ІI Неділя

Руками апостолів у народі здійснювалися численні знамення та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона. Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав. Але й щораз більше долучалося віруючих у Господа — багато чоловіків та жінок — так, що й недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч би тінь його впала на декого з них. Сходилось також багато людей з довколишніх міст Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів, й усі вони зцілювались.

Слово Боже.

Нехай скаже Ізраїль: «Його милість навіки!» *
Нехай скаже дім Аарона: «Його милість навіки!»
Хай скажуть ті, які Господа бояться: *
«Його милість навіки!»

Камінь, який відкинули будівничі як непридатний, — *
він став наріжним:
від Господа це сталось, і це чудо в очах наших. *
Це день, що його створив Господь: †
радіймо і веселімось у ньому!

О Господи, дай своє спасіння! О Господи, пошли успіх! *
Благословенний той, хто йде в Ім’я Господнє!
Ми благословляємо вас з Господнього дому. *
Бог — Господь, Він освітив нас.

℟. Господа славте, бо Він милосердний
або: Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки
або: Алілуя

Я, Йоан, ваш брат і спільник у скорботі, в царюванні та у витривалості в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса.
Я був у духові Господнього дня і почув за собою гучний, наче сурми, голос, який промовляв: «Те, що бачиш, запиши в книгу і пошли до семи Церков».
І я оглянувся, щоби подивитися, чий це голос говорив зі мною, і, обернувшись, я побачив сім золотих світильників, а серед світильників — подібного до Сина Людського, одягненого у довгий одяг і оперезаного по грудях золотим поясом. І коли я Його побачив, то впав Йому до ніг, наче мертвий.
А Він поклав свою правицю на мене та й промовив: «Не бійся! Я — Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий навіки-віків і маю ключі від смерті й від аду. Отже, напиши, що ти побачив: і те, що є, і те, що має статися після цього».

Слово Боже.

Тому що ти побачив Мене, Томо, ти повірив.
Блаженні ті, які не бачили, а повірили!

Тоді, коли був вечір, у перший день тижня, коли двері, де перебували учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: «Мир вам!» Промовивши це, показав їм руки та бік. Тож зраділи учні, побачивши Господа.
Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як послав Мене Отець, — і Я посилаю вас!»
Промовивши це, Він дихнув і каже їм: «Прийміть Святого Духа! Кому відпустите гріхи, — будуть відпущені їм; кому затримаєте, — будуть затримані».
Тома ж, один із Дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. Тож інші учні розповідали йому: «Ми бачили Господа!» Та він сказав їм: «Якщо не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, і не вкладу своєї руки в Його бік, — не повірю!»
І через вісім днів знову були всередині Його учні, й Тома з ними. Приходить Ісус — а двері були замкнені — та став посередині й сказав: «Мир вам!»
Потім каже Томі: «Поклади сюди свій палець і поглянь на Мої руки, піднеси свою руку і вклади у Мій бік, — і не будь невіруючий, але віруючий!»
У відповідь Тома сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!»
Каже йому Ісус: «Тому що ти побачив Мене, ти повірив. Блаженні ті, які не бачили, а повірили!»
Багато й інших знамень зробив Ісус перед своїми учнями, які не записані в цій книзі. А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали в Його Ім’я.

Слово Господнє.

Тоді, коли був вечір, у перший день тижня, коли двері, де перебували учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: «Мир вам!» Промовивши це, показав їм руки та бік. Тож зраділи учні, побачивши Господа.
Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як послав Мене Отець, — і Я посилаю вас!»
Промовивши це, Він дихнув і каже їм: «Прийміть Святого Духа! Кому відпустите гріхи, — будуть відпущені їм; кому затримаєте, — будуть затримані».
Тома ж, один із Дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус. Тож інші учні розповідали йому: «Ми бачили Господа!» Та він сказав їм: «Якщо не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, і не вкладу своєї руки в Його бік, — не повірю!»
І через вісім днів знову були всередині Його учні, й Тома з ними. Приходить Ісус — а двері були замкнені — та став посередині й сказав: «Мир вам!»
Потім каже Томі: «Поклади сюди свій палець і поглянь на Мої руки, піднеси свою руку і вклади у Мій бік, — і не будь невіруючий, але віруючий!»
У відповідь Тома сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!»
Каже йому Ісус: «Тому що ти побачив Мене, ти повірив. Блаженні ті, які не бачили, а повірили!»
Багато й інших знамень зробив Ісус перед своїми учнями, які не записані в цій книзі. А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали в Його Ім’я.

• Мир вам! Воскреслий Ісус приносить нам мир. Йдеться не про відсутність війни, а про внутрішній стан серця, який не можна нав’язати силою й неможливо досягти власними зусиллями. Адже «неспокійне наше серце, допоки не спочине в Тобі» (св. Августин, Сповідь). Ісус проголошує своїм учням мир, незважаючи на зовнішні загрози, які нікуди не зникли, незважаючи на оголошення про переслідування. Цей мир може стати і нашим, якщо Ісус увійде в наше життя, і якщо ми приєднаємося до місії, яку Він довірив нам - звіщення Доброї Новини. Чи є мир у моєму серці?

• Віра; Тома був реалістом і практичною людиною. Він довіряв своєму розуму. Йшов до віри, «перевіряючи» достовірність новини про воскресіння. У ті часи визнання чогось правдивим ґрунтувалося на словах двох свідків. Тому ізраїльтяни відчували відповідальність за те, що говорили. І все ж, Томі було важко прийняти свідчення друзів про те, що Ісус живий. Він повірив повністю лише після особистої зустрічі з Воскреслим. Ісус приходить і до нашого життя. Але чи здатні ми Його розпізнати? Чи хочемо доторкнутися до Його ран, аби повірити?
  Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, не­до­ступні для споглядання. (Євр 11,1).

• Блаженні ті, які не бачили, а повірили. Коли ми говоримо про воскресіння, то говоримо про реальність, якої не бачимо, а лише відчуваємо. Ми не бачимо Ісуса людськими очима, але можемо побачити Його очима віри. У житті трапляються моменти, коли ми не відчуваємо Божої присутності. Це досвід темряви — ми не знаходимо втіхи, не бачимо світла. Але завдяки Божій благодаті ми можемо залишатися у вірі й не впадати у відчай. Чи вірю я, що Ісус живий і хоче діяти в моєму житті?

Господи, додай нам віри! (Лк 17,5)