Четвер

Того часу припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: «Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком численних народів. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім’я, бо батьком численних народів Я тебе зроблю. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе.

І встановлю Я мій союз між Мною й тобою, і між твоїми нащадками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й нашадкам по тобі. Я дам тобі і твоїм нащадкам край, де ти ходиш як чужинець, всю Ханаан-землю у вічне посідання, і буду їм Богом».

Далі сказав Бог до Авраама: «Ти берегтимеш союз Мій, ти й твої нащадки, в їхніх поколіннях».

Слово Боже.

Шукайте Господа і Його силу, *
постійно шукайте Його обличчя.
Пам’ятайте про Його діла дивовижні, які вчинив Він, *
вироки уст Його і Його чуда.

℟. Бог про завіт свій завжди пам’ятає.
Або: Господь заховав у пам’яті свій завіт навіки.

Нашадки Авраама – Його слуги , *
сини Якова – Його вибранці!
Він є Господом, нашим Богом, *
суд Його – на всю землю.

℟. Бог про завіт свій завжди пам’ятає.
Або: Господь заховав у пам’яті свій завіт навіки.

Він навіки заховав у пам’яті завіт свій, *
слово, яке заповів для тисячі родів:
завіт, який уклав з Авраамом, *
свою присягу Ісааку.

℟. Бог про завіт свій завжди пам’ятає.
Або: Господь заховав у пам’яті свій завіт навіки.

Сьогодні не робіть закам’янілими серця ваші,
але слухайте голос Господній.

Того часу Ісус сказав юдеям: «Воістину, воістину кажу вам, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!»

Тоді юдеї сказали Йому: «Тепер ми довідалися, що Ти біса маєш. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: “Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті повік”. Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти себе самого робиш?»

Ісус відповів: «Якщо Я буду прославляти себе самого, то слава Моя – ніщо. Мій Отець є Той, хто прославляє Мене, Той, про кого ви кажете: “Він – наш Бог!”; та ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас – брехуном, але Я Його знаю та зберігаю Його слово. Авраам, ваш батько, розвеселився, тому що мав побачити Мій день – і побачив, і зрадів!»

На це юдеї Йому сказали: «Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?»

Ісус їм сказав: «Воістину, воістину кажу вам: Перш ніж був Авраам, – Я є!»

Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму.

Слово Господнє.

Того часу припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: «Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком численних народів. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім’я, бо батьком численних народів Я тебе зроблю. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе.

І встановлю Я мій союз між Мною й тобою, і між твоїми нащадками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й нашадкам по тобі. Я дам тобі і твоїм нащадкам край, де ти ходиш як чужинець, всю Ханаан-землю у вічне посідання, і буду їм Богом».

Далі сказав Бог до Авраама: «Ти берегтимеш союз Мій, ти й твої нащадки, в їхніх поколіннях».

• "Господь Бог навіки заховав у пам’яті завіт свій", - чуємо ми у приспіві сьогоднішнього псалма- відповіді. Але чи ти про нього пам'ятаєш? Чи нагадуєш  собі  часом, що Господь Бог уклав  союз з Ноєм, Авраамом, Мойсеєм і Своїм Сином, Ісусом Христом, через хрест і кров, що омиває нас від гріха? Він уклав його також із тобою і мною - не примхливо і на певний період часу, а навіки. " Ось Мій союз із тобою … як союз вічний, щоб бути Богом тобі й нащадкам по тобі", - говорить нам сьогодні Господь. А потім  додає: " бережіть союз Мій".

• Бог зробив неймовірно щиру пропозицію, щоб з нами, грішними і невірними людьми, укласти угоду, свого роду контракт, який зв'язує і зобов'язує нас, але теж перемінює. Чи бажаєш цього? Чи відповідаєш ти на благодать Бога, який хоче бути близько до тебе? Чи приймаєш Бога Милосердного, Бога Спасителя, який приходить до тебе з союзом? Чи розумієш і поважаєш цей союз? Чи відновлюєш його? Укладення союзу  з Богом відрізняється від простої обіцянки. Укладаємо його тоді, коли беремо на себе зобов'язання виконувати його; слухати голос Господа і не закамяніти серцем (спів перед Євангелієм; Пс 95, 7б8a). Як син/донька Бога,ти запрошений до укладення  завіту і збереження його, до вірності Слову і віри в Слово. Саме Він повинен вести тебе, зміцнювати і діяти в тобі через благодать, яку ти отримав при Хрещенні.

• Як часто ти пригадуєш, що твої батьки просили про це таїнство для тебе, щоб ти міг стати  братом/сестрою Бога і   храмом  Його  Духа?  Вони доручили  Йому  тебе і повірили Всемогутньому, що Він подбає про тебе, підтримає і приведе до спасіння. Вони взяли на себе зобов'язання, що ти відречешся від усього, що веде зла, щоб гріх не заволодів тобою. Скільки разів, нехтуючи або відкидаючи ці зобов'язання, ти усвідомлював, що відмовляєшся від союзу? Чи охоче ти тоді переживав Божу любов у таїнстві примирення? Навертався і змінював своє мислення; приймав Його Кров і Тіло, щоб перебувати в Богові, а Він у тобі? Чи приступаєш до  таїнств, молишся, віриш Богу, довіряєш Йому і любиш Його всім серцем? Це необхідне для того, щоб перебувати в союзі Любові.

Господи, Всемогутній Боже, Ти ніколи не залишав мене, Ти завжди був вірний і гідний захоплення. Я хочу прославляти Тебе, обожнювати Тебе і перебувати з Тобою і поруч Тебе, відповідаючи любов'ю на Твою любов; служити і довіряти Тобі всі дні мого життя.     

Нехай Господь дарує вам мир. Четвер, п’ятого тижня Великого Посту.

У першому читанні ми отримуємо уривок із Книги Буття — завіт Бога з Авраамом. І хоча це найдавніша книга, перша книга Біблії, існує певна історична теорія, що її остаточна редакція виникла у V столітті до нашої ери. Якщо прийняти священицьку традицію, то саме V століття — це час, коли Ізраїль перебуває в вавилонському полоні, коли їх залишилось дуже мало, коли немає храму, коли здається, що всі обітниці, які Бог залишив їм, — закінчились і розсипались.

Немає храму, немає святого міста, немає Ковчега Завіту, немає династії Давида. Тобто все впало в руїни. Ізраїль вже не є славним народом. Їх лишилось жменька, так звана «решта Ізраїля». І саме на цей час припадає остаточна редакція цієї книги. І здається дивним, що Ізраїль такий малий і вже, можливо, махнув рукою на всі обітниці, бо здається, що з них нічого не вийде — і раптом з’являється такий текст: «Ось завіт Мій з тобою», — говорить Бог до Аврама. — «Ти станеш батьком багатьох народів. Більше не будеш зватись Аврамом, але твоє ім’я буде Авраам, бо Я зроблю тебе батьком безлічі народів. Я зроблю тебе вельми плідним, від тебе постануть народи і царі». Як ніби наново, ще раз автори хочуть, щоб ізраїльтяни пережили ці обітниці, цей завіт, що він не завершився, що він не порушився. Хоч ми зараз дивимось і нас мало, ми — решта, але Бог вірний, Він уклав завіт з Авраамом, що його потомки будуть численні, як зірки на небі, як пісок на березі моря, і від нього походять царі.

Це текст для підкріплення сердець. Це той текст, який має зміцнити: Бог вірний. Ви могли бути невірними — і ця ситуація свідчить про це, але Бог залишається вірним. І Йому вистачить решти, як колись казав Ісус: вистачить маленького полум’я, вистачить закваски, зерна гірчиці, дрібки солі. Богові цього достатньо. Нам цього завжди буде замало — ми хочемо більше. Але Царство Боже зростає. Це обітниця, яку ми чуємо в першому читанні. А в Євангелії — черговий спір Ісуса з юдеями, і знову згадується Авраам: «Авраам, батько ваш, радів, що побачить день Мій. І побачив, і зрадів». 

Авраам, який уже мав це бачення, бачення спасіння. Авраам, який вірив Богові. На чому була заснована ця віра? Лише на одному синові Ісааку? Навіть якщо врахувати Ізмаїла — чи це є основа для великого народу? Але Авраам бачив більше. Ми могли б сказати — він був візіонером, містиком, мав досвід присутності Бога. І що він бачив? День відкуплення. Бачив Ісуса Христа — хоча прямо це не сказано, та ми, які живемо в часи виконання обітниць, розуміємо: це день Ісуса Христа, день спасіння. Авраам радів цьому дню.

І сьогодні, коли ми дивимося на нащадків Авраама, на учнів Христа, ми справді бачимо: вони численні, як зірки на небі і як пісок на березі моря. Нехай Господь сьогодні дасть нам у молитві досвід цієї радості, щоб ми раділи, що вже побачили день Ісуса, що ми вже знаємо Його, що Бог вірний, незважаючи на нашу слабкість.

Господь з вами. Нехай благословить вас Всемогутній Бог: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

Ісус сказав юдеям: «Воістину, воістину кажу вам: якщо хто дотримується Мого вчення, той не зазнає смерті повіки».​ Юдеї ж сказали Йому: «Тепер ми знаємо, що Ти одержимий. Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: "Якщо хто дотримується Мого вчення, той не зазнає смерті повіки".​ Чи Ти більший за нашого батька Авраама, який помер? І пророки померли. Ким Ти Себе робиш?»​ Ісус відповів: «Якщо Я Сам Себе прославляю, то слава Моя — ніщо. Але Отець Мій, Який прославляє Мене, про Якого ви кажете: "Він — наш Бог".​ Та ви Його не пізнали. Я ж Його знаю. Якби Я сказав, що не знаю Його, то був би подібний до вас — неправдомовець. Але Я Його знаю і дотримуюся Його слова.​ Авраам, батько ваш, радів, що побачить день Мій; і побачив, і зрадів».​ Тоді юдеї сказали Йому: «Тобі ще немає п'ятдесяти років, а Ти бачив Авраама?»​ Ісус сказав їм: «Воістину, воістину кажу вам: перш ніж був Авраам, Я є».​ Тоді вони взяли каміння, щоб кинути в Нього.​ Ісус же скрився і вийшов із храму.​

І сьогодні приходить справді добра новина. Сьогодні приходить обітниця життя, що прийде день, коли побачимо день Ісуса.​ Ось воно. Авраам побачив день Мій. Що означає побачити день Ісуса? Це означає побачити, що Бог зі смерті виводить життя.​ Тому Ісус сказав, що Авраам побачив день Мій. Сьогоднішнє перше читання говорить про завіт, або інакше про те, що Бог підтверджує завіт, який уклав з Авраамом. Сьогодні ми читаємо сімнадцятий розділ.​

І Авраам, коли Бог підтверджує цей завіт, і Авраам має записати цей завіт на своєму тілі, бо це момент, коли Авраам здійснює обрізання. Аврааму дев'яносто дев'ять років. І Бог, коли запрошує його до того, щоб записав цей завіт на своєму тілі, обрізався, після цього факту підтверджує і каже, що від тебе народиться син.​ І Авраам тоді падає на землю і сміється. Каже, звісно, м-м. З неплідної дружини, якій вісімдесят дев'ять років, і з мене, якому дев'яносто дев'ять років, після двадцяти чотирьох років нереалізованої обітниці, народиться життя.​

Так само реагує Сара, коли ми читаємо далі цю історію і слухаємо слово, коли Бог приходить і ще раз це підтверджує, то цього разу Сара сміється. Тому Ісаак називається Сміх, бо Авраам побачив День Ісуса. Побачив що? Що Бог зі смерті виводить життя.​ З неплідного лона, зі старця, з неможливості. І Бог багато разів те, що вчинив в Авраамі, який багато разів підводив, не здавав, не давав собі ради з цією великою обітницею, яку отримав, коли мав сімдесят п'ять років. З обітницею, яка спонукала його вирушити в дорогу до того, щоб це слово могло в ньому реалізуватися.​

Спираючись на Бога. Він є батьком віри. Не здавав іспиту.​ Підводив. Коли слухаємо цей уривок, то бачимо, що Авраам має десять випробувань. У всіх дев'яти підводить.​ Не дає ради. Думає по-своєму, робить по-своєму. Але Бог вірний обітниці, вірний завіту, який уклав.​ Того завіту, реалізація якого не спирається на Авраама. Спирається на Бога. Бо цей завіт, який укладає, це читаємо в п'ятнадцятому розділі, коли Авраам щойно вирушив.​

Різні речі вже сталися. І Авраам просить Бога, щоб дав йому знак. І Бог тоді укладає з ним такий видимий завіт.​ І реалізацію цього завіту покладає на Себе, на Своєю любов, на Своєю вірность. І це справді добра новина сьогодні. Що Бог приходить з обітницею життя до нас.​ Що Бог покладає відповідальність за реалізацію цієї обітниці не на нас. Це означає, що ми підводимо, не даємо ради, але Бог дає раду. Бог вірний.

​Бог прагне, щоб ми побачили День Ісуса, щоб у нашому житті ми відчули, що Бог виводить життя зі смерті. Є момент, коли ми старіємо, як Авраам; існує духовний вік, дев'яносто дев'ять років, коли Бог підтверджує цей завіт на нашому тілі. Пророки вже передбачали це; Мойсей говорив у Книзі Второзаконня: "Обріжте крайню плоть вашого серця і не будьте більше твердошиїм народом" . Пророки також говорили, що Бог здійснить обрізання серця.​ Недостатньо лише носити знаки на тілі, як і для нас недостатньо лише хреститися, робити різні знаки, ставати на коліна, молитися, мати Слово Боже на устах; це все ще зовнішнє. Потрібно, щоб Бог записав цей завіт на нашому тілі, обрізав наше серце, тобто записав це Слово Своїм пальцем, Святим Духом, у нашому серці.​ 

Коли це станеться, ми побачимо День Ісуса. Це означає, що ми зможемо побачити, що коли ми втрачаємо наше життя, воно повертається до нас; що коли ми відмовляємося від наших прав, Бог відновлює шлюб, стосунки з дітьми. Це велика обітниця, незважаючи на всі наші невдачі.​ Тому нам потрібно те, про що ми сьогодні співали в псалмі: "Роздумуйте про Господа і Його могутність; завжди шукайте Його обличчя. Пам'ятайте про чудеса, які Він учинив". Чи маємо ми такі чудеса в нашому житті? Чудеса, які Він учинив, показуючи, що Він вірний, незважаючи на нашу невірність.​

Я маю багато таких чудес. Одне з них особливе, яке я ношу в серці. Чудеса, які Він учинив, показуючи, що Він вірний, незважаючи на мою невірність. Це підтверджує слова святого Павла, що вибір і дари благодаті є невідкличними. Бог обрав нас, і Його могутність дозволяє нам бути з Ним; Він нас не залишає. Він як пастир, який, коли ми загубимося, шукає загублену вівцю. Він не радіє з тих, хто залишився, але шукає тих, хто загинув.​

Зрештою, кожного разу, коли ми приходимо на Євхаристію, Бог знову приходить зі Своїм завітом. Сьогодні ми будемо чути: "Чаша Моєї Крові, нового і вічного завіту". Ця вірність Бога проявляється. Шукайте завжди Його обличчя. У моменти, як сьогоднішній день для мене, я запрошений шукати Його обличчя, не зосереджуватися на своїх невдачах і не говорити: "Я одна велика невдача. Нічого не виходить", і не жаліти себе, а дивитися на Христа.​ Бо Він записав цей завіт на Своєму тілі. Дав обрізати серце. Його серце пробите. І я сьогодні можу приступити до Його Тіла і Крові, до цього нового і вічного завіту, який записаний у Ньому. І Він сьогодні може, якщо я відкрию своє серце, записати це в моєму тілі, обрізати моє серце. Він може показати мені сьогодні Свій день. І з цієї невдачі, з цього банкрутства, вивести життя.​

Це обітниця на Пасху. Незалежно від банкрутств і невдач, які ми переживаємо. Можливо, на сьогоднішній день. Можливо, на ті дні, які ще попереду. А можливо, на те, що минуло. Ти побачиш День Ісуса. Бог мене зупинить.​Бог мене зупинить. Бог мене зупинить. Бо мій Бог мене любить. Бог мене зупинить.​