ІІІ Неділя

Тими днями Мойсей пас вівці в Їтра, тестя свого, священника мідіянського. Раз погнав він був вівці поза пустиню і прийшов до Божої гори, до Хориву. І з’явився йому ангел Господній у вогняному полум’ї посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє.

І каже Мойсей сам до себе: «Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике видовище, чому то не згоряє кущ?»

Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: «Мойсею, Мойсею!»

І відповів той: «Я тут!»

І сказав: «Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: адже місце, на якому стоїш, – земля свята».

А далі: «Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака,Бог Якова».

І закрив Мойсей лице своє, не смів бо дивитися на Бога.

І промовив Господь: «Бачу Я, бачу бідування народу Мого, що в Єгипті, і чую голосіння, яке спричиняє жорстокість доглядачів. О, Я знаю біль його! Тому Я й зійшов рятувати його з рук єгиптян».

І сказав Мойсей до Бога: «Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: “Бог батьків ваших прислав мене до вас”, а вони запитають мене: “Як Йому на Ім’я?” – то що мені їм відповісти?»

І промовив Бог до Мойсея: «Я Є Той, Хто Є». І додав: «Так промовиш до синів Ізраїля: “Я – Є” послав мене до вас».

І сказав Бог знов до Мойсея: «Так промовиш до синів Ізраїля: Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Таке моє Ім’я навіки і ним Мене згадуватимутья з роду в рід».

Слово Боже.

Благослови, душе моя, Господа *
і, все нутро моє,

℟. Бог милосердний і безмірно щедрий.

Його святе Ім’я.
Благослови, душе моя, Господа *
і не забувай усі Його благодіяння.

℟. Бог милосердний і безмірно щедрий.

Він прощає всі твої беззаконня, *
зцілює всі твої хвороби.
Він визволяє твоє життя від могили, *
щедрістю і милосердям Він тебе вінчає.

℟. Бог милосердний і безмірно щедрий.

Господь чинить справедливість *
і суд усім тим, кому завдали кривду.
Він дав знати Мойсеєві свої дороги, *
а синам Ізраїлевим – діла свої дивовижні.

℟. Бог милосердний і безмірно щедрий.

Господь щедрий і милосердний, *
довготерпеливий і багатомилостивий.
Бо як небо високо над землею, *
так звеличилася милість Його †
над тими, хто Його боїться.

℟. Бог милосердний і безмірно щедрий.

Не хочу, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою, і всі перейшли через море; всі христились в Мойсея – у хмарі та в морі; всі їли ту саму духовну їжу; всі пили той самий духовний напій, бо пили з духовної скелі, що йшла слідом за ними, скелею ж був Христос. Але не багатьох їх були уподобав Бог, полягли бо вони в пустелі.

Вони стали прикладом для нас, щоб ми не були пожадливі на зло, як були пожадливі вони.

І не нарікайте, як деякі з них нарікали і загинули від губителя. А це сталося з ними як прообраз, і записано як пересторога для нас, для яких настав кінець віків. Тому, хто вважажє, що він стоїть, нехай стережеться, аби не впав.

Слово Боже.

Покайтеся, – Господь говорить, –
бо наблизилось Царство Небесне!

Того ж часу прибули деякі й розповіли Ісусові про галилеян, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами. У відповідь Ісус сказав їм: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни, були більш грішні від інших галілеян, бо так постраждали? Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само загинете. Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська вежа і вбила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, які проживають в Єрусалимі? Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі отак загинете».

І Він розповів їм таку притчу: «Один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов. Тож сказав він виноградареві: “Ось уже третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоківниці й не знаходжу; тому зрубай її, – нащо землю даремно займає?” А той у відповідь каже йому: “Пане, залиш її ще на цей рік, доки обкопаю довкола неї та підсиплю гною, то, може, наступного року зродить плід, а коли ні, зрубаєш її”».

Слово Господнє.

Тими днями Мойсей пас вівці в Їтра, тестя свого, священника мідіянського. Раз погнав він був вівці поза пустиню і прийшов до Божої гори, до Хориву. І з’явився йому ангел Господній у вогняному полум’ї посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє.

І каже Мойсей сам до себе: «Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике видовище, чому то не згоряє кущ?»

Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: «Мойсею, Мойсею!»

І відповів той: «Я тут!»

І сказав: «Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: адже місце, на якому стоїш, – земля свята».

А далі: «Я – Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака,Бог Якова».

І закрив Мойсей лице своє, не смів бо дивитися на Бога.

І промовив Господь: «Бачу Я, бачу бідування народу Мого, що в Єгипті, і чую голосіння, яке спричиняє жорстокість доглядачів. О, Я знаю біль його! Тому Я й зійшов рятувати його з рук єгиптян».

І сказав Мойсей до Бога: «Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: “Бог батьків ваших прислав мене до вас”, а вони запитають мене: “Як Йому на Ім’я?” – то що мені їм відповісти?»

І промовив Бог до Мойсея: «Я Є Той, Хто Є». І додав: «Так промовиш до синів Ізраїля: “Я – Є” послав мене до вас».

І сказав Бог знов до Мойсея: «Так промовиш до синів Ізраїля: Господь Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Таке моє Ім’я навіки і ним Мене згадуватимутья з роду в рід».

• У сьогоднішньому Слові ми бачимо зустріч Мойсея з Господом -  віч-на- віч. Мойсей зустрічає Бога у палаючому кущі. Кущ горить, але не згорає. Палаючий кущ є символом очищення мене від гріхів у час Великого посту. Що в мені потребує очищення? Чи бачу я, як це відбувається?

• Скинь взуття з твоїх ніг: адже місце, на якому стоїш, – земля свята. Взуття, сандалі Мойсея - це те, що міцно трималося на ньому, і чого Мойсей мав позбутися для того щоб побачити Господа та наблизитися до Його преображаючого світла. Чи є в моєму житті якісь “сандалі”, яких мені потрібно позбутися, щоб наблизитися до Господа? Лише коли звільнюся від них, зможу почути місію, яку дає мені Господь.

• І промовив Бог до Мойсея: «Я Є Той, Хто Є». Ім'я Бога Я Є означає  Я Є З ВАМИ. Я є з вами у вашому пригнобленні та неволі. Це ім'я - обітниця. Я не залишив вас, коли ви були рабами в Єгипті, і ніколи вас не залишу. Я Є означає "Я перебуваю з вами і ніколи вас не покину". Бог залишається вірний цьому, також і в моєму житті.

• І сказав Мойсей до Бога: «Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: “Бог батьків ваших прислав мене до вас”. Подивися на слухняність Мойсея у виконанні місії, даної йому Господом. Чи я також слухняний натхненням і вказівкам Святого Духа? Чи не стримує мене фальшива покора? 

Господи, дай мені відкритість і уважність, щоб слідувати твоїм натхненням. Дай мені також сили і впевненості на час очищення, щоб я міг ще більше наблизитися до Тебе. 

З Євангелія від святого Луки.

Того часу прийшли деякі люди й розповіли Ісусові про галілеян, чию кров Пилат змішав із кров’ю їхніх жертв. Ісус у відповідь сказав їм: «Чи думаєте, що ці галілеяни були більшими грішниками, ніж усі інші мешканці Галілеї, оскільки так постраждали? Аж ніяк, кажу вам! Але якщо не навернетеся, всі так само загинете. Або думаєте, що ті вісімнадцять осіб, на яких упала вежа в Сілоамі й убила їх, були більшими винуватцями, ніж усі мешканці Єрусалима? Аж ніяк, кажу вам! Але якщо не навернетеся, всі так само загинете». І розповів їм таку притчу:

«Один чоловік мав посаджене у своєму винограднику фігове дерево. Він прийшов шукати на ньому плоди, але не знайшов. І сказав садівникові: “Ось уже три роки приходжу й шукаю плоди на цьому фіговому дереві, і не знаходжу. Зрубай його! Навіщо воно даремно виснажує землю?” Але той відповів йому: “Пане, залиш його ще на рік. Я його обкопаю і підсиплю добриво. Може, воно ще дасть плід. А якщо ні, тоді зрубаєш його”».

Це слово говорить про зв’язок між певними нещастями, труднощами, катастрофами й гріхом. І про те, як складається життя людини. Ми звикли, що Христос це заперечує. У дев’ятому розділі Євангелія від Івана, коли Він оздоровлює сліпого від народження, учні запитують: «Хто згрішив – він чи його батьки?». Вони були переконані, що хтось мусив згрішити, якщо цей чоловік народився сліпим. Якщо сам він не міг згрішити (адже був сліпим від народження), то, мабуть, його батьки. Але Христос ясно відповідає: «Ні він, ні його батьки. Це сталося, щоб виявилася Божа слава».

Однак сьогоднішнє слово не суперечить цьому, а доповнює його. Воно показує, що не можна заперечувати зв’язок між гріхом і катастрофами, нещастями, які можуть траплятися як у житті окремої людини, так і у світі, у суспільстві, серед групи людей. До Христа приходять люди й розповідають про галілеян, яких Пилат убив у момент принесення жертв. Для них це було чимось невимовно жахливим, адже ті люди були побожними – вони прийшли до Єрусалимського храму, щоби принести жертви. Але Пилат видав наказ, і його воїни, переодягнені у звичайний одяг, несподівано напали на натовп і почали бити людей, багатьох убивши. І тепер ті, що розповідають про це Ісусові, очікують, що Він або висловить жаль, або осудить винних. Але Христос не виправдовує тих, хто вчинив це, й не засуджує їх. Натомість каже: «Якщо не навернетеся, всі так само загинете».

І додає ще один приклад – про вежу Сілоам, яка впала й убила 18 людей. Христос запитує: «Чи думаєте, що ці люди були більшими грішниками, ніж інші мешканці Єрусалима?». І знову повторює: «Аж ніяк! Але якщо не навернетеся, всі так само загинете». Це слово, яке дає нам Христос: дивіться на світ, на події. Все, що відбувається, говорить до нас. Будь-які події – і радісні, і сумні, і катастрофи, і війни – усе є закликом до навернення, до повернення до Бога. Бо навернення – це не просто відхід від чогось поганого, а повернення до Когось – до Бога. Адже гріх – це саме відхід від Бога, втеча від центру життя. Так, як у раю, коли Адам і Єва були вигнані, бо самі обрали шлях віддалення від Бога. Це і є наслідок гріха. 

А Христос каже: все, що відбувається, має одну мету – повернути нас до Бога. Будь то добрі події чи важкі випробування – усе закликає нас до навернення. Бог говорить і говорив. Але наскільки це знайшло відгук? Це питання постає перед кожним із нас особисто. Наскільки ті роки привели нас до Бога? Життя показало, що сталося навіть навпаки – процес віддалення від Церкви, від Бога лише посилився, особливо в час пандемії та після неї. А Христос говорить: «Якщо не навернетеся – загинете».

Те, що тут робить Христос, – це ясне послання. Йому не байдуже наше земне життя, бо воно є даром від Бога і має вести до Нього. Але це не найвище добро. Бог не ставить на перше місце того, щоб ми жили понад 100 років, не хворіли, мали ясний розум і могли самостійно про себе дбати. Це не є Його головною турботою. Найголовніше – прожити це життя, будь воно довге чи коротке, в стані навернення, у зв’язку з Богом. Церква дає нам приклади святих, наприклад Карло Акутіса – молодого хлопця, який за п’ятнадцять років свого життя використав час, щоб максимально наблизитися до Бога. Для нього Євхаристія була, як він казав, «автострадою до Бога», прискоренням на цьому шляху.

Бог дає нам різні можливості, щоб привести нас до Себе. І про це ж наступна притча, яку додає Христос – про фігове дерево, посаджене у винограднику. Цей факт уже сам по собі дивний, адже зазвичай фігові дерева не садили у виноградниках. Фігове дерево забирає багато вологи, тоді як виноград потребує багато води для того, щоб дозріти. Тому таке сусідство шкодить винограднику.

Але Христос каже, що я – це фігове дерево. Бог ризикнув. Він навіть ризикнув тим, що врожай виноградника може бути меншим, лише для того, щоб посадити мене. Проте тут виникає момент випробування: я можу не виправдати цього Божого дару. Я можу жити лише для себе, поглинати ресурси виноградника – Церкви, використовувати все, що вона дає, для свого комфорту, але не приносити плодів. Тому відбувається діалог між господарем і садівником: «Ось уже три роки я приходжу й шукаю плід на цьому фіговому дереві, а його немає. Зрубай його!» Але садівник відповідає: «Пане, залиш його ще на рік. Я його обкопаю, удобрю, і, можливо, воно дасть плід. А якщо ні – тоді зрубаєш його».

Цей рік – це період Божого милосердя. Дехто з біблістів вважає, що це символічний рік діяльності Христа на землі. Євангелист Лука подає концепцію, що Христос навчав лише рік, на відміну від Івана, який згадує три Пасхи, що означає приблизно три роки діяльності. У синодальній Євангелії Христос розпочинає цей «рік милосердя» у синагозі в Капернаумі, читаючи уривок з Ісаї: «Дух Господній на мені, бо він помазав мене, щоб благовістити вбогим… проголосити рік Господньої милості». Цей рік мав би закінчитися в день Йом-Кіпур (Дня Спокути), який для нас став Великою П’ятницею. Але він не закінчився – прийшла Пасха, Воскресіння і Вознесіння Христа. 

І цей рік милосердя триває досі. Ми маємо шанс скористатися ним. Церква дає нам цей час – рік особливої благодаті, рік навернення. Рік, коли я можу серйозно подбати про своє спасіння. Так, я можу отримувати відпусти й в інші роки, але зараз – це особливий момент, коли відкриваються ще більше можливостей, коли Бог кличе нас до переміни. Тож варто запитати себе: наскільки цей рік відрізняється для мене від інших років? Чи я використовую цей час? Чи справді шукаю звільнення від гріхів, які переслідували мене раніше? Бо навернення означає не лише покаяння, але й конкретні зміни – відсіч гріху, розрив із тим, що мене тягнуло вниз. А якщо я бачу, що нічого не змінюється, що мене все ще веде по старих стежках? Бог каже, що я сам не можу змінитися. Але Христос – цей садівник – зробить усе, щоб моє сухе дерево принесло плоди. Важливо дозволити Йому діяти. Не заперечувати, не чинити спротиву, не нарікати на Його методи, навіть якщо вони здаються мені неприємними чи незрозумілими. Бо Він знає, як мене змінити. І якщо я довірюся Йому, це принесе плід. 

Тож обираймо життя. Скажімо Богу «так», як Марія у Назареті: «Нехай станеться за Твоїм словом».

Нехай Бог благословить і береже нас, Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

Уся увага світу – лише Тобі належить, уся увага світу – лише Тобі належить.

У той час прийшли деякі люди й розповіли Ісусові про галілеян, яких Пилат убив, змішавши їхню кров із кров’ю їхніх жертв. Ісус відповів їм: «Чи думаєте, що ці галілеяни були більшими грішниками, ніж усі інші мешканці Галілеї, якщо так постраждали? Аж ніяк, кажу вам! Але якщо не покаєтеся, всі так само загинете. Або ж думаєте, що ті вісімнадцять осіб, на яких упала вежа в Сілоамі й убила їх, були більш винними, ніж усі мешканці Єрусалима? Аж ніяк, кажу вам! Але якщо не покаєтеся, всі так само загинете». І розповів їм таку притчу: «Один чоловік посадив у своєму винограднику смоківницю. Прийшов і шукав на ній плоду, але не знайшов. Тож сказав садівникові: "Ось уже три роки я приходжу й шукаю плід на цій смоківниці, а не знаходжу. Зрубай її! Навіщо вона займає землю?". Та садівник відповів йому: "Господарю, залиш її ще на цей рік. Я її обкопаю й обкладу гноєм, можливо, вона дасть плід. А якщо ні – тоді зрубаєш її"».

Сьогоднішня Євангелія починається зі звичайного, на перший погляд, виразу – «У той час». Але тут використано слово «кайрос», яке означає особливий, винятковий час. Час, у який можна побачити Бога, який об’являється. Ця Євангелія вводить нас у спосіб мислення, який має зробити нас чутливими до пошуку Бога та правильного погляду на життя, що нас оточує. Люди приходять до Ісуса саме в цей час кайрос і розповідають про галілеян, яких Пилат убив у храмі під час принесення жертв. Вони ніби запитують: як це пояснити? Чому це сталося?

Щоб правильно зрозуміти цей уривок, варто поглянути на пояснення біблійних дослідників, які аналізували ці події. Коли йдеться про галілеян, убитих Пилатом, мова йде про реальну історичну подію, що сталася в єрусалимському храмі. Пилат вирішив використати кошти храму для будівництва акведука в Єрусалимі. Це викликало обурення народу, адже ці гроші були призначені для культу, для служіння Богові, і не могли використовуватися на інші потреби. Коли люди почали протестувати, Пилат наказав своїм воїнам, переодягненим у цивільний одяг, жорстоко придушити бунт. Виникла жорстока сутичка, у якій багато галілеян було вбито, а їхня кров змішалася з кров’ю принесених ними жертв.

Але Ісус, замість того щоб прямо коментувати цю подію, додає ще один приклад – про вежу в Сілоамі, що впала й убила 18 осіб. За свідченням істориків, ця вежа була частиною того самого акведука, що його будував Пилат. І робітники, які там загинули, були людьми, що співпрацювали з римлянами, тобто були своєрідними колаборантами. Таким чином, в один і той самий час загинули люди з двох протилежних груп: ті, хто боровся проти Пилата, і ті, хто з ним співпрацював.

Ісус питає: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни були більшими грішниками, якщо так постраждали? Чи ті, що загинули під завалами вежі, були винніші за інших мешканців Єрусалима?» І двічі повторює ключове послання: «Якщо не покаєтеся, всі так само загинете». Це дуже важливе слово! Воно показує, що ми повинні вчитуватися в події нашого життя через певну призму, через певний ключ. А цим ключем є кайрос – особливий момент, коли Бог промовляє до нас через події.

Бог кличе нас до навернення. Але навернення – це не лише відмова від гріха. Часто ми сприймаємо слово «метаноя» (навернення) саме так: як припинення грішити, як відвернення від зла. Багато людей дійсно намагаються жити без гріха, не чинити зла, не порушувати Божих заповідей. Але слово метаноя означає набагато більше. Це не лише відмова від зла, але повернення до Бога, повне навернення серця до Нього. Це означає не просто перестати грішити, а відкрити своє серце для глибоких стосунків із Богом. Тому Ісус говорить до нас через події нашого життя. Коли ми стикаємося з важкими ситуаціями – смертю, хворобою, втратами, кризами – Бог хоче звернути нашу увагу на Себе. Він ніби каже: «Якщо не зміните спосіб свого мислення, якщо не навернетеся всім серцем до Мене – всі так само загинете».

Подивімося навколо. Ми бачимо війну, яка триває в Україні, де щодня гинуть люди. Ми читаємо новини про загрози, про загострення конфліктів. Ми боїмося, що війна може зачепити нас. Але питання в іншому: Чи навертаємося ми? Чи наше серце повертається до Бога? 

Сьогоднішнє слово запрошує нас усвідомити, що наше життя – це час кайрос. Це особливий момент, коли Бог промовляє до нас через події. І коли Він говорить, це не для того, щоб викликати в нас страх або засудити нас. Він хоче врятувати нас! Він хоче, щоб ми розпізнали Його присутність у нашому житті. Щоб ми почули Його заклик і відкрили Йому серце. Щоб ми навернулися не тільки зовнішньо, але й глибоко – всією душею. Тому це слово є надзвичайно важливим.

Звернімо увагу: розпочався вже третій тиждень Великого Посту. Багато з нас на початку Посту ставили собі якісь духовні цілі. Ми хотіли змінитися, працювати над собою, бути ближчими до Бога. Але часто проходять перші два тижні, і ми розчаровуємося. Ми бачимо, що не змінюємося. Нас охоплює спокуса здатися, опустити руки, відмовитися від своїх постанов. «Не вийшло… Ну що ж, значить, не цього разу»… Але чи справді це має бути так? Але Слово приходить і говорить: ні, це все ще час кайрос. Це все ще той момент, коли Бог хоче змінювати наше серце, хоче спрямовувати його до Себе. Ми запрошені до того, щоб глибше вслухатися в те, що Бог промовляє до нас. Щоб, можливо, перестати вигадувати власні ілюзії, а почати по-справжньому слухати, що Він говорить. Дивлячись на конкретні події, що відбуваються навколо нас, і на той діалог, який Господь веде з нами через факти, що приходять у наше життя.

Саме тому, коли Ісус розповідає притчу про смоківницю, це дуже сильна історія. Коли садять плодове дерево, то, як говорить Книга Второзаконня, воно перебуває під особливим піклуванням. Протягом перших трьох років не дозволялося збирати плоди. Більше того, Закон Мойсея чітко каже: не можна вирубувати плодові дерева. Це одне з тих приписів, які були суворо заборонені. Але ми чуємо в притчі, що приходить господар і каже: «Зрубай це дерево!» Позиція господаря виглядає дуже радикальною. 

Але притча дає нам ключ до розуміння ситуації. Господарем є Бог. Виноградником і смоківницею – Ізраїль. А безплідність цього дерева – це духовна порожнеча, яка охопила народ. Тому Слово приходить і говорить нам чітко: «Зрубай!» Але тоді той, хто є садівником у винограднику, каже: «Господи, залиш це дерево ще на рік». Євангелія від Луки показує Ісусове служіння як один конкретний рік. Воно починається в Назареті, коли Христос виголошує слова: «Рік благодаті від Господа». Це той особливий час милосердя, який Бог дарує людям. Час, у якому Він запрошує нас до навернення, до нового досвіду зустрічі з Ним, до відкриття серця для пізнання Бога. Але милосердя Бога – безмежне. Цей рік не завершився зі смертю Христа. Через Його страсті, смерть і воскресіння цей рік триває й досі. Ми живемо в часі відкуплення, у продовженому «році милосердя», у якому Господь каже: «Я ще підживлю це дерево, ще попрацюю над ним, ще обкладу його добривом – можливо, воно дасть плід». 

І саме тому цей момент, який Бог дає нам сьогодні, є часом кайрос. Це слово, яке входить у моє життя. Це слово, яке ставить мене перед Божою правдою. І якщо я відкриюся на це слово, Бог обійме мене любов’ю, прощенням, новим життям. Він дасть мені світло, яке приходить через Його таїнства, Його Слово, Його милосердя. Навіщо? Щоб врятувати мене! Бо це найбільше прагнення Бога – врятувати кожну людину.

А тепер поставмо собі питання: Чи ми думаємо, що є кращими за інших? Чи думаємо, що заслуговуємо на більше, ніж ті, хто загинув? Час кайрос – це мій час. Це той момент, у якому Бог приходить до мене, щоб розбити моє закам’яніле серце. Щоб спрямувати моє життя до Себе. Щоб відкрити моє серце для зустрічі з Ісусом Христом. Тому я запрошую вас переживати цей час у пошуку Господа, у прагненні зустріти Христа понад усе. Бо тоді смоківниця почне приносити ті плоди, які Бог передбачив для неї від самого початку.

Амінь.

Йн 8,24-25:

Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.» Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.

Йн 8,28:

Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,

Йн 12,32:

Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»

Од 1,7:

От, приходить із хмарами і побачить його кожне око, і ті, що його прокололи, і возплачуть за ним усі племена землі. Так, амінь.

1Кор 2,8:

її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави,

Іс 19,11-15:

Князі цоанські певно подуріли, рада щонаймудріших фараонових дорадників стуманіла. І як ви смієте фараонові сказати: «Я - син мудрих, царів син я старовинних?» Де вони, оті твої премудрі? Нехай тобі скажуть, нехай дадуть знати, що Господь сил задумав над Єгиптом! Втеряла розум старшина цоанська, старшина нофська збилася з глузду; звели Єгипет з дороги начальники їхніх родів. Господь послав на них дух одуру, і вони ввели в облуд Єгипет у всіх його чинах, як блудить п'яний у своїм блювотинні. І не буде в Єгипті справи, яку б уміло повела голова чи хвіст, пальмове гілля чи очеретина.

Іс 29,10:

Бо Господь вилив дух задубіння, він замкнув ваші очі, він закрив вам голови

1Цар 22,19-23:

І каже Міхей: «Вислухай слово Господнє: Я бачив Господа, що сидів на своєму престолі й все небесне військо праворуч і ліворуч коло нього. Господь спитав: Хто підманив би Ахава, щоб вирушив під Рамот гілеадський і там загинув? Той з них говорив так, а той інакше. Тоді приступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його. Господь спитав: Чим? І відповів той: Я вийду й зроблюсь духом неправди в устах усіх його пророків. Господь сказав: Тобі вдасться його підманути; іди й зроби так. Оце ж, як бачиш, Господь уклав в уста усіх цих твоїх пророків дух неправди, бо Господь виповів лихо на тебе.»

1Сам 16,14:

Дух Господній відступив від Саула, а злий дух від Господа непокоїв його.

1Сам 15,22-23:

Самуїл промовив: «Хіба ж Господеві так довподоби всепалення й жертви, як послух Господньому слову? Послух ліпший від жертви, слухняність від баранячого жиру. Бунт - це гріх чарівництва, сваволя - це злочин ідолопоклонства. За те, що ти відкинув Господнє слово, він тебе відкинув від царства.»

Ам 5,21-25:

Мені осоружні, мені обридли ваші свята; ваші врочисті збори мені не довподоби. Хоч ви мені й принесете всепалення та ваші хлібні жертви, я їх не прийму. На ваші мирні жертви з годованого скоту я й не погляну. Усунь від мене твоїх пісень гомін! Гри твоїх гарф я слухати не хочу. Нехай тече, неначе води, справедливість - і правда, як ріка потужна. Чи ви, доме Ізраїля, приносили мені в пустині жертви та офіри протягом сорока років?

Лк 11,41-42:

Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте. Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м'яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати.

Мт 7,21:

Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! - ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі,

Йн 4,21-24:

Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

Іс 58,1-8:

Кричи на все горло, не стримуйсь! Піднеси, немов сурма, твій голос! Вкажи моєму народові його злочини, домові Якова його переступи! Вони день-у-день мене шукають, хочуть мої дороги знати, наче народ, що чинить справедливість, не відкидає закону Бога свого. Вони питають у мене справедливих законів, хочуть, щоб Бог був близько. «Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?» Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших. Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі. Хіба такий піст мені довподоби, день, коли хтось умертвлює себе? -Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, - чи це назвеш ти постом та днем, Господові вгодним? Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава - слідом за тобою.

Ос 6,6:

Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога - над всепалення.

Вар 3,14:

Збагни, де знання і де сила, де розум, щоб тобі також знати, де довголіття, де життя, де світло очей та мир.

Еф 3,10:

щоб об'явилася тепер началам і властям небесним через. Церкву безконечна мудрість Божа,

1Пт 1,12:

І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели гаряче прагнуть споглядати.

Мт 21, 18-22:

Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?” Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”

Мт 17,20:

Ісус сказав їм: “Через вашу малу віру; бо, істинно кажу вам: Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого.

Лк 17,6:

Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми.

Йн 11,22:

А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»

Мт 8,10:

Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри.

Як 1,6:

Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.

Мт 7,7-11:

Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють. Чи ж є між вами хтось такий, що, коли син попросить у нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить рибу, дасть йому гадюку? Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям вашим добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять.

Втор 4,29:

Але й там шукатимеш Господа, Бога свого; а знайдеш (його), щоб тільки ти шукав його всім серцем і всією своєю душею.

Мт 18,19:

Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним;

Лк 18,1-8:

Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом. І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника! І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.” Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже! А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них? Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”

Йн 14,13-16:

І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки,

Як 1,5.17:

Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

1Йн 5,14-15:

І ось те довір'я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас. І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили.

1Йн 3,22:

і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне.

Йн 15,7.16:

Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім'я, дав вам.

1Йн 4,10:

Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого - примирення за гріхи наші.

Рим 6,20-23:

Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній - смерть. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець - життя вічне. Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої - життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім.

Йн 16,24.26:

В ім'я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж - і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, - і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати

Йн 14,6:

Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

Діян 3,16:

І через віру в його ім'я - оцього, що ви бачите й знаєте, його ім'я закріпилось, і віра, що через нього, дала йому повне видужання перед усіма вами.

Мт 21, 18-22:

Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів. Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?” Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”

Мк 11,25:

І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші.

Мт 6,14-15:

Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.

Як 2,13:

Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд.

Мт 18,23-35:

“Тому Царство Небесне схоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що винен був десять тисяч талантів. А що не мав той чим віддати, то пан і звелів його продати, а й жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. Тоді слуга, впавши йому в ноги, поклонився лицем до землі й каже: Потерпи мені, пане, все тобі поверну. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен. Тож співслуга його впав йому в ноги й почав його просити: Потерпи мені, я тобі зверну. Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

Прости нам Мт 6,12:

довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим,

Мт 23,34:

ому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб'єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто

Мт 18,21-22:

Тут підійшов Петро й каже до нього: “Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?” Ісус промовив до нього: “Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім.”

Лев 19,18-19:

Не будеш мститися і не будеш злопам'ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: я - Господь. Установ моїх пильнуйте: не спаровуватимеш твоєї скотини з двох порід: не засіватимеш твоєї ниви мішаним насінням, і не вдягатимешся в одежу з двоякої тканини.

Мт 5,39:

А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу.

2Кор 2,7:

так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого.

Мт 5,44-45:

А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.

Рим 12,17-21:

Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро. Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі. Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», - говорить Господь. Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля. Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром.

1Пт 4,8:

Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!

1Сол 5,15:

Уважайте, щоб ніхто не віддавав нікому злом за зло, а старайтеся робити добро один одному і для всіх.

Як 4,11-12:

Не обмовляйте, брати, один одного. Хто обмовляє або судить брата свого, той обмовляє закон і закон судить. Коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець, а суддя закону. Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього?

Як 5,9:

Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима.

Мт 7,1-5:

“Не судіте, щоб вас не судили; бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють. Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш? Або як можеш твоєму братові сказати: Дай, хай вийму скалку в тебе з ока, а он же колода в твоїм оці? Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку.

Рим 14,4:

Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.

Еф 4,32:

Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив.

Кол 3,13:

терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само.