ІІI Неділя

Тими днями первосвященик запитав апостолів, кажучи: «Чи не заборонили ми вам виразно навчати в це Ім’я? Та ось ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цієї людини?»
Та Петро й апостоли у відповідь сказали: «Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей! Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві. Бог підняв Його своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізрáїлеві покаяння і прощення гріхів. І ми є свідками щодо цих слів та Дух Святий, якого дав Бог тим, хто кориться Йому!»
Апостолів висікли і пригрозили їм не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили. А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Ісуса удостоїлися витерпіти зневагу. І щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити Христа — Ісуса.

Господи, звеличу Тебе, бо Ти мене витяг *
і моїм ворогам не дав насміятися наді мною.
Господи, Ти вивів мою душу з шеолу, — *
Ти врятував мене з-поміж тих, які сходять у могилу.

Співайте Господу, Його побожні, *
пам’ять Його святості прославляйте.
Адже на мить гнів у Нього, †
а на все життя Його благовоління. *
Ввечері плач вселиться, а на ранок — радість.

Почуй, Господи, і мене помилуй! *
Пошли поміч, Господи, мій Боже!
Ти мій плач обернув мені на танець — *
буду славити Тебе я вічно.

℟. Звеличу Бога, бо мене воздвигнув
Або: Звеличу Тебе, Господи, бо Ти мене витяг
Або: Алілуя

Я, Йоан, поглянув, і почув голос багатьох ангелів довкола престолу, живих істот і старців — і кількість їх була міріади міріад і тисячі тисяч.
І говорили вони гучним голосом: «Заколений Агнець достойний прийняти силу і багатство, мудрість, міць, честь, славу і благословення!»
І чув я, як кожне творіння, яке на небі й на землі, під землею і на морі, й усе те, що в них, говорило: «Тому, хто сидить на престолі, й Агнцеві — благословення і честь, слава і влада навіки-віків!» А чотири істоти казали:
«Амінь!»
І старці впали ниць та поклонилися.

Слово Боже.

Христос, який створив усе, воскрес із мертвих,
і змилосердився над людським родом.

Того часу Ісус явив себе знову учням біля Тиверіадського моря. А явив так: були разом Симон-Петро й Тома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні.
Каже їм Симон-Петро: «Іду рибу ловити!»
Говорять йому: «Ідемо й ми з тобою». Вони вийшли й сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого.
А як настав уже ранок, став Ісус на березі, але учні не знали, що це Ісус. Отже, каже їм Ісус: «Діти, чи є у вас щось з риби поїсти?»
Відповіли йому: «Немає».
Він же сказав їм: «Закиньте невода праворуч човна — і знайдете». Вони закинули, і вже не могли витягти його від великої кількості риби.
Тоді учень, якого любив Ісус, каже Петрові: «Це ж Господь!»
Тож Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море. А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, тягнучи невода з рибою. А коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб.
Ісус каже їм: «Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили».
Тож Симон-Петро піднявся на борт і витяг на землю невода, повного великих риб, — сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався.
Каже їм Ісус: «Ідіть, снідайте».
І ніхто з учнів не наважився запитати Його: «Хто Ти?» — знаючи, що це Господь.
Ісус підходить, бере хліб і дає їм, так само й рибу. Це вже втретє з’явився Ісус учням, після того, як воскрес з мертвих.
Коли поснідали, Ісус каже Симонові-Петрові: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене більше, ніж оці?» Той каже Йому: «Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе!» Каже йому: «Паси ягнята Мої!»
Каже йому знову вдруге: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Той каже Йому: «Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе». Каже йому: «Паси вівці Мої». Каже йому втретє: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Засмутився Петро, що сказав йому втретє: «Чи любиш Мене?», і каже Йому: «Господи, Ти відаєш все! Ти знаєш, що люблю Тебе!»
А Ісус йому говорить: «Паси вівці Мої. Воістину, воістину кажу тобі: коли ти був молодший, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш». Він сказав це, зазначаючи, якою смертю той прославить Бога.
Сказавши це, говорить йому: «Іди слідом за Мною!»

Слово Господнє.

Того часу Ісус явив себе знову учням біля Тиверіадського моря. А явив так: були разом Симон-Петро й Тома, прозваний Близнюком, і Натанаїл, який був з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, й інші два Його учні. Каже їм Симон-Петро: «Іду рибу ловити!» Говорять йому: «Ідемо й ми з тобою». Вони вийшли й сіли в човен, та тієї ночі не зловили нічого. А як настав уже ранок, став Ісус на березі, але учні не знали, що це Ісус. Отже, каже їм Ісус: «Ді ти, чи є у вас щось з риби поїсти?» Відповіли йому: «Немає». Він же сказав їм: «Закиньте невода праворуч човна – і знайдете». Вони закинули, і вже не могли витягти його від великої кількості риби. Тоді  учень, якого любив Ісус, каже Петрові: «Це ж Господь!» Тож Симон-Петро, почувши, що це Господь, накинув на себе одяг, бо був нагий, і кинувся в море. А інші учні попливли човном, оскільки були недалеко від землі, якихось двісті ліктів, тягнучи невода з рибою. А коли вийшли на землю, бачать, що розкладений жар і лежить на ньому риба й хліб. Ісус каже їм: «Принесіть тієї риби, яку ви нині зловили». Тож Симон-Петро піднявся на борт і витяг на землю невода, повного великих риб, – сто п’ятдесят три; і хоч стільки було, невід не порвався. Каже їм Ісус: «Ідіть, снідайте». І ніхто з учнів не наважився запитати Його: «Хто Ти?» – знаючи, що це Господь. Ісус підходить, бере хліб і дає їм, так само й рибу. Це вже втретє з’явився Ісус учням, після того, як воскрес з мертвих.

• Апостоли, розчаровані після смерті Ісуса, намагаються якось повернутися до нормального життя. Вони знову беруться за те, що їм знайоме і чим вони займалися до зустрічі з Ісусом - ловлять рибу. Це щось конкретне, що не загрожує стати ілюзією в житті. Фізична втома, виловлена риба - це дуже реальна дійсність.

• Ми теж після внутрішніх землетрусів, тобто різних важких подій в житті, намагаємося повернутися до нормальності. Це свого роду внутрішній знеболювальний засіб, щоб якось пережити важкий період. Чимось зайняти себе, щоб не думати, не роздряпувати болючі рани.

• Ловля риби не дає очікуваних результатів - всі зусилля йдуть нанівець. І саме в такій ситуації з'являється воскреслий Ісус, якого учні не впізнають.  А як настав уже ранок, став Ісус на березі, але учні не знали, що це Ісус. Ісус любить з'являтися несподівано - часто саме тоді, коли здається, що все втрачено, що вже нічого не можна виправити, що ми абсолютно самотні і безпорадні. Але саме наша безпорадність викликає присутність Ісуса, тому що саме в такому досвіді ми починаємо кликати Його. Наша проблема в тому, що ми намагаємося здаватися кращими, ніж є насправді, а воскреслий Ісус прагне нас справжніх і щирих. Він бажає прийти нам на допомогу у наших труднощах.

• Він також говорить нам: Закиньте невода праворуч човна – і знайдете. Йому глибоко не байдужі наші проблеми, навіть такі прості, як потреба їжі. Діти, чи є у вас щось  поїсти? Нам потрібен хтось, як Йоан, хто допоможе нам розпізнати присутність Господа у нашому щоденному житті: Це ж Господь! Там, де Господь, там і великий улов.  Тож Симон-Петро піднявся на борт і витяг на землю невода, повного великих риб, – сто п’ятдесят три. 

Ісусе, дякую Тобі, що я можу знову зустріти Тебе як воскреслого. Дякую, що Ти бажаєш мати мене справжнім і щирим.

Лк 5,4-10:

Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.”

Йн 2,6:

Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки.

Йн 6,11н:

І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.

Йн 4,14:

Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

Йн 6,35:

Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи.

Іс 58,11:

Господь завжди буде тебе водити, наситить твою душу за посухи, зробить міцними твої кості. Ти станеш, мов сад зрошений, мов джерело, якого води не висихають.

Прип 9,1-6:

Мудрість собі будинок збудувала і витесала сім стовпів до нього. Забила свої жертви, вина свого налила і стіл свій теж приготувала. Послала своїх служниць, щоб оповістити, по щонайвищих закутках у місті: Хто простодушний, нехай сюди заверне, безумному ж вона сказала: “Ходіте, мій хліб їжте, і вино, що я приготувала, пийте; киньте безумство - й житимете, ходіть дорогою розуму.”

Сир 24,19-22:

Прийдіте ж до мене, ви, що мене бажаєте, і живітеся досита плодами моїми. Згадка про мене солодша від меду, і моя спадщина солодша, ніж медовий стільник. Хто мене споживає, той ще схоче споживати, хто з мене п'є, той ще захоче пити. Хто мене слухає, той не осоромиться, хто мною кермується, той не согрішить.

Іс 55,1-3:

Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води, навіть і ті, в кого грошей нема! Ідіть, купуйте й споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино та молоко! Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не є хліб, і вашу працю на те, що не насичує? Слухайте мене уважно, і будете їсти те, що добре, і душа ваша розкошуватиме у ситі. Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити! Я дав вам союз вічний, незмінні милості, обіцяні Давидові.

Йн 7,37-39:

Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.

Зах 14,8:

Того дня потечуть живі води з Єрусалиму; половина їх до східнього моря, а половина до західнього; так буде літом і зимою.

Іс 44,3:

Бо я виллю воду на спраглу землю, потоки вод на сушу. Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків.

Йн 19,34:

лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода.

Йн 10,10:

Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали

Одкр 7,17:

бо Агнець, що на середині престола, пастиме їх і водитиме їх на живі джерела вод, і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.

Мт 25,29:

Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.

Лк 6,38:

Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.

Йн 3,34:

Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.

Йн 13,37-38:

Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!» «Життя твоє покладеш за мене? - відрікає Ісус. - Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.»

Йн 18,17.25-27:

Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» - «Ні», відрік той. А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!» Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?» Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!

Мт 16,17-19:

У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на небі.”

Втор 4,10:

про той день, як ти стояв перед Господом, Богом твоїм, під Хоривом, коли промовляв до мене Господь: Збери мені люд цей і я проголошу їм свої слова, щоб вони навчились мене боятися по всі дні свого життя на землі та й щоб навчили своїх дітей.

Діян 7,38:

Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками; то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.

Іс 4,3:

Хто зостанеться в Сіоні й лишиться в Єрусалимі, буде зватися святим, - кожен записаний для життя в Єрусалимі.

Мт 26,28:

бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.

Еф 5,25:

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї,

Мт 4,17:

З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”

Одкр 5,11:

Потім я бачив, і чув голос ангелів багатьох навколо престола і істот і старших; і було число їх - множини множин і тисячі тисяч,

1Кор 1,2:

Церкві Божій, що в Корінті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім'я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого:

1Пт 3,19:

в якому він пішов проповідувати навіть тим духам, що в темниці;

Діян 2,27.31:

Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління. він предвидів і говорив про Христове воскресіння, що ані його душа не була зоставлена в аді, ані його тіло не бачило зітління.

Кол 1,3:

Ми дякуємо Богові й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа завжди молячися за вас,

1Кор 15,26:

Знищений буде останній ворог - смерть;

Одкр 6,8:

Я глянув, і от - кінь жовтоблідий, і хто сидів на ньому, ім'я того «смерть», і ад ішов слідом за ним; дано їм владу над четвертою частиною землі - убивати мечем, голодом і мором, і звірами земними.

Одкр 20,13:

Море віддало мертвих, що в ньому, і смерть і ад віддали мертвих, що в них, і суджено кожного по ділах його.

Лк 22,31-32:

О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”

Йн 6,68н:

Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного!

Йн 12,33:

Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.

Йн 13,31:

І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.

Мт 8,20:

А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.”

Пс 84,4:

Навіть пташина знаходить собі хатку, і ластівка собі гніздечко, куди кладе своїх писклят: (а я) жертовники твої, Господи сил, Царю мій і мій Боже!

Йн 3,11:

Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги.

Йн 16,33:

Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.

Йн 14,27:

Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!

Йн 1,10:

Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його.

Йн 12,31:

Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.

Йн 14,30:

Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого.

1 Йн 2,14:

Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого.

Йн 13,36:

Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»

Йн 2,19:

Ісус відрік їм у відповідь: «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю.»

2Кор 8,9:

Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли.

Флп 2,6-11:

Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.

Рим 14,8:

бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні.

Еф 5,1:

Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти,

Еф 5,25:

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї,

2Сол 3,7:

Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати. Ми ж безладдя поміж вами не коїли,