Понеділок

Тим, які каються, Бог змогу дає повернутись, втішає тих, які втратили надію. Навернися до Господа й покинь гріхи; молися перед Ним і зменшуй падіння. Повернись до Всевишнього, відвернись від неправди і понад усе зменш образу. Хто ж буде хвалити Всевишнього в шеолі замість тих живих, які віддають Йому шану? Від померлого, якого немає – і хвала не існує: хвалитиме Господа – живий та здоровий! Яка ж велика милість Господня і прощення тим, які навертаються до Нього!     
Слово Боже.

1.Блаженні ті, кому прощено беззаконня *

і кому гріх покрито.

Блаженна людина, якій Господь переступу не порахує, *

і в чиєму дусі підступу немає.

2.Перед Тобою свій гріх я визнав *

і не приховав свого беззаконня,

а сказав: «У своїх переступах Господу я признаюсь». *

І Ти простив мого гріха безбожність.

3.За це буде молитися до Тебе всякий побожний *

у час відповідний,

тож навіть у велику повінь *

води не наблизяться до нього.

4.Ти для мене притулок, *

від утисків мене оберігаєш.

Радісними вигуками спасіння *

Ти мене огорнеш.

Ісус Христос, будучи багатим, заради вас став убогим,

аби ви збагатилися Його зубожінням.

Того часу, як Ісус вирушав у дорогу, один підбіг, впав на колі на й запитав Його: «Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя?» Ісус сказав йому: «Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог. Знаєш заповіді: Не вбиватимеш, не чинитимеш перелюбу, не крастимеш, не будеш свідчити неправдиво, не будеш чинити кривди, шануй свого батька та матір». Той сказав Йому: «Учителю, все це я зберіг з юних літ!» Ісус же, поглянувши на нього, полюбив його і сказав йому: «Одного бракує тобі : піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, – і будеш мати скарб на небі. А тоді  приходь і йди за Мною!» Він же, засмутившись від сказаного слова, відійшов засмученим, бо мав великі маєтки. І, поглянувши навколо, Ісус каже своїм учням: «Як важко тим, які  надіються на багатство, увійти в Царство Боже!» Учні були вражені тими словами. А Ісус знов у відповідь каже їм: «Ді ти, як важко увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже!» Вони ще більше дивувалися, говорячи між собою: «Хто ж тоді  може бути спасенним?» Поглянув на них Ісус та й каже: «Для людей це неможливе, але не для Бога, бо для Бога все можливе».   Слово Господнє.

Тим, які каються, Бог змогу дає повернутись, втішає тих, які втратили надію. Навернися до Господа й покинь гріхи; молися перед Ним і зменшуй падіння. Повернись до Всевишнього, відвернись від неправди і понад усе зменш образу. Хто ж буде хвалити Всевишнього в шеолі замість тих живих, які віддають Йому шану? Від померлого, якого немає – і хвала не існує: хвалитиме Господа – живий та здоровий! Яка ж велика милість Господня і прощення тим, які навертаються до Нього!

• Він дає змогу повернутись - бо сам є Дорогою. Він втішає - бо Сам є Утішителем. Навертатися означає на-вертатися, тобто повністю змінювати напрямок свого життя. Це так ніби ти їхав автострадою вперед, але тепер хочеш розвернутися і рухатися в протилежному напрямку. Кожен мій день - це або крок до Бога, або крок до падіння. В нашому житті  рідко трапляються великі події чи дуже сильні духовні переживання. Зазвичай, ми з трудом пробиваємося крізь сповнену проблемами буденність. І саме в ній, в цій сірій реальності, сповненій турбот і хвилювань, має відбуватися наше навернення. Якось на проповіді я почула фразу: "Справжнє навернення - це не недільні дзвони, а щоденний ранковий будильник". Подивися на своє повсякденне життя. Що в ньому найбільше тебе втомлює? Де відчуваєш найбільший тягар? Саме там, у тиші Люблячого Серця, чекає Господь - Дорога і Утішитель, щоб дати тобі надію і розраду.

• Милосердя тісно пов'язане з прощенням. Коли ми грішимо, піддаємося слабкостям, Бог приймає наші акти каяття без докорів чи претензій. Він не злопам’ятний – якщо ми просимо прощення, Він завжди щедро його дарує. Так проявляється Боже милосердя - щоразу даючи нам нову можливість, новий день. Він велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Подумай: чи твоє милосердя до людей виявляється також у прощенні? Якщо так, ти уподібнюєшся до  Бога. Якщо ні - зупинися і задумайся над цим.

• Прощення - це не удавання, що нічого не сталося. Це також не  заперечення складних, болючих почуттів або побудова штучно добрих стосунків із кривдником. Прощення - це постава доброти, яка вимагає від нас відкритості на кривдника, але водночас -  збереження здорової турботи про себе. Прощення не означає відмову від прагнення справедливості - кривдник має понести наслідки своїх протиправних дій (юридичні, фінансові тощо). Але справедливість не є помстою чи способом емоційної сатисфакції, і твоє прагнення до справедливості (якщо ти вирішиш її шукати) має бути вільним від будь-яких злих почуттів. Бо прощення стосується не кривдника, а тебе - твого серця, твоєї свободи і твоїх стосунків з Богом, який щоранку дарує сонце, і ввечері посилає дощ  вам обом - і тобі, і твоєму кривднику.

• Дивитися на когось з милосердям і прощенням означає дивитися з надією. Саме так дивиться на нас Бог. Він не пасивний, як  думають деякі. Він - не добрий дідусь з довгою бородою, на якого можна безкарно плювати. Його надія щодо нас перевищує всі наші уявлення. Тому вчімося дивитися з надією на тих, хто нас ранить, кривдить, погано поводиться. Можливо, сьогодні вони нарешті отямляться. А якщо не сьогодні, то завтра - бо завтра теж зійде сонце над праведними і неправедними. Вчімося прощення і надії у Самого Бога - надія не випадково стоїть у тріаді між вірою в Нього і любов'ю, якою є Він Сам. 

Тепер же зостаються віра, надія, любов - цих троє, але найбільша з них - любов.