мт 11,20-21:

Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися. “Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі.

Мт 21,28-32:

Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, – і не пішов. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька?” – “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.

Іс 55,6-7:

Шукайте Господа, покіль його можна знайти! Взивайте до нього, покіль він близько! Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник - свої думки! Нехай навернеться до Господа, і він його пожалує, до Бога нашого, бо він на прощення пребагатий.

Лк 15,7:

Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.

Лк 24,47:

і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.

Діян 2,38:

Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.

Діян 3,19:

Тож покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті;

Діян 5,31:

Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.

Діян 11,18:

Почувши це, замовкли і хвалили Бога, кажучи: «Отже й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя.»

Діян 17,30-31:

Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися, бо він настановив день, коли він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих.»

Діян 20,21:

засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса.

Діян 26,18-20:

щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими. Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню, а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння

Рим 2,4-6:

Або погорджуєш багатством його доброти, поблажливости і довготерпеливости, не знаючи, що Божа доброта тебе веде до покаяння? Та ти жорстокістю твоєю і нерозкаяністю серця збираєш гнів на себе в день гніву, коли об'явиться правдивий суд Бога, що віддасть кожному за його вчинками:

1Тим 1,15:

Вірне це слово й повного довір'я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я - перший.

2Тим 2,25-26:

лагідно картаючим тих, що спротивляються; може Бог дасть їм колись покаяння, щоб вони спізнали правду і виплуталися з тенет диявола, який схопив їх у полон - виконувати його волю.

2Пт 3,9:

Не зволікає Господь з обітницею, як деякі вважають це за зволікання, а виявляє до вас своє довготерпіння, бо не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння

Діян 2,38:

Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.

Діян 3,19:

Тож покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті;

Діян 5,31:

Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.

Діян 11,18:

Почувши це, замовкли і хвалили Бога, кажучи: «Отже й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя.

Діян 13,38-46:

Нехай, отже, вам, мужі брати, буде відомо, що ним звіщається вам прощення гріхів, і від усього, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея, ним кожний віруючий виправдується. Уважайте ж, щоб з вами не сталося те, що сказано в пророків: Глядіть, презирливі, дивуйтеся і щезніть, бо діло я зроблю за ваших днів, якому не повірите, коли хтось розповість вам.» Якже вони виходили, їх запросили, щоб вони й наступної суботи говорили їм про те саме. А коли збори розійшлися, чимало юдеїв і побожних прозелітів пішли слідом за Павлом та за Варнавою, які в розмові з ними їх умовляли, щоб перебували в благодаті Божій. Наступної суботи зібралося майже все місто слухати слово Боже. Побачивши той натовп, юдеї сповнилися заздрощів і перечили словам Павла, і хулили. Тоді Павло й Варнава, набравшися сміливости, сказали: «Для вас треба було наперед промовляти слово Боже; та коли ви його відкидаєте від себе й уважаєте себе негідними вічного життя, ось ми звернемося до поган.

Діян 17,30-31:

Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися, бо він настановив день, коли він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих.»

Діян 20,21:

засвідчуючи юдеям та грекам, щоб повернулися до Бога й увірували в Господа нашого Ісуса.

Діян 26,20:

а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння.

1Йн 2,12:

Пишу вам, дітоньки, бо ваші гріхи відпущені вам із-за його імени.

Бут 12,3:

Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться.

Пс 22,27: 

Нехай споживають покірні, нехай будуть ситі. хай хвалять Господа ті, що його шукають. Нехай серце ваше живе повіки!

Пс 67,2-7:

Нехай Бог змилосердиться над нами й благословить нас; нехай засяє лице його над нами, щоб знали на землі його дорогу, між усіма народами його спасіння. Нехай народи тебе прославляють, Боже, хай прославляють тебе всі народи. Нехай радіють племена й веселяться, ти бо правиш народами по правді і племенами на землі керуєш. Нехай народи тебе прославляють, Боже, хай прославляють тебе всі народи. Земля дала урожай свій, Бог благословив нас, Бог наш.

Пс 86,9:

Усі народи, що створив єси їх, прийдуть, поклоняться, о Господи перед Тобою і прославлятимуть твоє ім'я.

Пс 98,1-3:

Співайте Господеві нову пісню, бо він учинив чуда. Його правиця і його святе рамено дали йому перемогу. Господь явив своє спасіння, перед очима в народів явив він свою справедливість. Згадав про свою милість і свою вірність супроти дому Ізраїля. Усі кінці землі побачили, як наш Бог спасає.

Пс 117,1-2:

Хваліте Господа, усі народи! Славте його, усі люди! Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки. Алилуя!

Іс 2,1-3:

Слово, що його узрів Ісая, син Амоса, про Юдею і про Єрусалим. На останку днів станеться, що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підійметься понад пагорби. Усі народи поспішать до неї. І сила народів піде туди, і скажуть: «Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова, і він покаже нам свої дороги, і будемо ходити його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму.»

Іс 11,10:

І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне.

Іс 49,6.22:

Він мовив: «Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж: Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу.» Так каже Господь Бог: «Ось я підніму мою руку до народів, і до племен виставлю мій стяг. І приведуть синів твоїх в обіймах, і принесуть дочок твоїх на плечах.

Іс 52,10-15:

Явив Господь своє рамено святе перед очима всіх народів, і всі кінці землі побачать спасіння нашого Бога. Геть, геть виходьте звідси! Нечистого нічого не торкайтесь! Виходьте геть з-посеред нього! Очистіться, ви, що несете Господній посуд! Бо ви не вийдете з поквапом та не підете, немов би втікали. Господь ітиме перед вами, і Бог Ізраїля за вами. Ось пощастить Слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим. І як жахалися численні, глядівши на нього, - вигляд його не мав нічого людського в собі, - так многота народів буде на нього дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули.

Іс 60,1-3:

Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! Бо темрява окриває землю, і темнота народи, а над тобою Господь сяє: слава його з'явилась над тобою. Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску.

Іс 66,18-21:

«Я знаю їхні діла й думки їхні. Я прийду, щоб зібрати всі народи та язики, і вони прийдуть та узріють мою славу. Я дам їм знак і пошлю врятованих з-поміж них до народів: до Таршішу, Путу, Луду, Мешеха й Рощу Тувала та Явану й до далеких островів, що ніколи про мене не чували й не бачили моєї слави. І возвістять народам мою славу. І приведуть усіх братів ваших з-поміж усіх народів у дар Господеві на конях, колісницях, на носилах, на мулах та верблюдах - на мою святу гору в Єрусалим, - слово Господнє, - так, як сини ізраїльські приносять дари в чистій посудині у дім Господній. З них я теж візьму у священики й левіти, - слово Господнє.

Єр 31,34:

Не буде більш один одного навчати, чи брат брата свого, казавши: Спізнайте Господа! Усі бо вони будуть мене знати, від найменшого й до найбільшого між ними, - слово Господнє, - я бо прощу їхню провину, гріха їхнього не згадуватиму більше.»

Ос 2,23:

Того часу я відповім, - слово Господнє, - небу, а воно відповість землі.

Мих 4,2:

Сила народів піде й скаже: «Ходіть, зійдемо на Господню гору, до дому Бога Якова: він своїх доріг навчить нас, і ми його стежками будемо ходити, бо то з Сіону закон вийде, Господнє слово - з Єрусалиму.»

Мал 1,11:

Бо від сходу сонця аж до його заходу між народами велике моє ім'я, і на кожнім місці моєму імені приноситься кадило й чиста жертва; бо моє ім'я між народами велике, - говорить Господь сил.

Мт 8,10-11:

Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім,

Діян 10,46-48:

бо чули, як ті говорили мовами й величали Бога. Тоді Петро озвався: «Чи може хтось боронити води, щоб оці не христились, що, як і ми, одержали Святого Духа?» І повелів, щоб їх христили во ім'я Ісуса Христа. Тоді вони попросили його зостатись у них кілька днів.

Діян 18,5-6:

Якже прибули з Македонії Сила та Тимотей, Павло запопадливо взявся за слово, засвідчуючи юдеям, що Ісус є Христос. А що вони противилися і хулили, він обтрусив свою одежу й до них мовив: «Кров ваша хай впаде на голову вашу! Я - чистий; віднині піду між поган.»

Діян 28,28:

Нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.

Рим 10,12-18:

Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває; бо «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться.» Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?» Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове. Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж - «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.»

Рим 15,8-16:

Кажу бо, що Христос став слугою обрізання ради Божої правди, щоб здійснити обітниці, які було дано отцям; а погани щоб прославили Бога за його милосердя, як написано: «Тож прославлятиму тебе серед народів, співатиму імені твоєму!» І знову каже: «Возрадуйтеся, погани, з його народом!» І знову: «Хваліте Господа, всі народи! Нехай його виславляють усі люди!» І ще каже Ісая: «Буде - паросток Єссея, що встане панувати над народами. На нього будуть надіятись народи.» Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого. А й я сам, мої брати, переконаний щодо вас, що ви й самі повні доброти, наповнені усяким знанням і можете один одного напоумляти. А коли я, подекуди, трохи сміливіше був написав вам, то я зробив це, щоб пригадати вам завдяки благодаті, яка дана мені Богом на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами і виконував священицьку службу Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі.

Еф 3,8:

Мені, найпослідущому з усіх святих була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа

Кол 1,27:

їм Бог зізволив об'явити, яке то величне багатство цієї тайни між поганами, що є - Христос між вами, надія слави.

Лк 13,34:

Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли!

Іс 5,4:

Що ще я мав був учинити виноградникові моєму, а не вчинив? Чому, коли я сподівався, що вродить добрі грона, він уродив лише кислі?

Ос 11,8:

І як мені тебе лишити, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю? Як мені зробити з тобою те, що в Адмі? Вчинити з тобою те, що з Цевоїмом? Серце моє в мені обернулось, зворушився ввесь жаль мій.

Мт 10,5-6:

Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля.

Діян 3,25-26:

Ви - сини пророків і Завіту, що Бог був заключив із вашими батьками, кажучи до Авраама: В твоїм потомстві будуть благословенні всі сім'ї землі. - Вам насамперед Бог воскресив слугу свого і послав його, щоб він благословив вас та відвертав кожного з вас від поганих учинків.»

Діян 13,46:

Тоді Павло й Варнава, набравшися сміливости, сказали: «Для вас треба було наперед промовляти слово Боже; та коли ви його відкидаєте від себе й уважаєте себе негідними вічного життя, ось ми звернемося до поган.

Рим 5,20:

Закон же прийшов, щоб збільшився переступ, а де збільшився гріх, там перевершила ласка,

Рим 11,26-27:

і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність. Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»

Еф 1,6:

на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині.

Йн 15,27:

Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.

Діян 1,8-22:

Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.» Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами. І ставши тими днями Петро серед братів, - зібралось їх разом яких 120, - промовив: «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса. Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього. Придбавши, отже, собі поле за свою злочинну нагороду, він упав сторч головою і тріснув надвоє, і все його нутро вилилось. Оце стало відомим усім, хто мешкає в Єрусалимі, так що те поле було прозвано їхньою мовою Гакелдама, тобто поле крови. Бо в книзі, псалмів написано: Хай огорожа його стане пусткою і ніхто у ній хай не мешкає. І: Нехай його уряд візьме другий. Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, - щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.»

Діян 2,32:

Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки.

Діян 3,15:

а Творця життя вбили, якого Бог воскресив з мертвих, чому ми свідки.

Діян 4,33:

Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса й були всім вельми любі.

Діян 5,32:

І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться

 → Діян 5,29:

Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!

Діян 1,8:

Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»

Діян 2,32:

Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки.

Діян 10,39-41:

І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили. Того Бог на третій день воскресив і дав йому з'явитись, не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих.

Діян 13,31:

і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом.

Лк 24,47-48:

і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви - свідки того (всього).

Йн 15,27:

Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку

2Кор 13,1:

Оце втретє йду до вас. «Кожна справа рішиться за словом двох або трьох свідків

Євр 2,3:

то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули,

Йн 15,26:

Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.

Йн 16,7:

Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас.

Євр 2,4:

коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.

1Пт 1,12:

І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.

Діян 2,4:

Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

Діян 2,38-39:

Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.»

Діян 10,44:

Петро ще говорив слова ці, як Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав промову.

Йн 7,39:

Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є!

Діян 10,39-41:

І ми свідки всього того, що він чинив у краю Юдейськім та в Єрусалимі; його вони, повісивши на дереві, убили. Того Бог на третій день воскресив і дав йому з'явитись, не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих.

Діян 13,31:

І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим.

Діян 22,15:

бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив.

Євр 2,3-4:

то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули, коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.

1Йн 1,2-3:

а життя об'явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, - що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність - з Отцем і з його Сином Ісусом Христом.

 → 1Йн 5,11-20:

І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя - у його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, - ви, що віруєте в ім'я Сина Божого. І ось те довір'я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас. І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили. Коли хто бачить брата свого, який грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тим, що грішать не на смерть; бо є гріх, що веде на смерть, і я не за цей кажу, щоб молитися. Всяка несправедливість - гріх, але є гріх, що не веде до смерти. Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає. Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому. Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми - у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він - правдивий Бог і життя вічне.

Йн 1,4:

У ньому було життя, і життя було - світло людей.

Йн 11,25-26:

А Ісус їй: «Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки. Віриш тому?»

Йн 14,6:

Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

1Йн 3,5-8:

Ви ж знаєте, що він з'явився, щоб наші гріхи взяти, а гріха в ньому нема. Кожен, хто в ньому перебуває, не грішить. Кожен, хто грішить, його не бачив і його не спізнав. Дітоньки, ніхто нехай не вводить вас в оману. Хто чинить правду, той праведний, як і він - праведний. Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з'явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. 

Рим 16,25-26:

Тому ж, хто може вас утвердити згідно з моєю Євангелією та з проповідуванням Ісуса Христа, згідно з відкриттям тайни, промовчаної протягом відвічних часів, а тепер же об'явленої через писання пророків, за веліннями предвічного Бога, розголошеної ж для всіх народів, щоб вони повинувалися вірі, -

1Тим 3,16:

А то річ певна, що тайна побожности - велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.

2Тим 1,10:

об'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя і нетління Євангелією,

Тит 1,2:

в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,

Йн 15,27:

Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку

Йн 21,14:

Це втретє вже з'явивсь Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес.

Діян 1,22:

Почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, - щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння

Діян 2,32:

Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки.

Діян 3,15:

Творця життя вбили, якого Бог воскресив з мертвих, чому ми свідки

Діян 5,32:

І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться

Діян 10,41:

Не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих.

1Пт 5,1:

Тож пресвітерів з-поміж вас заклинаю, я - сам теж пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об'явитись

Йн 17,3:

А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого - Ісуса Христа.

Прип 8,22-30:

Господь створив мене почином путі своєї, | першою з його чинів споконвічних. Я настановлена була від віку, | від початку, раніше, ніж; земля постала; коли не було ще безодень, я народилась, | коли не було ще джерел багатоводних. Перед тим, як були засновані гори, | раніше від пагорбів я народилась; тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, | ні первнів пилу світового. Як він укріпляв небо, я там була; | як він рисував круг поверх безодні, як він згущав угорі хмари, | як установляв бездонні джерела, . як призначав край морю, | щоб води з його берегів не виступали, | як закладав підвалини землі, -  я була при ньому, при роботі, | я була його втіхою щоденно, | усміхалась перед ним повсякчасно,

Йн 1,1-18:

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. З Богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було - світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому - Йоан. Прийшов він свідком - свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло - був лише, щоб свідчити світло. Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які а ім'я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.» Від його повноти прийняли всі ми - благодать за благодать. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об'явив

Йн 3,13:

Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!

Йн 7,29:

Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.

Йн 8,38:

Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька

Йн 16,28:

Я вийшов від Отця і прийшов на світ - і знову полишаю світ і до Отця повертаюс

Йн 17,5:

Тепер же прослав мене, Отче, у себе - славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!

Рим 8,3:

Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, - пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,

Гал 4,4:

Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом,

Іс 44,3-4:

Бо я виллю воду на спраглу землю, потоки вод на сушу. Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків. Вони ростимуть, наче трава над водою, наче верби над річками.

Іс 59,20-21:

Та для Сіону він прийде Викупителем, для тих із потомків Якова, що навернуться від бунту, - слово Господнє. Щождо мене, то мій завіт з ними, каже Господь. Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вклав тобі в уста, не відступлять від моїх уст і від уст твоїх потомків і від уст потомків твоїх потомків, - слово Господнє, - віднині й повіки.

Йоіл 3,1:

А після цього я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння.

Йн 14,26:

А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

 → Йн 7,39:

Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.

Йн 20,22:

Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!

Пс 51,11:

Відверни лице твоє від гріхів моїх і зітри усі мої провини.

Іс 63,10:

Вони ж: зворохобились, завдали смутку духові його святому. І він їм ворогом зробився, став з ними воювати.

Мт 1,18-20:

Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. 

Мт 3,11:

Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем.

Мт 28,19:

Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа;

Мк 12,36:

Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.

Мк 13,11:

І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий.

Лк 1,15-35.41.67:

бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.” Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.” Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.” Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий. А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.” Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.” . Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.” А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати

Лк 2,25:

А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.

Лк 3,22:

і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти - мій Син любий, тебе я вподобав.”

Лк 11,13:

Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”

Діян 1,2-8:

аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю земл

Діян 2,4:

Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

Діян 5,3:

Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?

Рим 15,13-16:

Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії, силою Духа Святого. А й я сам, мої брати, переконаний щодо вас, що ви й самі повні доброти, наповнені усяким знанням і можете один одного напоумляти. А коли я, подекуди, трохи сміливіше був написав вам, то я зробив це, щоб пригадати вам завдяки благодаті, яка дана мені Богом на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами і виконував священицьку службу Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі.

1Кор 2,13:

про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, - духовні речі духовними словами подаючи.

1Кор 6,19:

Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих.

1Кор 12,3:

Тому вам заявляю: Ніхто, говоривши під впливом Духа Божого, не каже: Анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого.

2Кор 6,6:

у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові,

Еф 1,13:

У ньому й ви, - почувши слово правди, благо-вість вашого спасіння, в яке ви повірили, - були запечатані обіцяним Святим Духом,

Еф 4,30:

І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день відкуплення.

1Сол 1,5-6:

бо наша до вас євангельська проповідь була не тільки у слові, але й у силі і в Дусі Святім та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас. І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа

1Сол 4,8:

Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа.

2Тим 1,14:

Бережи добре передання за допомогою Духа Святого, який живе в нас.

Тит 3,5:

він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа,

Євр 2,4:

коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.

Євр 3,7:

Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,

Євр 9,8:

Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет.

Євр 10,15:

Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже:

1Пт 1,12:

І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.

2Пт 1,21:

Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, ведені Святим Духом, промовляли святі люди від Бога.

1Йн 5,7:

бо троє свідчать:

Юд 1,20:

Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі,

Йн 2,22:

тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік.

Йн 12,16:

Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.

Діян 11,16:

І я згадав слово Господнє, як він говорив: Йоан христив водою, ви ж будете охрищені Святим Духом.

Діян 20,35:

І я згадав слово Господнє, як він говорив: Йоан христив водою, ви ж будете охрищені Святим Духом.

Йн 15,26:

Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.

Йн 16,7-16:

Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у мене, щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.»

Іс 32,15:

поки не виллється на нас дух з вишніх; тоді пустиня обернеться в сад, а сад за ліс будуть уважати.

Діян 1,4-8:

Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»

Діян 2,1-21:

А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою. Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, юдеї і прозеліти, крітяни й араби - ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?» Всі дивувались і, збентежені, один до одного казали: «Що б це могло бути?» Інші ж з насмішкою казали: «То вони молодим вином повпивалися.» Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. Але це те, що був сказав Пророк Йоіл:  І буде останніми днями, - каже Бог, - я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись. І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати. І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму. Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний. А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.

Мк 11,1:

Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів,

Діян 1,12:

І Дух сказав мені йти з ними без усякого вагання. Пішли зо мною і цих шість братів, і ввійшли ми в дім до того чоловіка.

Бут 14,18-20:

А Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино - він був священик Бога Всевишнього - поблагословив його й мовив: "Хай благословен буде Аврам Богом Всевишнім, що сотворив небо й землю. Благословен хай буде Бог Всевишній, що видав ворогів твоїх тобі в руки!" І дав йому (Аврам) десяту частину з усього.

Бут 27,4

та й зготуй мені смачну страву, так, як я люблю, і принеси мені; нехай я з'їм, щоб за те благословила тебе моя душа перед смертю.

Бут 48,9:

Йосиф відповів свому батькові: "Це мої сини, що їх Бог дав мені тут." Каже тоді Яків: "Приведи їх, будь ласка, до мене, щоб я поблагословив їх."

→ Бут 28,3-4:

А всемогутній Бог нехай поблагословить тебе й нехай зробить тебе плідним та розмножить тебе, щоб з тебе вийшла громада народів. І нехай він дасть тобі благословення Авраама, тобі й потомству твоєму з тобою, щоб ти володів землею, на якій пробуваєш, що її Бог дав Авраамові."

Бут 49,28:

Всі вони - це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх; а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило.

Втор 33,1:

А ось благословення, яким Мойсей, чоловік Божий, поблагословив синів Ізраїля перед своєю смертю.

Євр 11,21:

Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.

Бут 49,28:

Всі вони - це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх; а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило.

Чис 6,23-27:

“Скажи Аронові та синам його: так будете благословляти синів Ізраїля, мовивши до них: Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе! Нехай Господь світить обличчям своїм до тебе та милує тебе! Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир! Так закликатимуть ім'я моє на синів Ізраїля, і я благословлятиму їх.”

Мк 10,16:

І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.

Євр 7,7:

Тим часом і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим.

 → 1Тим 3,16:

А то річ певна, що тайна побожности - велика: Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.

Євр 11,20-21:

Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.

Бут 27,20-40:

А Ісаак каже до свого сина: "Як же ж хутко ти це знайшов, мій сину!" Той відповів: "Бо Господь, Бог твій, наслав мені." На це Ісаак до Якова: "Підійди лишень до мене, нехай обмацаю тебе, мій сину, чи ти справді мій син Ісав, чи ні?" І підійшов Яків до Ісаака, свого батька, а він обмацав його й каже: "Голос - голос Якова, руки ж - руки Ісава." Однак не впізнав його, бо руки його були, як руки в Ісава, брата його, волохаті, тож і благословив його. По тому спитав: "Чи ти справді мій син Ісав?" А цей відповів: "Я!" Той же сказав: "Подай мені, нехай з'їм я дичини мого сина, щоб моя душа благословила тебе." І подав йому, й він з'їв; приніс йому й вина, й він випив. Тоді каже до нього Ісаак, його батько: "Підійди лишень та поцілуй мене, мій сину!" Він же підійшов і поцілував його. І занюхав Ісаак запах його одежі й поблагословив його та й сказав: "Ось запах сина мого, неначе запах поля, що Господь благословив його. Дай же, тобі, Боже, росу з неба й родючу землю. Та ще й пшениці й вина подостатком! Нехай народи тобі служать і племена приклоняться перед тобою. Будь володарем над братами твоїми, й сини матері твоєї нехай приклоняться перед тобою. Проклятий хай буде, хто тебе проклинає, а благословен, хто тебе благословляє!" Та сталось, як Ісаак скінчив благословляти Якова і Яків щойно вийшов від Ісаака, свого батька, прийшов Ісав, брат його, з полювання. Він теж зготував смачну страву, приніс її до свого батька й каже до нього: "Хай тато підведуться і з'їдять дичини свого сина, щоб душа їх благословила мене." Тоді Ісаак, його батько, спитав: "Хто ти?" Він же відповів: "Я - син твій, твій первісток, Ісав." Ужахнувся Ісаак жахом великим та й питає: "А хто ж той, що піймав дичину, приніс мені, й я з'їв спокійно все, заки ти прийшов, і я поблагословив його, так він благословенний і буде?" Коли Ісав почув слова свого батька, скрикнув він великим і жалісним голосом та сказав до батька свого: "Благослови мене, мене також, мій тату!"  А той мовив: "Прийшов твій брат підступно й узяв твоє благословення." Ісав і каже: "Хіба не названо його Яків; він бо два рази вже обійшов мене! Забрав моє первородство, а ось тепер узяв моє благословення?" На це відозвавсь Ісаак, кажучи до Ісава: "Я, бачиш, його поставив володарем над тобою і всіх його братів дав йому за слуг; хлібом і вином забезпечив його. Що ж, отже, мій сину, можу я для тебе зробити?" Тоді Ісав каже до свого батька: "Хіба одне благословення в тебе, тату? Благослови й мене, мій батьку!" Та й заридав Ісав уголос. Тут батько його, Ісаак відповів йому, кажучи: "Без родючої землі буде твоя оселя, і без роси, що падає з неба. Ти житимеш з меча твого і будеш на послугах у твого брата. Але станеться, що звільнишся, скинеш ярмо з свого карку."

Бут 28,1-4:

І прикликав Ісаак Якова, поблагословив його й наказав йому, кажучи: "Не бери собі жінки з дочок Ханаану. Встань, іди в Паддан-Арам, у господу Бетуела, батька матері твоєї, і візьми жінку звідтіля, з-поміж дочок Лавана, брата твоєї матері. А всемогутній Бог нехай поблагословить тебе й нехай зробить тебе плідним та розмножить тебе, щоб з тебе вийшла громада народів. І нехай він дасть тобі благословення Авраама, тобі й потомству твоєму з тобою, щоб ти володів землею, на якій пробуваєш, що її Бог дав Авраамові."

Бут 47,7-10:

Тоді привів Йосиф Якова, свого батька, і появив його фараонові, та й Яків привітав фараона. Фараон же спитав Якова: "Скільки років життя твого?" А Яків відповів фараонові: "Час кочування мого - сто тридцять років. Мало їх і важкі були вони - роки мого життя; не досягли вони числа літ моїх батьків." І знову благословив Яків фараона та й відійшов з-перед фараонового обличчя.

Бут 48,15-20:

І поблагословив він Йосифа словами: "Нехай Бог, перед яким ходили мої батьки, Авраам та Ісаак, Бог, що був мені пастирем, відколи я існую аж по цей день, Ангел, що рятував мене від усякого лиха, нехай благословить цих хлопців. І в них нехай перебуває моє ім'я та ім'я моїх батьків, Авраама й Ісаака. Нехай вони зростають многотою посеред землі." Як же побачив Йосиф, що батько його поклав свою праву руку на голову Ефраїма, то не сподобалось те йому, й він схопив батькову руку, щоб віднести її з-над голови Ефраїма на голову Манассії, та й каже Йосиф своєму батькові: "Не так, мій тату! Цей бо первородний, поклади свою правицю на його голову." Та батько не схотів, і каже: "Знаю, мій сину, знаю. З нього теж вийде народ, і він також буде великим, а все ж таки молодший його брат буде більший за нього, і його потомство стане громадою народів." І поблагословив їх того дня, кажучи: "Тобою благословлятиме Ізраїль, кажучи: Нехай Бог зробить тебе, як Ефраїма і як Манассію." І поставив він Ефраїма перед Манассію.

Бут 49,28:

Всі вони - це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх; а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило.

Чис 6,23-27:

“Скажи Аронові та синам його: так будете благословляти синів Ізраїля, мовивши до них: Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе! Нехай Господь світить обличчям своїм до тебе та милує тебе! Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир! Так закликатимуть ім'я моє на синів Ізраїля, і я благословлятиму їх.”

Втор 32,1:

«Вслухайтесь небеса, я промовлятиму, слухай слів моїх, земле!

2Сам 6,20:

Коли Давид повертавсь благословити дім свій, вийшла йому назустріч Міхаль, дочка Саула, й каже: “Оце ж і достойно виступав сьогодні цар Ізраїля, світивши тілом перед очима служниць своїх слуг так, як світив би тілом який-небудь гульвіса!”

1Цар 8,55:

і, стоячи, поблагословив голосно всю громаду Ізраїля такими словами

2Хр 30,27:

Священики й левіти встали й благословили народ. Господь вислухав їхній голос, і їхня молитва дійшла до його святого житла, на небо.

Лк 24,5-51:

Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи: Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.” І вони пригадали собі його слова; а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим. То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам, але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм. Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося. Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, і розмовляли між собою про те, що сталось. А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, але очі їм заступило, щоб його не пізнали. Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?” І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, -  та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли. А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий. Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.” А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. . Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись. І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них: І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.” І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба. Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!” Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.” Сказавши це, він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?” Вони подали йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними. Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.” Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви - свідки того (всього). Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.” І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.

2Кор 13,14:

але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває.

2Цар 2,11:

Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх, і Ілля знявся в вихрі на небо.

Мк 16,19:

Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога.

Йн 20,17:

А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»

Діян 1,9:

І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх.

Еф 4,8: 

Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.”

→ Пс 68,18:

Колісниць Божих - тьма: тисячі й ще раз тисячі; Господь сходить із Синаю до святині.

Пс 24,3-10:

Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці? Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого не присягає криво. Він матиме від Господа благословення і ласку від Бога свого спасіння. Такий рід тих, які його шукають, шукають лице Яковового Бога. О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави. “Хто він - отой Цар слави?” “Господь могутній і потужний, Господь потужний у битві.” О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави! “А хто ж бо він такий - отой цар слави?” “Господь сил, він є Цар слави!”

Пс 47,5:

Він вибирає нам спадщину нашу, славу Якова, улюбленого свого.

Пс 110,1:

Сказав Господь Владиці моєму: «Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком.»

Мк 16,9:

Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, з'явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів.

Лк 24,51:

А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.

Діян 1,2-9:

аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх.

Еф 4,8-10:

Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити.

Євр 4,14:

Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.

Євр 6,20:

куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.

Євр 8,1:

Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі,

1Пт 3,22:

який, зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили.

Йн 14,16-17:

І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас.

Йн 16,7-15:

7 Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді:  щодо гріха - бо не вірують у мене, щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. 

1Кор 15,45-47:

Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.» Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне. Перший чоловік із землі - земний, другий чоловік - з неба.

Кол 1,18-19:

Він також голова тіла, тобто Церкви. Він - начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство, бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в ньому

Кол 2,3-9:

в якому сховані всі скарби мудрости і знання. А кажу вам це, щоб ніхто не зводив вас обманливими доводами; бо хоч я і відсутній тілом, але духом я з вами, і дивлюся з радістю на порядок у вас та на твердість вашої віри в Христа. Як, отже, ви прийняли Господа Ісуса Христа, так у ньому перебувайте; вкорінені в ньому, збудовані на ньому і зміцнені в тій вірі, якої ви навчились, поступаючи в ній наперед з подякою. Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. - У ньому бо враз з людською природою живе вся повнота Божества,

Євр 1,3:

Він - відблиск його слави, образ його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

Прип 1,22-23:

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку? Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.

Іс 55,7:

Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник - свої думки! Нехай навернеться до Господа, і він його пожалує, до Бога нашого, бо він на прощення пребагатий.

Мт 9,13:

Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.”

Лк 24,47:

і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.

Діян 2,23-41:

отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста; його Бог воскресив, порвавши пута смерти, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі. Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався. Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії. Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління. . Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом. Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день. Але, бувши пророком і знавши, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона, він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління. Оцього Ісуса Бог воскресив, - ми всі цьому свідки. Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Святого Духа й вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте. Давид бо не зійшов на небо, сам же він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч мене, поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх. Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли.» Почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших апостолів: «Що нам робити, мужі брати?» Петро ж до них: «Покайтесь», каже, «і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог.» І ще іншими багатьма словами він свідчив їм та умовляв їх: «Рятуйтеся від цього лукавого поріддя.» Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них пристало яких три тисячі душ.

Діян 9,17:

Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом.»

1Кор 6,9-11:

Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п'яниці, ані злоріки, ані грабіжники - царства Божого не успадкують. І такими з вас деякі були; але ви обмились, але ви освятились, але ви оправдались іменем Господа Ісуса Христа та Духом нашого Бога.

1Тим 1,13-15:

мене, що спершу був блюзніром, гонителем і знущателем; але мене помилувано, бо я, не відаючи, діяв у невірстві. Благодать же Господа нашого надмірно вилилась на мене з вірою і любов'ю, що в Христі Ісусі. Вірне це слово й повного довір'я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я - перший.

Тит 3,3-7:

Ми теж були колись безглузді, непокірні, збаламучені, служили пристрастям та розкошам прерізним, живучи у злобі й заздрощах, огидні, взаємно ненависні. Та коли з'явилась доброта й любов до людей Спаса нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного.

Пс 78,60:

Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.

Пс 132,13-14:

Бо Господь Сіон собі вибрав, він захотів його собі як житло. «Це місце мого відпочинку назавжди, тут оселюся, бо я його собі вподобав.

Іс 57,15:

Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім'я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених.

Єз 48,35:

Усього навкруги - 18 000 ліктів. Ім'я ж міста з того дня буде: «Господь там».

Йн 14,17-23:

Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.» Юда ж - не Іскаріотський - мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об'явиш?» Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.

2Кор 6,16:

Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом

Одкр 1,20:

Таємниця семи зірок, які ти бачив у правиці моїй, і семи світильників золотих: сім зірок - то ангели семи Церков, а світильники сім - то сім Церков.»

Одкр 2,1:

До ангела Церкви в Ефесі напиши: Ось що говорить той, хто держить сім зірок у правиці своїй, хто ходить посеред сімох світильників золотих:

Одкр 21,3:

Почув я від престола голос великий, що говорив: «От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними,

Суд 5,12:

Прокинсь, прокинсь, Деворо! Прокинсь, прокинся, заспівай пісню! Встань Вараче, і веди твоїх бранців, сину Авіноама!

Кол 2,15:

а роззброївши начала і власті, він виставив їх на видовище, перемігши їх у ньому.

1Сам 30,26:

Повернувшися в Ціклаг, Давид послав частину здобичі старшим юдейським, своїм приятелям, зо словами: «Ось вам гостинець зо здобичі від ворогів Господніх.»

Ест 2,18:

І справив цар великий бенкет усім своїм князям і шляхетним, бенкет на честь Естери, і дав країнам пільгу та роздав дарунки з царською щедрістю.

Євр 1,3:

Він - відблиск його слави, образ його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

Євр 4,14:

Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.

Мт 28,9-17:

Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: “Радуйтеся!” Ті підійшли й кинулися йому в ноги і вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: “Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать.” Коли ті йшли, деякі з сторожі прийшли до міста й оповіли первосвященикам про все, що сталося. Вони, зібравшись із старшими та скликавши раду, дали воякам досить грошей і звеліли: “Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати.” Вони ж, узявши гроші, зробили так, як їх навчили. І рознеслася про це чутка поміж юдеями – аж по цей день. А одинадцять учнів пішли в Галилею на гору, куди їм Ісус призначив. Побачивши його, вони вклонилися йому; а деякі сумнівалися. Ісус же приступив і промовив до них: “Дана мені всяка влада на небі й на землі.

Йн 20,28:

І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»

Пс 30,11:

Почуй, о Господи, і змилуйсь надо мною! Господи, прийди мені на допомогу!

 → Пс 30,5:

Співайте в псалмах Господеві, ви, його побожні, і дякуйте імені його святому!

Пс 126,1-2:

Коли Господь повернув сіонських бранців, немов би сон ми бачили, так було з нами. Тоді уста наші сповнилися сміху радости язик наш. Тоді проміж народами загомоніли: «Велике діло вчинив Господь над ними!»

Бут 37,35:

Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: "Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу." І плакав за ним його батько.

Бут 45,28:

Тоді Ізраїль сказав: "Буде з мене! Йосиф, мій син, ще живий. Піду та й побачу його, заки помру."

2Хр 20,3-28:

Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї. І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа. Став Йосафат перед юдейською та єрусалимською громадою в Господньому домі, перед новим двором, і промовив: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небі і чи не ти пануєш над усіма царствами народів? У твоїй руці така сила й потуга, що ніхто не встоїться проти тебе! Чи ж не ти, Боже наш, прогнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і віддав її потомству Авраама, твого вірного, навіки? І вони оселились у ній і збудували в ній святиню імені твоєму, кажучи: Як прийде на нас нещастя, меч-месник або пошесть, або голод, то ми станемо перед цим домом і перед твоїм обличчям, бо твоє ім'я в цьому домі, і візвемо до тебе в нашому горі, і ти почуєш нас і врятуєш. Ось і тепер аммонії, моавитяни й ті, що з Сеїр-гори, через край яких ти не дозволив перейти ізраїльтянам, як вони вийшли з Єгипетської землі, вони бо обминули їх і не вигубили їх, - ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із твоєї спадщини, що ти дав нам у посілість. Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!» Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні. Тоді дух Господній зійшов на Ахазієла, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єїела, сина Маттанії, левіта з синів Асафа, - посеред громади, і він промовив: «Вважайте, всі юдеї й мешканці Єрусалиму, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа. Завтра ви виступите проти них; он вони виходять на горб Ціц, ви знайдете їх край долини, проти Єруел-пустині. Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами.» І припав Йосафат обличчям до землі, і всі юдеї та єрусалимські мешканці впали перед Господом, щоб поклонитись йому. Левіти з потомків Кегата та з потомків Кораха встали славити Господа, Бога Ізраїля, вельми грімким голосом. На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили до Текоа-пустині. Як вони рушили, став Йосафат і сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам» Порадившися з народом, він поставив співців Господніх, щоб вони, у святих шатах, славили Господа, йдучи перед озброєними й промовляючи: Хваліте Господа, бо вічна його милость! Та саме як вони почали веселитись і славити, Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті, бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе. А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, - аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався. Тоді Йосафат із своїм народом пішов забирати здобич. Вони знайшли силу скота, майна, одежу й дорогі речі, й понабирали собі стільки, що не могли нести. Три дні розбирали вони добич, так багато її було! А четвертого дня зібралися в Долині Благословення, бо там благословили Господа, тому й звуть те місце Долиною Благословення по цей день. Нарешті, всі юдейськ: та єрусалимські люди з Йосафатом на чолі пустились у дорогу назад, щоб вертатися в Єрусалим, раді, бо Господь обрадував їх, урятувавши їх від ворогів. Вони прибули в Єрусалим, до дому Господнього, з гарфами, цитрами та сурмами.

Ест 9,22:

як дні, за яких юдеї звільнились від своїх ворогів, і як місяць, у якому їхній смуток обернувся на радість, а їхня жалоба на свято, та зробити з них дні бенкетування та веселощів, взаємообміну подарунками та милостині вбогим.

Іс 25,8:

Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу з свого люду по всім світі, бо Господь сказав так.

Іс 66,10-11:

Радуйтеся з Єрусалимом і веселіться, ви всі, заради нього, що його любите! Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися,

Йн 16,20:

стинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться.

Одкр 7,14-17:

Я ж мовив до нього: «Владико мій, ти знаєш.» А він оповів мені: «Це ті, що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця. Тому вони перебувають перед престолом Бога і служать йому день і ніч у храмі його; і той, хто сидить на престолі, поселиться над ними. Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека, бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.»

Одкр 21,4:

і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.

Пс 149,3:

Хай хвалять його ім'я танком, при бубні й при гарфі хай йому співають.

Пс 150,4:

Хваліте його на бубні й танком. Хваліте його на струнах і сопілці,

2Сам 6,14:

Сам же Давид щосили танцював перед Господом, і був при тому оперезаний льняним ефодом.

Проп 3,4:

Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати.

Єр 31,4

Я знову тебе відбудую, і будеш відновлена, ізраїльська дівице. Знову хизуватимешся бубнами своїми й виступатимеш у веселім хороводі,

Єр 13,14:

і порозбиваю одного об одного, батьків і синів укупі, - слово Господнє! Не помилую, не змилосерджусь і не пожалую - геть вигублю їх.»

Неєм 8,10:

Далі сказав їм: «Ідіть, їжте жирне й пийте солодке, та посилайте частки тим, у кого не напоготовлено нічого, бо день цей святий Господеві нашому, й не журіться, бо радість у Господі це ваша сила.»

Іс 61,3-10

звеселити засмучених Сіону, замість попелу дати їм вінець, єлей веселощів - замість жалобної одежі, хвалу замість пригніченого духу, - і зватимуть їх дубами справедливости, посадкою Господа на його славу. І відбудують старі румовища, і піднімуть спустошення часів днедавніх, і міста зруйновані відновлять, румовища родів минулих. Чужинці прийдуть і пастимуть ваших овець; сторонні будуть у вас хліборобами й виноградарями. Ви ж будете зватися Господніми священиками; слугами Бога нашого вас будуть величати, їсти будете скарби народів, їхньою славою оздобитеся. Через те, що сором їхній був подвійний і доля їхня - сплювки та ганьба, вони посядуть у своїй країні вдвоє, і радість вічна в них буде. Бо я, Господь, люблю право, ненавиджу здирство та злочинство. Я їм віддам правдиву плату, я укладу з ними союз вічний. Нащадки їхні будуть відомі посеред народів, між племенами - їхні потомки. І хто б їх не побачив, визнає, що вони рід, Господом благословенний. Я веселюся в Господі, душа моя радіє в моїм Бозі, бо він зодягнув мене в шати спасіння, окрив мене плащем справедливости,- немов той молодий, що себе вінцем прикрашає, неначе молода, що дорогоцінностями себе оздоблює.

Лк 15,22:

А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.

Йн 14,28

и бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я.

Йн 16,7-22

Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у мене, щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.» Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?» Казали, отже: «Що воно означає, оте "трохи", про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!» Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене? Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко - з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам'яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере.

1Пт 1,8:

якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі,

Діян 2,46-47:

Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця; хвалили Бога і втішалися любов'ю всього люду. Господь же додавав щодня (до церкви) тих, що спасалися.

Діян 5,41:

Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса.

→ Діян 16,23-25:

завдавши їм чимало ран, кинули у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в'язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди. Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в'язні слухали їх.

Іс 61,10:

Я веселюся в Господі, душа моя радіє в моїм Бозі, бо він зодягнув мене в шати спасіння, окрив мене плащем справедливости,- немов той молодий, що себе вінцем прикрашає, неначе молода, що дорогоцінностями себе оздоблює.

Іс 65,14:

Ось слуги мої будуть співати з радости серця, ви ж голоситимете з болю серця, ридатимете із скрухи духа.

Іс 66,5:

Слухайте слово Господнє, ви, що тремтите перед його словом! Ваші брати, які вас ненавидять і відпихають вас з-за мого імени, кажуть: «Нехай Господь явить свою славу, щоб ми узріли вашу радість!» Та їх окриє сором.

Мт 5,10-12:

Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.

Лк 6,22:

Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.

Рим 5,3:

Та й не тільки це, але ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість,

2Кор 12,10:

Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний.

Флп 1,29:

Бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати.

Євр 10,34:

Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.

Як 1,2:

Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.

1Пт 4,13-16:

Але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з'явленні раділи та веселились. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім'я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться! Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. Коли ж - як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім'ям.

Євр 12,2:

Вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.

Мт 28,20:

Навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку.

Мк 16,20:

Вони ж пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував слово чудесами, які його супроводили

 → Діян 4,30:

Простягни твою руку на вилікування, нехай стаються знаки і чудеса іменем святого слуги твого Ісуса.

Діян 5,12:

Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона

Діян 8,4-6:

Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже). Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,

Діян 14,3:

Та все ж таки Павло й Варнава перебули досить часу, одважно промовляючи у Господі, який свідчив слову своєї благодаті й зізволяв, що знаки й чудеса творились їх руками.

Діян 14,8-10:

У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. Він слухав, як Павло говорив; глянувши на нього пильно і, побачивши, що він мав віру, щоб спастися, сказав голосом великим: «Устань на твої ноги просто!» Той скочив і почав ходити.

Рим 15,19:

Силою знаків і чудес, силою Духа Божого; так що я розповсюднив Євангелію Христову від Єрусалиму й околиць аж до Ілірику,

1Кор 2,4-5:

Слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили, щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій.

1Кор 3,6-9:

Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, а Бог, який зрощує. І хто садить, і хто поливає, є одне; але кожний отримає власну нагороду згідно з своїм трудом. Ми бо співробітники Божі, ви - Божа нива, Божа будівля

2Кор 6,1:

Як співробітники, ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно.

Євр 2,4:

коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею.

Одкр 22,21:

Благодать Господа Ісуса з усіма святими! Амінь.

Кол 4,1:

Пани, віддавайте слугам те, що справедливе й належне, знаючи, що й ви маєте пана у небі.

Діян 16,12:

звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії -(римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.

Діян 20,1-6:

А як утихомирився заколот Павло скликав до себе учнів, утішив їх і, попрощавшися з ними, вибрався в дорогу до Македонії. Пройшовши через ті країни й підбадьоривши там вірних багатьма словами, він прибув у Грецію, де перебув три місяці. Юдеї вчинили проти нього змову, саме як він збирався відплисти в Сирію, і він вирішив повернутись через Македонію. Разом з ним пішов Сопатр, син Пірра, з Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, Гай з Дерби та Тимотей, а й азіяти Тихик та Трофим. Ці вирушили перед нами й чекали в Троаді; ми ж відплили від Филиппів після днів Опрісноків і за п'ять день прибули до них у Тріаду, де ми сім день перебули.

Діян 27,1-2:

Коли було вирішено, що маємо відплисти в Італію, Павла і деяких інших в'язнів передали сотникові Августової когорти, що звався Юлій. Сівши на адрамітський корабель, який мав плисти попри міста азійські, ми вирушили. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.

Діян 28,13-16:

Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі, де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму. А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав. І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг.

2Тим 4,11:

Один Лука зо мною. Візьми Марка й приведи з собою, бо він мені потрібний для служби.

Флм 24:

Марко, Аристарх, Димас і Лука - мої співробітники.