Субота

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Євр 11, 1-2. 8-19

Читання з Послання до євреїв.

Брати! Віра є підставою для речей, яких сподіваємось, доказ речей невидимих. Нею були засвідчені стародавні. Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, – послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом – співспадкоємцями тієї самої обітниці, тому що він очікував міста з підвалинами, архітектором і будівничим якого є Бог. Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, хто обіцяв. І тому від одного – і до того ж майже померлого – народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря. У вірі повмирали всі вони, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх і привітали, визнаючи, що вони є чужинцями і паломниками на землі. Адже ті, які так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. А якби пам’ятали ту батьківщину, звідки вийшли, то мали б нагоду повернутися. Нині ж кращої бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто. Вірою Авраам, будучи випробовуваний, склав Ісаака і, свого єдинородного приносив у жертву той, хто отримав обітниці; той, кому було сказано: «В Ісаакові назветься твоє потомство». Оскільки він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як символ. Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Лк 1, 69-70. 71-72. 73-75

Рефрен: Благословен Бог, бо свій люд навідав.

1.Бог підніс нам ріг спасіння *

у домі свого слуги Давида,

як заповів відвіку *

устами святих своїх пророків:

2.Спасіння від ворогів наших *

і з руки всіх, хто нас ненавидить,

щоб виявити милість батькам нашим *

і свій святий союз згадати:

3.Клятву, якою Він поклявся нашому батькові Аврааму, *

що дасть нам, визволеним з рук ворожих,

без страху Йому служити †

у святості й праведності перед Його обличчям *

по всі дні наші.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Йн 3, 16

Алілуя, алілуя, алілуя.

Аж так Бог полюбив світ,

що дав свого Єдинородного Сина,

щоб кожний, хто вірить у Нього,

не загинув, але мав життя вічне.

ЄВАНГЕЛІЄ

Мк 4, 35-41

† Читання святого Євангелія від Марка.

Того дня, як настав вечір, Ісус сказав своїм учням: «Переправимося на той бік». Відпустивши натовп, вони взяли Його, коли Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був на кормі  – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: «Учителю, хіба Тебе не обходить, що ми гинемо?» Вставши, Він погрозив вітрові й сказав морю: «Мовчи! Замовкни!» І вітер ущух, і настала велика тиша. І Він сказав їм: «Чому ви такі  лякливі? Невже не маєте віри?» А вони злякалися сильним страхом і говорили один одному: «Хто ж Він такий, що і вітер, і море Його слухаються?» Слово Господнє.

ЗНАЙДИ СЬОГОДНІ:

*Час (хоча б 15 хв., краще 30)

*Затишне місце (по можливості зі святими Дарами)

*Зручна і достойна позиція тіла

*Дотримуйся методу Lectio Divina

ХОДИТИ У СВЯТОМУ ДУСІ - ЦЕ ВІДКРИТИ ДЛЯ СЕБЕ БІБЛІЙНУ ВІРУ  

01.02.2025, субота

ВХОДЖЕННЯ В ТИШУ
Запроси Святого Духа, щоб Він вів твою молитву, наприклад так:
«Святий Духу, прошу Тебе, допоможи мені почути все те, що Бог хоче сьогодні мені сказати».

LECTIO (читання):

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Євр 11, 1-2. 8-19

Читання з Послання до євреїв.

Брати! Віра є підставою для речей, яких сподіваємось, доказ речей невидимих. Нею були засвідчені стародавні. Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, – послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом – співспадкоємцями тієї самої обітниці, тому що він очікував міста з підвалинами, архітектором і будівничим якого є Бог. Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, хто обіцяв. І тому від одного – і до того ж майже померлого – народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря. У вірі повмирали всі вони, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх і привітали, визнаючи, що вони є чужинцями і паломниками на землі. Адже ті, які так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. А якби пам’ятали ту батьківщину, звідки вийшли, то мали б нагоду повернутися. Нині ж кращої бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто. Вірою Авраам, будучи випробовуваний, склав Ісаака і, свого єдинородного приносив у жертву той, хто отримав обітниці; той, кому було сказано: «В Ісаакові назветься твоє потомство». Оскільки він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як символ. 

Продовжуй читати, поки не знайдеш фрагмент, який доторкає тебе. Затримайся на ньому.

MEDITATIO (повторювання)

Прочитай 2-3 рази фрагмент, який тебе доторкнув. Читай його повільно, насолоджуючись кожним словом. Питай себе: „Що Бог говорить мені?”

Розважання – якщо однак ти не знайшов фрагменту, який тебе доторкає, можеш скористатися допомогою наступних розважань:

• Автор Послання до Євреїв пише, що таке біблійна віра - це віра Авраама. Віра Авраама грунтується на Божій  обітниці. Ця обітниця є гарантією здійснення того, що поки не існує. Патріарх вирушив до землі, яку обіцяв йому живий Бог, він вирушив у невідоме і мусив ризикнути покинути усе знайоме йому, усе до чого він звик. Авраам прислухався до заклику вирушити до землі, якою він володітиме. Вирушив, не знаючи, куди йде. Виявилося, що він мав пройти дуже довгий шлях. Авраамові потрібен був час, щоб дозріти у вірі. Коли він вийшов з  Харану, йому було сімдесят п'ять років, а Ісаак народився у нього через двадцять п'ять років. Тоді йому було сто років. Знадобилося двадцять п'ять років, щоб Божі обітниці стали реальністю. А ти ризикнеш залишити те, що тобі знайоме, що дає тобі забезпечення, точку опори та стабільність, щоб вирушити в подорож, до якої тебе  кличе Бог? 

• Виявляється, не має значення, які у нас можливості. Чим складніше, тим краще для Божої слави. Бог живий - це Бог, який робить неможливе - бо з однієї людини, дуже старої, з'явилося потомство, численне, як зорі на небі, як незліченні піщинки на морському узбережжі. Мені потрібно визнати, що я вірю в Бога, який є Господом неможливих речей. Я повинен дякувати Йому за неможливі речі в моєму житті і за все те, що мені не під силу. Тоді Він має можливість діяти. Біблійна віра виражається через подяку, прославлення, благословення, які виявляють довіру до живого Бога. Ти можеш молитися так: Ісусе, дякую Тобі за всі Твої обітниці. Я дякую Тобі за все, що здається неможливим, але Ти - Господь неможливого.  

ORATIO (молитва) і CONTEMPLATIO (перебування в присутності Бога)

Тепер принеси перед Обличчя Боже те, що тебе доторкнуло під час розважання. Це може бути молитва покаяння, прохання, подяки, прославлення. Можеш молитися так: 

Біблійна вервиця 

Великі зернята: Вірою той, кого назвали Авраамом, прислухався до заклику вирушити до землі, яку він мав посісти. Він вийшов, не знаючи, куди йде. 

Маленькі зернята: Через віру також і сама Сара отримала силу зачати, незважаючи на свій похилий вік. 

Коли тобі забракне слів у молитві, перебувай усім собою перед Господом без слів.

ACTIO (дія) 

Чи через цей фрагмент, над яким ти розважав, Бог спонукає тебе в серці до конкретних дій? Якщо так, то яких? Запитуй себе: 

„Що я маю зробити? Як це зробити? Коли це зробити?”