Четвер

Так говорить Господь: «Слухайте Мій голос, і Я буду Богом вашим, а ви будете Мені народом. Ходіте кожною дорогою, яку Я вам вказую, щоб вам було добре.

Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого, а йшли за власними думками в запеклості свого злого серця, та й пішли назад, а не наперед, від того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипетського краю та й по цей день. І Я посилав до вас усіх слуг Моїх пророків, часто, день у день, ви ж не слухали Мене, не нахиляли свого вуха; ні, ставали дедалі більш тугошиїми, чинили гірше, ніж батьки їхні.

Ти промовлятимеш до них усі ці слова, але вони тебе слухати не будуть; ти кликатимеш їх, але вони до тебе озиватися не будуть. Тому скажеш до них: „Це народ, що не слухає голосу Господа, Бога свого, й повчання не приймає! Зникла правда, пропала з уст у них!”»

Слово Боже.

Ходіть, Господу заспіваймо, *
вигукуймо Скелі нашого спасіння.
Прийдемо в Його присутність із хвалою – *
і радісно Йому пісні співаймо.

℟. Хай серце ваше днесь не кам’яніє.
Або: Якби ж це ви почули голос Господній:
«Не робіть закам’янілими серця ваші».

Ходімо, поклонімось, припадімо, *
і впадімо на коліна перед Господом, †
який сотворив нас.
Адже Він є наш Бог, *
ми – народ Його пасовиська, отара під Його рукою.

℟. Хай серце ваше днесь не кам’яніє.
Або: Якби ж це ви почули голос Господній:
«Не робіть закам’янілими серця ваші».

Сьогод­ні, коли почуєте Його голос: *
«Не робіть закам’янілими ваші серця,
як біля Мериви, в день Масса в пустелі, †
де спокушали Мене батьки ваші. *
Вони випробували Мене, хоча Мої діла узріли».

℟. Хай серце ваше днесь не кам’яніє.
Або: Якби ж це ви почули голос Господній:
«Не робіть закам’янілими серця ваші».

Тепер поверніться до Бога усім вашим серцем,
бо Він благий і милосердний.

Того часу Ісус виганяв біса, який був німий. Сталося так, коли біс вийшов, німий заговорив, – а люди дивувалися. Деякі ж з них сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». А інші, випробовуючи, шукали від Нього знамення з неба.

Знаючи їхні думки, Він сказав їм: «Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє, і дім на дім впаде. Коли ж сатана сам у собі розділився, то як встоїть його царство? Ви ж кажете, нібито Я Вельзевулом виганяю бісів. Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким сини ваші виганяють? Тому вони будуть вам суддями.

Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас. Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, – його майно в безпеці. Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає».

Слово Господнє.

Так говорить Господь: «Слухайте Мій голос, і Я буду Богом вашим, а ви будете Мені народом. Ходіте кожною дорогою, яку Я вам вказую, щоб вам було добре.

Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого, а йшли за власними думками в запеклості свого злого серця, та й пішли назад, а не наперед, від того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипетського краю та й по цей день. І Я посилав до вас усіх слуг Моїх пророків, часто, день у день, ви ж не слухали Мене, не нахиляли свого вуха; ні, ставали дедалі більш тугошиїми, чинили гірше, ніж батьки їхні.

Ти промовлятимеш до них усі ці слова, але вони тебе слухати не будуть; ти кликатимеш їх, але вони до тебе озиватися не будуть. Тому скажеш до них: „Це народ, що не слухає голосу Господа, Бога свого, й повчання не приймає! Зникла правда, пропала з уст у них!”»

• Як часто ти чиниш опір тому, хто робить добро чи шукає правду? Чому ти це робиш? Як часто ти протирічиш Богові? Чи є твоїм життєвим гаслом -"роби, що хочеш"? Якщо так робиш, то твоє  "серце кам'яніє" все більше і більше, а добрі стосунки з іншими людьми і з Богом висять на волосині. Сьогодні псалмоспівець застерігає нас щоб "не закам'яніли серцем". Йому вторить у цьому пророк Єремія в першому читанні, цитуючи слово Господнє, який говорить про "запеклість злих сердець, що пішли назад, а не наперед".

• Коли хтось повертається до тебе спиною, грюкає дверима, негідно поводиться, ти, напевно, часто реагуєш зі злістю та гнівом, або називаєш його нахабою. Подумай, скільки разів ти робив так само по відношенню до Бога, кажучи: я вільний; я можу жити так, як мені подобається; навіщо мені Твої заповіді; обманювати зараз модно; навіщо чинити чесно; Бог не бачить, куди я йду і т.д. Чи замислювався ти колись, хоча б на мить, що насамперед ти шкодив собі і робив себе нещасним? Слово Боже, Його воля залишились відкинуті, стосунки з Ним розірвані. "Ти не слухав, ти не хотів слухати, ти не нахиляв свого вуха, ти не озивався, ти не прийняв Божих повчань"; ти знав краще. Подумай, чи ти тоді жив згідно з Божою волею, чи "за звичаєм цього світу …, згідно з духом, що діє тепер в синах бунту" (Еф. 2:2)?

• "Слухайте Мій голос, і Я буду Богом вашим, … Ходіть кожною дорогою, яку Я вам вказую, щоб вам було добре.". Мета слухання Бога зрозуміла. Цією метою є щастя - саме з Богом. Охоче і ревне слухання Його є доказом здорової душі. А її, в свою чергу, має той, хто не грішить, хто не зневажає Слово, а приймає Його і втілює в життя. "Шема / Слухай! ..." - це найголовніша заповідь. Чи дотримуєшся її, змагаючись зі злом у собі і навколо себе? Чи відчуваєш себе в безпеці, коли приймаєш її? Чи Вона змінює тебе, чи дає тобі життя, яке зцілює? "Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає." (Лк 11:23), - нагадує нам сьогодні Ісус. Тож будь з Ним, тривай в Ньому, не відвертайся спиною, не йди за нашіптуваннями сатани. Нехай вірність Богу в  тобі не згасає... 

Господи мій, Милосердний Боже, очищай моє серце і не дозволь йому затвердіти і зіпсуватися, але приведи мене до істинного щастя з Тобою і в Тобі. Будь моїм Господом на віки вічні. 

З Євангелія від Луки: Ісус виганяв злого духа з людини, яка була німа. І коли злий дух вийшов, німа людина заговорила, і натовп був вражений. Але дехто з них говорив: «Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя демонів». Інші ж, бажаючи випробувати Його, вимагали від Нього знаку з неба. Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: «Кожне царство, поділене саме в собі, спустошується, і дім падає на дім. Якщо ж і сатана поділився сам у собі, то як встоїть його царство? Адже ви говорите, що Я виганяю бісів силою Вельзевула. Якщо ж Я виганяю бісів силою Вельзевула, то чиєю силою виганяють їх ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями. Якщо ж Я виганяю бісів Божим пальцем, то, безперечно, Царство Боже вже прийшло до вас. Коли сильний, озброєний чоловік охороняє свій дім, його майно в безпеці. Але коли прийде хтось сильніший за нього і переможе його, то забере всю його зброю, на яку він покладався, і розділить його здобич. Хто не зі Мною, той проти Мене, а хто не збирає зі Мною, той розсіває».

Ці слова Христа є продовженням першого читання з книги пророка Єремії, якого можна назвати трагічним пророком, тому що Господь поставив його саме в час перед падінням Південного царства Юди разом з Єрусалимом та храмом, який знаходився на його території. Цей храм буде зруйнований, спалений. Єремія посланий, щоб провіщати це лихо, закликати Ізраїль до покаяння, щоб цього не сталося. Але, на жаль, вся місія Єремії не дала жодного результату. Він став свідком того, що його проповідування не мало жодного впливу. Навпаки – саме те, про що він застерігав, сталося.

Ось таке було його життя. І сьогоднішнє слово завершується так: «Це народ, який не слухав голосу свого Господа і не прийняв Його повчання. Вірність зникла з їхніх уст». Їхні уста тепер порожні. Вони не проголошують Слова Божого, вони не приймають слова віри. Вони ніби німі.

І ось приходить Христос, і через шістсот років Він оновлює цю людину. Ісус виганяє злого духа з людини, яка була німа. Раніше було сказано, що вірність зникла з їхніх уст, що вони німі. Але Христос приходить, щоб цю людину зцілити. І Він це робить. Але в той момент, коли Він чинить це знамення, цей чудесний вчинок, ті, хто стає свідками, замість радості починають підозрювати Христа у зв’язку з Вельзевулом.

Можна дивитися на те, що робить Бог, і все ж спотворювати це. Можна дивитися на Церкву і бачити в ній лише зло, не помічаючи того доброго, що також у ній відбувається. Навіть явне добро, яке чиниться у Церкві, можна пояснювати через призму зла. Христос говорить: «Кожне царство, поділене саме в собі, спустошується, і дім падає на дім». Це можна, звичайно, віднести до царства сатани. Це царство діє за принципом, що один виступає проти іншого. Демони не знаходять між собою згоди, бо вони – істоти, які ненавидять інших і самих себе. Вони існують у цьому поділі.

Але це також таємниця зла: зло здатне об’єднуватися, щоб чинити ще більше зло. Це таємниця мафії. Це таємниця, про яку говорить перший Псалом: що це ті люди, які сідають на престолі зла, що вони не просто збираються випадково, а створюють структури зла. Так працює зло. І Христос говорить про це, але ми можемо віднести ці слова й до Церкви. Коли розділення відбувається всередині, коли дім починає падати на дім, тоді приходить спустошення. Звісно, як Церква, ми маємо запевнення, що вона існуватиме до кінця світу, але, безперечно, не в тих самих формах, не в тих самих засобах вираження, що сьогодні, бо ці засоби змінювалися протягом століть, і це постійна, динамічна реальність, що змінюється. І це земне царство, яке підпорядковане законам цього світу, також, на наших очах, переживає кризу: воно розділене всередині, і дім руйнується домом.

Коли дивишся на сучасну Церкву, це дуже болісно, це ранить моє серце: Церква зазнає нападів, вона скорочується, переживає свої кризи тощо. Але водночас ті, хто є в Церкві, хто має релігійне відчуття, прагнення до Бога, так ненавидять один одного всередині Церкви. Бо хтось підтримує стару літургію, а хтось нову, і каже, що стара – від диявола, а Собор – від диявола. Групи та спільноти, які Дух Святий покликав до життя в Церкві, живуть у напрузі, кидаючи одне в одного образи, засуджуючи тих чи інших. Замість того, щоб бути знаком єдності та любові, Церква стає місцем прокльонів і розділення, як це було в минулому. Але нині ці прокльони спрямовані не на Східну чи Західну Церкву, а на окремі групи, на людей, які навертаються.

І саме про це говорить Христос, ставлячи перед нами питання: наскільки ми дозволяємо духу демонічного розділення, духу звинувачення та відштовхування проникати в нас? Це точно не від Бога. Бог не стає на бік обвинувача, Він не звинувачує, не засуджує, не відкидає, не виганяє з Церкви через ті чи інші обставини. Бог відкритий для всіх. Наскільки ми самі цим користуємося? Христос тут робить нам іспит сумління: наскільки ми відкриті на Його волю, а наскільки лише прикидаємося, що є вірними?

Іноді в Церкві панує відчуття облоги: мовляв, ми – у фортеці, а навколо самі вороги, всі нас атакують, ми несправедливо переслідувані тощо. Але Церква, що замикається в собі, – це мертва Церква. Жива Церква – це Церква П’ятидесятниці, яка виходить до людей, щоб проповідувати, щоб свідчити своєю єдністю та любов’ю. Це і є місія Церкви у сучасному світі. Натомість замикатися в собі, бачити в кожному іншому загрозу – це не Божа справа. Такий стан нагадує Церкву перед зішестям Святого Духа, коли учні, повні страху, сиділи у світлиці.

Але Церква у Святому Дусі – це Церква, що йде до людей, навіть до ворогів, щоб проповідувати Євангеліє, навертати їх до Христа. Саме таку місію Господь доручає нам. Історія підтверджує, що найбільшу небезпеку становлять не зовнішні вороги, а внутрішні чвари. Вже за часів пророка Єремії і під час руйнування другого храму найбільше шкоди завдавали не голод чи війська ворогів, а внутрішні конфлікти. Фарисеї та зелоти в Єрусалимі ненавиділи одне одного, звинувачували, воювали між собою. Це їх знищило більше, ніж зовнішній ворог. І саме до цих людей Христос промовляв. Можливо, хтось тоді замислювався над Його словами. Саме тому християни часто залишали Єрусалим, не беручи участі в його обороні, бо Христос сказав: "Тікайте в гори", не боріться у цих братовбивчих війнах.

Цей заклик актуальний і сьогодні. Ми не повинні вести безглузді війни, особливо між собою. Ворожнеча всередині Церкви – це величезне зло. Бо якщо ми не маємо зброї Христової, якою є любов, то прийде ворог, що має іншу, сильнішу зброю – насильство, і переможе нас. Але є лише одна зброя, що сильніша за будь-яку іншу, – це любов. Любов навіть до ворогів. Любов, яка свідчить про інше життя, важливіше за земне, яка дозволяє християнину не захищати своє життя будь-якою ціною, а віддати його в руки ворога.

Це підтверджують мученики, такі як монахи-трапісти з Алжиру, які обрали Христа ціною свого життя. Їм сказали: "Ми вас знищимо, у вас немає вибору", а настоятель відповів: "Завжди є вибір. Ми можемо залишитися вірними Христу". Вони перемогли, бо подолали страх, зло, демона. І до такої боротьби нас кличе Христос: не до війни один з одним, а до боротьби зі злом.

Нехай у цій боротьбі нас благословить і охороняє Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

Коли Ісус виганяв злого духа з чоловіка, який був німий, то після виходу злого духа німий заговорив, і натовпи були здивовані. Але деякі з них сказали: «Він виганяє злих духів силою Вельзевула, володаря демонів». Інші ж, бажаючи випробувати Його, вимагали від Нього знаку з неба. Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: «Кожне царство, яке розділене саме в собі, занепадає, і дім на дім падає. Якщо ж сатана розділився сам проти себе, то як встоїть його царство? Адже ви кажете, що Я виганяю злих духів силою Вельзевула. Якщо ж Я виганяю їх силою Вельзевула, то чиєю силою виганяють їх ваші сини? Тому вони будуть вашими суддями. А якщо Я пальцем Божим виганяю злих духів, то справді Царство Боже вже прийшло до вас. Коли сильний, озброєний, охороняє свій двір, його майно в безпеці. Але коли приходить хтось сильніший за нього і перемагає його, то забирає всю його зброю, на яку той покладався, і роздає його здобич. Хто не зі Мною, той проти Мене, а хто не збирає зі Мною, той розкидає».

Сьогодні 23-й день Великого Посту, і для мене це добра новина: сьогодні може здійснитися ця Євангелія. Сьогодні Христос може відкрити мої уста, і я зможу говорити, зможу прославляти Бога. Це може статися сьогодні. Сьогодні це слово може здійснитися. Сьогодні Христос, пальцем Божим, тобто Святим Духом, може це зробити. Він може відкрити мої уста. Але правда про мене — це те, що є в першому читанні: я — людина з твердою шиєю. Єремія сьогодні говорить дуже жорсткі слова. Він передає слова Бога: «Вони не послухали і не захотіли чути, пішли за жорстокістю своїх лукавих сердець. Зробили свою шию твердою, стали гіршими за своїх предків». Вірність зникла, зникла з їхніх уст. Тому сьогодні це слово справді є доброю новиною. Якщо я впізнаю себе в тому, що я — людина з твердою шиєю, що вірність зникла з моїх уст, то сьогодні Господь може ці уста відкрити.

Перша добра новина також у тому, що навіть якщо з моїх уст зникла вірність, то що це означає? Це означає, що на словах я кажу: «Христос є Господом», що Ісус є на моїх устах. Це відповідь, яку ми будемо давати у Велику П’ятницю, коли буде винесено хрест і ми почуємо: «Ось дерево хреста, на якому висіло спасіння світу». І ми будемо відповідати: «Прийдімо і поклонімося». Це буде на моїх устах, але святий Павло каже, що без Святого Духа не можна сказати, що Христос є Господом. Тобто, можна вимовляти формули, але не можна по-справжньому сказати, що Христос є Господом. Це слово, яке було вчора: «Будеш говорити про це, перебуваючи вдома, виходячи на вулицю, лягаючи спати, встаючи вранці». Це означає, що це слово втілюється у життя, стає його динамікою, що Христос є Господом. Який Господь? Христос Розп’ятий.

Розп’ятий — це та прихована мудрість, яку мають лише учні: що існує смерть, яка дарує життя. Що правдою є слова Христа про підставлення іншої щоки. Що правдою є не противитися злу, прийняти його на себе і не відповідати злом на зло. Це і є та вірність, яка зникла з моїх уст. Так, є певні формули, які я промовляю, але коли доходить до реального життя і конкретних рішень — цієї вірності немає. Тоді я кажу: «Рятуйся, хто може», тоді шукаю союзників. І це правда про мене, правда про нас, правда про Його народ, яка сьогодні приходить через пророка Єремію. «Вони зробили свою шию твердою». Але добра новина в тому, що Бог перебуває серед нас.

Є прекрасний діалог, який відбувається на Синаї після того, як Бог дає Мойсею дві скрижалі, на яких Своїм пальцем записав десять слів життя. І Мойсей спускається вниз із цими скрижалями. Але тому що це тривало сорок днів, народ повстав. Вони кажуть: «Цього Бога немає», так само, як часто буває в нашому житті: коли щось довго не відбувається, коли здається, що Бог не відповідає одразу, цей народ створює собі золотого тільця і каже: «Ось Бог, який тебе вивів». Цей бик, символ сили, родючості, це справжній Бог, якого можна побачити, якого можна торкнутися. І потім слідує вся історія навернення народу і діалог з Богом, який каже: «Іди, йди в цю землю, але Я не піду з цим народом, бо це народ з твердою шиєю. Я не піду з ними, бо якщо піду, то знищу їх». І тоді Мойсей говорить прекрасні слова: «Господи, якщо Ти не підеш із нами, то навіть не відпускай нас у дорогу, не наказуй нам йти». А потім, після оновлення, після прощення, яке приходить, знову відбувається цей діалог, коли Бог каже, що піде з цим народом саме тому, що він має тверду шию. І Мойсей відповідає: «Це правда, Господи, що ми – народ із твердою шиєю, але якщо Ти підеш з нами, Ти пробачиш наш гріх».

І це правда про цей народ: ми – люди з твердою шиєю, ми противимося Богові, наше життя не відповідає тому, що вимовляють наші уста. Ми кажемо «амінь» на Тіло Христове, кажемо «амінь» на слова «робіть це на Мою згадку», але цього не робимо. Це правда, але правда також у тому, що Бог серед нас, саме тому, що ми народ із твердою шиєю, що Бог нас вибрав, що Бог вірний. І навіть якщо вірність зникла з наших уст, Він залишається вірним.

Але Бог хоче зробити щось нове – те, що Христос говорить під час Останньої Вечері: «Я даю вам нову заповідь: любіть один одного, як Я вас полюбив». Чому це нова заповідь? Тому що це новий початок, тому що у Христі ця заповідь можлива. Завдяки Духу, якого ми отримуємо від Христа, можливо стати народом із м’яким серцем, який дозволяє Богові вести себе. Як сказано святому Петру: «Коли постарієш, тебе підпережуть і поведуть туди, куди ти не хочеш». Це можливо, і Бог бажає здійснити це через Своє терпіння, день за днем, крок за кроком.

Тому нам потрібно, щоб ця Євангелія відбулася сьогодні. Це означає, що Бог відкриє наші уста, що Він дасть нам Святого Духа, завдяки Якому ми зможемо сказати, що Христос – Господь. Не лише словами, а всім нашим життям. І Христос зможе явити Себе у цьому світі серед усіх подій, які нас турбують, бентежать, змушують вагатися, коли ми не знаємо, що робити. Ось відповідь: Христос Розп’ятий, Який є сповненням Закону і пророків. Як ми бачили вчора: на хресті Христос виконує Закон і пророків. Він любить Бога всім серцем, яке пробите, всім розумом, який увінчаний терновим вінцем, усією душею, бо каже: «Отче, у Твої руки віддаю Духа Свого». Він віддає всі свої сили – Він прибитий до хреста, Він уже не має жодних сил, Він нічого не може зробити. Як і ми сьогодні: здається, що в цій безпорадності ми слабкі. Але насправді це наша сила. Тому що Бог може зробити набагато більше, ніж ми зі всією нашою людською силою, аргументами, красномовністю.

Він каже: «Люби ближнього свого, як самого себе». І Христос говорить: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять», дозволяючи Себе ранити, несучи на Собі гріх світу. Це слово може здійснитися сьогодні. Бог може відкрити наші уста, зробити це правдою в нашому житті. Тому Дух Святий приходитиме в цьому Тілі, яке віддається в наші руки. Він скаже: «Беріть і їжте». Завдяки цьому Духу повинно відбутися нове створіння.

Це ще один день Великого Посту, який веде нас до Пасхального Тридення, коли ми будемо поклонятися хресту. Щоб не сталося так, що коли ми підходитимемо і цілуватимемо хрест, Бог скаже: «Вірність зникла з їхніх уст». Вони проголошують устами: «Цей хрест спасає світ», але у своєму житті вони цей хрест відкидають, вони відкидають несправедливість, вони борються за свої права, за своє життя.

Щоб сьогодні справді здійснилося слово: Він відкриває уста німим.

Ось добра новина на цей день. Дякуємо за увагу.