Четвер

Тими днями цариця Естера звернулась до Господа, відчуваючи близьку небезпеку смерті. Вона впала на землю разом зі своїми служницями і лежала там від ранку аж до вечора і казала: «Благословенний Ти, Боже Авраама, Боже Ісаака, Боже Якова. Допоможи мені, самотній, що не має крім Тебе жодного помічника, бо небезпека є неначе в моїй руці. Я чула з книг моїх предків, Господи, що Ти всіх Тобі угодних визволяєш до самого кінця. І нині допоможи мені, самотній, що не має нікого, крім Тебе, Господи, мій Боже. Підтримай мене, сироту, і вклади в мої уста слово відповідне перед обличчям лева, зроби мене приємною йому та оберни його серце на ненависть до того, хто замишляє нашу погибель, аби згинув він сам та ті, хто з ним однієї думки. А нас спаси з руки наших ворогів, оберни наш плач у радість, і наші болі – у здоров’я».  Слово Боже.

1.Прославлятиму Тебе від усього мого серця, *

бо Ти вислухав слова уст моїх, Боже.

Перед ангелами буду Тобі співати, *

поклонюся до Твого святого храму.

2.І прославлю Твоє Ім’я †

за Твою милість і Твою правду, *

бо Ти звеличив понад усі імена своє слово.

Того дня, коли я закличу до Тебе, †

Ти до мене відізвися: *

Ти наділиш силою мою душу.

3.Нехай всі царі землі Тебе, Господи, прославлять,

бо вони слова Твоїх уст чули;

тож нехай співають на дорогах Господніх,

бо велика слава Господня!

4.Ти спасеш мене правицею своєю. *

Господь розплатиться за мене!

Господи, навіки Твоя милість; *

не покинь рук своїх діло!

Серце чисте створи в мені, о Боже,

і поверни мені радість свого спасіння.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Просіть – і дасться вам; шукайте – і знайдете; стукайте – і відчинять вам. Адже кожний, хто просить, – отримує, а той, хто шукає, – знаходить; і тому, хто стукає, – відчинять. Чи ж є з-поміж вас така людина, котра, коли в не ї син попросить хліба, подасть йому камінь? Або, якщо попросить риби, подасть йому гадюку? Тож якщо ви, будучи поганими, знаєте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше ваш Небесний Отець дасть добра тим, які  просять у Нього? Отже, все, що тільки бажаєте, щоби чинили вам люди, те чиніть їм і ви, бо в цьому Закон і Пророки».  Слово Господнє.

Тими днями цариця Естера звернулась до Господа, відчуваючи близьку небезпеку смерті. Вона впала на землю разом зі своїми служницями і лежала там від ранку аж до вечора і казала: «Благословенний Ти, Боже Авраама, Боже Ісаака, Боже Якова. Допоможи мені, самотній, що не має крім Тебе жодного помічника, бо небезпека є неначе в моїй руці. Я чула з книг моїх предків, Господи, що Ти всіх Тобі угодних визволяєш до самого кінця. І нині допоможи мені, самотній, що не має нікого, крім Тебе, Господи, мій Боже. Підтримай мене, сироту, і вклади в мої уста слово відповідне перед обличчям лева, зроби мене приємною йому та оберни його серце на ненависть до того, хто замишляє нашу погибель, аби згинув він сам та ті, хто з ним однієї думки. А нас спаси з руки наших ворогів, оберни наш плач у радість, і наші болі – у здоров’я».

• Молитва - це духовний захист під час турбот, труднощів і навіть радощів. Хто хоч раз скористався з її користі, тягнеться до неї знову і знову; тим більше, що Учитель - Ісус Христос - заохочує учнів словами: "Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють." (Мт. 7:8). Той, хто живе в Божій присутності і з'єднується з Ним своїм серцем, часто переживає чудеса. Прикладом цього є молитва цариці Естер, яка просить Бога врятувати її народ і отримує відповідь. Її відданість, рішучість, довіра і смирення призводять до того, що  Бог "вливши в її душу силу" (Пс 138:3)  рятує народ від загибелі.

• Естер  звертається до Господа і благає про допомогу, кажучи: "мій Боже, допоможи мені, самотній, що не має  нікого, крім Тебе, (...) згадай (...), з'явися в час наших страждань і дай мені відвагу, Царю богів і Владико (...) спаси  нас з руки наших ворогів (...), Господи, що все знаєш". Вона входить в особисте, близьке поєднання з Творцем, відкривається Йому, прославляє Його, підкоряється Йому з довірою і впевненістю, просить Його з любов'ю - і Він приймає її довіру і віру, проявляючи милосердя і жаль. Естер, здається, знає, що "Бог може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо " (Еф 3:20). Вона ввіряє свій дух у Божі руки - як Ісус в Оливному саду (Лк 23:46), бо любить тих, за кого заступається. В результаті  їхні життя залишаються врятовані. Перед молитвою вона постить і переживає, просячи також  інших молитися і постити за неї. Вона служить прикладом того, що піст і молитва є ліками у "складних ситуаціях".

• Дбаймо, як і вона, про добрі стосунки з Господом; а Він напевно дасть розпізнання, "подарує постійну чистоту помислів і відвагу в діях, щоб жити згідно з Його волею" (молитва на  вхід). Відкриймося на мудрість, що йде від Нього, а Він у відповідь дасть нам Свого Святого Духа, який провадитиме нас дорогами істини. Чи захочу я прийняти такі виклики і перебувати в них? Чи може Естер, яка є прообразом Марії, стати для мене провідником під час цього Великого Посту, а можливо, і в усьому моєму житті? 

Господи, Боже мій, який знає все, навчи мене перебувати в Твоїй присутності і смиренно та довірливо відкривати своє серце перед Твоєю Мудрістю. 

Вона перебуває у вкрай важкій ситуації, і сьогодні це слово вчить нас молитися у складних обставинах, коли наше життя під загрозою. Вона починає з речей, які мене сьогодні глибоко зачепили: «Я чула від своєї молодості, у поколінні моїх батьків, що Ти, Господи, обрав Ізраїля з-поміж усіх народів, наших предків – з усіх праотців, як вічну спадщину, і здійснив для них усе, що обіцяв».

Естера, стикаючись із цією важкою ситуацією, звертається до Божих обітниць, бо вона молиться про те, щоб мати силу увійти в цю ситуацію. Вона є передвістям молитви Христа в Гетсиманії. Важка ситуація, щось, що загрожує життю, завжди створює в нас спокусу втечі або молитви: «Господи, визволь мене від цієї години, врятуй мене», – тобто зміни ситуацію.

Коли приходять труднощі в шлюбі, в сім’ї, з дітьми, проблеми зі здоров’ям, фінансами, несправедливість, яка нас зачіпає, ми часто спокушаємося говорити: «Господи, зміни цю ситуацію, усунь цю проблему, прибери цю людину, дай мені більше грошей, зціли мене». Ця спокуса завжди дуже сильна. Але Естера є взірцем, провісником Христа, який говорить: «Прийшла моя година».

Пам’ятаєте, як в Євангелії від Йоана Ісус каже: «Що ж маю сказати? Врятуй мене від цієї години? Ні, бо я саме для цієї години прийшов на світ. Отче, прослав Свого Сина». А в Гетсиманії Він молиться: «Отче, нехай не Моя, а Твоя воля буде. Забери цю чашу, але нехай буде воля Твоя». Естера також опиняється в ситуації, коли вона не просить Бога дозволити їй уникнути зустрічі з царем, а благає про силу увійти в цю зустріч із відвагою. Вона може це зробити, бо спирається на Божі обітниці.

Чому ж нам так важко молитися подібним чином? Чому нам набагато легше молитися так: «Зміни чоловіка, дай мені більше грошей, дай здоров’я»? Можливо, тому що нам проповідували Євангеліє доброго самопочуття – що якщо ми підемо за Богом, у нас не буде проблем і труднощів. Що в шлюбі завжди все буде складатися ідеально, що ми не будемо страждати. Але це неправда. Правда в тому, що Бог хоче дати нам життя вічне.

Пригадуєте хрещення? Бог обіцяє життя вічне, і ми саме цього просимо. Ми просимо про хрещення, просимо про віру. А що дає віра? Життя вічне – життя Бога в нас. Життя, яке проявляється в кожній ситуації, навіть у найважчих. Не існує безвихідних ситуацій. Бог проводить через труднощі. Ми будемо страждати.

Ісус сказав: «Вас будуть переслідувати, але будьте мужні – Я переміг світ». «Вас ненавидітимуть, вас поведуть до суддів і правителів, але не бійтеся: Дух Святий, якого Я вам дам, говоритиме через вас. Вам не треба готувати свою відповідь – Дух Святий сам буде говорити». Ось це і є життя вічне, яке Бог нам обіцяє і хоче нам дати.

Тому сьогодні, думаю, ми будемо молитися молитвою «Отче наш». Ми часто повторюємо її механічно, не вслухаючись. Але сьогодні ми запрошені по-справжньому молитися нею в тих ситуаціях, у яких ми знаходимося. Можливо, ти вже зараз проходиш через труднощі, боротьбу, проблеми. І, можливо, тобі хочеться втекти, сховатися, уникнути цього. Може, ти прийшов із претензіями до Бога: «Господи, якщо Ти мене любиш, то зміни це, дай мені те, чи інше». Але Бог, який є добрим, хоче дати нам щось справді добре в цій Євхаристії. Євангелист Лука пояснює це просто: Бог дасть Духа Святого тим, хто просить.

Сьогодні, у цій Євхаристії, Бог хоче дати тобі Свого Духа Святого, щоб ти міг молитися «Отче наш» із серця і щиро сказати: «Нехай буде воля Твоя». У всіх твоїх випробуваннях скажи: «Господи, нехай буде воля Твоя». Але також: «Не введи нас у спокусу» – тобто будь зі мною в цій ситуації. Сьогодні Естера каже: «Дай Себе розпізнати в час нашого випробування». 

Будь зі мною, Господи. Якщо Ти зі мною, я готовий навіть увійти у смерть, бо Ти переміг смерть. Я хочу опертися на Твої обітниці, на Твою вірність. Не залишай мене самого в моєму стражданні, у цій боротьбі, у цій спокусі. Дай мені Твого Святого Духа, який проведе мене від смерті до життя.

Нехай Господь дарує вам мир. Четвер, перший тиждень Великого Посту.

Господь Ісус в Євангелії говорить: «Просіть, і дасться вам, бо кожен, хто просить, отримує». І відразу в першому читанні ми бачимо приклад здійснення цього слова, хоча історично Христос сказав його пізніше. Ми бачимо приклад цариці Естери, яка звертається до Господа, сповнена страху перед загрозою смерті – не лише своєї, а й усього свого народу. Ізраїль перебуває в перському полоні. Дивним і таємничим чином Естера опиняється при дворі перського царя Ахашвероша й отримує можливість урятувати свій народ. Є підступна змова: чиновник Аман, не люблячи родича Естери – Мордехая, вирішує знищити всіх юдеїв. Тепер Естера може зробити крок, але він дуже ризикований.

Якщо вона організує прийом, на який прийде цар, тоді зможе його про щось попросити, щоб урятувати свій народ. Але водночас вона може впасти в немилість. Це примхливість царів – вона не має права самостійно до нього приходити чи проявляти ініціативу, а лише відповідати на ініціативу царя. Тому цей крок є вкрай ризикованим, але й необхідним, бо інакше загинуть усі.

Перед цим вона приходить до Господа і починає молитися. «Ти єдиний, допоможи мені, бо я самотня, не маю іншого помічника, окрім Тебе». Це може бути і наша молитва. Чи фізично, чи емоційно – ми часто відчуваємо себе самотніми. Важко знайти допомогу. Нібито є люди довкола, але сьогодні я почуваюся дуже самотнім і не маю іншого помічника, окрім Бога.

Прекрасні також слова Естери: «Від молодості моєї я чула, Господи, що Ти вибрав Ізраїль». Вона чула – це передання віри, пам’яті, традиції. Юдеї не перебувають у Святій Землі, вони вже багато років у вигнанні – спершу у Вавилоні, тепер у Персії. Але вона чула. Хтось розповідав їй про цього Бога, що вони є вибраним народом, що Бог творив великі чудеса. Як важливий цей переданий досвід, ця традиція! Як важливі ті, хто навчає! Бо якби вона цього не чула, сьогодні не прийшла б до Бога просити про допомогу. 

Про що вона просить? «Дай мені відвагу». Зверніть увагу, вона не просить, щоб Бог таємничим чином втрутився. Не просить, щоб якимось чарівним способом Аман загинув від блискавки з неба, цар став добрим, і всі зажили довго й щасливо. Це не казкова молитва.

Вона просить про відвагу, щоб зробити те, що задумала. Вона буде діяти, але Бог буде діяти в ній і через неї. Бо сама її присутність при царському дворі – це вже знак Божого провидіння. Це її особиста історія, але водночас це історія спасіння. Тепер вона просить лише про відвагу, бо дуже боїться ризикнути.

Це важливо, коли ми дивимося на Євангеліє, де Христос каже, що наш Небесний Отець дасть те, що є добрим для тих, хто просить. В іншому місці говориться: дасть Духа Святого. Тобто Бог не дає все, про що ми просимо. Кожен мудрий батько знає, що не можна давати дитині всього, що вона просить. Бо інколи дитина навіть не знає, що їй потрібно, а те, що вона просить, може бути для неї шкідливим. Отже, Бог дає те, що є добрим для нас – як у цьому житті, так і для життя вічного. Передусім Він дає Духа Святого, дає мудрість, дає відвагу – дає можливість зробити щось добре. Не щоб якимось магічним способом змінювати реальність без нашої участі, а щоб через нас діяла Його сила.

Сьогодні погляньмо на наші прохання і на те, що Бог нам дає. Часом ми цього не помічаємо, бо хочемо змін назовні. Мабуть, у кожного є список «невислуханих молитов», коли ми просили і не отримали. Але подивімося: ми тут, ми є. Наші прохання, хоча й не здійснилися, але, можливо, вони нам і не були потрібні. Ми змогли вистояти, пройшли через труднощі. Бог дав нам щось інше – можливо, силу, терпеливість, любов – і ми витримали.

Тож сьогодні подивімося на наші прохання, подивімося на те, що Бог нам дає. Навчімося в Естери її молитви та її прохання про відвагу, щоб зробити те, що є добрим, хоч і небезпечним, але те, що врятує її народ. Ми ж сьогодні боремося передусім за наше спасіння.

Нехай Господь буде з вами. 

Нехай вас благословить Всемогутній Бог, Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

З Євангелія від святого Матвія:

Ісус сказав своїм учням: «Просіть – і дасться вам, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам. Бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає – відчинять. Чи є серед вас така людина, яка, коли син попросить у неї хліба, подасть йому камінь? Або коли попросить риби – подасть йому змія? Отже, якщо ви, бувши злими, умієте давати добрі дари вашим дітям, то тим більше Отець ваш Небесний дасть те, що добре тим, хто Його просить. Отже, все, чого хочете, щоб вам робили люди, те саме робіть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки».

Христос навчає нас молитви, а літургія сьогодні показує нам приклад людини молитви – цариці Естери. Ця прекрасна жінка була вибрана на царицю, але, як вона сама каже, опинилася перед загрозою смерті. І що вражає – вона не має претензій до Бога.

Вона могла б сказати: «Я цього не просила! Я цього не хотіла!» Її маневрували в цю ситуацію Мордехай та інші, які казали їй, що це Божа воля. Мордехай, пояснюючи їй цю історію, говорив: «Можливо, Господь вибрав тебе саме для цього моменту». І зараз цей момент настав. Вона самотня, стоїть перед загрозою смерті. Вона може піти до царя лише для того, щоб почути смертний вирок. Але в цю мить вона приходить до Господа і молиться з повним довір’ям. Вона має ту поставу, якій навчалася протягом життя, повторюючи слова 130-го псалма: «Господи, не пихате серце моє і не несуться високо очі мої. Я не женуся за величчю, ані за речами, недосяжними для мене».

Вона багато разів молилася цими словами. І зараз у неї іспит – чи справді її серце таке смиренне й мирне, як серце немовляти, яке, напившись материнського молока, засинає щасливим і спокійним. Звісно, Естера зараз не в повному спокої – перед нею загроза смерті. Але вона звертається до Господа, покладається на Нього, відкриває перед Ним свою біду. «Моє життя в небезпеці, але я чула про Тебе! Ти вибрав нас, Ти вірний». І тут, можливо, вона згадує слова Мордехая: «Бог вибрав тебе для цього моменту. Ти велика, але не забувай, що це Божа воля. Ти маєш діяти, ти маєш ризикнути, бо йдеться не тільки про твоє життя, а про весь народ».

Можливо, здається, що це не наша історія, що це нас не стосується. Але правда в тому, що Бог дав кожному з нас покликання. Неважливо, хто ми: мати, батько, священник, монахиня – це наш момент, де ми відповідальні за інших. Можливо, зараз атакують наше покликання – у священстві, в подружжі. Можливо, наше подружжя під загрозою руйнування, і ми маємо спокусу просто покинути все, бо здається, що немає сенсу боротися далі.

Але це слово сьогодні каже: «Це в твоїх руках, але є Бог, який веде твою історію. Довірся Йому, знову віддайся Йому, знову борись!» Але наскільки? Як довго ще? Ось тут приходить слово: «Просіть – і дасться вам, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам». Господь сам каже, що хоче відповісти на нашу молитву. Але наскільки ми наполегливі? Наскільки ми готові просити, шукати, стукати, поки не буде відповіді?

І Бог питає: «Ти – мати, батько. Коли твоя дитина просить у тебе хліба, ти ж не даєш їй камінь? А коли вона просить риби – ти ж не подаєш їй отруйного змія?» І Христос додає слова, які можуть болісно нас торкнутися: «Якщо ви, будучи злими, вмієте давати добрі дари своїм дітям, то наскільки більше Отець ваш Небесний дасть те, що добре, тим, хто Його просить». 

Ви, хоч і злі, але... Здається, що ми – добрі, що ми в порядку. Ми просто сліпі, дурні та самовпевнені. Лише Бог є добрий. Саме це сказав Христос багатому юнакові, який звернувся до Нього:

– Учителю добрий, що мені робити?

А Ісус відповів:

– Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрий, крім одного Бога.

Якщо ти називаєш Мене добрим, чи віриш, що Я – Бог? Ми – злі, але приходимо до Бога, який є добрий. Ось ключ до молитви! Не в тому, що я добрий, а Бог – злий. Не в тому, що я маю добрі наміри, хочу чинити добро, а Бог просто заздрісний, мстивий, скупий, байдужий і тому не дає мені того, чого я прошу. Нам здається, що все навпаки: що ми – добрі, а Бог – злий. Але це гріх, який живе в мені, перекручує усе. Перекручує навіть молитву: «Нехай буде воля Твоя» ми несвідомо змінюємо на «Нехай буде воля моя»! Яка моя воля на землі – нехай буде так і на небі.

Ми хочемо переконати Бога, змусити Його нашими молитвами поступитися. А Христос говорить: «Ні! Ви – злі. І це важка правда про вас». Але ми можемо стати добрими, якщо почнемо виконувати Божу волю. Якщо будемо змінюватися так, як хоче Бог, якщо підемо за Христом, який є Добро. Якщо вчепимося за Нього, як жінка вчепилася за край Його плаща, і дозволимо Йому перетягнути нас на свою сторону. Молитва – це саме це вчеплення за Божий плащ. Не заглиблення в свої заслуги, не милування власними молитвами, а єднання з тією молитвою, яку Христос заносить до Отця. Бо, як говорить Послання до Євреїв, Христос молився, благаючи під час своїх страждань у Гетсиманському саду. І Він був вислуханий – завдяки своїй покорі. Не так, як ми б хотіли, не так, що Отець пощадив Його від страждань, а так, що Він провів Його через ці страждання.

Бо Бог є Добрий, і Йому довірився Христос у Гетсиманії та під час своєї муки. Цю ж Божу доброту Він хоче дати й нам, щоб ми вірили: Бог є добрий, а я – злий, слабкий, грішний. «Боже, будь милостивий до мене, грішника!»

Бог вислухав Естеру. Він зробив чудо: той, хто задумав зло проти неї та її народу, був сам покараний. Хаман помер – його повісили на шибениці, яку він приготував для Мордехая. Але в Новому Завіті на шибениці, на хресті, повис не ворог, а сам Бог! Він узяв на себе всю ненависть цього світу, ненависть Хамана, ненависть кожного з нас. Бо хто з нас не має у своєму серці хоч би тіні Хамана? Хто не бажав відплати, справедливості для інших, але милості для себе? Хто не хотів, щоб Бог покарав тих, хто завдає нам болю? «Немає праведного – ані одного». Єдиний Праведний – це Ісус Христос, Розіп’ятий.

Тому сьогодні я молю Тебе, Господи: як Естера просила про спасіння, так і я прошу Тебе – врятуй мене від мого найпідступнішого ворога, демона, який будує для мене шибеницю! Дай мені любов Христа, щоб я міг любити тих, хто є моїм ворогом. Хто виступає проти мене, хто переслідує мене. Щоб я не хотів відплати, а навчився прощати. Господи, я прошу Тебе за моїх ворогів. За тих, кого не розумію. Кого не хочу прийняти. Кого не люблю. Де в мені зло, де в мені ненависть, де в мені байдужість, де в мені закрите серце… Господи, відкрий моє серце! Я стукаю в Твої двері, щоб Ти відчинив мені. Я стукаю, щоб Ти відкрив моє серце. Не серця інших – а МОЄ серце! Зроби моє серце здатним до любові.

Амінь.