Субота

Брати! Любов Христа спонукає нас, коли ми думаємо так: якщо один помер за всіх, то й усі померли. А Він помер за всіх, щоб ті, котрі живуть, більше не жили для самих себе, але для Того, хто за них помер і воскрес. Тому ми відтепер нікого не знаємо за тілом. Хоч ми знали Христа за тілом, але тепер більше не знаємо. Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало нове! Все – від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам служіння примирення. Адже Бог у Христі примирив світ із собою, не зараховуючи їм їхні переступи, і доручив нам слово примирення. Отже, ми – посли від імені Христа, і тому наче сам Бог просить через нас. Від імені Христа благаємо: примиріться з Богом! Того, хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю.
Слово Боже.

1.Благослови, душе моя, Господа *

і, все нутро моє, – Його святе Ім’я.

Благослови, душе моя, Господа *

і не забувай усі Його благодіяння.

2.Він прощає всі твої беззаконня, *

зцілює всі твої хвороби.

Він визволяє твоє життя від могили, *

щедрістю і милосердям Він тебе вінчає.

3.Господь щедрий і милосердний, *

довготерпеливий і багатомилостивий.

Не завжди буде Він палати гнівом, *

не навіки обурюватися буде.

4.Бо як небо високо над землею, *

так звеличилася милість Його †

над тими, хто Його боїться.

Як схід від заходу далекий, *

так Він віддалив від нас наші беззаконня.

Прихили серце моє, Боже, до Твоїх свідчень,

помилуй мене за Твоїм законом.

Того часу Ісус сказав свої м учням: «Ви чули, що сказано було стародавнім: “Не будеш клястися неправдиво і будеш виконувати перед Господом клятви свої ”. А Я кажу вам зовсім не клястися: ні небом, бо воно є Божим престолом, ні землею, бо вона є підніжжям для Його ніг, ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя; ні своєю головою не клянися, бо не можеш жодної волосини зробити ані білою, ані чорною. Тож нехай буде ваше слово: “Так – так”, “Ні – ні”, а що більше цього, – те від лукавого».  Слово Господнє.

1.Благослови, душе моя, Господа *

і, все нутро моє, – Його святе Ім’я.

Благослови, душе моя, Господа *

і не забувай усі Його благодіяння.

2.Він прощає всі твої беззаконня, *

зцілює всі твої хвороби.

Він визволяє твоє життя від могили, *

щедрістю і милосердям Він тебе вінчає.

3.Господь щедрий і милосердний, *

довготерпеливий і багатомилостивий.

Не завжди буде Він палати гнівом, *

не навіки обурюватися буде.

4.Бо як небо високо над землею, *

так звеличилася милість Його †

над тими, хто Його боїться.

Як схід від заходу далекий, *

так Він віддалив від нас наші беззаконня.

• Людина біблійної віри - це людина, яка благословляє живого Бога в кожній ситуації свого життя. Людина, яка благословляє, бачить конкретне отримане благо. Така людина благословляє, бо є вдячна. Автор Псалма 103 взиває: Благослови, душе моя, Господа і, все нутро моє, – Його святе Ім’я. Благослови, душе моя, Господа і не забувай усі Його благодіяння. Людина вчиться вдячності і благословінню. Крім того, вона зростає в цьому благословінні і вдячності. Це і є вираз біблійної віри, яка веде до довіри і послуху Божим закликам. Боже Слово відкриває, що лише ті люди, які реально були послушні Божим закликам у своєму житті, увійшли в обіцяну землю. Такими людьми були Калев і Ісус Навин. А в твоєму житті є благословення і вдячність? Чи бачиш ти потребу в послуху у своєму житті? В яких ситуаціях?

• За що ж тоді ми повинні благословляти живого Бога? Автор Псалма 103 підкреслює, що ми повинні благословляти живого Бога в Його благодіяннях. По-перше, ці благодіяння необхідно помічати, щоб мати за що дякувати і благословляти. Нам потрібно прозріти, перейти від нашої внутрішньої сліпоти до добра, яке ми отримуємо від Бога та інших людей. Нам потрібно тренувати вдячність і благословення, щоб наш внутрішній зір покращився. Ми повинні благословляти живого Бога, бо Він прощає усі твої провини, зціляє всі твої недуги. Він визволяє життя твоє від ями. Він терпляче чекає на наше навернення і переміну нашого життя. Ти можеш молитися так: Благословляю Тебе, Боже живий, у милосерді Твоєму, що не вичерпується. Благословляю Тебе в усьому добрі, отриманому від Тебе і від інших людей. 

Біблійна вервиця:

Великі зернята: Благослови, душе моя, Господа і, все нутро моє, – Його святе Ім’я. Благослови, душе моя, Господа і не забувай усі Його благодіяння.

Маленькі зернята: Господь щедрий і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий.

Нехай Господь наповнить вас миром. Субота 10 тижня звичайного періоду. Ісус сьогодні каже: «Ви чули, що було сказано предкам: не присягатимеш неправдиво, але дотримаєшся Господу своїх присяг. А Я кажу вам: зовсім не присягайте».

І знову ми могли б запитати: «Але ж, Господи Ісусе, є різні присяги — шлюбна присяга, присяги в суді, які ми складаємо, є певні декларації, які ми даємо — у праці, в монашому житті — обітниці, прийняття свячень дияконату чи пресвітерських свячень». Ми бачимо різні угоди, що пов’язані з нашим словом, а сьогодні — часто ще й із підписом. Але подивімося на те, що Ісус хоче показати — простоту нашої мови, про що говорить наприкінці: «Нехай ваша мова буде: так — так, ні — ні; а що більше від цього — від злого походить».

Не йдеться про те, щоб розірвати всі угоди або укладати їх лише усно, а про те, щоб подивитися, як ми живемо. Іноді наше присягання — це певне зарікання, виправдовування, це прагнення пояснити, що моє життя не є достатньо прозорим, і тому я мушу всім усе пояснювати. Іноді навіть Богові ми хочемо все пояснити. Кажу це в контексті служіння в сповідальні, де я знаю, що наприкінці завжди буде прощення, розгрішення, але іноді хтось дуже докладно хоче пояснити, чому, наприклад, спізнився на Святу Месу.

Коли я питаю: «Навіщо ви хочете мені це сказати?», хтось відповідає: «Щоб отець зрозумів». Але я не мушу розуміти, бо якби я хотів чи потребував щось зрозуміти, я б перепитав. І от виникає питання: чи я хочу, щоб отець зрозумів, щоб це поставило мене в кращому світлі, хоча ж наприкінці завжди буде розгрішення?

Це щось інше, ніж духовна порада у сповіді, щось нестандартне, нешаблонне. Але варто дослідити своє сумління, своє серце — чи там усередині немає цього моменту: хочеться себе виправдати — перед священником, трохи перед самим собою, а може навіть перед Богом. Але ж Бог знає і розуміє всі наші поспіхи, труднощі та боротьбу.

Тільки от питання: чи я спокійний і чи вірю, що Бог мене розуміє? Наскільки часто я присягаю, зарікаюся, пояснююсь, виправдовуюсь, навіть коли це зовсім не потрібно?

Пам’ятай, що Я тобі вчинив і навіщо Я це зробив — щоб зробити тебе вільною людиною. Тому не присягай, не зарікайся, не пояснюйся і не виправдовуйся, коли це не потрібно. Я тебе прекрасно знаю, розумію і — найголовніше — люблю. Так постійно до нас говорить Бог. 

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.