П'ятниця

Брати! Ми носимо цей скарб в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не від нас. В усьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обстави­нах, але не впадаємо в розпач; нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; ми завжди носимо в тілі помирання Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому тілі. Адже нас, живих, постійно віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. Тому смерть діє в нас, а життя – у вас. Маючи ж той самий дух віри, згідно з написаним: «Увірував я, тому й говорив», – ми віримо, тому й гово­римо. Оскільки знаємо, що Той, хто воскресив Госпо­да Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. Адже все – для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави. Слово Боже.

1.Я повірив, тому і мовив: *

«Я дуже нещасний!»

Я промовив у своїй тривозі: *

«Кожна людина – брехлива!»

2.Дорогоцінна в очах Господніх *

смерть Його побожних.

О Господи, я слуга Твій, †

я Твій слуга і син Твоєї слугині. *

Ти розірвав мої кайдани.

3.Тобі принесу хвали жертву *

і прикличу Ім’я Господнє.

Виконаю Господу мої обіти *

перед усім Його народом.

Сяйте, мов світила у світі,

дотримуючись життєдайного слова.

Того часу Ісус сказав свої м учням: «Ви чули, що було сказано: “Не чинитимеш перелюбу”. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці. Якщо ж твоє праве око веде тебе до падіння, – вирви його і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни. І якщо твоя права рука веде тебе до падіння – відрубай її і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби загинув один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло відійшло до геєни. Сказано було: “Хто відпустить жінку свою, нехай дасть їй розвідного листа”. А Я кажу вам, що кожний, хто відпускає жінку свою, – за винятком випадку розпусти, – той штовхає її на перелюб; і хто одружується з розлученою, той чинить перелюб».   Слово Господнє.

Брати! Ми носимо цей скарб в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не від нас. В усьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обстави­нах, але не впадаємо в розпач; нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; ми завжди носимо в тілі помирання Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому тілі. Адже нас, живих, постійно віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. Тому смерть діє в нас, а життя – у вас. Маючи ж той самий дух віри, згідно з написаним: «Увірував я, тому й говорив», – ми віримо, тому й гово­римо. Оскільки знаємо, що Той, хто воскресив Госпо­да Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. Адже все – для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави.

• Ми носимо цей скарб в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не від нас. Йдеться не про те, щоб бути досконалими. Богу не потребує непотрісканих посудин, з ідеальною побудовою, формою і кольором. Він не був би Богом, якби міг діяти лише в ідеальних умовах, з ідеальними співробітниками. Це наші можливості є обмеженими. Ми часто зосереджуємося на своїх недоліках, недосконалостях, гріхах, створюючи у собі відчуття власної непридатності для служіння Богові. Для того, щоб подолати це відчуття нам необхідно почати будувати свою духовну мускулатуру.

• Тим часом, саме від Бога повинна бути нездоланна сила, що діє в мені і через мене. Не з моєї сили волі, наполегливості,  завзяття. Адже нас, живих, постійно віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. Багато святих підтверджують цей принцип - якщо я хочу відчути повноту Божого життя, все моє повинно померти, щоб все Боже могло народитися. Поки я живу в цьому світі, буде відбуватися "помирання, що оживляє". Коли помре моя зосередженість на собі, з'явиться місце для зосередження на інших. Коли помре мій комфорт, з'явиться місце для турботи про інших. Коли помре мій страх, я зможу вільно виконувати всі Божі натхнення. Коли я відмовлюся від своїх бажань, з'явиться місце для бажань самого Бога.... - а вони завжди виконуються.

• Звучить складно, важко? Добра Новина Ісуса є революційною у багатьох відношеннях. У тому числі і в тому, що Бог хоче прийняти мене повністю і здійснити чудесний обмін - дати натомість себе. Ми теж віримо і тому говоримо, переконані, що Той, хто воскресив Госпо­да Ісуса, і нас воскресить з Ісусом. Якщо я вірю в це, чому б не ризикнути віддати своє життя і натомість не прийняти Його життя? 

Господи, прошу,  покажи мені, чи не тримаюся я міцно за щось, що Ти ще не перемінив? Чи не покладаюся я на власні заслуги  і досягнення, на яких хочу будувати свою святість?