Середа

Тими днями деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: «Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися!»
Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням. Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам.
Прийшовши в Єрусалим, вони були прийняті Церквою, апостолами і старшими й сповістили про те, що Бог зробив з ними. Та піднялися деякі з партії фарисеїв, які повірили, і говорили: «Їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали закон Мойсея!» Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.

Слово Боже.

Я зрадів, коли мені сказали: *
«Ходімо до Господнього дому!»
Наші ноги стояли *
в твоїх брамах, Єрусалиме.    

Єрусалиме, ти збудований як місто, *
що в собі об’єднує разом,
бо туди приходили коліна, *
коліна Господні, 

Як свідчення для Ізрáїля, *
щоби славити Ім’я Господнє.
Адже там встановлено престоли для суду, *
престоли для дому Давида.

℟. У дім Господній з радістю ходімо
Або: Алілуя

Перебувайте в Мені, а Я — у вас.
Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той плід рясний приносить.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Я є правдива виноградна лоза, а Мій Отець — виноградар. Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає; а всяку, яка родить плід, очищає, щоб більший плід приносила.
Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав. Перебувайте в Мені, і Я — у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде перебувати у лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені.
Я — лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду, бо без Мене не можете робити нічого. Якщо хтось в Мені не перебуває, — він відкинутий геть, мов та гілка, і всох; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають. Якщо ж будете перебувати в Мені, і Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть — і станеться вам. У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багато плоду і стали Моїми учнями».

Слово Господнє.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Я є правдива виноградна лоза, а Мій Отець — виноградар. Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає; а всяку, яка родить плід, очищає, щоб більший плід приносила.
Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав. Перебувайте в Мені, і Я — у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде перебувати у лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені.
Я — лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду, бо без Мене не можете робити нічого. Якщо хтось в Мені не перебуває, — він відкинутий геть, мов та гілка, і всох; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають. Якщо ж будете перебувати в Мені, і Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть — і станеться вам. У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багато плоду і стали Моїми учнями».

• Сьогоднішнє Євангеліє запрошує нас у виноградник, де Ісус на прикладі виноградної лози пояснює нам, що таке справжнє життя з Богом. Якщо у тебе є можливість, запрошую тебе взяти своє Святе Письмо, знайти відокремлене і тихе місце, оточене деревами, кущами та іншими рослинами, що пробуджуються.

• Господь Ісус порівнює Себе з виноградною лозою, людину - з гілкою, а Отця - з садівником. Я не маю досвіду роботи з виноградною лозою, тому використав образ яблуні. Уявіть собі гілочку, яку не обрізали, не змастили маззю в місцях пошкоджень, не прищепили і не очистили від попелиці та грибків. Вона жива, тягне сік зі стовбура яблуні, але її плоди жалюгідні, несмачні, нездорові або гнилі. Що показує це зображення? Як можна пов'язати турботу садівника з тим, що відбувається у твоєму житті? Для мене це чітке послання про те, що мій ріст і добрий плід залежить від дії Бога. Він знає, що потрібно змінити в моєму житті, як очистити мене від пороків і гріхів і як спрямувати мій ріст, щоб плід був ряснішим. Ці Божі втручання я не завжди буду бачити чи розуміти, бо як може "гілочка" осягнути те, що робить садівник? І тому найважливіше - міцно врости в "стовбур", тобто в Ісуса, який дозволяє мені з вірою і довірою приймати ці божественні дії.

• Мене також дуже заінтригувала важливість "приносити плід і давати рясний урожай" в цьому уривку. Що це означає? На мою думку, мова йде про те, щоб своєю вірою, отриманими від Бога благодатями і його милосердям ділитися з усіма, чи з близькими в сім'ї, чи з колегами по роботі, сусідами і (це для просунутих) незнайомими людьми, яких Бог ставить на нашому шляху. Однак ми повинні бути з'єднані з Ісусом через читання Слова Божого, молитву і прийняття Євхаристії. Тоді наша плідність буде не постійною, а все більш і більш рясною.

Слава Господу за всі дари, які я отримую! Дякую тобі, Господи, за те, що ведеш мене по життю. Дякую за Євхаристію, яка є моєю силою і моїм щитом. Слава Тобі, Господи, у всякий час і на всякому місці. Осанна!     

Нехай Господь обдарує вас спокоєм. Христос говорить до своїх учнів: ви вже чисті завдяки слову, яке Я сказав вам. Чисті — ми могли б подумати, що це означає очищені від гріха, але, на мою думку, також очищені від певних помилок у баченні Бога, у сприйнятті віри, в розумінні того, що приносить Христос, що це Слово очистило їх не лише від гріхів, а й від помилкового бачення Бога.

Вони мають, сказали б ми, таку чисту віру, саме таку, яку прагнув передати Христос. Але водночас ми постійно бачимо, як різні людські впливи, людські уявлення про Бога знову і знову з’являються, і таку ситуацію ми бачимо в першому читанні, коли в Антіохії з’явилися деякі, що прийшли з Юдеї, й навчали: якщо не обріжетеся за звичаєм Мойсея, не можете бути спасенні. І саме тут з’являється це визначення — хто може бути спасенним, а хто ні, і що потрібно зробити, щоб бути спасенним.

Ми чудово знаємо, що спасіння приходить завдяки Ісусу Христу. Це Ісус Христос приносить спасіння. Це Ісус Христос через Свої страждання, смерть і воскресіння відкрив нам дорогу до спасіння.

Тепер виникає питання: чи ще йдеться про обрізання й необрізання? І не тільки про цей зовнішній знак, а також про підпорядкування Мойсеєвому Закону. Чи я маю далі виконувати цей Закон, чи вже ні? Це важливі, фундаментальні питання.

Питання також, можна сказати, про чистоту віри, про те, що приніс Христос. Чи може людина тепер це затьмарити, спотворити, а можливо, навіть прикрити і перекрутити. Це дуже важливо. І коли доходить до серйозних суперечок, Павло і Варнава вирішують вирушити до Єрусалима. Сьогодні ми, мабуть, сказали б — до Рима, тобто до центру, до Папи, до тих, хто має цю чистоту завдяки слову, яке сказав Христос. Але вони йдуть до апостолів, до Єрусалима, до апостолів і старших.

Маємо сказати — вони надсилають звістку. Але це трохи триває. Подумав я собі: сьогодні ми, мабуть, написали б листа, можливо, паперового, а можливо, й електронного, а ще, може, й СМС відправили б. І чекали б п’ять, десять хвилин, може годину, і вже б дивувались, чому відповіді нема. Ми звикли до швидкого зв’язку. Але як нам сьогодні відповідає цей уривок з Діянь Апостолів: послані Церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, дорогою розповідаючи про навернення поган.

І коли прибули до Єрусалима? Це тривало не день і не два, мабуть, це можна рахувати в тижнях. Вони приходять туди й знову розповідають, розмірковують і знову ведуть дискусії. Тож апостоли й старші зібралися, щоб розглянути цю справу.

Це все триває, ці Божі жорна, як ми часто кажемо, мелють повільно. Але ситуація дуже важлива і суттєва, бо від цього залежить, чи це буде те, що сказав Христос, чи ми в якийсь спосіб повернемося до старого, до того, що людське. Тепер виходить, що я маю сам собі заслужити спасіння, дотримуватись Закону, і тільки тоді, коли все виконаю, то буду спасенний.

Чи потрібно обрізання, чи ні? Чи потрібно спочатку увійти в Старий Завіт, прийняти весь Мойсеїв Закон, і тільки потім прийняти новизну, яку приносить Христос? Чи язичники можуть одразу стати новими людьми? Ви чисті завдяки слову, яке Я сказав вам. Тримаймося слова Христа, і тоді, якщо будемо триматися Христа, сповниться те, що говорить сьогоднішнє Євангеліє. Отець Мій буде прославлений у тому, що принесете рясний плід і станете Моїми учнями.

Отець буде прославлений. Якби ми спитали: навіщо все це, навіщо стільки зусиль? Щоб Отець був прославлений, щоб люди, бачачи ці добрі речі, добру науку, прославляли Отця, який є на небі. Будьмо добрими учнями, добрими синами й доньками нашого Отця, а нехай Він через усе це буде прославлений.

Молімося. Боже, Ти любиш невинність і повертаєш її грішникам. Поверни до Себе серця Твоїх слуг, визволених із темряви невірства, і не допусти, щоб вони втратили світло Твоєї правди. Через Господа нашого Ісуса Христа, Твого Сина, який з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

З Євангелія від святого Йоана.

Ісус сказав до своїх учнів: Я — правдива виноградина, а мій Отець — виноградар. Кожну галузку в Мені, яка плоду не приносить, Він відтинає, а кожну, яка приносить плід, очищає, щоб вона приносила більше плоду. Ви вже очищені через слово, яке Я вам сказав. Перебувайте в Мені, і Я — у вас. Як галузка не може приносити плоду сама з себе, якщо не перебуває у виноградній лозі, так і ви, якщо не перебуватимете в Мені. Я — виноградна лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний плід, бо без Мене не можете нічого зробити. Хто не перебуває в Мені, буде викинутий геть, як галузка, і всохне. Її збирають, кидають у вогонь — і вона згорає. Якщо ж перебуватимете в Мені, і слова Мої в вас перебуватимуть, то просіть, чого бажаєте, — і станеться вам. У цьому прославиться Мій Отець, що ви принесете рясний плід і станете Моїми учнями.

Це сьогоднішнє Євангеліє — Євангеліє, яке говорить про обрізування, про певне відтинання. Воно певним чином перегукується з першим читанням, де також ідеться про обрізання — зовнішній знак, до якого Бог покликав Ізраїль, людей старого Завіту. Це щось справді важливе, знак союзу, який Бог уклав з Авраамом, а потім із усім його народом, усіма дітьми Авраама. І це справді добра річ, але згодом починається поділ, який бачимо в Церкві: апостоли визнають, що це обрізання вже не є обов’язковим, особливо для тих, хто приходить з язичників, хто не є частиною вибраного народу.

Вони більше не зобов’язані зберігати цей знак. І тут постає важливе питання: вміти розрізняти, що сьогодні є добрим, що є злим, що є актуальним, а що вже минуло, не належить до сучасного життя. Церква і кожен з нас покликані до постійного розпізнавання: які знаки залишаються важливими сьогодні, а які вже втратили сенс. Знак обрізання був дуже серйозним, але Церква розпізнала, що він більше не потрібен, і на щастя це було зроблено у Святому Дусі.

А що це означає для нас? Означає, що ми також покликані розпізнавати, які знаки є важливими сьогодні, як засвідчувати свою віру перед поколінням, яке щораз більше занурюється у світськість. Сьогодні можна робити будь-що й отримувати похвалу, повагу: ось кришнаїти, ось люди дивно одягнені, дивно поводяться — і кожен має на це право. Але це право часто заперечується християнам. Або ми самі відмовляємось від зовнішніх знаків нашої віри — наприклад, хреста. Те, що колись було очевидним виявом віри — хреститись біля хреста, біля церкви, — сьогодні здається чимось старомодним.

Пригадую, як один гід, коли я був у паломництві в Йорданії, говорив, що для маронітів, які живуть серед мусульман, дуже важливо часто хреститися — перед подорожжю, при зустрічах — як знак віри. Вони ретельно цього дотримуються. І у нас це також було. Сьогодні ми ніби відступаємо в кут, здаємо позиції. Наприклад, у громадському транспорті соромно перехреститися, чи перед виходом з дому попросити благословення, благословити дитину хрестом. Стільки знаків, які добрі й прекрасні!

Колись перед першим розрізанням буханця хліба над ним робили знак хреста — як визнання, що цей хліб від Бога, що це не лише моя праця, але що зрештою Бог мене годує. Таких знаків було багато. Їх варто оживити, продовжити. Інших, можливо, ні — за них не варто боротися чи сперечатися, не варто ставити все на карту.

Навіть коли йдеться про певні знаки у літургії, якщо вони руйнують єдність, ранять інших, доводять до сліз — а я таке бачив — бо хтось був принижений, осуджений за те, як він поводиться в церкві, стоїть чи клякає, приймає Євхаристію так чи інакше — це не від Духа Божого. Потрібне розпізнання: куди ми прямуємо, які засоби ведуть до мети. Ось знак обрізання, а Христос говорить про інше обрізання — обрізання галузок, що не дають плоду. Навіть якщо галузки не зовсім сухі — щоб виноградна лоза давала більше соку, солодшого й добрішого, треба жертвувати іншими гілками.

Передусім — сухими, які вже ні на що не придатні, їх лише спалити. І про це Христос говорить, запитуючи нас: чи маємо внутрішній знак, знак любові, знак прищеплення до Христа. Бо саме цей знак є вирішальним. Питання вже не про зовнішнє, а про глибоке — про любов до людей, які нам дані. Цієї любові не мали ті, що в першому читанні накладали на язичників обов’язок обрізання, хоч це було вже не обов’язково. Закон — понад усе. Але Христос ставить усе інакше: любов — понад усе.

Святий Кирило Єрусалимський у своїх катехезах для оглашенних, перед хрещенням, подає такий образ: ми стоїмо на роздоріжжі, перед вибором — чи згодимось бути прищепленими до Христа, бо це і є хрещення — бути торкнутими Божою любов’ю, щоб вона текла в нас, щоб ми віддавали життя за інших. Це — плід, який найяскравіше проявився на хресті. Або інша дорога — і Кирило прямо говорить: можемо бути або виноградною лозою, або фіговим деревом, перед яким став Христос, не знайшов плоду і прокляв. Це дихотомія. Вибір. Немає третьої дороги. Я не можу бути нейтральним. Або-або.

Таке життя людини, життя християнина: або я в Христі, або не приношу плоду. Третього немає. Є боротьба — бути прищепленим у Христа. Що це значить? Жити в стані освячуючої благодаті, уникати гріха. Так, гріх може мене спіткати — маємо різні слабкості, залежності, падіння — але що я з цим роблю? Чи залишаюсь у гріху, чи обрізаю те, що мертве? Найкращий спосіб обрізання — свята сповідь. Слово, як меч, що відтинає те, що не веде до Бога. Щоб Божа любов знову могла вільно циркулювати в мені.

Це найголовніше — бути прищепленим у Христі, приносити плід, бо ми в Христі. Нехай це стане нашим глибоким прагненням — сильнішим за наші слабкості, падіння, гріхи. Щоб навіть упавши, я вставав якнайшвидше. Не чекав на наступні свята, на сповідь через місяць. Якщо є гріх, особливо тяжкий — негайно встаю, іду до сповіді, відтинаю зло, щоб знову жити в Христі.

Нехай це буде прагненням кожного з нас. Щоб ми не впадали у тяжкі гріхи, а якщо впадемо — якнайшвидше вставаймо. Давній принцип каже: впасти — по-людськи, залишатись у гріху — по-диявольськи. Нехай ми будемо якнайдалі від цієї диявольської реальності. Нехай перебуваємо в Христі, і з Його благодаттю приносимо ті плоди, яких Він очікує від нас у нашому житті.

Благословляю тебе і оберігаю. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.