П'ятниця

Так говорить Господь Бог: «Коли ж злий відвернеться від усіх своїх гріхів, яких накоїв, і буде пильнувати всі Мої установи, чинити за законом та справедливістю, – він буде жити, не вмре. Усі переступи, що їх учинив, не будуть згадуватись йому більше; за свою справедливість, що чинив, він буде жити. Хіба Я бажаю смерті грішника, – слово Господа Бога, – а не те, щоб він відвернувся від своїх доріг та й жив? Коли ж праведник відвернеться від своєї справедливості, творитиме кривду й коїтиме всі ті гидоти, що коїть грішник, – то чи йому жити? Ні, не пригадається йому більше вся його справедливість, що чинив. За віроломство своє, яким провинився, і за гріх свій, яким згрішив, – за них він мусить умерти. Ви кажете: “Несправедлива путь Господня!” Слухайте, доме Ізраїля! Чи ж то Моя путь несправедлива? Чи ж то не ваші путі несправедливі? Таж коли праведник відступає від своєї справедливості й чинить кривду, і за те вмирає, то він умирає за кривду, що чинив. Коли ж грішник відвертається від гріхів, які коїв, і чинить суд і правду, він достойний жити. Він роздумався і відвернувсь від усіх своїх переступів, які накоїв; він певно буде жити, він не вмре».  Слово Боже.

1.З глибини я кличу, Господи, до Тебе. *

Господи, почуй мій голос.

Нехай Твої вуха будуть уважні *

до голосу мого благання.

2.Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, *

то хто, Господи, встоїться?

Адже прощення є в Тебе, *

щоб мали страх перед Тобою.

3.Я чекав Господа, моя душа ждала, – *

я чекав на Його слово.

Моя душа на Господа чекає *

більше, ніж вартовий на ранок.

4.Більше, ніж вартовий на ранок, *

нехай на Господа надіється Ізраїль,

адже в Господа – милосердя, †

і багате викуплення – в Нього. *

Він викупить Ізраїля від всякого його беззаконня.

Повідкидайте геть від себе переступи ваші,

нове серце і новий дух зготуйте для себе.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Кажу вам, що коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного. Ви чули, що було сказано прадавнім: “Не вбиватимеш, а коли хто вб’є, той підлягає суду”. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпадає під суд. Якщо хто скаже на свого брата: “нікчемо” – той підлягає верховному суду. А хто скаже: “дурню” – той підпадає під вогняну геєну. Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиши там свій дар перед жертовником, піди спершу помирися зі своїм братом, а тоді  вже приходь і принось свій дар. Шукай згоди зі своїм противником швидко, доки ти з ним на дорозі, щоби противник не видав тебе судді, а суддя тебе не видав слузі  й не кинули тебе до в’язниці. Воістину кажу тобі : не вийдеш звідти, доки не віддаси останнього кодранта».  Слово Господнє.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Кажу вам, що коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного. Ви чули, що було сказано прадавнім: “Не вбиватимеш, а коли хто вб’є, той підлягає суду”. А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпадає під суд. Якщо хто скаже на свого брата: “нікчемо” – той підлягає верховному суду. А хто скаже: “дурню” – той підпадає під вогняну геєну. Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиши там свій дар перед жертовником, піди спершу помирися зі своїм братом, а тоді  вже приходь і принось свій дар. Шукай згоди зі своїм противником швидко, доки ти з ним на дорозі, щоби противник не видав тебе судді, а суддя тебе не видав слузі  й не кинули тебе до в’язниці. Воістину кажу тобі : не вийдеш звідти, доки не віддаси останнього кодранта».

• Коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небесного. Це речення і наступні вказують на певний стиль релігійного життя. Йдеться про виконання норм і дотримання прописаних  правил/заповідей - це визначає праведність. Наміри, стан душі та розуму не є важливими. Все інше, що не записано в правилах, не є важливим. “Фарисейство”- це поняття, яке у нас асоціюється з лицемірством, криводушністю, формалізмом. Ісус вимагає більшого, бо віра в Нього - це відносини і стиль життя - це саме життя, яке не можна на 100% вмістити в правила і приписи.

• Кожен з нас сьогодні також вдається до фарисейства, і, як часто це буває, навіть не усвідомлюємо того. Причина банальна - так простіше  і зручніше. Простіше є виконувати певний ряд правил (вибраних самостійно з усіх текстів  Євангелії) і мати відчуття того, що все в порядку, що ти віруюча людина і заслуговуєш на нагороду (в тому числі і вічну). Це є  простіше, ніж освітлення Словом Божим і перебудова всього свого життя, всіх сфер діяльності та куточків своєї душі і розуму з метою підпорядкування їх Божій волі. Чи маєш ти  відкритість і прагнення використати цей Піст ще раз для освітлення і перебудови свого життя?

• Для визначення гріха Біблія використовує слово, яке спочатку означало "помилитися". Вибір, який не відповідає Божій волі/гріховний - це вибір помилковий /неправильний - не веде до Бога, тобто в кінцевому підсумку не веде до миру, любові, добра, а навпаки. Ось чому Ісус говорить про те, що не ввійдеш у Царство Боже, а будеш вкинутий до в'язниці. Неможливо увійти до неба, йдучи у напрямку до пекла. Сфери життя, не підпорядковані Божій волі, мають хибний напрямок - їхньою метою не є  небо і Бог. А оскільки поза Богом немає добра, то, не обираючи  Бога, я обираю його протилежність - все, що є не-любов'ю, не-спокоєм,  і не-добром.

Господи, покажи мені, де в моєму житті я помиляюсь? Прошу, відкрий мені очі на те, чого я, можливо, не хочу бачити, до чого я звикла, і що Ти хочеш зцілити і направити в правильному напрямку! 

Ісус сказав своїм учням:

"Якщо ваша справедливість не перевищить справедливості книжників і фарисеїв, не ввійдете до Царства Небесного. Ви чули, що було сказано праотцям: не вбивай, а хто вб’є, підлягає суду. А Я кажу вам: кожен, хто гнівається на свого брата, підлягає суду. Хто ж скаже братові: «рака», підлягає високій раді. А хто скаже «безбожник», підлягає пекельному вогню. Якщо принесеш свій дар до жертовника і згадаєш там, що брат твій має щось проти тебе, залиш свій дар перед жертовником, піди спершу примирися з братом, а тоді прийди і принеси свій дар. Поспіши примиритися з противником, поки ще в дорозі, щоб він не віддав тебе судді, а суддя – наглядачеві, і щоб тебе не кинули до в’язниці. Істинно кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього шага."

Сьогодні десятий день нашої подорожі до Пасхи. Швидко проминув час, вже одна чверть Великого Посту позаду. Що це слово каже нам? Як воно допомагає нам прожити цей день?

Сьогодні буде Хресна Дорога. Після Служби Божої – перша, потім друга для дітей, третя ввечері для дорослих. День особливого посту, особливих умертвлень. Як пережити цей день? Справедливість Божа?

Коли я слухаю це слово, бачу дві дороги. Перша – лікування від думки, що Божа поведінка несправедлива. Бо скільки разів ми говорили: «Боже, бачиш і не караєш!» Ми навіть вчилися цьому змалку. Пригадуєте «Шість правд віри»? Перша: «Є один Бог». А друга в цій ієрархії: «Бог є суддя справедливий, що за добро нагороджує, а за зло карає». Але якщо Бог справедливий, чому Він не карає? Чому Він дозволяє, щоб сонце світило над добрими і злими? Чому дощ падає на праведних і неправедних? Чому Він не діє інакше, якщо є справедливим суддею? 

Ось у чому наш великий сумнів! Чи Бог справді справедливий? Здається, нам сказали щось, що не є правдою. Бо Бог не є справедливим у тому сенсі, як ми це розуміємо. Як таке може бути? Цікаво, що «Шість правд віри» вперше згадуються не в Святому Письмі, не в Катехизмі, а… у Вільнюсі в 1833 році. І лише сто років потому, у 1935 році, у Вільнюсі було об’явлено послання Божого Милосердя, отримане святою Фаустиною. Чи це випадковість? А може, Бог сам хотів показати нам, що милосердя випереджає справедливість?

Ми прагнемо справедливості... Можливо, це так глибоко закорінене в нашій культурі через історію. Бо стільки несправедливості нас торкнулося. Бо ми вимагаємо, щоб за зло заплатили. Щоб усе відшкодували. Щоб правда перемогла! І це створило в нас образ Бога – судді, який мусить покарати, мусить помститися, мусить вирішити все на нашу користь. Та Бог каже: "Хіба ж Я хочу смерті грішника? Чи ж не того, щоб він навернувся і жив?" Тому сьогодні п’ятниця. Тому сьогодні ми пройдемо Хресну Дорогу.

Але давайте просимо Бога, щоб ми побачили Його справжнє обличчя! Щоб ми зрозуміли, що Бог не хоче нищити, карати, мститися. Що Він не хоче топити грішника разом із гріхом. Він не хоче відплати, а спасіння. Тому Він послав Свого Сина. Його тіло стало книгою, в якій записані всі наші гріхи. Ісус – образ Отця. Ісус – обличчя милосердя. Він не прийшов знищувати, а рятувати. Він не захищає свій спокій, а віддає Себе в наші руки. Бог не є тільки справедливим. Він є милосердним. Милосердя йде перед справедливістю. Бо якби Бог був тільки справедливим – нас би вже не було. Тому Бог говорить: "Піди спершу примирися з братом, а тоді принеси свій дар." Бо справжня жертва – це прощення. І якщо ми не можемо пробачити – просімо у Бога цього дару. Щоб у нас відкрилося серце. Щоб ми навчилися дивитися на світ Божими очима. Бо для Нього кожен грішник – це ще не втрачене життя, а серце, яке можна повернути до світла.

Не спіши осуджувати. Не спіши вимагати справедливості. Бог уже заплатив за всі гріхи. Довіра до Його милосердя – це шлях до миру. Господи, навчи мене милосердя.

Багато хто думає собі, пам’ятаєте ці різні дискусії про приймання Святого Причастя, про патену, про те, чи приймати на руку, чи до вуст. І багато було таких розмов, що є крихти. Звісно, я не кажу цього, щоб зневажити, але якби Богові дуже залежало на тому, щоб жодна крихта не впала, Він би сказав, що Його знаком присутності буде діамант. Бо де б ми знайшли таку машину, яка була б здатна розколоти цей діамант? Христос ризикує, але щоб прийти до нас, Він стає хлібом, який може зіпсуватися, крихти якого можуть упасти. Чому? Бо Йому важливо наситити наш голод. І коли ми будемо переживати Хресну Дорогу, то побачимо любов Бога до нас. Це спосіб сьогодні пережити цю п’ятницю.

Якщо ми справді пізнаємо любов Бога до нас, побачимо, що Бог справедливий, так, але Він також милосердний. Як сказала свята Фаустина, милосердя випереджає справедливість. І це теж є польською традицією, правда? Ми кажемо, що з Польщі має вийти іскра. Яка іскра? Показати справжнє обличчя Бога, який любить. Це і є справжнє свідчення, справжня іскра – бути світлом у цьому світі, який думає лише про себе. Світі, який, хоч і не вірить у Бога, насправді вірить у справедливість – але таку справедливість, де око за око є найменшою мірою покарання.

Тому сьогодні дивімося на Христа, щоб цей образ Бога, сповненого милосердя до нас, глибоко закарбувався в нашому серці. І тоді ми будемо інакше дивитися на іншу людину. Бо якщо ми створені на Його образ і подобу, більше того, якщо Бог вибрав нас, щоб ми були Його учнями, йшли за Ним і наслідували Його, то ми не зможемо прийти на Євхаристію, не примирившись із найближчими, сповнені образ і претензій один до одного, вимагаючи справедливості, говорячи: "Господи, наверни його, бо мені важко з ним жити, я більше не витримую, я не можу!" Бо така позиція – це позиція старшого сина з притчі про блудного сина в Євангелії від Луки. Виявляється, що проблема була не в блудному синові – бо він, зрештою, зрозумів, вистраждав як пес, був мертвий і повернувся додому. Проблема була в старшому братові, який вимагав справедливості: "Як ти можеш йому пробачити? Так не можна! Нехай хоча б пасе свиней, нехай робить щось інше, але ти не можеш прийняти його до столу!"

Сьогодні Христос говорить: "Якщо у вас є цей образ, ця вимога справедливості, то це справжня катастрофа!" Але якщо сьогодні, у цю п’ятницю, ми проситимемо Бога показати нам, ким Він є насправді, показати Його любов до нас, до людини, то щоразу, коли ми приходитимемо на Євхаристію, будемо думати: "Я не можу спокійно сісти за стіл, якщо є ті, з ким я не примирений." І це не просто про сповідь. Є таке слово, яке каже, що Бог не може пробачити тобі гріхи проти іншої людини, якщо ти з нею не примирився. "Отче наш" говорить це, чи не так? "Прости нам провини наші, як і ми прощаємо…" Дослівно можна сказати: «Як ми вже пробачили». Тому ми знаємо, що перед тим, як іти до сповіді, ми спочатку повинні примиритися вдома, попросити пробачення. Теоретично ми це знаємо, але на практиці важко реалізувати. Тому сьогодні це слово є серйозним. Але Бог – серед нас. І це неймовірна Добра Новина! Що Христос сьогодні приходить до всіх наших спотворених уявлень. І попри те, що ми не можемо зрозуміти чи прийняти це слово, бо так сформовані, Він каже: "Добре. Відваги! Ще один день, ще одна крапля. Можливо, колись вона проріже цю скелю."

"Я приходжу сьогодні і ламаю Моє життя для тебе. Можливо, колись ти нарешті зрозумієш, що відбувається на цій Євхаристії. Можливо, ти будеш готовий прийняти Моє пришестя до тебе.І зможеш оперти на цій любові своє життя."

З Євангелії від святого Матвія: 

Ісус сказав до своїх учнів: Просіть – і дасться вам, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам. Бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає – відчиняють. Хто з вас, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або коли попросить риби – чи дасть йому гадину? Тож якщо ви, будучи злими, умієте давати добрі дари вашим дітям, то тим більше Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто його просить. Отож, усе, чого хочете, щоб робили вам люди, те саме робіть їм і ви. Бо в цьому закон і пророки.

Це слово Господнє. Це слово нашого Господа Ісуса Христа – слово, що є мечем, слово, яке не залишає нас байдужими. Це слово може нам допомогти, але лише тоді, коли ми самі дозволимо собі бути зміненими.

Бо Христос вчора сказав, що ми злі. Це його бачення нас, як творця. Він бачить, що ми злі. Це видно в наших думках, про що говорить пророк Єзекіїл – між нами і Богом є суперечки. Ні, Господи, ти чинеш неправильно. А Бог ясно каже: «Йдеться про навернення людини».

Якщо ти навернешся – будеш жити, незалежно від того, яким було твоє минуле, скільки гріхів ти вчинив. Ти можеш бути як той розбійник на хресті, який не мав навіть можливості змінити своє життя, але розкаявся – і Христос йому пробачив.

А людина натомість каже: «Ні, це несправедливо». Як можеш так просто пробачити? Він же грішник! Але насправді Бог не просто суддя, який за добро винагороджує, а за зло карає. Він є милосердний Отець, і як каже свята Фаустина, Його милосердя випереджає справедливість.

Це і є добра новина для нас. Якщо ми дозволимо Його милосердю доторкнутися до нашого серця, якщо дозріємо, щоб сісти за стіл Євхаристії, щоб примиритися, щоб насититися Його любов'ю, тоді побачимо справжнє Боже обличчя.

Христос учить нас не просто повторювати молитви, а ставати самою молитвою. Тому сьогодні, коли беремо вуста молитву «Отче наш», довірмо Богу всі наші труднощі, всю нашу злість, всі наші претензії. Він знає, скільки кожен з нас може витримати.

Тож сьогодні ми молимося цією молитвою: «Не введи нас у спокусу». Господи, Ти знаєш, що для мене добре, і що мені потрібно. Допоможи мені, дай сили прийняти Твою волю, пройти через це випробування з надією, що Ти мене не залишиш самого.

Нехай Господь благословить і збереже вас.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Нехай Господь дарує вам мир. П’ятниця першого тижня Великого посту. Як говорить сьогоднішній уривок з книги пророка Єзекиїла, спосіб дії Господа є несправедливим, так кажуть ізраїльтяни. Спосіб дії, а також спосіб мислення є несправедливим.

Зараз ми побачимо, про що йдеться у цьому першому читанні, але також це речення можна було б застосувати до Євангелія, коли Господь Ісус говорить: «Якщо ваша праведність не перевершить праведності книжників і фарисеїв, ви не ввійдете до Царства Небесного». Напевно, ті, хто слухав Його, могли сказати: «Ну, цей спосіб мислення, спосіб дії Господа Ісуса є несправедливим». Як це наша праведність має бути більшою, ніж у книжників і фарисеїв? Має бути більшою, бо тільки тоді ми ввійдемо до Царства Небесного.

Давайте подивимося, чий спосіб мислення є правильним, а чий — ні. У першому читанні Бог говорить: «Якщо безбожник відступиться від усіх своїх гріхів, які чинив, і дотримуватиметься всіх Моїх постанов та чинитиме суд і правду, то він житиме, а не помре, і всі його попередні гріхи не будуть йому зараховані». Ну, тут, можемо сказати, це звучить дуже добре і, безумовно, є надією і можливістю для нас, грішників.

Але далі Господь говорить: «А якщо праведник відступиться від своєї праведності та чинитиме зло, наслідуючи всі гидоти, яким віддається безбожник, то чи такий буде жити? Жодна з його праведних справ не буде йому зарахована». І тут ми вже можемо задуматися. Те, що там не будуть йому зараховані гріхи, це добре, але те, що не будуть зараховані праведні справи, якщо він відступиться, — це викликає обурення та суперечки.

Але Бог хоче показати цю перспективу: якщо хтось вже є при Ньому, якщо хтось отримує Святого Духа, отримує благодать, досвідчує всього, що Господь йому дав, і тепер від цього відступається, то для Бога це набагато більший переворот, ніж для того грішника, який був поза благодаттю, не приймав Божої любові, але тепер відвертається від цього зла і йде до Добра. Це набагато легше і природніше — відвернутися від гріха і прямувати до благодаті, ніж навпаки.

Бог, так би мовити, хоче сказати: «Я не розумію, чому праведник, який живе праведно, який читає Моє Слово, молиться до Мене, живе у просторі Моєї благодаті, має згрішити і відвернутися від Мене?» Це виглядає так, ніби він перекреслює все те добре, що зробив.

Звісно, наприкінці ми бачимо, що той, хто жив несправедливо, але тепер навертається, роздумав і відступив від усіх своїх гріхів. Ось це і є роздуми. Саме для цього є Великий піст.

Роздумати і відступити від усіх гріхів. Але що робить праведник? Чи можемо ми сказати, що цей праведник роздумав і згрішив? Тут не йдеться про випадкові гріхи, які трапляються через нашу слабкість. Йдеться про відступництво, тобто свідоме рішення.

Можливо, навіть ігнорування Божого Милосердя, Божої Справедливості, чи Божої Всемогутності. «Бог не втручається, не бачить, Бог не зацікавлений. А я бачу, що бути праведним мені зовсім не вигідно, я не маю з цього жодної користі. Дивлюся на грішників, їм добре живеться, і тепер хочу жити так, як вони».

Йдеться про таке рішення і такий вибір: я хочу грішити, думаючи, що Бог нічого з цим не зробить, а я отримаю з цього користь, бо мене вже втомили ці заповіді, ця віра, ця католицькість, я хочу спробувати щось інше, а може, потім навернуся.

Тобто я виходжу з цієї благодаті, роздумую і ухвалюю чітке рішення.

Звичайно, завжди залишається питання: наскільки ми усвідомлюємо, ким є Бог, що таке Його благодать, що таке гріх і що може бути вічне прокляття. Але настільки, наскільки ми можемо розпізнати, важливо ухвалювати правильні рішення.

Ось чому цей спосіб дії Господа. Той, хто грішив, розкаявся і відвернувся від зла. Це правильний напрямок. Але коли ми вже знаходимося в просторі благодаті, Господь каже: це матиме дуже серйозні наслідки, якщо, незважаючи на все, що ми отримали і досвідчили, ми відвернемося від Бога.

Що з цією справедливістю?

Для нас це схоже на те, якби хтось сказав: якщо ви не будете милосердніші до бідних, ніж мати Тереза, якщо ви не будете такими вбогими, як святий Франциск, або такими молитовними, як сестра Фаустина, ви не увійдете до Царства Небесного.

Так могли б це почути ті, хто слухав Ісуса. Вони дивилися на книжників і фарисеїв як на взірців віри. Ми сьогодні відразу думаємо про них як про лицемірів, але для тогочасних людей вони були першими у вірі. Ісус пояснює, що таке праведність. Каже: «Не вбивай». Ми б запитали: чи знаємо ми когось, хто є вбивцею? Швидше за все, ні. Але знаємо тих, хто вбиває словом. Ісус каже: «Хто скаже своєму братові "рака" (тобто дурень), той підпадає під суд». Або «Хто назве брата безбожником».

Скільки разів ми когось осуджуємо, говоримо про інших образливі речі, знеохочуємо їх? Ця праведність має йти глибше, не тільки поверхнево, а до самого кореня нашого серця. Якщо, принісши дар до вівтаря, ти згадаєш, що хтось має щось проти тебе, залиш дар і піди примирись. Сьогодні Христос просить нас про цей дар примирення, про єдність.

Нехай Господь дасть нам Духа Святого, мудрість, щоб ми не говорили, що Божий шлях несправедливий, але дозволили Йому провадити нас і перемінювати.

Господь з вами. Нехай вас благословить Всемогутній Бог, Отець, Син і Святий Дух.