Неділя

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Єр 17, 5-8

Читання з Книги пророка Єремії.

Так говорить Господь: «Проклятий той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа. Він, мов той кущ у степу, не бачить добра, коли воно надходить, і живе на сухих місцях у пустині, на землі  солоній та безлюдній. Благословенний чоловік, який на Господа уповає і чиє уповання – Господь. Він, немов дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння; як прийде спека, воно не боїться, і листя його зелені є; у рік посухи йому байдуже, воно не перестає приносити плід».  Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 1, 1-2. 3. 4 і 6

Рефрен: Благословенний, хто довіривсь Богу.

1.Блаженний чоловік, який не ходить за радою безбожних, †

не стає на дорогу грішних *

і в згромадженні насмішників не засідає,

але в законі Господньому його бажання, *

і він роздумує день і ніч над Його законом.

2.Він буде, як дерево, посаджене над водними потоками, *

яке дасть плід свій у свою пору,

і листя якого не зів’яне, *

і все, що він учинить, буде вдалим.

3.Не так безбожні, не так! *

Вони, мов полова, яку вітер розвіває.

Адже Господь знає праведних дорогу, *

а дорога безбожних загине.

ДРУГЕ ЧИТАННЯ

1 Кор 15, 12. 16-20

Читання з Першого послання святого апостола Павла до корінтян.

Брати! Коли ж про Христа проповідується, що Він був воскрешений із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих? Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не був воскрешений. Якщо ж Христос не був воскрешений, тоді  віра ваша марна: ви все ще у гріхах ваших. Тоді  й ті, які  впокоїлися в Христі, загинули! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей! Та тепер Христос був воскрешений з мертвих, – первісток з померлих.  Слово Боже.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Лк 6, 23 аб

Алілуя, алілуя, алілуя.

Радійте і веселіться,

бо ось нагорода ваша велика на небі.

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 6, 17. 20-26

† Читання святого Євангелія від Луки.

Того часу Ісус, зійшовши з Дванадцятьма, став на рівнинному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона. А Він, підвівши очі на своїх учнів, почав говорити: «Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже. Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі  плачете тепер, бо ви будете сміятись. Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і зневажатимуть, коли вилучать як ганебне ваше ім’я із-за Сина Людського. Веселіться того дня і скачіть з радості, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже точнісінько так само чинили пророкам їхні батьки. Але горе вам, багатіям, бо ви вже отримали вашу втіху! Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні! Горе вам, котрі  смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати. Горе, коли будуть добре говорити про вас усі  люди, адже точнісінько так само чинили з лжепророками їхні батьки!» Слово Господнє.

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:

*Час (хоча б 15 хв., краще 30)

*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)

*Зручна і достойна позиція тіла

*Дотримуйся методу Lectio Divina

ХОДИТИ У СВЯТОМУ ДУСІ  ЦЕ ІНВЕСТУВАТИ В НЕБО  

16.02.2025, неділя

ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ЄВАНГЕЛІЄ

Лк 6, 17. 20-26

† Читання святого Євангелія від Луки.

Того часу Ісус, зійшовши з Дванадцятьма, став на рівнинному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона. А Він, підвівши очі на своїх учнів, почав говорити: «Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже. Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі  плачете тепер, бо ви будете сміятись. Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і зневажатимуть, коли вилучать як ганебне ваше ім’я із-за Сина Людського. Веселіться того дня і скачіть з радості, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже точнісінько так само чинили пророкам їхні батьки. Але горе вам, багатіям, бо ви вже отримали вашу втіху! Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні! Горе вам, котрі  смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати. Горе, коли будуть добре говорити про вас усі  люди, адже точнісінько так само чинили з лжепророками їхні батьки!»

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)

Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”

Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

• Ця промова будить в тобі тривогу? Можливо, тобі спадає на думку, що найпростіший спосіб спастися - це бути жебраком, відкинутим і самотнім, чиє життя - суцільна низка страждань. І навпаки, з добробуту випливає лише небезпека, ніби Ісус засуджує тих, хто не голодує і хто радіє. Це, звісно, неправда - ані бідність сама по собі не спасає, ні багатство як таке не викликає осуду. Та все ж, чи знаходиш себе в якомусь із блаженств?

Той, хто пізнав Божу любов, прагне Його, жадає дедалі більшої близькості з Ним - голодує в цьому світі, де неможливе повне єднання з Господом. Той, хто  зустрів Ісуса, стає вбогим - бо побачив, що не може зробити нічого доброго без Божої благодаті, зрозумів, що все його добро і майно - ніщо в порівнянні з силою і любов'ю Бога. Той, хто глибоко пізнав свою гріховну неміч і пережив чудо Божого милосердя, той скуштував сльози каяття, вдячності і любові. Той, хто по-справжньому живе як учень Ісуса, неодмінно зустріне опір та відкинення. Спробуй розпізнати, яке з блаженств вже здійснюється в тобі?

• Горе тим багатіям, що поклоняються багатству і насичуються тим, що пропонує світ, бо смерть викриє порожнечу їхніх сердець і марність їхніх зусиль. Господь призначив нас наперед, щоб ми стали Його дітьми через Ісуса Христа (Еф. 1:5) - це мета і покликання твого життя: бути голодним за Богом, перепрошувати за свої гріхи зі сльозами, щоб потім насититися Його любов'ю і милосердям, черпати життя з Нього одного. А після смерті насолоджуватися нагородою на небі: 

Його ви любите, хоч не бачили; віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, і радієте невимовною та преславною радістю, досягаючи мети вашої віри — спасіння душ (1Пт 1, 8-9)

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)

Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так: 

Святий Духу, покажи мені, чи не надто я покладаюся на цей світ. Покажи, що насправді є моїм скарбом і метою. Чи я вкладаю свої сили і серце в добре життя в тимчасовості (= добробут, комфорт, відсутність страждань і т.д.), чи в життя вічне?       

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія) 

Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе: 

„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”

Стежка 1:

Mт 5,3 “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

Πc 1,1−2 Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає.

Πc 33,12 Щасливий народ, Бог якого - Господь, народ, якого вибрав він собі у спадщину

Πc 128,5−6 Нехай Господь благословить тебе з Сіону, щоб ти міг бачити добро Єрусалиму, поки віку твого, щоб ти міг бачити дітей твоїх дітей! Мир на Єрусалим!

Πpип 3,3 Нехай доброта й вірність тебе не покидають, | прив'яжи їх собі на шию, | напиши їх на таблиці серця.

Сиp 31,8. Щасливий той багатий, який без плями, який за золотом не побивається.

Сoф 2,3 Шукайте Господа, ви всі, смиренні краю, що його веління виконували; шукайте справедливости, смиренности шукайте: може, знайдете захист у день Господнього г

Лк 4,18 “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю,

Як 2,5 Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять?

Mт 18,1n Того часу підійшли до Ісуса учні й мовлять: “Хто найбільший у Небеснім Царстві?”

Mт 19,13nn Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм.

Mт 11,25n Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам.

1Kop 1,26n Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних;

Лк 1,48.52 бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

Mт 23,12 Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений

Лк 9,48 і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той - великий.”

Mт 6,19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають.

Mт 6,25 Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі 

Стежка 2:

Mт 5,5 Блаженні засмучені, бо будуть утішені.

Πc 127,5 Щасливий чоловік, що ними наповнив сагайдак свій! Не осоромляться, коли будуть позиватись при брамі з ворогами.

Ic 61,1−2 Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув'язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених,

Πc 37,11 Покірні ж заволодіють краєм і тішитимуться глибоким миром.

Mт 5,6  Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.

Ic 51,1−3 Ось послухайте мене, ви, що змагаєте до спасіння, ви, що шукаєте Господа! Гляньте на скелю, з якої ви витесані, на виритий колодязь, з якого ви постали! Гляньте на Авраама, вашого батька, і на Сару, що вас породила! Одного бо його я покликав, благословив його й розмножив. Так! Господь жалує за Сіоном, жалує за всіма його руїнами. Він зробить його пустиню, немов рай, а його степ, немов той сад Господній. Веселощі й радість будуть у ньому, подячні пісні під гру музики.

Mт 6,33 Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.

Бyт 12,1−3 Господь сказав до Аврама: "Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім'я, а ти станеш благословенням. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться."

Aм 8,11−12 Ось дні надходять, - слово Господа Бога, - і я пошлю на землю голод; не голод за хлібом, не спрагу за водою, лише за слуханням слова Господнього. І вони будуть плентатись від моря і до моря, від півночі до сходу сонця будуть туди й сюди тинятися, шукаючи слова Господнього, але його не знайдуть.

Oc 5,6 Вони йдуть з вівцями своїми та волами Господа шукати, але вони його не знайдуть: він від них ухилився!

Aм 5,4 Бо так говорить Господь до дому Ізраїля: «Шукайте мене, й житимете.

Ic 55,6−7 Шукайте Господа, покіль його можна знайти! Взивайте до нього, покіль він близько! Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник - свої думки! Нехай навернеться до Господа, і він його пожалує, до Бога нашого, бо він на прощення пребагатий.

Bтop 8,3 Він упокоряв тебе, морив тебе голодом та годував манною, про яку не знав ні ти, ні твої батьки; щоб ти пізнав, що не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх, може жити людина.

Πpип 9,3−6 Послала своїх служниць, щоб оповістити, | по щонайвищих закутках у місті: Хто простодушний, нехай сюди заверне, | безумному ж вона сказала: “Ходіте, мій хліб їжте, | і вино, що я приготувала, пийте; киньте безумство - й житимете, | ходіть дорогою розуму.”

Ic 55,1−3 Ось послухайте мене, ви, що змагаєте до спасіння, ви, що шукаєте Господа! Гляньте на скелю, з якої ви витесані, на виритий колодязь, з якого ви постали! Гляньте на Авраама, вашого батька, і на Сару, що вас породила! Одного бо його я покликав, благословив його й розмножив. Так! Господь жалує за Сіоном, жалує за всіма його руїнами. Він зробить його пустиню, немов рай, а його степ, немов той сад Господній. Веселощі й радість будуть у ньому, подячні пісні під гру музики.

Сиp 23,19−21 Прийдіте ж до мене, ви, що мене бажаєте, і живітеся досита плодами моїми. Згадка про мене солодша від меду, і моя спадщина солодша, ніж медовий стільник. Хто мене споживає, той ще схоче споживати, хто з мене п'є, той ще захоче пити. 

Йн 6,35 Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.

Стежка 3:

Mт 5,11−12 Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.

Діян 5,41 Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса.

1Kop 4,9н Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.

Діян 21,13 Тоді Павло озвався: «Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв'язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса.»

1Πт 4,13−14 але, тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з'явленні раділи та веселились. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім'я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться!

3Йн 7 Вони бо вийшли імени його ради, нічого не бравши від поган.

Флп 1,29 бож вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати.

2Сoл 1,4−7 Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите. То знак справедливого суду Божого, щоб ви стали гідними Царства Божого, за яке і страждаєте. Така вже Божа справедливість: відплатити утисками тим, які утискають вас, а вам, що утисків зазнаєте, відпочинок з нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з ангелами своєї сили

Koл 1,24 Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква;

2Kop 7,4 У мене велике до вас довір'я, я вельми пишаюся вами. Я - повен утіхи, я переповнений радістю посеред усіх наших напастей.

2Kop 12,10 Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний.

Koл 2,1 Я хочу, щоб ви знали, яка в мене велика боротьба за вас і за лаодікеян та за всіх тих, що не бачили мене особисто, -

Євp 10,34 Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне.

Флп 1,7 Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті.

Koл 4,18 Привіт моєю, Павловою, рукою. Пам'ятайте про мої кайдани. Благодать хай буде з вами!

Євp 13,3 Про в'язнів пам'ятайте, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й ви самі в тілі.

Mт 5,40 Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ.

Як 1,2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.  

Ic 5,8−25 Горе тим, що додають дім до дому та прилучують поле до поля, так що нема більш місця, і що живуть самі одні серед країни! Ось як у мої вуха Господь сил поклявся: «Оті доми численні опустіють, доми великі й пишні будуть без мешканців.» Десять паїв у винограднику дадуть лише барильце, а хомер зерна вродить ледве ефу. Горе тим, що тільки но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі! Гарфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах; а на діла Господні не вважають і вчинків рук його не бачать. За те ж народ мій необачний потрапить у неволю; знатні його впадуть з голоднечі, а юрба гомінка згине від спраги. Зате Шеол розтулив широко свою пельку і роззявив свою безмірну пащеку; і провалиться туди його слава та юрба гомінка й галаслива з усім, що в ньому веселиться. Похилиться людина, смириться смертний, і очі гордих смиряться. А Господь сил на суді вознесеться, і Бог, святий у справедливості, появить свою святість. Пастись будуть ягнята, мов на пасовиськах; гладка худоба, козенята будуть руїни пожирати. Горе тим, що тягнуть за собою кару воловими шнурами, а гріх -мов посторонком, що від возу; що кажуть: «Нехай він поспішиться, нехай поквапиться із своїм ділом, щоб нам його побачити; нехай наблизиться, нехай прийде задум Святого Ізраїлевого, щоб нам про нього знати.» Горе тим, що зло добром звуть а добро - злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла - пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким! Горе тим, хто у своїх очах мудрі та перед собою самими розумні! Горе тим, що до пиття вина хоробрі й спритні у приправі упивних напоїв; що за гостинець роблять винного правим, а правому відмовляють його права. Тож як вогонь жере солому і як від полум'я згаряє сіно, корінь їхній візьметься гниллю, їхній квіт розвіється як порох, бо вони відкинули закон Господа сил і словом Святого Ізраїлевого погордували. Тому й запалав гнів Господній на його народ, і він простягнув проти нього свою руку і так ударив по ньому, що здригнулися гори, і трупи, немов гній, лежать посеред вулиць. Але й по всьому тому його гнів не відвернеться, рука його ще піднята.

Aм 6,1−7 Горе безжурним на Сіоні та безпечним на горі самарійській, значним у першому з народів, до яких дім Ізраїля приходить! Перейдіть у Калне й гляньте, а звідти йдіть у Хамат Великий, потім спустіться в Гат Філістимлянський. Чи ж вони ліпші, ніж ці царства? Чи ж їхня країна більша, аніж ваша? Ви віддаляєте день лиха й наближаєте насильства осередок. Вилежуєтесь на слонових ложах і розтягаєтесь на їхніх постелях; їсте собі ягнят з отари та телят із хліву. Кричать під звуки гарфи, вигадують собі, немов Давид, музичне знаряддя. П'ють вино в великих чашах, намащуються мастьми вельми дорогими і над руїною Йосифа не вболівають. За те ж підуть тепер у полон на чолі полонених, і гульня тих, що вилежувалися, минеться.

Mіx 2,1−5 Горе тим, що замишляють беззаконня і чинять зло на своїх ложах! Вони, як лиш засвітає ранок, його коять, бо мають в себе в руках силу. Нив забажають - і їх грабують; будинків - і їх віднімають. Загарбують людину з її домом, чоловіка разом з його спадщиною. Тому Господь так каже: «Ось я задумую на рід цей лихо; від нього ви не зможете відхилити ший ваших, і не здолаєте ходити просто, бо то буде лихий час.» Того часу на вас укладуть приповідку, і гірким плачем будуть плакати та промовляти: «Зруйновано нас з усім! Частку мого народу він міняє; як він її від мене усуває! Замість поля наші повернути, він їх ділить. Тому не буде у вас нікого, хто б кидав на пай жереб у громаді Господній.»

Єp 22,13−19 Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю і свої світлиці беззаконством, хто силує ближнього дарма працювати й не дає йому заробітку; хто говорить: «Збудую собі пишні палати, широкії світлиці»; хто прорубує собі вікна викладає кедриною й малює на червоно. Гадаєш, що ти цар на те, щоб перевищити кедринею інших? Батько твій їв і пив так само, але зате творив суд і справедливість; от чому й велось йому добре. Він розсуджував справу бідного й сіромахи, тому й велось йому добре. Хіба ж якраз це й не означає знати мене? - слово Господнє. Твої ж очі й твоє серце тільки й дбають про наживу, а ще про те, як би кров безвинну пролити та як би утиск і насильство чинити. Тим то так говорить Господь про Йоакима, сина Йосії, царя юдейського: «Не голоситимуть по ньому: Леле, брате мій! Леле, сестро! Не голоситимуть по ньому: Леле, володарю, леле величносте! Неначе осла, його поховають: витягнуть і викинуть геть за браму єрусалимську.»

Єз 7,5−26 Так говорить Господь Бог: «Лихо за лихом, ось воно надходить. Кінець надходить, кінець на тебе надходить! Ось він надходить! Прийшла судьба на тебе, мешканцю краю! Надійшов час, зближається день тривоги, а не веселого гомону по горах. Оце я скоро виллю мою досаду й довершу на тобі гнів мій, і судитиму тебе за твоїми вчинками, і оберну всі твої мерзоти на твою ж голову. Око моє не пощадить, і я не матиму милосердя; я оберну твої вчинки на твою ж голову, і твої гидоти будуть посеред тебе, і ви зрозумієте, що то я - Господь - караю. Ось він, той день! Ось надійшов! Прийшла корона, зацвіло берло, гординя розбуялась. Насильство встає, щоб стати берлом злоби; і сліду з них не лишиться, ні з їхньої юрби, ні з їхнього гармидеру; нема в них більше сяйва. Настав час, наблизився день. Хто купив, не веселися, а хто продав, не журися, бо гнів вибухне над усією його юрбою галасливою. Бо хто продав, не повернеться більш до проданого, хоч би й зостався між живими, бо гнів вибухне над усією його юрбою галасливою; він не повернеться, та й ніхто своїм беззаконням не продовжить свого життя. Засурмлять у сурму, все напоготові, та ніхто не рушає до бою, бо гнів мій вибухнув проти всієї його юрби галасливої. Меч зовні, чума й голод усередині; хто в полі, від меча поляже, а хто в місті, того пожере голод і чума. А хоч деякі з них і повтікають, вони будуть на горах, неначе низинні голуби,- усі вони помруть, кожен у своїм беззаконні. Руки в усіх послабнуть, а коліна всіх, мов вода, стрясуться. Вони повдягаються у вереття, і страх їх огорне, а на обличчі в усіх них буде сором; всі ж голови будуть обголені. Срібло своє на вулицю повикидають, а золото буде в них, як сміття. Ні срібло їхнє, ні золото не зможуть їх врятувати в день Господнього гніву. Душі своєї ним не наситять і нутра свого не наповнять, бо саме з них постала їхня беззаконність. В дорогоцінних прикрасах вони вбачали свої гордощі й робили з них подоби своїх бовванів мерзенних; я ж оберну їх на обриду їм. Я видам його чужим на здобич, і нечистивим, що в країні, на грабування: вони осквернять його. Я відверну від них моє лице, і мій скарб буде осквернено. Харцизи увійдуть до нього й його спустошать. Зроби ланцюг, бо земля сповнилась вироками проливати кров, а в місті скрізь насильство. Я приведу щонайлютіші з народів, і вони посядуть їхні доми. Я покладу край гордощам потужних, і святині їхні будуть осквернені. Надійде жах; вони шукатимуть спокою, та його не буде. Нещастя прийде за нещастям, чутка наздожене чутку. Вони шукатимуть видіння у пророка, та закону в священика не стане, ні поради в старших.

Євp 2,6−18 Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам'ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього? Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю. Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти. Годилось бо йому, - заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, - вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню. Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами, коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.» І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.» А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві. Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Mт 23 Тоді Ісус промовив до народу й до своїх учнів: “На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять. Бо вони говорять, а не роблять. В'яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть. Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й побільшують свої китиці. Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в синагогах та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: Учителю! Ви ж не давайте себе звати: Учителю, – один бо ваш Учитель, ви ж усі брати. Та й отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небі. Ані наставниками не звіться, один бо ваш Наставник –Христос. Найбільший з вас буде вам слугою. Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти.  Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий. Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар? Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м'яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб'єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали! Ось дім ваш лишиться вам порожній. Кажу бо вам: Ви не побачите мене віднині, доки не скажете: Благословен той, що йде в ім'я Господнє!

Πc 28,5 Вони бо не зважають на Господні вчинки і на рук його діло, -нехай отже їх зруйнує і більш не відбудує

Πpип 17,15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.

Йн 9,40−41 Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?» А Ісус їм: «Були б ви сліпі - не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, - то і гріх ваш зостається.»

Рим 1,21−22 невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання. Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.