Понеділок

Тими днями апостоли й брати, які були в Юдеї, почули, що і язичники прийняли Боже Слово. Коли Петро прийшов у Єрусалим, з ним почали сперечатися ті, хто з обрізаних, кажучи: «Ти увійшов до людей, які не обрізані, та їв з ними!» І, розпочавши, Петро виклав їм за порядком, кажучи: «Я був у місті Йопії і молився, і побачив у духовному екстазі видіння: з неба спускалося якесь начиння, неначе велика скатертина, яка за чотири кінці спускалася з неба, й воно наблизилося аж до мене. Поглянувши на нього, роздивившись, я побачив земних чотириногих – звірів, плазунів, небесних птахів – і почув голос, який говорив мені: “Встань, Петре, заріж і з’їж!” Та я сказав: “В жодному разі, Господи, бо те, що оскверняє, або нечисте ніколи не входило до моїх уст!” А голос із неба зазвучав удруге: “Що Бог очистив, того не вважай за те, що оскверняє!” Це сталося тричі, – й все піднялося назад на небо. Тут же троє людей з’явилися перед домом, у якому я був, – вони були послані до мене з Кесарії. І Дух мені сказав іти з ними без жодних вагань. Пішли зі мною шестеро цих братів, і ми ввійшли в дім чоловіка. Той розповів нам, як побачив у своєму домі ангела, який став і сказав йому: “Пошли до Йопії і поклич Симона, який зветься Петром, котрий промовлятиме до тебе слова, якими спасешся ти і весь твій дім!” Коли ж я почав говорити, то злинув на них Святий Дух, – як і на нас на початку. І мені пригадалося Господнє слово, як Він говорив: “Йоан хрестив водою, ви ж будете охрещенні Духом Святим!” Якщо Бог дав їм однаковий дар, як і нам, які повірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоби мені забороняти Богові?» Почувши це, вони замовкли і прославили Бога, кажучи: «Отже, і язичникам Бог дав покаяння для життя».   Слово Боже.

1.Як олень прагне до джерел потоків водних, *

так душа моя прагне до Тебе, Боже.

Прагне душа моя до Бога, Бога живого. *

Коли прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?

2.Пошли своє світло *

і свою правду.

Вони мене ведуть і допровадять *

до Твоєї святої гори, в Твої оселі.

3.І я прийду до Божого жертовника, *

до Бога, радості мого ликування.

Прославлятиму Тебе на арфі, *

Боже, мій Боже!

Я є Пастир добрий.

І Я знаю своїх, і Мої Мене знають.

Того часу Ісус сказав: «Воістину, воістину кажу вам: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить через верх деінде, той злодій і розбійник, а хто входить дверима, той пастир овець. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу; і він кличе своїх овець по імені й виводить їх. Коли він усіх своїх овець повиводить, то йде перед ними, а вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос; за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають голосу чужих!» Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм. Тоді ще сказав Ісус: «Воістину, воістину кажу вам, що Я є двері вівцям. Всі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці їх не послухали. Я є двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; і він увійде та вийде, і знайде пасовисько. Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб мали життя і щоб над міру мали».   Слово Господнє.

Я є Пастир добрий.

І Я знаю своїх, і Мої Мене знають.

• Господи, дякую Тобі, що Ти добрий. Я постійно досвідчую це - і все ж не ціную належно. Ти віддаєш своє життя за мене - не лише віддав його колись на хресті, але й продовжуєш віддавати, вдихаєш у мене Свого Духа щоранку. Ти добрий пастир - Ти знаєш мене до глибини, як ніхто інший. Ти знаєш, що приховане в думках і серці. Тому довіряю Тобі своє життя. Дякую Тобі за ще один день - ще один ранок, ще одну Службу Божу, нові справи і різні труднощі, ще одне тренування і ще один шанс, який дає життя. Ти дбаєш про мене, як ніхто інший на землі, Ти проникаєш у мене і знаєш мене, знаєш мої слабкості і гріхи, розумієш мої прагнення.

• Допоможи, Господи, вівцям, яких хочеш привести - даруй їм благодать навернення, щоб вони пізнали і полюбили  Тебе.  Приведи  їх і   дай  нам  всім  глибокий досвід єдності. У глибині серця кожен прагне любити і бути любленим - навіть той, хто рішуче відкидає Твою любов. Ти кажеш, що маєш овець, які не з цієї кошари - приведи їх і навчи слухати Твій голос. Нагадуй мені часто, що Ти віддав Своє життя як за мене, так і за тих, хто мене ненавидить, кривдить чи зраджує. Навчи мене прощення, навчи мене справедливості, навчи простоти поведінки і щирості серця у світі, повному неправди.

• Ти, Господи, в Собі поєднуєш повну внутрішню свободу Сина Божого з цілковитою покорою волі  Отця.  Навчи  мене  такої  постави.  Я прагну  бути  вільною, незалежною, сильною людиною, яка сміливо і послідовно йде своїм шляхом. І водночас хочу бути у відносинах з Отцем, Тобою, Духом - і виконувати Твою волю. Я знаю, що це не виключає одне одного, хоча зовні здається, ніби це неможливо поєднати. Тому навчи мене, Господи, такої внутрішньої відкритості і сили, поєднаної з послухом, яку  мав Ти сам щодо Себе і Небесного Отця.

Веди мене, Господи. 

Ми слухаємо продовження того слова, яке почали слухати вчора — 10 розділ Євангелія від Йоана, де Христос говорить про себе, що Він є брамою, що це Його спосіб бути добрим пастирем, спосіб, у який Він входить у наше життя, входить у кошару, входить у стосунки з нами. Цією брамою є хрест.

Саме так Христос вступає у стосунки з нами — як Той, хто бере на себе наші гріхи. Він любить нас, цінуючи наше життя вище за Своє. І це дуже важливо — мати такі стосунки з Христом, бо інших стосунків із Ним не існує, тільки ті, що базуються на Божому милосерді.

І знаючи Христа в такий спосіб, ми слухаємо Його і здатні йти за Ним туди, куди Він нас веде. Існує така традиція в Хорватії, про яку я дізнався одного разу в Кельцях, коли був асистентом на весіллі: наречені, коли я зв’язував їм руки, тримали в руках хрест. У тій зв’язаній між ними руці був хрест.

Вони казали, що це традиція в одній частині Хорватії — давати подружню обітницю любові, вірності й чесності, аж до смерті, тримаючи між собою хрест Христа, з усвідомленням того, що я здатен любити іншу людину, якщо маю з нею стосунок через Христа, тобто через ту браму. І сьогодні Христос запрошує нас до того ж — мати стосунки з іншою людиною через хрест, з усвідомленням того, що, як Христос увійшов у стосунки зі мною, прийнявши мене таким, яким я є, дозволяючи мені ранити Його й люблячи мене аж до віддання Свого життя, так само і я покликаний входити у стосунки з іншими людьми: дозволяючи їм ранити мене, люблячи їх, просячи Бога втрутитися, щоби Він здійснив примирення — бо нашими словами ми часто не здатні нічого зробити. Саме тому Христос сказав: не судіть — бо знає, що коли ми починаємо судити, то часто засуджуємо ближнього на пекло.

Нам загрожує те, що ми так сильно зосереджені на власному стражданні, що не здатні мати ті самі почуття, які має Христос. А Христос сьогодні каже шукати єдності. Господи Ісусе, Ти сказав своїм учням після воскресіння: Мир вам.

Просимо Тебе, не зважай на наші гріхи, не зважай на те, що ми не вміємо входити у стосунки з іншими через цю браму, через яку Ти увійшов, якою Ти є. Але наповнюй її миром — тим миром, який Ти даєш, тобто руйнуючи мур ворожнечі в мені, а не в іншій людині, не вимагаючи від неї змін — і веди до повної єдності. Веди до того, щоби я сьогодні мав здатність будувати мости, а не мури.

Нехай Господь обдарує вас миром у понеділок четвертого тижня Великоднього періоду. Учорашня неділя була Неділею Доброго Пастиря, і сьогодні Христос продовжує ту саму тему в Євангелії, яке ми читаємо. Ми знаємо, що Він — Добрий Пастир, ми знаємо, що Він — Прекрасний Пастир, і сьогодні Він говорить про те, що вівці слухають Його голос.

Він кличе своїх овець по імені, Він їх знає, знає їх особисто і кличе їх, запрошуючи, щоб вівці розпізнавали Його голос, щоб слухали Його, бо це голос Доброго і Прекрасного Пастиря, який веде їх у належне місце. Зрештою, йдеться про спасіння, але, як сьогодні сам Христос далі каже: «Хто ввійде через Мене, буде спасенний; увійде й вийде і знайде пасовище». Пасовище — тобто місце, де будуть засоби до спасіння.

Можемо подивитися на Церкву: тут присутній Христос, тут є Таїнства, в яких і через які діє Христос. Звертаючись до Псалма 23 — мабуть, найвідомішого псалма, ми бачимо, що Добрий Пастир Христос веде нас на зелені пасовиська й до тихих вод. Як каже сьогоднішній Псалом 42 — «як лань прагне потоків води».

Христос є тим, хто веде нас до зелених пасовиськ, веде нас до джерел, де ми зможемо втамувати спрагу живою водою. І відразу можемо побачити овець, які слухають голос Пастиря: сьогодні такою вівцею є апостол Петро. Також йдеться про тих овець, про яких Христос каже, що вони ще не з цієї кошари, але Він хоче їх привести, тобто ввести до Церкви й язичницькі народи.

Петро повертається до Єрусалиму і виявляється, що йому доводиться виправдовуватися. Як каже сьогодні уривок з Діянь: коли Петро прибув до Єрусалима, ті, що були з юдейського роду, дорікали йому. Дорікали за те, що він увійшов до необрізаних людей і їв із ними. Тобто ми б сказали, що він вчинив щось протизаконне і ще й згрішив ритуальною нечистотою.

І Петро починає їм розповідати історію, яку ми вже чули — про Бога, який втручається і Сам веде його до дому язичника Корнилія. Петро розповідає, що молився, тобто все сталося під час молитви. Там він мав видіння — предмет, що спускався з неба, подібний до великого полотна, що опускалося чотирма кінцями.

У певний момент він придивляється уважно, бачить чотириногих свійських тварин, диких, плазунів, птахів небесних — і чує голос з неба: «Забивай, Петре, й їж». А Петро бачить, які там тварини, і знає, що вони нечисті, що він їх ніколи не їв і не може їсти, бо закон це забороняє. Тому він противиться й каже: «Ні, Господи, бо я ніколи не взяв до уст нічого скверного або нечистого».

Це були нечисті тварини, тобто некошерні. Нам знайоме це слово — «кошерний» означає належний, чистий. Є тварини, які належні, з них готують належні страви, чисті. Йдеться про ритуальну чистоту — те, що юдеї можуть або не можуть їсти. І Петро це чудово знає, бо з дитинства був так навчений і так жив.

Але голос з неба каже далі: «Не називай нечистим того, що Бог очистив». І це повторилося тричі. Не один раз, бо тоді Петро міг би сумніватися, і не двічі, але три — щоб він мав певність, що це голос з неба і що має так учинити. Бо справді, це звичка — кажемо, що це вже друга натура. Петро звик до того, що певних тварин не можна їсти, вони нечисті.

Наче хтось хотів би нас, які постимо в п’ятницю, змусити з’їсти м’ясо — ми почувалися б незручно. Ми знаємо, що так не робиться. Можливо випадково, але якщо ми дотримуємось посту, то нам було б важко. А тут справа ще серйозніша. І Петро — вже немолодий, вихований у певній культурі — тому й опирається.

Але якщо він — та вівця, про яку каже сьогодні Христос, яка слухає Його голос, то він слухає цього Божого голосу. Але ми добре знаємо, що тут узагалі не йшлося про їжу. Бо Бог готував ґрунт до того, щоб Петро міг піти до Корнилія, увійти до дому язичника і запросити його до Церкви — показати йому, що тут є для нього місце, тут є спасіння.

Це одне видіння має Петро, але Бог чудово режисує цю історію, бо також Корнилій, який молиться, має об’явлення ангела, який з’являється в його домі й каже: «Пошли до Яффи й поклич Симона, званого Петром. Він навчить тебе, як спасеш себе і весь свій дім».

Ми бачимо Бога, який діє щодо Петра, потім щодо Корнилія, а потім Сам Бог діє в тій ситуації, коли Петро приходить до Корнилія — і сходить Святий Дух. Деякі біблісти кажуть, що це як мале П’ятидесятниця — ніби Бог хотів підтвердити, що обидва об’явлення були правдиві й належні, і тепер Він Сам діє: Святий Дух сходить на Корнилія та на всю його родину. І для Петра це вже очевидний знак Божого вибору й дії, бо ті самі знаки, ті самі прояви дії Святого Духа, що й під час П’ятидесятниці у Вечірнику.

І Петро розповідає все це своїм слухачам, які спочатку дорікали йому. І в певний момент він каже: «Отже, якщо Бог дав їм такий самий дар, як і нам, які увірували в Господа Ісуса Христа, то як же я міг противитися Богові?» І що сталося? Сталося те, що ті, хто спочатку мав багато чого сказати, замовкли — це прекрасне речення: «Почувши це, вони замовкли».

Можна сказати, що сам Бог на мить закрив їм уста, щоби переконати, що саме так треба діяти. На мить замкнув їм уста, бо потім, коли вони їх відкрили, то славили Бога й казали: «Отже, і язичникам Бог дав благодать навернення для життя». Ось тому те слово, яке чує Петро — «не називай нечистим того, що Бог очистив» — не про тварин, а про людей. Про те, що язичники тепер можуть увійти до Церкви. «Маю ще інших овець, які не з цієї кошари, але також хочу їх привести», — каже Христос. І приводить.

Дім Корнилія, вся його родина — це перші язичники, які входять до Церкви. А потім, можемо сказати, ця брама широко відчиняється, і кожен, хто пізнає Христа, хто повірить у Нього, хто прийме Хрещення, хто прийме Святого Духа — той також отримає спасіння. 

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.