П'ятниця

Тими днями один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — вставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час, а їм сказав: «Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити. Ось бо недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі повірили йому, розсіялися і зійшли на ніщо. Після нього під час перепису об’явився Юда галілеянин, потягнувши за собою народ. І він також загинув, а всі, хто слухався його, — розпорошилися. І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — то загине; якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями!»
Тож вони послухали його і, коли покликали апостолів, висікши їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили. А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Ісуса удостоїлися витерпіти зневагу. І щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити Христа — Ісуса.

Слово Боже.

Господь — моє світло й моє спасіння. *
Кого мені боятись?
Господь — мого життя твердиня. *
Кого мені жахатись?

Одного просив я в Господа, одного буду шукати: *
щоби в усі дні мого життя †
я перебував у Господньому домі,
бачив насолоду Господню *
і оглядав Його святиню.

Я ж маю надію побачити блага Господні *
у живих країні.
З нетерпінням чекай на Господа, будь мужнім, *
нехай зміцняється Твоє серце — Господа очікуй!

℟. Прагну одного: жити в Божім домі
або: Одного просив я в Господа: замешкати у Господньому домі
або: Алілуя

Чоловік житиме не самим хлібом,
а кожним словом, що виходить з уст Божих.

Того часу Ісус пішов на другий бік Галілейського, тобто Тиверіадського моря. І за Ним слідував великий натовп, побачивши чудесні знамення, які Він здійснював над хворими. Ісус же вийшов на гору й сидів там зі своїми учнями. А була близько Пасха — юдейське свято.
Тоді Ісус, піднявши очі і побачивши, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: «Звідки це купити нам хліба, щоб поїли оці?» Він говорив це, випробовуючи його, бо сам знав, що мав робити.
Відповів йому Филип: «На двісті динаріїв буде їм недостатньо хліба, щоб кожний хоч трохи одержав!»
Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра: «Тут є хлопчина, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?» Промовив Ісус: «Розсадіть людей!»
А було в тому місці багато трави. Тож посідали люди,числом тисяч зо п’ять. А Ісус узяв хліби і, промовивши подяку, роздав тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали.
Коли ж наситилися, Він каже своїм учням: «Зберіть шматки, що залишились, щоб нічого не пропало».
Тож зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли.
Тоді люди, побачивши чудесне знамення, яке Ісус вчинив, говорили, що насправді Він — Пророк, який має прийти у світ. А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти і схопити Його, щоб зробити царем, віддалився знову сам на гору.

Слово Господнє.

Тими днями один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — вставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час, а їм сказав: «Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити. Ось бо недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі повірили йому, розсіялися і зійшли на ніщо. Після нього під час перепису об’явився Юда галілеянин, потягнувши за собою народ. І він також загинув, а всі, хто слухався його, — розпорошилися. І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — то загине; якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями!»
Тож вони послухали його і, коли покликали апостолів, висікши їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили. А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Ісуса удостоїлися витерпіти зневагу. І щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити Христа — Ісуса.

• У нас є природня і сильна потреба оцінювати, характеризувати, осмислювати реальність.Це є важливо, щоб  приймати правильні рішення. Однак Божі дії не піддаються нашому оцінюванню. Бога неможливо повністю зрозуміти, описати, класифікувати. Так само, як і Його дії чи, як нам здається, бездіяльність. Кожна людина має спокусу сконструювати собі образ Бога, який буде ручним, близьким, зрозумілим, логічним. Це здається добрим, але несе в собі велику пастку - замкнення Бога в рамках нашої уяви, в той час коли це неможливо.

• Гамалиїл демонструє мудрість, смирення і віру. Він вірить в активну дію Бога в реальності. Він вірить, що Бог має владу подолати суперечки і здійснити Свою волю. Він має смирення визнавати, що може не розуміти Божої волі, що вона може повністю перевищувати його уявлення і принципи. Він має довіру, щоб підкоритися ходу подій - чекати, слухати, спостерігати і розпізнавати Божу дію. Це вимагає, всупереч видимості, великої віри - не панікувати, коли втрачаєш контроль і коли події виходять за межі твого розуміння. Не піддаватися страху і не переставати вірити в те, що ніщо не вислизнуло з Божих рук, що Він є більший за все і завжди добрий.

• Це Слово особливо стосується нашого повсякденного життя. Порівняй свою реакцію з поведінкою Гамалиїла. Як ти реагуєш, коли втрачаєш контроль, коли щось викликає у тебе дискомфорт, шокує, руйнує твоє впорядковане бачення дійсності? Чи зможеш ти зачекати в довірі, повній спокою, що Бог не забув, не пропустив твоїх зусиль, але є і любить тебе? Чи зосереджуєшся ти тоді на зміцненні своєї віри і слуханні Його, чи можливо завалюєш Його своїми проханнями і аргументами про те, що і як Він повинен зробити, щоб допомогти тобі?

Прости мені, Господи, що я більше пояснюю Тобі, що ти маєш робити, ніж слухаю, як Ти розповідаєш мені про Твою любов. Допоможи мені, Господи, побачити, як більше довіряти Тобі, як не піддаватися хвилям тривоги і страху.