VI Неділя

Тими днями деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: «Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися!»
Тож сподобалось апостолам, старшим й всій Церкві послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами.
І написали своєю рукою: «Апостоли і старші — брати, — тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників, — вітання! Ми почули, що деякі з наших, кого ми не посилали, пішовши, збентежили вас словами, які схвилювали ваші душі. Тому сподобалось нам, за згодою усіх, вибрати мужів і послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом — людьми, які віддали свої душі за Ім’я нашого Господа Ісуса Христа.
Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме. Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного: стримуватися від ідоложертвенного, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете стерегтися. Бувайте здорові!»

Слово Боже.

Боже, будь милосердний до нас і поблагослови нас, *
осяй нас своїм обличчям.
Щоб ми Твою дорогу на землі пізнали; *
Твоє спасіння — серед всіх народів. 

Хай веселяться *
і радіють народи,
бо Ти праведно народи судиш *
і народи на землі провадиш. 

Хай прославлять Тебе народи, Боже; *
нехай Тебе всі племена прославлять.
Нехай Бог благословить нас *
і хай всі кінці землі Його бояться.

℟. Хай всі народи славлять Тебе, Боже
Або: Хай прославлять Тебе народи, Боже;нехай прославлять Тебе всі народи
Або: Алілуя

Повів мене ангел у духові на велику й високу гору, і показав мені святе місто Єрусалим, що сходило з неба від Бога, маючи Божу славу. Його сяйво подібне до коштовного каменя, наче каменя яшми, чистого, як кришталь.
Воно мало великий та високий мур, і мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять ангелів і написані імена — імена дванадцятьох племен синів Ізраїля. Зі сходу — три брами, з півночі — три брами, з півдня — три брами та із заходу — три брами. А мур міста мав дванадцять підвалин, на яких дванадцять імен дванадцятьох апостолів Агнця. А храму я не побачив у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель — то його храм, і Агнець.
І місто не потребує ні сонця, ні місяця, щоб йому світили, тому що Божа слава освітила його, і світильником його є Агнець.

Слово Боже.

Якщо хто любить Мене, той буде зберігати Моє слово;
і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до Нього.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Якщо хто любить Мене, той буде зберігати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо собі оселю у нього.
Хто ж не любить Мене, слів Моїх не зберігає. І слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, хто послав Мене, — Отця. Це говорив Я вам, перебуваючи між вами.
А Утішитель — Дух Святий, якого Отець пошле в Моє Ім’я, той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам сказав.
Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається.
Ви чули, що Я сказав вам: “Я йду, і Я прийду до вас”. Якби ви любили Мене, то зраділи би, що іду до Отця, бо Отець більший від Мене! І тепер Я сказав вам раніше, ніж це станеться, щоб тоді, коли воно станеться, ви повірили».

Слово Господнє.

Повів мене ангел у духові на велику й високу гору, і показав мені святе місто Єрусалим, що сходило з неба від Бога, маючи Божу славу. Його сяйво подібне до коштовного каменя, наче каменя яшми, чистого, як кришталь.
Воно мало великий та високий мур, і мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять ангелів і написані імена — імена дванадцятьох племен синів Ізраїля. Зі сходу — три брами, з півночі — три брами, з півдня — три брами та із заходу — три брами. А мур міста мав дванадцять підвалин, на яких дванадцять імен дванадцятьох апостолів Агнця. А храму я не побачив у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель — то його храм, і Агнець.
І місто не потребує ні сонця, ні місяця, щоб йому світили, тому що Божа слава освітила його, і світильником його є Агнець.

• Воно мало великий та високий мур, і мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять ангелів і написані імена – імена дванадцятьох племен синів Ізраїля. Єрусалим - це місце нашого майбутнього перебування з Богом. Сьогоднішнє Слово, через образ муру, що його оточує, навчає нас, що потрапити туди нелегко, і що шлях до нього веде лише через одну з брам. Щоб увійти через таку браму, маємо належати до потомства Авраама. У Біблійному розумінні це зовсім не обов'язково означає  кровний зв'язок з ізраїльтянами, бо Авраам прийняв ознаку обрізання щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане; і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам. Рим 4:11b-12 Чи подібний я до Авраама у своїй довірі Божому Слову? Як я переживаю важкі життєві випробування? Чи жива моя віра у вогні досвіду? Що я можу зробити, щоб моя віра зростала?

• А мур міста мав дванадцять підвалин, на яких дванадцять імен дванадцятьох апостолів Агнця. Доступ до Святого Міста охороняє мур, основою якого є вчення апостолів, Христове Євангеліє, що проповідується у Святій Церкві. Сьогоднішнє вчення з недільного Євангелія полягає саме в тому, що дотримання заповідей є актом любові до Христа і досконалим виконанням нового завіту. Роздумуючи далі про те, чому мур міста має 12 підвалин, підписаних іменами апостолів, варто згадати: саме через апостольську спадкоємність і священство Христос приходить до тебе в Євхаристії. Він єднається з тобою так тісно, що коли Його приймаєш, Він фізично стає частиною тебе, в тобі тече Його кров. І саме в цьому містичний спосіб ти стаєш нащадком Авраама і частиною великої родини - Церкви!

• Бог не хоче, щоб ти сумнівався в тому, що Його обітниці призначені тобі! Ти є потомком Авраама через віру, Бог робить тебе законним спадкоємцем Своїх обітниць, щоб ти мав повне право мешкати в Небесному Єрусалимі - доки зберігаєш своє спадкоємство! Можливо, саме зараз у твоєму серці виникає бажання подякувати Богові за це, прославити Його? Поговори з Ним про це - це Його найбільше діло, і без сумніву, Йому приємно це чути!

Господи Ісусе, примнож мою віру! 

Як хто мене любить, то берегтиме моє вчення, і Отець мій полюбить його, і прийдемо до нього, і оселю в ньому сотворимо. Хто ж мене не любить, той слів моїх не береже, а слово, що його чуєте, не моє воно, але Отця, який мене послав. Це сказав я вам, перебуваючи з вами, а Утішитель, Дух Святий, якого Отець пошле в моє ім’я, Він навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я сказав вам.

Мир залишаю вам, мир Мій даю вам, не так як світ дає — Я даю вам. Хай не тривожиться серце ваше і не лякається. Ви чули, що Я сказав вам: «Відходжу і знову прийду до вас.»

Якби ви Мене любили, то зраділи б, що Я йду до Отця, бо Отець більший за Мене. А тепер сказав Я вам це, перш ніж це станеться, щоб ви повірили, коли це станеться. Отже, ми чуваємо, чуваємо, чуваємо в очікуванні сповнення цієї обітниці Христа, що дасть нам Свого Духа, дасть нам Параклита, дасть нам Утішителя.

Цього Консолатора, який приходить, щоб ми не були самі, щоб був з нами в нашій самотності. Щоб ми мали близькість Бога, щоб Бог міг збудувати Свій храм у нас, дати нам Своє шекіна, Свою присутність. І ми слухаємо це слово, що його каже Христос.

Сьогодні, коли слухаємо це перше речення, яке відкриває Євангелію, воно звучить так: Якщо мене хто любить, той берегтиме моє вчення. Ми можемо слухати це як вимогу.

Якщо каже, що мене любиш, то бережи моє вчення, будь мені слухняний. А можемо слухати це як обітницю. Все залежить від того, в якому стані наше серце.

Можемо слухати як обітницю. Тобто, якщо ми матимемо стосунок з Христом, близькість з Христом, тобто любитимемо Його, нас єднатиме з Ним зв’язок, тоді ми зможемо виконувати слово, яке Він нам дає, входити в це слово, входити в ту заповідь, яку Він дає. Бо якщо немає тієї близькості, то все стає важким.

Це видно в подружжі. Якщо немає любові між подругами, то все стає ярмом, яке тисне до землі. А чому я? Чому знову я? Чому знову я? Чому знову я маю просити вибачення? Чому я знову маю поступитись? Усе важке.

Все сприймаємо як певну вимогу, як наказ, народжуються образи, народжуються осуди, народжуються боротьби, битви. То як ми слухаємо сьогодні це слово? Як вимогу? Тобто: доведи, що ти мене любиш. Доведи.

Чи слухаємо як обітницю? Христос однозначно каже це як обітницю. Кожне слово, яке каже Христос, поважаючи нашу свободу, є обітницею. Але з іншого боку, думаю, що це таке запрошення, не знаю як для вас, але для мене це запрошення шукати близькості з Христом.

Бо багато разів ловлю себе на тому, що знаю, що маю зробити, але мені це здається неможливим, здається занадто важким, здається несправедливим. В мені народжуються якісь осуди, претензії, тому сьогодні це слово кличе мене шукати близькості. Якщо мене хто любить, берегтиме моє вчення.

А навіщо берегтиме моє вчення? Отець полюбить його, прийдемо до нього і оселю в ньому сотворимо. Є таке слово в шостому розділі, в кінці шостого розділу Євангелія від Йоана, коли Христос говорить з фарисеями і каже так: досліджуєте Писання вздовж і впоперек, вивчаєте Писання, бо вважаєте, що там заховане вічне життя, а до Мене не хочете прийти, щоб мати життя вічне.

Можемо робити багато речей у нашому житті, виконувати вимоги певних форм побожності: ходити на Месу, молитися на вервиці, проходити Хресну дорогу, ходити на гіркі жалі, на травневі, червневі, жовтневі, молитися. Можемо робити багато, шукаючи вічного життя, а стосунку з Христом може й не бути зовсім. Таке слово, яке дається сьогодні.

Можемо приходити сюди на Євхаристію і слухати слово і бути як качка, з якої все стікає, або слухати слово для когось іншого — наприклад, для дружини: якби вона сьогодні це слухала, мені було б легше з нею жити, вона б навернулася. Або мій чоловік — якби слухав, може б нарешті виніс сміття, не довелось би йому кожного разу говорити. Хоча сміття — це швидше діти.

Якби моя донечка слухала сьогодні, то сама б винесла, не довелось би казати. Помила б посуд, прибрала б посуд або сама б витягла речі з посудомийки. Нам дуже легко слухати, але дозволити, щоб слово, яке приходить, мене коригувало, входило в моє життя? Христос сказав, цього тижня дуже красиві слова приходили.

Він сказав: перебувайте в Мені, а Я перебуватиму у вас — тоді принесете рясний плід. Цей плід — це життя. Те, що Він каже: слухаючи Його слово, маючи відвагу, ризикуючи, говорячи так, як св. Петро: «Господи, всю ніч ловив, нічого не спіймав, але на Твоє слово закину сіті ще раз». Мені здається це безглуздим.

Стільки разів пробачала. Мені здається це безглуздим, бо мій чоловік ще гірший. Якби я раніше поставила йому межі, може тоді щось би з ним сталось.

Безглуздо — ще раз? Ще раз програти у суперечці? Ще раз? Скільки разів маю погодитися, що моя дружина має рацію? Вже стільки разів погоджувався. І до чого це призвело? Але на Твоє слово — бо що означає перебувати в Христі? Це означає бути там, де Христос, бути на хресті разом з Ним, взяти на себе гріхи іншого, любити іншого без необхідності його навертати, як собаці задні лапи випростовувати. Без необхідності вимагати від іншого, щоб відплатив мені, щоб нарешті зрозумів.

Немов любити безкоштовно, любити безумовно. І ми знаємо — я не знаю як ви, але я знаю, що для мене це неможливо. По-людськи — неможливо.

Програти, бути банкрутом, втратити, знову бути тим ідіотом, який бере все на себе — неможливо. Тому Христос каже: перебувай у Мені, а Я перебуватиму в тобі. Коли Христос буде в мені, коли буде в мені ця близькість із Ним, коли Христос переможе в мені цей страх перед вмиранням, перед поразкою, перед банкрутством, перед відчуттям, що все це без сенсу, що так не можна, що це невиховно — коли Він це переможе в мені, коли дасть мені мир, бо каже: «Мир Мій даю вам сьогодні», правда? Мир Мій даю вам. Який мир? Святий Павло каже, що Христос приніс мир, зруйнувавши мур ворожнечі. Це означає, що Він може зруйнувати мур ворожнечі в мені, але лише якщо я перебуватиму в Ньому, бо побожність цього не дасть.

Подумайте, я маю багато таких досвідів, деякі вже розповідав, але багато разів ловив себе на тому, що коли молюся, то просто жалію себе. Маю претензії до Бога або до інших, або прошу Його, щоб навернув когось іншого, аби мені було зручніше жити. До цього може вести побожність. Святий Павло каже такі вражаючі слова: прийдуть часи, коли люди зберігатимуть вигляд побожності, зрікаючись її сили. Це сильно. Це означає, що справжня побожність веде до близькості з Христом, як тут на Євхаристії.

Ми можемо просто поставити галочку біля недільної меси й почуватися «в порядку» перед Богом. Я був — тепер нічого не можеш мені зробити. Бо якщо не піду, то, може, покараєш, але раз я прийшов — нічого мені не зробиш. Можна жити в такому безсенсовному стосунку, а можна бути тут, шукаючи близькості з Христом, щоб бути з Ним одним. Якщо перебуватиму в Ньому, а Він у мені — це означає, що Тіло Христове в мені, яке каже: «Візьми і їж». Бачите, яке це чудо? Ця Кров пролита на відпущення гріхів.

Христос пролив Свою Кров, коли прийняв рану на Себе без жодних претензій, кажучи: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять». Ось мир, який дає Христос. Це дар. І Христос хоче нам його дати, дає нам обітницю, що хоче дати Свого Духа, який може жити в нас. Це означає, що наше життя стане легшим, бо ми зможемо входити у стосунок з іншою людиною, люблячи її, пробачаючи, не маючи до неї претензій за те, що вона інша, ніж ми собі уявляли. Ми будемо готові ризикувати, і Його Дух буде це творити в нас.

Ось мир, який Христос хоче нам дати. Про цей мир будемо молитися. Господи, тепер у великодній період ми кажемо: у день воскресіння Ти привітав учнів словами «мир вам». Просимо Тебе, не зважай на наші гріхи, а на віру Твоєї Церкви і згідно з Твоєю волею наповнюй її миром. Це означає — не зважай на наші гріхи, бо найбільшим моїм гріхом є те, що я, може, не так вже й очікую миру від Христа, як просто хочу дати собі «святий спокій». Святий спокій — це зробити життя так, щоби мене ніхто не чіпав, не забирав мій час, не крав моє добре ім’я.

Колись, уже згадував це, у нас був один брат, бо в нас є різні тактики, щоб дати собі святий спокій, правда? Маєте такі тактики? Є багато таких. Кажуть, що найкращий захист — це напад. Накричати, накричати, і наступного разу п’ять разів подумає, перш ніж щось від тебе хотітиме.

Я знаю одну людину, про яку ми казали: «завжди доступний, ніколи не присутній». Коли ми просили допомоги, він завжди казав: «звичайно, коли?» — але ніколи не приходив. Після трьох разів уже ніхто його ні про що не просив, бо знали: погодиться, але все одно не прийде.

Одна з тактик — щоб дістати святий спокій, щоби від мене відчепилися. Не зважай на наші гріхи, не зважай на мої тактики здобуття святого спокою, а даруй мені мир, дай справжній мир. Зруйнуй цей мур ворожнечі в мені, знищ цю смерть, цей страх, який у мені, який не дозволяє мені ризикувати своїм життям.

Даруй мир і приведи до повної єдності, бо тільки тоді я зможу бути в єдності з іншою людиною — у шлюбі, в єдності з дружиною, з чоловіком, з дітьми, з батьками, з братами і сестрами, коли мур ворожнечі в мені буде зруйнований. Це прекрасна обітниця, яка приходить сюди. Прекрасна обітниця, яку Бог хоче здійснити щодо нас. Маємо ще два тижні до Зіслання Святого Духа. І це знову буде Зіслання, але чи це буде свято прийняття Святого Духа?

Йн 8,37:

Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.

Мт 21,33-46:

Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?” “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.” Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших. Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його. Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” – Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить. І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.

Йн 8,43:

Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.

Йн 18,37:

«То ти таки цар?» - мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.»

Йн 10,26:

Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.

1Йн 3,19:

З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше

Йн 8,47:

Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»

1Йн 4,6:

Ми - від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани.

Одкр 3,20-21:

От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною. Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі його.

Лк 22,29-30:

і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій, щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.

Одкр 2,26-28:

Переможному, і хто зберігає до кінця діла мої, - дам тому владу над язичниками, і пастиме їх жезлом залізним, мов посудини гончарні скрушаться, - як я теж одержав від Отця мого; і дам тому зірку досвітню.

Мт 19,28:

Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля.

Мт 8,11:

Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім,

Рим 11,11:

Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.

Іс 25,6:

Господь сил учинить на оцій горі бенкет для всіх народів, бенкет, де буде ситне м'ясо, бенкет, де буде добре вино, ситне м'ясо шпиковисте, добре вино, проціджене й чисте.

Іс 55,1-2:

Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води, навіть і ті, в кого грошей нема! Ідіть, купуйте й споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино та молоко! Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не є хліб, і вашу працю на те, що не насичує? Слухайте мене уважно, і будете їсти те, що добре, і душа ваша розкошуватиме у ситі.

Іс 50,2:

Чому, коли я прийшов, не було нікого? І коли я кликав, ніхто не обзивався? Хіба моя рука стала короткою, щоб рятувати? Хіба не стало в мене сили, щоб визволяти? Таж я висушую моєю погрозою море, а ріки обертаю в пустиню! За браком води гниє у них риба, гине від спраги.

Іс 65,12:

я вас під меч призначу; усі ви схилитесь, і вас зітнуть, бо я кликав, та ви не обзивались, говорив, але ви не зважали, творили зло на очах у мене, вибрали те, що мені не довподоби.»

Іс 66,4:

так само і я буду мати замилування в їхніх злиднях і наведу на них страшне їм; бо коли я кликав, то ніхто не озивався, коли я говорив, вони не зважали. Чинили зло на очах у мене і вибирали те, що мені не довподоби.»

Пісн 5,2:

Я сплю, та моє серце не засинає. Ось чую: стукає мій любий: «Відчини мені, о моя сестро, моя люба! Моя голубко, моя чиста! Бо голова у мене роси повна, кучері у мене - нічних капель.»

Пісн 2,7:

Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.

Пісн 3,1-4:

На моїм ліжку вночі шукала я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла його. Встану, обійду навколо місто. По вулицях та по майданах шукатиму я того, кого серце моє любить. Шукала - не знайшла я його. Сторожа мене зустріла, що ходить круг міста. Чи бачили ви того, кого серце моє любить? Ледве повз них пройшла я і знайшла того, кого любить моє серце. Схопила я його й не пустила, аж поки не ввела в дім матері моєї, у покій тієї, що мене зачала.

Пісн 2,7-10:

Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче. Молода: Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче. Мій любий - немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає. Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!

Йн 16,5-15:

Тепер же я іду до того, хто послав мене, - і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш? Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у мене, щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам

Йн 1,33:

І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, - той і христить Святим Духом.

Йн 1,10:

Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його.

Йн 7,7:

Не може світ вас ненавидіти, - а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.

Йн 5,18-19:

За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові. І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.

1Йн 5,19:

Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому.

Йн 12,25:

Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно.

Йн 8,21-24:

А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.» Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?» І далі ще казав їм: «Ви здолу, я - згори. Ви з цього світу, я - не з цього світу. Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.»

Йн 15,22:

Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх!

Йн 10,33:

А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»

Йн 20,17:

А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»

Йн 6,62:

А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, - що тоді?

Йн 12,31:

Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.

Пс 25,5:

Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний.

Пс 86,11:

Господи, навчи мене путі твоєї, щоб я ходив у твоїй правді; води моїм серцем, щоб перед іменем твоїм острах мало.

Йн 17,10:

І все моє -твоє, твоє ж - моє, і в них я прославився.

1Йн 2,1:

Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного.

Йн 8,32:

і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»

Йн 14,16-17:

І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас.

1Йн 5,6-7:

6 Це той, хто прийшов водою і кров'ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; бо троє свідчать: 

Рим 5,5:

Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний.

Лк 10,5-6:

В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше: Мир домові цьому! І коли там є котрийсь син миру, мир ваш покоїтиметься на ньому; а коли ні, до вас він повернеться.

2Сол 3,16:

Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким робом. Господь з усіма вами!

1Сол 5,23:

Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота - дух і душа, і тіло - буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа.

Іс 11,6:

Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина.

Бут 3,17-19:

Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини.

Бут 4:

Адам спізнав Еву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: Я придбала людину з Господньої ласки; Потім вродила також брата його Авеля. Авель був вівчар, а Каїн порав землю. По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву - з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. І сказав Господь до Каїна:;Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні - гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати І сказав Каїн до Авеля, свого брата: "Ходімо но в поле.; І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його. Тоді Господь сказав до Каїна: Де Авель, брат твій?; Той відповів: Не знаю. Хіба я сторож брата мого? А Господь промовив: Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі. І сказав Каїн до Господа: Кара гріху мого занадто велика, щоб її винести! Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб'є мене. Тоді Господь сказав до нього: Якщо хтось уб'є Каїна, то зазнає помсти всемеро. Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його. І відійшов Каїн від лиця Господа й оселився в краю Нод, на схід від Едему. Каїн спізнав свою жінку, і вона зачала й вродила Еноха; він збудував також місто й назвав це місто іменем свого сина - Енох. В Еноха ж народився Ірад; Ірад породив Мегуяела; Мегуяел породив Матусаїла; Матусаїл породив Ламеха. Ламех узяв собі дві жінки: одній було на ім'я Ада, а ім'я другій Цілла. Ада породила Явала. Він був батько тих, що живуть у шатрах і випасають худобу. Ім'я брата його Ювал. Цей був батьком усіх гуслярів та дударів. Цілла ж і собі породила Тувал-Каїна, що кував з міді й заліза всяке знаряддя. Сестра Тувал-Каїна була Наама. Ламех сказав своїм жінкам: Адо й Цілло, слухайте мій голос. Жінки Ламехові, зважайте на моє слово; бо я забив чоловіка за мою рану, а дитя (у відплату) за синяк. Як за Каїна була всемеро помста, то за Ламеха в сімдесят сім разів. Тоді Адам знову спізнав свою жінку, й вона вродила сина й назвала його Сет, бо, мовляв, Бог дав мені другого нащадка замість Авеля, що його вбив Каїн. У Сета теж народився син, і він дав йому ім'я Енос. І тоді почали закликати ім'я Господнє. 

Ам 9,13-14:

Настане час, - слово Господнє, - коли орач женця застане, а той, що топче грона, - того, що зерно розсіває. Гори точитимуть сік винний, і всі пагірки розтануть. Я відновлю Ізраїля, народ мій, і вони відбудують спустошені міста й будуть у них жити. Насадять виноградники й будуть вино з них пити, і розведуть сади, і їстимуть плоди з них.

Ос 2,20.23-24:

І я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну - я з землі знищу і дам лежати їм безпечно. Того часу я відповім, - слово Господнє, - небу, а воно відповість землі. Земля відповість збіжжю, мустові й олії; вони ж відкажуть Єзреелові.

Іс 9,6:

Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, - ревність Господа сил це чинить.

Лк 2,14:

“Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”

Іс 60,17-18:

Замість міді я принесу золото, замість заліза принесу срібло, мідь замість дерева, замість каменя - залізо. Настановлю мир володарем у тебе, правителем у тебе - справедливість. Не чути буде більше про насильство в твоїм краю та про спустошення й руїну в твоїх межах. Ти зватимеш твої мури спасінням, славою - твої ворота.

Єз 34,25:

Я зроблю з ними союз миру й вижену з країни хижих звірів, так що вони житимуть безпечно в степу і спатимуть по лісах.

Єз 37,26:

Я зроблю з ними союз миру; це буде союз вічний з ними. Я їх намножу й поставлю мою святиню серед них навіки.

Зах 9,8-10:

Отаборюся коло мого дому, проти війська, так що ніхто не пройде й не повернеться, й гнобитель більше через них не пройде, бо нині бачив я моїми власними очима. Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці. Я знищу колісницю з Ефраїму й коня з Єрусалиму; воєнний лук буде зламаний. Він оголосить мир народам, і влада його буде від моря аж до моря, і від Ріки до кінців землі.

Пс 72,3-7:

Хай гори принесуть народові мир, і горби - справедливість. Нехай розсудить бідних з народу, спасе дітей убогих, гнобителя ж розтопче. Тебе боятимуться поки сонця і поки місяця від роду й до роду. Хай він, як дощ, зійде на покоси, як злива, що зрошує землю. За його днів квітнутиме справедливість, а мир глибокий - аж доки місяця.

Іс 65,25:

Вовк і ягня будуть пастися вкупі, і лев, наче віл, буде їсти солому; порох буде харч змія. Не будуть більше чинити зла, ані шкоди на моїй святій горі», - слово Господнє.

Рим 5,1:

Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

Еф 2,14-18:

Бо він - наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, - своїм тілом скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі.

Йн 14,1-3:

Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я.

Йн 10,28-30:

і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! Я і Отець - одно.»

Йн 16,33:

Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.»