Тими днями прийшло слово Господнє до Натана: «Іди й скажи слузі  моєму Давидові: Так Господь говорить: як сповняться твої дні й ти спочинеш з твоїми батьками, Я поставлю по тобі  твого потомка, який вийде з твого лона, й утверджу його царювання. Я буду його батьком, а він буде Мені  сином. Твій дім і твоє царство перед Моїм обличчям повіки існуватиме, і престол твій буде тривалий повіки”».  Слово Боже.

1.Милості Господні повіки оспівувати буду, – *

з роду в рід своїми устами †

буду сповіщати про Твою вірність.

Я ж сказав: «Навіки буде встановлене милосердя». *

Там, на небесах, встановиш Ти свою правду.

2.Я уклав завіт зі своїм вибранцем, *

поклявся Давидові, слузі своєму:

Навіки затверджую твоїх нащадків *

і буду підтримувати твій престол †

з покоління в покоління.

3.Він закличе до Мене: «Ти – мій Отець, *

мій Бог, скеля мого спасіння!»

Навіки зберігатиму над ним своє милосердя, *

і Мій завіт буде йому вірний.

Брати! Не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри. Через це обітниця, – щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, – є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком; як ото написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів», – перед Богом, у якого він повірив, який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче. Він, усупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: «Таким буде твоє потомство». Тому й зараховано йому це за праведність.    Слово Боже.

Блаженні ті, які живуть, Господи, у Твоєму домі:

вони славитимуть Тебе повіки.

Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом. А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його Мати Марі я була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її. Коли ж він це обдумав, ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і назвеш Його іменем Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів». Прокинувшись від сну, Йосиф вчинив так, як наказав йому Господній ангел.  Слово Господнє.

Або:

Ісусові батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи. І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм піднялись на свято в Єрусалим. І як виповнились дні свята, коли вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки. Думаючи, що Він десь у громаді, вони пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими; і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима, шукаючи Його. І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував. Усі, які  слухали, дивувалися Його кмітливості та відповідям. Побачивши Його, вони були приголомшені; і мати Його сказала Йому: «Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, охоплені болем, шукали Тебе». А Він сказав до них: «Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені  треба бути у справах Мого Отця?» Та вони не зрозуміли того слова, яке Він їм сказав. І спустився Він з ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняним.  Слово Господнє.

Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом. А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його Мати Марі я була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її. Коли ж він це обдумав, ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і назвеш Його іменем Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів». Прокинувшись від сну, Йосиф вчинив так, як наказав йому Господній ангел.

• Йосип був на 100% чоловіком. Справжній чоловік - чоловік і батько сім'ї - розрізняє життєві ситуації і має мужність приймати рішення на добро своє та своєї сім'ї. 

• Однак можна приймати як добрі, так і погані рішення. Сьогоднішнє Слово про Йосипа вчить нас, як приймати добрі рішення, тобто рішення, які в нашому житті і житті наших близьких, нашого шлюбу чи сім'ї принесуть добрі плоди - примирення, любов, жертовність, мир, радість чи терпеливості. 

• В Євангелії сказано, що Йосип спочатку зважив усі "за" і "проти" своїм розумом і прийшов до висновку, що найкращим рішенням було б відпустити Марію, "бо він не хотів піддавати її наклепу". Рішення вже було прийнято, але тут втрутився Бог. 

• Бог приходить до Йосипа уві сні і каже йому насамперед "не бійся". Зазвичай кожне рішення приймається в умовах невизначеності. Бог приходить до Йосипа і ніби каже йому, що Він разом з ним, що Він один контролює всі невизначеності, які супроводжують кожне рішення. 

• Зауважмо, що Йосип не замикається лише на власному розумі, він допускає, що Бог також може щось сказати. Скільки разів ти, приймаючи важливі рішення, запитуєш, що Бог хоче сказати тобі у тій чи іншій ситуації, яка Його думка? 

• Ця чутливість Йосипа не з'явилася на порожньому місці. Йосип "просякнутий" Словом Божим і підкорявся Слову Божому, як будь-який благочестивий єврей. Саме це Слово переконує його в тому, що вагітність Марії - Божий промисел. Йосип, почувши Божий наказ, встає і діє, приймає рішення. Звичайно, його потрясають різні сумніви, але він має відвагу довіритися Божому Слову. Боже Слово має для нього більшу вагу, ніж його розум. А для тебе?

Ісусе, навчи мене враховувати Твою думку при вирішенні моїх справ. 

Нехай Господь обдарує вас миром.

Свято святого Йосипа, обручника Пресвятої Діви Марії, водночас покровителя Церкви, покровителя доброї смерті та, особливо для нас, братів менших капуцинів у Краківській провінції, важливого покровителя, адже він є покровителем нашої провінції. Зазвичай цього дня, тобто у свято святого Йосипа, 19 березня, ми складаємо вічні обіти. Це для нас винятковий момент і, звичайно, винятковий покровитель. Давайте подивимося на нього ближче через призму того, як його сьогодні представляє нам Літургія Слова.

Коли ми думаємо про Благовіщення, зазвичай на думку спадає Пресвята Діва Марія, подія в Назареті, коли Бог послав ангела Гавриїла до Марії, щоб зробити їй цю пропозицію, щоб запитати її, чи хоче вона взяти участь в історії спасіння, чи хоче стати матір’ю Божого Сина. Але ми можемо сміливо сказати, що сьогоднішня сцена – це також Благовіщення, коли ангел благовіствує Йосипові таємницю, щоб розвіяти його сумніви, темряву й неспокій. Як ми знаємо, сьогодні євангеліст Матеїв оповідає нам: з народженням Ісуса Христа було так. Після заручин Його Матері Марії з Йосипом, ще перед тим, як вони оселилися разом, вона виявилася вагітною від Святого Духа. І чоловік її, Йосип, будучи справедливим чоловіком, не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.

Йосип стоїть перед серйозною дилемою. Він уже формально є чоловіком Марії, але вони ще не живуть разом, і в цей момент вона виявляється вагітною. Йосип, безперечно, довіряє Марії, вірить їй, але, з іншого боку, є факт, який суперечить цьому. І він має серйозне питання: що тепер робити? Як захистити свою дружину? Як її врятувати? Але як водночас залишитися праведним чоловіком, який дотримується Закону? Я думаю, що це була дуже важка ніч для Йосипа. Він, мабуть, ліг спати, але сон не приходив. Можливо, він молився, можливо, роздумував, згадував різні уривки зі Святого Письма, різні приписи Закону, щоб знайти вихід із цієї ситуації. Можливо, саме в такій молитві, як цікаво описує цю сцену великий польський письменник Роман Брандштеттер у своїй чудовій книзі «Ісус з Назарета», Йосип лягає на постіль і починає молитися знаменитою молитвою Ізраїлю: Шема Ізраель – «Слухай, Ізраїлю, Господь – твій Бог». І з цією молитвою на устах, наче на межі сну й реальності, він чує ангела. Саме тоді Бог втручається. Він молиться, і Господь відповідає.

Часто буває, що молитва приходить нам на думку останньою, коли ми стикаємося з труднощами – ми хочемо обмірковувати, шукати вихід, намагатися вирішити все власними силами. Але Йосип молиться, щоб Бог допоміг йому у цій ситуації. І ось у сні йому з’являється ангел Господній і каже: Йосипе, сину Давида, не бійся прийняти Марію, твою дружину, бо зачате в ній – від Святого Духа. Ангел пояснює йому те саме, що раніше пояснив Марії. Щось, що сам Йосип не міг би збагнути своїм розумом.

У Святому Письмі, особливо в Новому Завіті, коли з’являється ангел, він приносить звістку, яку людина не здатна прийняти самостійно. Це думка, яка сама по собі не спаде на думку, а навіть якщо спаде, здаватиметься нереальною. Тому ангел з’являється Марії, щоб сказати їй, що вона зачне Сина Божого від Святого Духа – цілковита новизна, абсолютна таємниця. Так само ангел приходить до Йосипа. Також, коли ми дивимося на сцену Воскресіння, знову бачимо ангелів. Жінки приходять до гробу, бачать його порожнім. Перша думка – хтось викрав тіло Господа. І тільки ангели сповіщають їм: Чому ви шукаєте живого серед мертвих? Його тут немає, Він воскрес!

Йосип отримує уві сні інформацію, наказ і нову перспективу. Звичайно, він міг не послухатися. Міг би подумати: Це мені привиділося, я просто цього хотів, адже це не вирішує всіх його проблем. Але він розуміє, що в цій історії присутній Бог, і бере свою дружину до себе, а потім приймає Ісуса як свого Сина.

Щоб зрозуміти це краще, допоможе друге читання з послання святого Павла до Римлян. Павло пише: Не від виконання Закону залежала обітниця, дана Аврааму та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу. Здавалося б, усе залежить від Закону. Йосип був праведним, тобто дотримувався Закону. Але раптом виявляється, що Закон не дає йому правильного рішення в цій ситуації. Бо не через Закон передається ця обітниця. Тому спадщина дається через віру, щоб бути даром благодаті та щоб обітниця залишалася непорушною для всіх нащадків.

Йосип отримує благодать брати участь у спасінні, але також отримує благодать розуміння Божих шляхів. Йосип, як і Авраам, всупереч надії, повірив у надію. Мабуть, так само чинив Йосип. Всупереч надії, він повірив у надію. Факти говорили протилежне. Але він повірив. Він довірився Богу, і його надія справдилася – він став батьком багатьох народів. Хоча ці слова спочатку стосувалися Авраама, ми можемо сказати, що вони стосуються і Йосипа. Він опікується Ісусом, дбає про Нього, а Ісус стає Спасителем багатьох народів.

Сьогодні ми хочемо подякувати за цього святого покровителя, який невпинно піклується про нас, про всю Церкву, так само, як піклувався про Марію та Ісуса. Він навчає нас довіряти Богу, бути праведними, вірними, але водночас розпізнавати знаки часу. Бог діє так, як хоче. Іноді ситуація здається безвихідною, але варто мати віру, яка проявляється в довірі.

Господь з вами.

Нехай вас благословить Всемогутній Бог: Отець, Син і Святий Дух. Амінь.

З Євангелія від Луки

Батьки Ісуса щороку ходили до Єрусалима на свято Пасхи. Коли Йому було дванадцять років, вони вирушили туди за звичаєм святковим. Коли ж після завершення урочистостей поверталися додому, юний Ісус залишився в Єрусалимі, і цього не помітили Його батьки. Думаючи, що Він серед подорожніх, вони пройшли день дороги й почали шукати Його серед родичів та знайомих. Але не знайшовши Його, повернулися до Єрусалима й продовжували пошуки. Лише на третій день вони знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і ставив запитання. Усі, хто Його слухали, дивувалися глибині Його розуму та відповідям. Побачивши Його, батьки здивувалися, а Його Мати сказала: Сину, чому Ти так учинив з нами? Ось Твій батько і я з болем шукали Тебе! А Він відповів їм: Чому ви Мене шукали? Хіба не знали, що Я маю бути у справах Мого Отця? Та вони не зрозуміли цих слів. Потім Він повернувся з ними до Назарета і був їм слухняний.

Сьогодні ми святкуємо урочистість святого Йосипа – чоловіка Марії, опікуна Ісуса Христа. На вибір є дві євангельські розповіді: одна з Євангелія від Матея, що говорить про Благовіщення святому Йосипу, його внутрішню боротьбу щодо Марії та її благословенного стану, а друга – з Євангелія від Луки, що розповідає про віднайдення Ісуса у храмі. Ця подія також є непростою. Як і уривок з Матея, вона говорить про випробування віри.

Дванадцятирічний Ісус разом із батьками вирушає до Єрусалима. Можливо, щоб пройти обряд бар-міцви? Ми точно не знаємо. Сьогодні цей ритуал відбувається у тринадцятирічному віці, коли хлопчики офіційно входять у доросле релігійне життя. Вони вперше беруть активну участь у богослужінні, читаючи уривки Святого Письма і коментуючи їх. Це важлива і урочиста ініціація. Чи був цей момент бар-міцвою Ісуса? Ми не знаємо напевно, але можемо припустити, що це було щось подібне.

Ісус, найімовірніше, щороку ходив разом із батьками на свято Пасхи до Єрусалима, адже такий був звичай: якщо дитина вже могла ходити, батьки мали обов’язок привести її до храму на Пасху. Це була важлива подорож: три дні дороги в один бік, три дні назад, а також святкування Пасхи. Мінімум тиждень, присвячений Господу! Це є послання і для нас: сьогодні багатьом важко навіть раз на тиждень прийти на Святу Месу. Багато християн приходять на Літургію зрідка, вважаючи, що цього достатньо. Але юдейська релігійність і традиції є для нас справжнім докором. Ісус не відкинув цієї релігійності. Навпаки, Він ріс у ній, формувався в цьому середовищі.

Коли Йосип і Марія йшли до храму, а потім поверталися назад, здавалося б, усе було звичним. Чи була їхня вина в тому, що Ісус загубився? Ні! У дванадцять років у юдеїв хлопчик вже вважався дорослим, подібно до того, як у нас у вісімнадцять років. Це означало, що він самостійно приймав певні рішення. Його батьки думали, що Він іде з іншою групою прочан. Лише ввечері вони зрозуміли, що Його немає серед подорожніх, і вирушили назад до Єрусалима, щоб знайти Його. Отже, вони витратили не лише один день, а ще й додатковий час на пошуки. І лише на третій день вони знайшли Його в храмі.

Тут мені згадується класичний жарт, який інколи використовується в різних культурах. У нас його часто адресують єзуїтам:

– Кажуть, що єзуїти завжди відповідають на запитання іншим запитанням.

– А хто тобі це сказав?

Подібним чином діє і Христос у цій Євангелії: Він не дає прямої відповіді, а запитує у відповідь. Важливо, що коли Його знаходять, Він не лише слухає вчителів, а й ставить їм запитання. Цей уривок має глибоке значення. Ісус не просто загубився. Він свідомо залишився в храмі, у місці, яке належить Його Отцеві. Цей момент є знаком, що Його місія вже починається. Його відповідь Марії та Йосипу – "Хіба не знали, що Я маю бути у домі Мого Отця?" – це не докір, а вказівка на те, що Його життя належить Богу.  Можливо, Він також відповідав, бо всі дивувалися глибиною Його розуму та відповідями. Але ці питання тут дуже важливі. Це також спосіб вивчення Святого Письма, особливий стиль розмови серед юдеїв. Мистецтво ставити запитання, правильні запитання, тому що вони спонукають до пошуку та знаходження істинних відповідей. Якщо немає питань, залишається лише порожнеча.

І ось Христос ставить питання, і це дуже вражає, бо Він переносить цей підхід також на Марію та Йосипа. Так само, як Він сперечався та розмірковував із вчителями в храмі, тепер Він «випробовує» цим своїх батьків.

– Ми шукали Тебе!

– Чому ви Мене шукали?

І наступне запитання:

– Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Моєму Отцеві?

Два запитання, які Христос ставить у відповідь на одне запитання Марії. Він неначе перекладає відповідальність на Марію та Йосипа: «Навіщо ви Мене шукали? Я саме там, де маю бути».

Це досить особливий момент: Христос навіть дивується, що Його шукали. Він не входить у становище матері, яка, безсумнівно, протягом щонайменше двох днів переживала страх і тривогу, шукаючи Його. Їй було непросто почути таку відповідь. Але Христос не вагається використовувати цей спосіб, бо вони не розуміли Його. Марія багато чого не розуміла, але зберігала все в своєму серці, роздумувала над цим, і з часом розуміння приходило. Це не було чимось автоматичним. Вона не казала: «Я знаю все, мені все зрозуміло, у мене немає труднощів».

Віра – це не щось просте і легке. Віра – це набагато глибша реальність. Не те, щоб у вірі не було відповідей на запитання, але для цього потрібно справді ставити собі ці запитання й бути готовим отримати відповідь від Бога. Це також слово, яке сьогодні дає нам Господь: Він ставить перед нами запитання у нашому житті – якщо тільки ми готові їх почути. І, як Христос відповідав у храмі вчителям, так само Він дав відповідь своїм батькам – через питання.

Очевидно, що Марія та Йосип, які були людьми святості, прийняли ці питання та обмірковували їх, занурювалися у глибину тієї реальності, яку Христос їм відкрив. Це також те, що Бог робить із нами.

Сьогодні, у день святого Йосипа, він є для нас прикладом людини, яка отримала від Бога питання й яка теж обмірковувала це слово. Йосип у Євангелії – людина мовчання. Він не вимовив жодного слова, принаймні жодне з них не записане. Але він був людиною, яка слухала, роздумувала, глибоко переживала все у своєму серці. Він отримував слово від Бога – чи через ангела, як це описано в Євангелії від Матея, чи через самого Христа, який у діалозі не щадив його, але, як і все від Бога, навіть якщо це важко, воно веде до чогось кращого. Ми можемо бути певні, що це здійснилося в житті святого Йосипа.

Тому це перше, на що ми можемо звернути увагу: Бог дає нам слово, яке спонукає нас до пошуку, до питань, а головне – до того, щоб знайти Його там, де Він є. Де ти, Господи? «Я – у храмі». Я є там, де двоє чи троє зібралися в Моє ім’я. Я є там, де звершується Євхаристія. Я є там, де є спільнота, де ламається хліб. Ось там можна знайти Христа. Там ми можемо ставити Йому питання й отримувати відповіді.

Друга важлива річ – це молитва святого Йосипа, яка дійшла до нас через коптську (єгипетську) традицію. Це апокрифічний текст V століття під назвою «Історія святого Йосипа теслі». У цьому тексті Христос нібито передає молитву, яку Йосип промовляв перед своєю смертю. Оскільки Йосип є покровителем доброї смерті, ця молитва є також і нашою молитвою, яку ми можемо занести перед Бога.

Молитва святого Йосипа перед смертю

«Отче, Боже усякого милосердя, Боже всього існування, Владико моєї душі, мого тіла та мого духа, коли звершаться дні мого земного життя, які Ти мені дав, прошу Тебе, Господи Боже, пошли мені архангела Михаїла, щоб він був поруч зі мною аж до того моменту, коли моя стражденна душа залишить тіло – без болю і страху. Бо смерть є великим випробуванням і стражданням для кожного створіння: для людини, для свійських і диких тварин, для птахів і комах, для всіх істот під небом, що мають живу душу. Для всіх це біль і страждання, коли душа розлучається з тілом. Тому, Господи мій, нехай Твій Ангел перебуває біля моєї душі та тіла, щоб я відійшов без мук. Не допусти, щоб Ангел, поставлений наді мною від дня мого народження, відвернув свій лик від мене, коли я вирушу до Тебе, але нехай він благословить мене миром. Не дозволь тим, чиї лиця змінюються, переслідувати мене в дорозі, коли я йду до Тебе. Не дозволь, щоб мене затримали ті, хто стоїть біля брам. Не дай мене осоромити перед Твоїм святим судом. Не дозволь, щоб мене поглинули хвилі вогняної ріки, що очищає всі душі перед тим, як вони побачать славу Божу. О Боже, що судиш кожного правдиво і справедливо, нехай Твоє милосердя буде моєю втіхою, бо Ти є джерелом усякого добра. Тобі нехай буде слава навіки. Амінь».

Нехай Господь благословить вас у цей день святого Йосипа. Доручаємо сьогодні вашій молитві нашу провінцію, яка святкує свого покровителя – святого Йосипа. Просимо також молитися за брата Якова, який сьогодні складає довічні обітниці, та за всіх братів-капуцинів, що служать у цій провінції.

Нехай Господь благословить і збереже вас: Отець, Син і Святий Дух. Амінь.

Мт 1,18-25:

Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з'явився йому уві сні й мовив: “Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог.” Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім'я Ісус.

Мт 2,13:

Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.”

Лк 1,27:

до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

Лк 2,4-5:

Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна

Лк 2,48:

Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.”

Лк 3,23:

Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність), мав яких років тридцять і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі,

Лк 4,22:

Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?

Мр 6,3:

"Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?"; І брали йому це за зле.

Лк 1,31-35:

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.” А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

Лк 2,7:

і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.

Лк 2,10-11:

Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь.

Мт 27,17:

А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”

Мт 27,22:

Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”

Йо 4,25:

Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

Лк 1,27:

до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

Лука 2,5:

щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна.

Бут 6,9:

Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом.

Пс 112,4-5:

Він світить правим в темряві, як світло, добрий і милосердний і справедливий. Добре тому, що милосердний і позичає, який управляє своїми справами по правді.

Мр 6,20:

бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.

Лк 2,25:

А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.

Ді 10,22:

Ті відповіли: «Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був святим ангелом повідомлений покликати тебе до свого дому й послухати слів твоїх.»

Бут 16:7

Зустрів її ангел Господній коло джерела в пустині, коло джерела, що при дорозі до Шур

Ді 7,38

Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.

Лк 1,35

Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

Mк 1.24:

"Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий!"

Ді 3:14:

ви ж Святого і Праведного зреклися і просили, щоб вам помилувано чоловіка душогубця,

Мт 4,3:

Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: “Коли ти Син Божий, звели, щоб це каміння та й стало хлібом.”

Лк,1,31:

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

Іс 7,14:

Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл.

Мт 1,21:

Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.”

Пс 130,8:

Він викупить Ізраїля з усіх його злочинів.

Сир 46.1:

"Хоробрим у війні був Ісус Навин, що в пророцтвах Мойсеєвим був наступником: він був, згідно з іменням своїм, великим, щоб рятувати його вибранців, щоб відплатити ворогам бунтівливим і щоб Ізраїлеві надати спадщину."

ІН 1,1:

Після смерти Мойсея, Господнього раба, сказав Господь Ісусові Навинові (синові Нуна), слузі Мойсея:

Дії 3,16:

І через віру в його ім'я - оцього, що ви бачите й знаєте, його ім'я закріпилось, і віра, що через нього, дала йому повне видужання перед усіма вами.

Дії 4,12:

нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися.»

Дії 2,21:

А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.

Йоіл 3,5

І кожен, хто призве ім'я Господнє, спасеться; бо на горі Сіоні й у Єрусалимі будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими, - тії, що їх Господь покличе.

Рм 10,13:

бо «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться.»

Йоіл 3,5:

І кожен, хто призве ім'я Господнє, спасеться; бо на горі Сіоні й у Єрусалимі будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими, - тії, що їх Господь покличе.

Ді 2,21:

А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.

Aв 1,17:

А на Сіон-горі будуть ті, що заціліють, - вона буде святою - і дім Якова їхні посілості посяде.

Йоіл 3,5:

І кожен, хто призве ім'я Господнє, спасеться; бо на горі Сіоні й у Єрусалимі будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими, - тії, що їх Господь покличе.

Од 14,1:

І глянув я, і от - Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім'я його та ім'я Отця його, написане на чолах своїх.

2 Цар 19:30-31:

Останок же дому Юди, що зостанеться живим, пустить знову внизу коріння, і плід угорі вродить, бо з Єрусалиму вийде решта; те, що врятується, - з гори Сіону. Горливість Господа сил це зробить!

Aвд 1,17:

А на Сіон-горі будуть ті, що заціліють, - вона буде святою - і дім Якова їхні посілості посяде.

Йоіл 3,5:

І кожен, хто призве ім'я Господнє, спасеться; бо на горі Сіоні й у Єрусалимі будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими, - тії, що їх Господь покличе

Соф 3:12-13:

Зоставлю серед тебе народ убогий та смиренний, і він шукатиме притулку в імені Господнім. Ізраїля останок не вчинятиме злочину й брехні не буде говорити, і не знайдеться в їхніх устах язик зрадливий. Вони будуть пастись і на землі лежати, ніхто їх не лякатиме.»

Дії 2:21:

А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.

Лк 12,11-12:

Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати, бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.”

Лк 21,12-15:

Але перед усім цим на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. І це дасть вам нагоду свідчити. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.

Бут 6,22:

І Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він

Бут 7,5:

І зробив Ной усе, як велів йому Господь.

Бут 22,2-3:

Бог сказав: "Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її я тобі вкажу." Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, що призначив йому Бог.

Вих 40,16:

І виконав Мойсей усе, як заповідав йому Господь, так зробив він.

Вих 40,19:

І нап'яв намет над храминою, і поклав накриття над наметом зверху, як заповідав Господь Мойсеєві.

Вих 40,25:

а на ньому поставив лямпи перед Господом, як заповідав Господь Мойсеєві

Вих 40,27:

І запалив на ньому благовонні пахощі, як заповідав Господь Мойсеєві.

Вих 40,32:

Як увіходили в намет зборів і як приступали до жертовника, обмивались, як заповідав Господь Мойсеєві.

2 Цар 5,11-14:

Розгнівався Нааман і відійшов, кажучи: “Я був певний, що він сам до мене вийде, стане передо мною, призове ім'я Господа, Бога свого, помахає рукою над хворим місцем і вигоїть проказу. Хіба дамаські ріки, Авана та Фарфар, не ліпші, ніж усі ізраїльські води? Хіба ж не можна було б викупатись у них і стати чистим?” І, обернувшись, пішов геть у гніві. Слуги ж його приступили до нього й заговорили до нього так: “Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити щось важке, хіба ти не зробив би? Оскільки ж більш, коли він тобі сказав: Викупайся, і будеш чистий.” Пішов він, поринув сім разів у Йордані, за словом Божого чоловіка, і тіло його знову стало, мов у малого хлопця, і він став чистий.

Йо 2,5-8:

Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть.» Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою.» Вони й виповнили їх по вінця. А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного.» Тож понесли

Йо 15,14:

Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви - друзі мої.

Євр. 11,7-8:

Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри. Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав , узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде

Євр. 11,24-31:

Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона; волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи, бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту. Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить. Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились. Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.

Як 2,21-26:

Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним, коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина? Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами. Так здійснилося Писання, яке каже: «Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність», і він був названий приятелем Божим. Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою. Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом? Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва.