Вівторок

Тими днями ангел привів мене назад до входу в Господній храм, аж ось з-під порога храму тече вода на схід, бо храм стояв лицем на схід. Вода текла з-під споду з правого боку храму, на південь від жертовника. І вивів мене північними ворітьми й зовні обвів мене до зовнішніх воріт, звернених на схід, аж ось вода точилася з правого боку. Пішов той чоловік на схід, і державши в руці вимірювальний шнурок, відміряв тисячу ліктів, і перевів мене через воду; води було по кісточки. Відміряв ще тисячу й перевів мене через воду; води було по коліна. І ще відміряв тисячу й перевів мене; води було по крижі. І ще відміряв тисячу, та потік уже був такий, що я не міг перейти, бо вода була так високо, що треба було плисти, не можна було перейти потоку. І сказав мені: «Бачиш, сину людський?» І повів мене й привів назад на берег потоку. Як я обернувся назад, аж ось на берегах потоку дуже багато дерев по цім і по тім боці. І сказав до мене: «Ця вода тече в східній край: вона пливе Аравою й увіллється в море; вона ввіллється в море, й вода в ньому стане здоровою. Скрізь, де пройде той потік, кожна жива тварина, що рухається в ньому, буде жити. Риби буде дуже багато, бо там, де пройде ця вода, оздоровить усе, і де пройде той потік, усе буде жити. Понад потоком, на його берегах, по цім і по тім боці, будуть рости усякі овочеві дерева; листя на них не буде в’янути, і плоди на них не будуть переставати родити; вони будуть щомісяця достигати: бо вода для них тече зі святині. Плоди їхні будуть на поживу, а листя – на ліки».  Слово Боже.

1.Бог – наш захист і сила, *

велика допомога у бідах.

Тому не злякаємося ми, коли земля здригнеться, *

і в серце морів поваляться гори.

2.Його протікаючі ріки веселять Боже місто, *

Всевишнього святу оселю.

Бог посеред нього, воно не похитнеться, *

Бог удосвіта йому допоможе.

3.Господь Воїнств із нами, *

Бог Якова, наш Притулок!

Прийдіть і погляньте на діла Господні, *

які чудеса поклав Він на землю.

Серце чисте створи в мені, о Боже,

і поверни мені радість свого спасіння.

Було юдейське свято, й Ісус піднявся в Єрусалим. Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, яка має п’ять критих ходів. У них лежало багато недужих, сліпих, калік, сухих. Був же там один чоловік, який трид- цять вісім років перебував у своїй недузі. Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що він уже багато часу хворіє, сказав йому: «Чи ти хочеш стати здоровим?» Хворий відповів Йому: «Пане, не маю людини, щоб, коли буде збурена вода, вкинула б мене до купальні. Коли ж я приходжу, то інший уже спускається раніше за мене». Каже йому Ісус: «Устань, візьми ложе своє і ходи!» І чоловік тут же став здоровим, узяв своє ложе і почав ходити. Була ж того дня субота. Тому юдеї казали до зціленого: «Нині субота, і не можна тобі носити своє ложе». Він же відповів їм: «Той, хто зробив мене здоровим, сказав мені: “Візьми своє ложе і ходи!”» Вони запитали його: «Хто той чоловік, який сказав тобі взяти й ходити?» Оздоровлений не знав, хто Він, бо Ісус віддалився, оскільки на тому місці був великий натовп. Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: «Ось ти став здоровим. Вже не гріши, щоби чого гіршого не сталося тобі». Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що це Ісус був тим, хто зробив його здоровим. І стали юдеї переслідувати Ісуса за те, що робив таке в суботу.    Слово Господнє.

Було юдейське свято, й Ісус піднявся в Єрусалим. Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, яка має п’ять критих ходів. У них лежало багато недужих, сліпих, калік, сухих. Був же там один чоловік, який трид- цять вісім років перебував у своїй недузі. Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що він уже багато часу хворіє, сказав йому: «Чи ти хочеш стати здоровим?» Хворий відповів Йому: «Пане, не маю людини, щоб, коли буде збурена вода, вкинула б мене до купальні. Коли ж я приходжу, то інший уже спускається раніше за мене». Каже йому Ісус: «Устань, візьми ложе своє і ходи!» І чоловік тут же став здоровим, узяв своє ложе і почав ходити. Була ж того дня субота. Тому юдеї казали до зціленого: «Нині субота, і не можна тобі носити своє ложе». Він же відповів їм: «Той, хто зробив мене здоровим, сказав мені: “Візьми своє ложе і ходи!”» Вони запитали його: «Хто той чоловік, який сказав тобі взяти й ходити?» Оздоровлений не знав, хто Він, бо Ісус віддалився, оскільки на тому місці був великий натовп. Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: «Ось ти став здоровим. Вже не гріши, щоби чого гіршого не сталося тобі». Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що це Ісус був тим, хто зробив його здоровим. І стали юдеї переслідувати Ісуса за те, що робив таке в суботу. 

• Це прекрасний євангельський уривок і чудове чудо зцілення. Думаю, кожен з нас мріє, щоб саме так зникали проблеми, хвороби і неволі. Одне слово від Господа Ісуса, і все знову прекрасно, як я і мріяв. Однак я хотів би запросити вас поглянути на цю подію по-іншому.

• Вифлеємський купіль, мабуть, був прекрасним місцем. Ця велична будівля в пустельній країні, біля воріт Єрусалиму, великого міста з його пишнотою і брудом,напевно, була оазою свіжості, життя і радості. Навіть Ангел Господній прогулювався тут, здіймаючи брижі на воді. А в самому серці цієї краси ти побачиш хворобу, інвалідність і біль. Навколо лежать хворі люди, жебраки і вигнанці суспільства, які мріють про фізичне, духовне і соціальне зцілення.

• Цей образ тобі щось нагадує? Коли ти дивишся на себе, чи не соромно тобі часом за гріхи, поневолення і пороки, які вкоренилися в тобі? Але ж ти - храм Божий! Створений на Його образ і подобу! Бог прагне ходити у твоєму серці, щоб дарувати радість, свіжість і життя. Але я лежу, як той паралізований, посеред своїх гріхів. Я хочу вирватися і одужати, але повертаюся до того ж, що і він, щодня принесений до цього ставка і залишений без допомоги. Якщо ти відчуваєш себе хоч трохи схожим на нього, то вигукни: "Господи, я не маю чоловіка, який би привів мене до купелю". І тоді Ісус прийде. Він знає, як довго ти боровся і як сильно ти борешся. Він підійде до тебе і визволить тебе без зайвих жестів чи духовного піднесення. Він просто скаже: "Візьми свої ноші і йди".

• І ще одна важлива річ. Після зцілення цей чоловік пішов до храму і там знову зустрівся з Ісусом. Кожне зцілення, кожна сповідь - це запрошення підняти себе і продовжувати шукати Бога. І Господь Ісус неодмінно допоможе тобі знайти себе.

Господи Боже, дякую Тобі за всі маленькі і великі чудеса, які Ти твориш у моєму житті. Я обожнюю Тебе в моїх стражданнях і буденності, і, будь ласка, зціли мене, Господи, щоб я міг знову знайти Тебе.     

З Євангелії від святого Йоана

Було єврейське свято, і Ісус прийшов до Єрусалима. У Єрусалимі, біля Овечої брами, була купальня, яка по-єврейськи називалася Ветезда і мала п’ять критих переходів. У них лежало багато хворих, сліпих, калік, паралізованих. Був там один чоловік, який уже 38 років страждав від своєї хвороби. Коли Ісус побачив його лежачим і дізнався, що він уже довгий час чекає, запитав його: Чи хочеш одужати? Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка б завела мене до купальні, коли збурюється вода. Коли ж я намагаюся дійти, хтось інший заходить раніше за мене. Ісус сказав йому: Встань, візьми свою постіль і ходи! І відразу чоловік одужав, узяв свою постіль і почав ходити. Але того дня була субота, і юдеї сказали зціленому: Сьогодні субота, тобі не дозволено нести свою постіль! Він їм відповів: Той, хто мене зцілив, сказав мені: «Візьми свою постіль і ходи». Вони запитали його: Хто цей чоловік, що сказав тобі: «Візьми і ходи»? Та зцілений не знав, хто це був, бо Ісус відійшов через натовп, що був там. Пізніше Ісус знайшов його у храмі й сказав йому: Ось ти одужав, не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого. Чоловік той пішов і сказав юдеям, що це Ісус його зцілив. І тому юдеї почали переслідувати Ісуса за те, що Він робив такі речі в суботу.

Це п’ятий розділ Євангелії від Івана – зцілення хворого, паралізованого, який лежав біля купальні Ветезда. Христос приходить до нього і ставить запитання, яке здається недоречним: «Чи хочеш одужати?» 38 років він був хворий. Скільки саме років він лежав біля купальні – невідомо. Сказано лише, що це був тривалий час, можливо, роки. І тепер він наче без шансів, бо хто перший увійде у воду, що збурюється, той зцілюється. Сліпий, але з міцними ногами, швидше добіжить до води, ніж він – той, хто бачить, але не може рухатися. І він каже слова, які мають глибоке значення: «Не маю людини». Це є хвороба, яку сьогодні Христос хоче зцілити і в нас.

А чи маєш ти людину? Чи маєш когось, хто схилиться над тобою, хто допоможе тобі? Той паралітик думав, що не має людини, але він мав – бо Христос стояв перед ним. Однак він не розпізнав цього, не зрозумів, що перед ним час благодаті. Христос руйнує цю перешкоду – навіть не питаючи, навіть не чекаючи, він творить чудо. І це стає символом того, що відбувається з нами. Чому саме 38 років? Для юдеїв ця цифра символізувала мандрування пустелею. Після двох років подорожі Ізраїльський народ міг увійти в Обіцяну землю, але через невірність, страх перед труднощами і недовіру до Бога, вони почали нарікати. І внаслідок цього Бог призначив їм ще 38 років блукань у пустелі. Таким чином, 38 років – це символ гріха. Це символ втраченої можливості через людську недовіру до Бога.

Хто ж привів народ Ізраїлю в Обіцяну землю? Не Мойсей, а Ісус Навин. Ісус Навин – це той самий Ісус! Його ім'я по-єврейськи – Єгошуа, те саме, що й ім'я Христа. Тобто Христос – це новий Ісус Навин, який тепер може провести нас через «воду» і ввести в Обіцяну землю. Тому цей уривок сприймався в перші століття християнства як хрещальна Євангелія. Христос приходить, щоб кожного провести через воду, щоб відкрити дорогу спасіння.

Подібні слова «Не маю людини» ми чуємо пізніше від найважливішої людини в Церкві – апостола Петра. Той, кого Христос обрав, на кому хотів збудувати свою Церкву. Але коли настала година випробування, Петро сказав: «Не знаю цього Чоловіка!» Цей паралітик, зцілений Христом, теж зрештою зраджує Його. Коли фарисеї починають питати, хто його зцілив, він не захищає Ісуса, а видає Його. Те ж саме зробив Петро. Коли Христос ішов на хрест, Петро сказав: «Не знаю цього Чоловіка!»

Це трагедія кожного з нас. Бо кожен гріх – це теж відмова від Христа. Недільна Літургія, а християнин не приходить? Фактично він каже: «Не знаю цього Чоловіка, не хочу Його знати». Гріх – це завжди вибір іншого шляху, це слухняність спокуснику, який підказує, як оминути хрест, як знайти «легше» щастя, не йдучи дорогою Христа. 

Христос уже зробив найбільше чудо в житті кожного християнина – Таїнство Хрещення. Це реальне перехід через воду – не через Йордан, а через воду благодаті, що відкриває двері Царства Небесного. Але питання стоїть перед кожним з нас. Чи я приймаю Христа лише тоді, коли Він мені вигідний? Чи готовий я йти за Ним – навіть якщо шлях веде на Голготу? Христос знав, що цей паралітик Його зрадить. Він знав, що Петро Його зречеться. Але все одно зробив їм добро, бо Бог не може діяти інакше.

Сьогодні Христос знову запрошує нас зробити вибір. Прийняти Його не лише заради благодатей, а й заради самої любові до Нього.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Було єврейське свято, і Ісус вирушив до Єрусалима. А в Єрусалимі біля Овечої брами була купальня, названа по-єврейськи Віфезда, яка мала п’ять критих переходів. Там лежало багато хворих, сліпих, кульгавих, паралізованих. Там перебував один чоловік, який уже тридцять вісім років страждав на свою недугу. Коли Ісус побачив його лежачим і дізнався, що він вже довгий час чекає, сказав йому: «Хочеш одужати?» Хворий відповів Йому: «Господи, не маю людини, яка б допомогла мені спуститися до купальні, коли вода починає хвилюватися. І поки я доходжу, хтось інший вже заходить переді мною». 

Ісус сказав йому: «Встань, візьми своє ложе і ходи». І одразу чоловік одужав, узяв своє ложе і почав ходити. Але того дня була субота.Тож юдеї сказали зціленому: «Сьогодні субота, і тобі не дозволено носити своє ложе». Він їм відповів: «Той, хто мене зцілив, сказав мені: “Візьми своє ложе і ходи”». Вони запитали його: «Хто цей чоловік, який сказав тобі: “Візьми і ходи”?» Але зцілений не знав, хто він, бо Ісус непомітно відійшов через натовп, що був на тому місці. Пізніше Ісус знайшов його в храмі і сказав йому: «Ось ти одужав, більше не гріши, щоб з тобою не сталося чогось гіршого». Тоді цей чоловік пішов і сказав юдеям, що це Ісус його зцілив. І тому юдеї переслідували Ісуса за те, що Він робив такі речі в суботу.

Сьогодні 28-й день нашої подорожі до Пасхи, до цієї великої ночі, коли ми будемо відновлювати своє хрещення. І Господь Бог захоче зрушити ті води хрещення, які були занурені в нашій душі. Він захоче зробити так, щоб ця вода потекла і наситила все наше життя. Щоб здійснилося те слово з першого читання, яке говорить про воду, що витікає і поступово охоплює все більший простір, зрошує навіть мертву землю, і вона починає приносити плоди. Вода доходить навіть до Содому і Гомори, до Мертвого моря. І там, де була смерть, починається життя.

І сьогодні ангел питає: «Бачив це?» У час Великого посту це питання лунає і для нас. Чи бачив ти, що ці води хрещення, які в тобі, Дух Святий, що був тобі даний, займає все більше місця у твоєму житті, приходить у всі його мертві ділянки, у зруйновані відносини, у шлюб, у сім’ю і оживляє їх? Чи бачив ти, що відбувається примирення з ворогами, що зникає гріх, що ворог перестає бути ворогом, а Бог готує стіл перед ними, щоб ми могли разом сісти без осуду, сварок і претензій? Бачив це? Бо якщо ми ще не бачили, то це Добра Новина: сьогодні Христос приходить і питає: «Хочеш одужати? Хочеш справді дійти до цієї Пасхальної ночі, щоб Я зрушив ці води?» Але ми можемо відповісти так само, як той чоловік: «Я не маю людини».

Це завжди мене вражає. Приходить Христос і питає: «Хочеш, щоб Я зробив велике у твоєму житті?» А людина каже: «Але я не маю людини, яка б допомогла мені». Неймовірно, правда? Я думаю, що це важливе слово для нас у цей час Великого посту. Адже все, що маємо, служить лише одній меті — зустрічі з Христом віч-на-віч, входженню в стосунок із Ним. Бо в кінці, як говорить псалом, Бог перебуває тут, і тому ми не похитнемося. Наше життя не похитнеться не тому, що нам чогось бракує чи щось відбувається, а тому, що Бог посеред нас. Святий Павло каже: «Ви є храм Божий». Але додає: «Якщо Дух Божий живе у вас».

Все, що Бог робить у нашому житті, має одну мету — відкрити нас для свою присутність. Але ми можемо лише нарікати, що нам чогось бракує. Коли я думаю про те, що три роки тому почалася пандемія, Бог забрав у нас багато речей. Наприклад, у храмах зникла свята вода. І всі говорили: «Немає святої води». Багато речей зникло. Чому Бог через це промовляв до нас? Чому Він забрав їх? Чи Він не міг припинити пандемію одним порухом руки? Чому забрав святу воду? Ми казали: «Немає святої води». Але у нас є вода всередині, яка може нас живити. Бог говорить: «Відкрий ту воду, яка є в тобі». Адже не зовнішня вода змінює людину. Вона може допомогти, але лише тоді, коли в нас є джерело, яке не перестає живити нас. Для чого існує свята вода? Вона нагадує нам, що ми входимо до храму через благодать хрещення. Вона нагадує нам, що ми — учні Христа, ті, хто носить у собі воду життя. Але ми можемо нарікати: «Немає святої води». Можемо нарікати на безліч речей.

Та для чого це все? Для чого це? Щоб ми не говорили: «Я не маю людини». Ми можемо сказати: «Я не маю людини». Але чи це правда? Це жахлива річ, те, що відбувається. Адже Бог перебуває у храмі. Бог промовляє до нас і через ці події. Щоб ми по-справжньому відкрили для себе стосунки з Ним. Але ми можемо бути нерозумними й постійно повторювати: «Немає людини». Можемо казати, що не молимося до Архангела Михаїла. Але ж приходить Христос! Тобі недостатньо Христа? Тобі ще треба молитва до Архангела Михаїла? Я не кажу, що це погано. Сподіваюся, що ви мене правильно розумієте. Але ми можемо настільки звикнути до звичних молитов, що якщо їх немає, ми втрачаємо орієнтири. «Як це? Немає літанії до святого Антонія? Але ж я мав її! Мені цього недостатньо?» І знову — «Мені не вистачає цього, цього, цього…»

Але зрештою проблема не в тому, що чогось бракує. Проблема в тому, що немає Христа. Христос буде приходити через різні події. Він буде хитати наші основи. Бо Бог не хоче, щоб ми насміхалися з Нього. Є одна іспанська притча, християнський мідраш. Йшов чоловік до Сарагоси.На його шляху став ангел і запитав:

— Куди йдеш?

— До Сарагоси.

— Якщо Бог так хоче…

— Ні, іншого варіанту немає. До Сарагоси.

Ангел перетворив його на жабу й відправив у болото на десять років.

Минуло десять років. Чоловік повернувся на шлях.

Знову зустрів ангела.

— Куди йдеш?

— До Сарагоси.

— Якщо Бог так хоче…

— Інших варіантів немає.

І знову він став жабою.

Через десять років він знову рушив у путь. Ангел запитав його знову. Він подивився на ангела й відповів:

— Або до Сарагоси, або в болото.

Можна бути настільки нерозумним? Бог посилає нам випробування, труднощі, знаки. Але ми можемо бути настільки сліпими, що не побачимо, як Бог діє в нашому житті. Є польське прислів’я, яке ми завдячуємо Яну Кохановському: «Поляк перед шкодою і після шкоди однаково дурний». Можемо бути такими ж. Перед проблемою й після неї. І нічого не зрозуміти. Бути впертими, триматися лише за своє. Думаю, це слово сьогодні запрошує нас замислитися. Бо тут, у храмі, серце Христа справді відкрите. І з цього серця будуть литися кров і вода. Потече життя, щоб розбудити нашу внутрішню людину, оживити її, наситити, щоб ми могли повернутися додому змінені.