П'ятниця

Єремія сказав: «Я чув, як багато обмовляло мене: “Звідусіль жах! Донесіте! Донесемо на нього!” Усі заприязнені зі мною чигали на моє падіння: «Може він упіймається, і ми його подолаєм та й помстимося на ньому”.

Але Господь зі мною, немов воїн сильний, тому гонителі мої спотикнуться, не подолають. Окриті соромом великим будуть, бо не пощастило їм, стидом побиті вічним, невигладним.

Господи Воїнств! Ти, який вивідуєш праведного, який бачиш нирки і серце! Дай мені узріти відплату Твою над ними, бо я на Тебе звірився з моєю справою». Співайте Господу, хваліте Господа, бо Він врятував душу вбогого з рук лиходіїв».

Слово Боже.

Любитиму Тебе, Господи, моя сило. *
Господь — моя Скеля,
моя надійна опора, мій Спаситель, *
мій Бог, моя Скеля.

℟. В скруті я кликав — Бог почув мій голос.
Або: У скруті я заволав до мого Бога,
і мій крик дійшов до Його вуха.

Я надіятимусь на Нього: Він — щит мій, *
ріг мого спасіння, мій притулок.
Я закличу до Господа, який хвали достойний, *
і від ворогів моїх врятований буду.

℟. В скруті я кликав — Бог почув мій голос.
Або: У скруті я заволав до мого Бога,
і мій крик дійшов до Його вуха.

Охопили мене смертельні болі, *
і потоки Веліала мене налякали.
Мене оточили пута шеолу, *
зустріли мене тенета смерті.

℟. В скруті я кликав — Бог почув мій голос.
Або: У скруті я заволав до мого Бога,
і мій крик дійшов до Його вуха.

Та коли вони налягли на мене, до Господа я закликав, *
заволав до мого Бога.
І Він зі свого храму почув мій голос — *
мій крик долинув перед Його обличчя, †
дійшов до Його вуха.

℟. В скруті я кликав — Бог почув мій голос.
Або: У скруті я заволав до мого Бога,
і мій крик дійшов до Його вуха.

Слова Твої, Господи, є життям і духом;
Ти слова життя вічного маєш.

Того часу юдеї знову підняли з землі каміння, щоб каменувати Ісуса.

Ісус відповів їм: «Багато добрих діл показав Я вам від Отця. За яке з цих діл Мене каменуєте?»

Відповіли Йому юдеї: «Не за добре діло каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш себе Богом!»

Ісус відповів їм: «Хіба не написано у вашому законі: “Я сказав: ви – боги”? Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, – а Писання не може бути скасоване, – то про Того, кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: “Я Божий Син?” Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені; якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, – вірте ділам, щоб ви пізнали й знали, що Отець у Мені, а Я – в Отці».

І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.

Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Йоан колись хрестив, і залишився там. І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Йоан не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Йоан про Нього, було істинним. І багато хто там повірив в Нього.

Слово Господнє.

Того часу юдеї знову підняли з землі каміння, щоб каменувати Ісуса.

Ісус відповів їм: «Багато добрих діл показав Я вам від Отця. За яке з цих діл Мене каменуєте?»

Відповіли Йому юдеї: «Не за добре діло каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш себе Богом!»

Ісус відповів їм: «Хіба не написано у вашому законі: “Я сказав: ви – боги”? Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, – а Писання не може бути скасоване, – то про Того, кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: “Я Божий Син?” Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені; якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, – вірте ділам, щоб ви пізнали й знали, що Отець у Мені, а Я – в Отці».

І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.

Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Йоан колись хрестив, і залишився там. І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Йоан не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Йоан про Нього, було істинним. І багато хто там повірив в Нього.

• Багато людей були в безпосередньому контакті з Ісусом, але не повірили Йому... Віра не приходить, якщо маєш закрите серце. Бог Отець завжди притягує нас до Ісуса, але саме ми відкриваємо або закриваємо своє серце", - сказав Папа Франциск. Навіть гірше, можна бути в сакраментальній близькості з Ісусом і водночас не вірити Йому. Бог настільки дає нам свободу, що навіть коли фізично і духовно приходить, щоб з'єднатися з людиною, Він не поневолює її до віри чи поклоніння. Незбагненно смиренний Бог дозволяє, щоб по-різному сприймали Його, дозволяє, щоб Йому не вірили, щоб на Нього закривали своє серце, щоб Ним нехтували. Він залишається постійно прихованим, хоча незмінно і завжди присутній.

• Хоч не вірите Мені, – вірте ділам, щоб ви пізнали й знали, що Отець у Мені, а Я – в Отці . Вражає, як Ісус бореться за серце людини. Смиренно намагається переконати, показати істину, допомогти людям прийняти її. Однак перед обличчям вільної волі людини Бог здається безпорадним. Для кожного з нас Ісус невтомно робить такі спроби і зусилля - щоб затягнути глибше, подолати черговий страх чи недовіру, запросити до більшої близькості чи якоїсь дії. Його терпіння можна порівняти лише з Його винахідливістю в тому, як говорити з тобою так, щоб ти почув і зрозумів. Для цього потрібна готовність чути, відкритість до нового і непередбачуваного. Чи намагаєшся ти слухати так, щоб почути щось неочікуване? Це означає, наприклад,не просто чекати відповіді на конкретне  питання, а слухати і запитувати Господа, що Він хоче тобі сказати, до чого тебе запросити?

Господи, Твої горизонти ширші за мої, Твої знання і воля перевершують мене. Прошу Тебе, відкривай мої очі і вуха на те, що Ти хочеш мені сказати. Я не хочу бути обмеженим, закритим у своєму світі, не помічати Тебе, коли Ти є поруч зі мною. Прошу, Господи, примнож мою віру і відкривай мене все більше і більше на  Твою присутність.     

Нехай Господь дарує вам мир у п'ятницю п'ятого тижня Великого посту.

Після кількох років роботи в початковій школі я усвідомив, що в дорослому житті найгірше справи йдуть у тих, хто в початковій школі, особливо на ранніх етапах навчання, був відмінником і зразковим учнем. Дуже часто це дівчатка, які чудово адаптуються до шкільних умов у перших трьох класах. Учителька є головною фігурою, вона встановлює правила та визначає, що є добрим, а що поганим. Ті, хто дотримується цих правил, отримують винагороду, а порушники зазнають покарання. Такі відмінниці часто допомагають учительці, отримують від неї похвалу, високі оцінки та нагороди.

Хлопчики ж, які поводяться більш активно, часто стають об'єктом зауважень з боку відмінниць: "Пані, хлопці в туалеті зробили те чи інше", або "Пані, хлопці на майданчику бігали, билися чи кидалися каштанами". Учителька суворо дивиться на них і робить зауваження. Світ здається простим: достатньо бути слухняним і добре вчитися, щоб усе було гаразд. Чіткі, прості правила. Можна навіть сказати, що добро винагороджується, а зло карається. Учителька тут виступає як Бог, який нагороджує за добро і карає за зло. Але чи так це в дорослому, реальному житті? Тут ми починаємо сумніватися.

У дорослому житті ми бачимо, що можна бути добрим і чесним, але все одно стикатися з труднощами. Добрі вчинки не завжди винагороджуються. Сьогоднішня літургія слова показує нам це. Христос прямо запитує: "За який з добрих вчинків хочете мене каменувати?" Він робить добро, а юдеї хочуть його вбити. І це не вперше. Зрештою, ми знаємо, що, хоча його не каменують, вони приведуть його до хресної смерті.

Те саме бачимо у випадку Єремії. Його переслідують за те, що він добрий, побожний і турбується про інших. Він вказує на їхні помилки задля їхнього навернення, думаючи про їхнє спасіння та стосунки з Богом.

Ми бачимо, що не завжди добро винагороджується. Першим, хто ставить це питання в Святому Письмі, є Йов. Чому страждає праведник? Чому Йова спіткають нещастя, хоча він нічого поганого не зробив? Якби він зробив щось зле, ми б сказали, що це кара Божа. Але Йов невинний і водночас дуже нещасний.

Те саме стосується Єремії та, найголовніше, Христа, який за свої добрі вчинки на землі був засуджений на хресну смерть. "За який з добрих вчинків хочете мене каменувати?" Це питання кожен з нас міг би сьогодні поставити своїм близьким.

Кожен з нас робить щось добре, але не отримує автоматичної винагороди. Немає автоматичної відплати за добро чи зло. Злі живуть прекрасно, гарно проводять час, часто навіть збагачуються. Більше того — вони часто ще й здорові. Ми це знаємо. А я побожний, я намагаюся бути чесним, намагаюся жити у злагоді з Богом і Церквою — і не те, щоб жив у розкоші, а ще й постійно якась хвороба, якесь нещастя. Сьогодні варто зустрітися з Ісусом, розповісти Йому про це і в Ньому знайти відповідь на всі ці запитання.

Чому так буває, що добрих людей спіткають лихо, а злих — не завжди, і часто навіть — добро? Але коли ми зустрінемося з Ісусом, коли будемо йти за Ним, коли будемо дивитися на Нього — багато що зрозуміємо. Це не діє автоматично. Ми проходимо цей земний шлях, творячи добро не тому, що чекаємо на винагороду, а тому, що це добро. Добро є добром, і саме його ми хочемо творити. Маючи, звичайно, перспективу вічної нагороди. 

Ісус постійно повторює: "Отець, який бачить таємне, віддасть тобі. Віддасть у свій час". Тут Він дає мені сили, щоб я жив гідно, творив добро, давав добрий приклад — а колись прийде й нагорода. Майте терпіння, майте витривалість, і дивлячись на Христа, на Єремію, можливо, на Йова — скажімо: дайте мені ту силу, яку мали ви. Проведіть мене крізь це, аби я не занепав духом. Щоб я побачив, що тут, на землі, важливе — це свідчення. Свідчення витривалості, віри й надії, що добро себе захистить. Що творити добро лише тому, що воно є добром — це найважливіше.

Сьогодні Христос уникнув рук своїх катів. Можемо сказати — вдалося. Але це сьогодні. Ми знаємо, що Велика П’ятниця ще попереду. Але Христос у всьому цьому не буде сам — Він буде з Отцем. І ми сьогодні будьмо з Отцем, Сином і Святим Духом. Нехай Вони нас благословляють і ведуть. 

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

З Євангелія від святого Івана

Юдеї знову схопили каміння, щоб каменувати Ісуса. Ісус відповів їм: «Я показав вам багато добрих справ від Отця. За яку з них хочете Мене каменувати?» Юдеї відповіли Йому: «Не за добру справу хочемо Тебе каменувати, а за блюзнірство, бо Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом». Ісус сказав їм: «Хіба не написано у вашому Законі: "Я сказав: ви — боги"? Якщо Писання назвало богами тих, до кого було звернене Слово Боже, а Писання не можна відкинути, то чому ви кажете про Того, кого Отець освятив і послав у світ: "Ти богохульствуєш", — тому що Я сказав: "Я — Син Божий"? Якщо Я не роблю діл Мого Отця, не вірте Мені. Але якщо Я їх роблю, то, навіть якщо Мені не вірите, вірте ділам, щоб ви пізнали і зрозуміли, що Отець в Мені, а Я в Отці». І знову намагалися Його схопити, але Він вислизнув з їхніх рук. І знову пішов за Йордан, на те місце, де раніше хрестив Йоан, і там залишався. Багато людей приходило до Нього й говорили: «Йоан справді не зробив жодного чуда, але все, що сказав про Нього, — правда». І багато хто там увірував у Нього.

Це слова з 10 розділу Євангелія від Йоана. Раніше ми слухали 7 і 8 розділи, де відбувались суперечки між фарисеями та Ісусом, і вже тоді в серцях фарисеїв визрівала думка каменувати Його. І хоч це вже два розділи згодом, але настрій не змінився. Ісус промовляє, запрошує до відносин із Отцем, є Той, Хто об’являє Отця, але Його опоненти й далі тримають каміння в руках. Яку відповідь має Христос на всю цю ненависть, переслідування, лицемірство, неправду? 

Відповідь дає нам перше читання з Книги пророка Єремії. Єремія, опинившись у подібній ситуації, каже: «Пане Саваоте, Ти, Хто випробовуєш праведного, Хто бачиш нутро й серце, дозволь мені побачити Твою відплату над ними». Це сильні слова. І вони справдилися: Єремія, який пророкував знищення Єрусалиму, катастрофу народу, дійсно став її свідком — вавилоняни захопили всю країну, знищили місто Єрусалим і перший храм, той, що побудував Соломон, святиню святинь усього світу. Він бачить, як цар і його наближені були зневажені й забрані у вигнання до Вавилону. Він міг би сказати: «Я мав рацію, я побачив помсту Господню на них, на своїх ворогах». Але тепер приходить Євангеліє, яке показує, що Христос є наступником пророків, Той, хто здійснює Слово, яке вони звіщали. Та Він виконує його не буквально, не один до одного, а підносить до вищого, досконалого рівня.

То ж якою є ця помста, яку бачить Христос стосовно Своїх переслідувачів? Він дивиться на неї зверху, але з висоти Хреста, і дивиться на тих, хто Його розіп’яв. І що Він бачить? Це не проста сатисфакція, як у Єремії: «Я сказав — і Бог помстився». Ні, Христос дивиться на них завжди як на заблуканих дітей. Так Він дивиться на них із хреста. І шукає не помсти, а навернення для цих людей. Можливо, Христос вже тоді бачив серед них тих, хто навернеться, хто прийме Його звістку, хто скористається Його смертю, тих, хто стояв під хрестом, але не тільки — усіх людей, які через Його слово повірять, звернуться до Отця, змінять своє життя.

Отже, я сподіваюся, що Він дивиться також і на мене, що бачить, як з помсти за мої гріхи у Бога народиться моє навернення, моє перетворення, моє повернення до Нього. Так Бог бачить людину, так Бог бачить грішника. Тут хочеться згадати когось, хто скористався цією помстою Христа над гріхом — ним був ніхто інший, як комендант табору Аушвіц, Рудольф Гесс, який після війни був заарештований. І, з людської точки зору, справедливість була звершена — його стратили, повісили в самому таборі Аушвіц. Але в серці Гесса відбулася переміна, відбулося навернення. Він побачив щось велике. Прекрасні слова він написав своїй дружині з в’язниці: «Що таке людяність, я дізнався лише тут, у польських в’язницях. Мені, який як комендант табору Аушвіц завдав стільки шкоди й болю польському народові, виявляли людське розуміння, що часто глибоко мене соромило. Не лише від вищих функціонерів, але й від найпростіших охоронців. Багато з них самі були в’язнями Аушвіца чи інших таборів. Саме в останні дні мого життя я зазнав людяного ставлення, якого ніколи не очікував. Незважаючи на все, що сталося, у мені досі бачать людину».

Це слово він написав дружині, дуже особисте, але також — це заява, яку він передав прокурору, прохаючи оприлюднити її. І він написав сильні слова: «Совість змушує мене зробити таку заяву. У самотності тюремного ув'язнення я прийшов до гіркого усвідомлення. Яку важку злочинну провину я скоїв проти людства. Як комендант табору смерті в Аушвіці я реалізовував частину жахливого плану геноциду Третього Рейху. Тим самим я завдав найтяжчих страждань людству та людяності. Особливо польському народові я спричинив невимовні муки. За свою відповідальність я сплачую життям. Нехай Бог колись пробачить мені мої вчинки. Я прошу польський народ про прощення».

Він приймає Таїнство покаяння, отримує відпущення гріхів з рук єзуїта — отця Владислава Алона. Він просить прощення в польського народу, перед яким відчуває провину. І ми маємо надію, що Божа «помста» щодо нього — це небо. Що Господь здобув його для небес. Так само, як і багатьох тих, кому він приготував смерть, кому він приніс страждання. Що на ньому, як і на інших, сповнилось слово, яке сказав святий Августин про Савла і Стефана — що вони зустрілися знову на небесах. Зустрілися і перебувають у радості, у єдності — кат із жертвою.

Нехай те саме станеться з іншими переслідувачами. Це є бачення, яке мав Христос. Це та помста, якої прагнув Христос. Помста любові, помста прощення, помста навернення людини та її примирення з Богом. Христос у відповідь на прагнення людини до каменування відповів любов’ю. І це є остаточне ствердження, остаточна постава, яку Бог має щодо людини. Бог не змінюється. Таким є Бог і таким залишиться. Ми покликані не лише наслідувати Христа. Але навіть з Його постаті, навіть з Його життя ми можемо скористатися у тому сенсі, що можемо прийняти це послання: Бог прощає, прощає все. Бог творить історію по-справжньому доброю. Якщо Він зміг створити таку історію з Христом, то маємо надію, що зможе створити таку історію і з нами.

Господи Боже, дай мені бажання скористатися цією благодаттю, цією можливістю, яку Ти мені даєш, щоб я також міг наближатися до Тебе, щоб я по-справжньому пережив Твою «помсту» — не на мені, а на моїх гріхах. Прошу Тебе про цю помсту. Прошу Тебе про прощення. Прошу Тебе про моє навернення.

Нехай благословить нас усіх Бог Всемогутній. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.